Рішення

від 09.12.2010 по справі 8/1373

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

----------------------------------------

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" грудня 2010 р. Справа № 8/1373

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - дов. від 01.10.10р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Спутнік" (м. Дніпропетровськ)

до Приватного підприємця ОСОБА_2 (смт. Романів Житомирської області)

про стягнення 67002,11 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 67002,11 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №139 від 06.06.08р., з яких 45924,08 грн. - сума основного боргу, 2752,90 грн. - 3% річних, 5574,24 грн. - інфляційні та 12750,89 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір купівлі-продажу №139 від 06.06.08р., видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, розрахунки суми боргу, претензію, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.08р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №139 (а.с.9), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар (насоси, генератори, мінісільгосптехніку, навісне обладнання та інше) на умовах даного договору, в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною договору (п.1 договору).

Згідно з п.3.1 даного договору, форма оплати - безготівковий розрахунок.

Оплата за товар здійснюється протягом 14-ти банківських днів з моменту поставки кожної партії товару (п.3.2 договору).

На виконання умов даного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 210530,20 грн., що підтверджується видатковими накладними та актами прийому-передачі (а.с.10-29).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, сплативши позивачеві 164606,12 грн., про що позивач зазначає в позовній заяві.

05.07.10р. позивач направив відповідачеві вимогу (претензію) №71/06 від 05.07.10р. з вимогою сплатити суму боргу, яку відповідач залишив без відповіді та без задоволення (а.с.30).

Тому, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар перед позивачем в сумі 45924,08 грн. (210530,20 грн. - 164606,12 грн.).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 45924,08 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12750,89 грн. пені.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає, що по накладних від 15.10.08р., 25.11.08р. та від 27.04.09р. позивач збільшив період нарахування, оскільки нараховував пеню більш ніж за 6 місяців, що не було передбачено договором.

А відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тому, зробивши перерахунок, суд приходить до висновку, що розмір пені, який підлягає задоволенню, становить 12319,08 грн.

А оскільки позивач просить стягнути з відповідача 12750,89 грн. пені, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 431,81 грн. (12750,89 грн. - 12319,08 грн.) пені.

Позивач в позовній заяві також просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь 2752,90 грн. 3% річних та 5574,24 грн. інфляційних.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд приходить до висновку 3% річних та інфляційні нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 45924,08 грн. основного боргу, 12319,08 грн. пені, 2752,90 грн. 3% річних та 5574,24 грн. інфляційних обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 431,81 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, 13002, Житомирська область, смт. Романов, вул. Леніна, 62, ОКПО 26303643

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Спутнік", 49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30548674

- 45924,08 грн. - основного боргу;

- 12319,08 грн. - пені;

- 2752,90 грн. - 3% річних;

- 5574,24 грн. - інфляційних;

- 665,70 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 234,48 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 431,81 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його підписання та оформлення у відповідності до ст. 84 ГПК України.

СуддяОСОБА_3

Дата підписання: "____"

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу