Ухвала

від 29.11.2010 по справі 26/313/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про відстрочку або розстрочку виконання рішення,

зміна способу та порядку виконання рішення

29.11.10 Справа № 26/313/10

Суддя Юлдашев О.О.

розглянувши матеріали заяви відповідача у справі №26/313/10 про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2010.

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Декор-СВ»(95011 м. Сімферополь, вул. Гоголя, 25)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кирилівський Аквасвіт» ( 69008 м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 36 )

Суддя Юлдашев О.О.

Представники:

Позивача -ОСОБА_1, довіреність №11 від 10.09.2010.

Відповідача -ОСОБА_2, доручення №1 від 30.07.2010.

ВСТАНОВИВ:

21.10.2010. господарським судом Запорізької області винесено рішення по справі №26/313/10 про стягнення з відповідача на користь позивача 3 973 393,61 грн. основного боргу, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.11.2010. до господарського суду Запорізької області надійшла заява відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2010.

У судовому засіданні, відкритому 29.11.2010. представник позивача надав суду відзив на заяву про розстрочку виконання рішення, в якому просить залишити без задоволення заяву позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали заяви про розстрочку виконання рішення суду від 21.10.2010., суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяву позивача. Такі висновки ґрунтуються на наступному.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідач у своїй заяві про розстрочку виконання рішення суду зазначає, що на сьогодні товариство перебуває у складному фінансовому становищі, а основний дохід отримує лише в літній період.

Втім, відповідачем до заяви не додано жодних доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення суду.

Більше того, як було встановлено судом під час розгляду справи, прострочка виконання зобов'язань у відповідача настала у червні 2010 року, тобто на початку літнього періоду. Не зважаючи на наявність невиконаних грошових зобов'язань перед нашим підприємством відповідач у липні 2010 р. поклав більше 2,5 млн.грн. на депозитний рахунок, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Крім того, під час слухання справи до винесення рішення по суті, позивач пішов на зустріч відповідачу та зменшив свої позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, а саме: пені в розмірі 375 426,27 грн., втрат від інфляції в сумі 335 472,54 грн., 3% річних в сумі 65 615,99 грн., загалом на суму 776 514.80 грн.

При цьому, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу були судом задоволені в повному обсязі, що свідчить про наявність вини відповідача у виникненні спору.

Суд не знаходить доказів, що підтверджують обставини, які ускладнюють виконання рішення, достатніми для розстрочення виконання рішення від 21.10.2010. у справі №26/313/10.

Керуючись ст. ст. 86,121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача №09.14/171 від 12.11.2010. про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2010. по справі №26/313/10 залишити без задоволення.

Суддя О.О. Юлдашев