Рішення

від 23.06.2010 по справі 32/224-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.10р. Справа № 32/224-09

За позовом : Приватного підприємства «Агроінтер-РН» , м. Дніпропетровськ

До : Фізичної особи-підприємниці ОСОБА_1 , м. Дніпропетровськ

Про : стягнення 200 000,00 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

ПП «Агроінтер-РН» ( позивач) у вересні 2009 р. звернувся з позовом до ФОП ОСОБА_1 ( відповідач ) про стягнення заборгованості в сумі 200 000,00 грн. за договором комісії про продаж продукції ( про передачу продукції на реалізацію ) від 04.05.09 р. , укладеному між сторонами . Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором .

ФОП ОСОБА_1 ( відповідач ) позов визнала в повному обсязі та в судовому засіданні 01.10.09 р. стверджувала , що вона дійсно отримала від ПП «Агроінтер-РН»відповідно до умов вищезазначеного договору автомобільні запчастини на загальну суму 200 000,00 грн. Однак на запитання суду щодо того , де вона зберігала цю продукцію в загальній кількості 193 одиниця ( при тому , що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ФОП , адресою відповідача є квартира у багатоквартирному будинку ) , гр. ОСОБА_1 відповісти не змогла .Також не надала вона і відповіді на запитання суду щодо того , чи реалізована нею хоча б частина отриманої на комісію продукції ,якщо так , то на яку суму ; чи наявні в неї залишки цієї продукції ; якими первинними документами ( накладними , товарно-транспортними накладними , ордерами , податковими накладними , тощо ) підтверджується шляхи переміщення , оприходування , реалізації вищезазначеної продукції ; тощо .Не зміг пояснити ці обставини і представник позивача .Єдиним документом , який надано позивачем на підтвердження передачі ним продукції для реалізації відповідачу , є акт приймання-передачі № 1 від 04.05.09 р. Окрім того , при візуальному огляді вищезазначених договору комісії , акту приймання-передачі , відзиву на позов та акту звірки розрахунків ; є достатньо обґрунтовані припущення , що ці документи від імені ФОП ОСОБА_1 підписані різними особами ( оскільки ці підписи значно відрізняються один від одного ) .

З урахуванням зазначеного є підстави вважати ,що в діях фізичної особи-підприємниці ОСОБА_1 та/або посадових осіб ПП «Агроінтер-РН»углядаються ознаки складу злочину ,передбаченого ст.191 КК України - привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем ; або складу злочину ,передбаченого ст.366 КК України - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів за відомо неправдивих відомостей ,а також складання і видача за відомо неправдивих документів .

Враховуючи, що розгляд справи № 32/224-09 був неможливим до вирішення слідчими органами питання щодо відповідності фактичним обставинам відомостей ,викладеним у документах ,наданих позивачем та відповідачем ; та встановлення фактичної наявності або відсутності товару загальною вартістю 200 000,00 грн. ( переліченого у позовній заяві ) або у позивача , або у відповідача ; та вирішення питання відповідно до приписів ст.97 КПК України у відношенні винних осіб ; ухвалою суду від 01.10.09 р. провадження у справі було зупинено до вирішення слідчими органами питання про достовірність даних ,зазначених у документах , наданих позивачем ; встановлення фактичної наявності або відсутності товару загальною вартістю 200 00,00 грн. ( переліченого у позовній заяві ) або у позивача , або у відповідача ; та вирішення питання відповідно до приписів ст.97 КПК України у відношенні винних осіб . Матеріали справи № 32/224-09 були надіслані до прокуратури Дніпропетровської області .

Після повернення справи від Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області із постановою про відмову в порушенні кримінальної справи ухвалою господарського суду від 01.06.10 р. провадження у справі було поновлено ; справа призначена до розгляду в судовому засіданні 10.06.10 р. , від позивача витребувано докази належності йому на праві власності запасних частин , що передавалися на реалізацію відповідачу ( накладні , договори, тощо ) ; від відповідача -відомості про місцезнаходження отриманих від позивача запасних частин , первинні бухгалтерські та фінансові документи про рух запчастин. Копії ухвали суду були своєчасно ( 02.06.10 р. ) направлені на адреси сторін . Але до судового засідання 10.06.10 р. представники сторін не з'явилися , витребуваних судом доказів , необхідних для вирішення спору , не надали .У зв'язку з чим слухання справи було відкладено на 22.06.10 р ., від позивача вдруге було витребувано докази належності йому на праві власності запасних частин , що передавалися на реалізацію відповідачу ( накладні , договори, тощо ) ; від відповідача -відомості про місцезнаходження отриманих від позивача запасних частин , первинні бухгалтерські та фінансові документи про рух запчастин. Копії ухвали суду були своєчасно ( 10.06.10 р. ) направлені на адреси сторін . Але до судового засідання 22.06.10 р. представники сторін не з'явилися , витребуваних судом доказів , необхідних для вирішення спору , не надали . Від позивача за підписом «представника по довіреності»- ОСОБА_2 , 11.06.10 р. до канцелярії суду надійшла заява , в якій він з посиланням на приписи ст.78 ГПК України від імені підприємства відмовляється від позовної заяви та просить суд «залишити справу без розгляду» . Враховуючи обізнаність позивача про час та місце проведення судових засідань та неодноразову його не явку , суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін .

Дослідивши матеріали справи , господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

За твердженням сторін 04.05.09 р. між ПП «Агроінтер-РН»( комітент ) та фізичною особою-підприємницею ОСОБА_1 ( комісіонер ) було укладено договір комісії на продаж продукції ( про передачу продукції на реалізацію ) ; відповідно до умов якого начебто позивач передав для реалізації ( на комісію ) відповідачу продукцію - автомобільні запчастини на загальну суму 200 000,00 грн. в кількості 193 одиниць ; а відповідач їх прийняв та повинен був реалізувати третім особам ,після чого -перерахувати на користь позивача виручені від такої реалізації грошові кошти за винятком 10 % ,які залишаються у його розпорядженні в якості винагороди за виконання цього доручення.

На підтвердження цієї обставини позивачем було надано вищезазначений договір від 04.05.09 р. та акт приймання-передачі № 1 від 04.05.09 р. Неодноразові вимоги суду до сторін ( викладені в ухвалах ) надати для залучення до матеріалів справи докази належності позивачу на праві власності запасних частин, що передавалися на реалізацію відповідачу ( накладні , договори, тощо ) ; від відповідача -відомості про місцезнаходження отриманих від позивача запасних частин , первинні бухгалтерські та фінансові документи про рух запчастин; були залишені сторонами без реагування - витребувані судом документи ( докази ) , необхідні для встановлення фактичних обставин справи ; надані не були .

Але відповідно до приписів «Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів»( затверджено Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. № 41 , зареєстровано в Мін'юсті України, 17.09.1998 р. за № 576/3016 ) : Перелік включає документи, що утворюються під час документування однотипних (загальних для всіх) управлінських функцій, виконуваних органами державної влади, місцевого самоврядування та іншими підприємствами, установами та організаціями (далі - організації) незалежно від функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності, форми власності, а також документацію, що утворюється в результаті виробничої і науково-технічної діяльності організацій ( п.1.2.). Перелік є основним нормативним актом, призначеним для використання всіма організаціями під час відбору на зберігання і для знищення типових документів, тобто загальних для всіх або більшості організацій ( п.1.4.) .Згідно до ст.1112 розділу 10.2 «Організація зберігання майново-матеріальних цінностей»: прибуткові й видаткові накладні , ордери з обліку наявності , залишку товарів і матеріалів на складах , базах повинні зберігатися на протязі 3 років ; а у разі виникнення суперечок, спорів , слідчих і судових справ -зберігаються до остаточного ухвалення рішення ( примітка до ст.288 ) .

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV ( 996-14 ) «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до пунктів 1, З і 5 статті 9 Закону № 996 ( 996-14 ) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону N 996 ( 996-14 ) визначено, що цей Закон ( 996-14 ) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що з підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із статтею 20 Закону N 265 ( 265/95-ВР ) до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Приписами статті 21 Закону N 265 ( 265/95-ВР ) встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до приписів ГПК України : доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово ( ст.32 ) Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу ( ст.33 ) Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ст.34 ) Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 ) .

У відповідності із приписами ст.22 ГПК України , позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову ...Господарський суд не приймає відмови від позову ...якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно із вимогами ст.78 ГПК України , до прийняття відмови позивача від позову ...господарський суд ... перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Як зазначалося вище , відмова від позову , що надійшла до канцелярії суду 11.06.10 р. , підписана «представником по довіреності»- ОСОБА_2 ; в матеріалах справи ( а.с.22 ) наявна довіреність № 9 від 08.02.09 р. , видана ПП «Агроінтер-РН»на ім'я ОСОБА_2, але строк дії довіреності закінчився 31.12.09 р.

Враховуючи вищезазначене , суд позбавлений можливості задовольнити заяву про відмову від позову , оскільки вона підписана не уповноваженою на це особою. Одночасно не знаходить суд і достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог позивача ,оскільки в порушення вимог ст.ст.22,33 ГПК України ПП «Агроінтер-РН»не довело належними доказами обставини , на які воно посилалося в якості обґрунтування своїх позовних вимог .

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.22, 32, 33, 34, 43, 49, 78,82-85 ГПК України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі , судові витрати покласти на позивача .

Суддя Васильєв О.Ю.