Рішення

від 02.02.2010 по справі 6/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.10 Справа№ 6/156

За позовом: Дрогобицького міжрайонного прокурора в особі Стебницької міської ради,

м.Стебник

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Стебник

про визнання недійсним договору оренди №09/08 від 02.03.2009р. нежитлових приміщень

загальною площею 100.00 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Стебник, вул.Мельника 4а з

моменту укладення та зобов’язання повернути вказане нежитлове приміщення у комунальну

власність шляхом передачі його по акту приймання- передачі

Суддя ГоменюкЗ.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_2

від позивача : не зВ»явився

від відповідача : не зВ»явився

Представнику прокуратури роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні

права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Дрогобицьким міжрайонним прокурором в особі Стебницької

міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Стебник

про визнання недійсним договору оренди №09/08 від 02.03.2009р. нежитлових приміщень

загальною площею 100,00 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Стебник, вул.Мельника 4а з

моменту укладення та зобов’язання повернути вказане нежитлове приміщення у комунальну

власність шляхом передачі його по акту приймання- передачі.

Ухвалою суду від 23.06.2009р. за даним позовом судом порушено провадження у

справі та призначено її до розгляду на 14.07.2009р. З підстав, викладених в ухвалах суду від

14.07.2009р. та 27.07.2009р. розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 27.11.2009р. провадження у справі було зупинено до закінчення

розгляду Дрогобицьким міськрайонним судом справи №2а-3800/09.

Ухвалою суду від 21.01.2010р. провадження у справі поновлено та призначено до

розгляду на 02.02.2010р.

Представник прокуратури в судовому засіданні 02.02.2010р. позовні вимоги підтримав,

просить позов задоволити.

Представник позивача в судове засідання 02.02.2010р. не з"явився, причиня неявки не

повідомив.

Відповідач в судове засідання 02.02.2010р. не зВ»явився, у відзиві на позовну заяву

(зареєстрований канцелярією 14.07.2009р. .№14152) просить припинити провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд

встановив:

Згідно з нормами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання

в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами

першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Це, зокрема такі вимоги: зміст

правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а

також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний

обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і

відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання

правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.ст. 207. 208 ГК України

господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських

відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної

правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної

влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського

зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або

в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з

моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено

лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. У разі

визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій

стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі -

відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не

передбачені законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Стебницька міська рада рішенням № 351 від

03.03.2009 р. затвердила протокол конкурсної комісії № 4 від 27.02.2009 р. на підставі якого

відповідачу вирішено надати в оренду нежитлове приміщення площею 100,00 кв.м, що

знаходиться за адресою: м. Стебник, вул. Мельника, 4а.

На підставі вказаного рішення 02.03.2009р. між сторонами у справі укладено договір

оренди нежитлових приміщень № 09/08.

За умовами цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове

платне користування нежитлове приміщення, площею 100,0 кв. м, розміщене за адресою:

м.Стебник, вул. Мельника, 4а.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 73 Закону України В«Про Державний бюджет України на 2009 рікВ» від

26.12.2008р., № 835-VI (далі ОСОБА_3 № 835) у 2009 році передача в оренду державного та

комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Аналогічна норма діяла і

в 2007-2008 pp., що закріплено відповідно в ст. 76 Закону про Держбюджет на 2008 рік та ст. 118

Закону про Держбюджет на 2007 рік. Однак, норма, відповідно до якої передача в оренду

державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, станом на

момент укладення договору 02.03.2009р. не застосовувалась, оскільки в ст.ст. 1, 3 Закону

України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» від 10.04.92р. № 2269-ХІІ (далі -

Закон про оренду держмайна) передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем

орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Тобто після

передачі майна підприємству про проведення конкурсу не може бути й мови.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України В«Про оренду державного та комунального

майнаВ» строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі його закінчення

відповідно до ч. 2 ст. 26 цього Закону договір припиняється. Якщо орендар після закінчення

строку дії договору відмовляється від його продовження (у тому числі через банкрутство),

він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, передбачених договором

(ч. 1 ст. 27).

Враховуючи, що конкурс на право оренди комунального майна має проводитись і у

тому випадку, якщо строк договору оренди такого майна закінчився а орендар не скористався

переважним правом продовження договору, та враховуючи рішення Конституційного Суду

України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 (далі Рішення № 10) суд вважає, що закон про

держбюджет не може вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх,

оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок,

скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Крім того, в п. 5.4 Рішення № 10 згадується про ст. 92 Конституції, якою визначено сфери

(зокрема, бюджетну), котрі мають регулюватися виключно законом. Закон України В«Про

державний бюджетВ» є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне

призначення він не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. У

цьому ж пункті Рішення № 10 зазначається, що Конституція не надає закону про

держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Офіційних роз'яснень щодо застосування норм ст. 73 Закону № 835 на час прийняття

рішення немає. Таким чином, враховуючи зміст ст. 73 Закону № 835 суперечить нормам

ст. 777 ЦК України, ст. 285 ГК України та ст. 17 Закону України В«Про оренду державного та

комунального майнаВ» - спеціального закону у взаємовідносинах оренди державного та

комунального майна (п. 5.4 Рішення № 10), або ст. 73 Закону № 835 суд встановив, що конкурс

на право оренди комунального майна має проводитись у тому випадку, якщо строк договору

оренди такого майна закінчився і орендар не скористався переважним правом його

продовження.

За загальним правилом теорії права у разі суперечності норм чинного законодавства

потрібно застосовувати норми або спеціального нормативно-правового акту, або того, який

прийнятий пізніше. До ст. 73 Закону № 835 зміни не вносилися. ОСОБА_3 прийнято

26.12.2008р., тоді як до ч. З ст. 17 Закону України В«Про оренду державного та комунального

майнаВ» були внесені зміни Законом від 19.02.2009р. № 1022-УІ. Отже, норми ст. 17 Закону

України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , по-перше, є спеціальними, а по-

друге, вони прийняті пізніше ніж ОСОБА_3 № 835. Тому при вирішені питання щодо

продовження строку дії договору оренди комунального чи державного майна необхідно

керуватися насамперед Законом України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» ,

відповідно до якого за конкурсом передаються в оренду тільки цілісні майнові комплекси.

Вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень

№09/08 від 02.03.2009р. з моменту укладення задоволенню не підлягає. Із змісту спірного

договору оренди випливає можливість його припинення лише на майбутнє, так як за

договором оренди неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном.

Крім цього, відповідно до п.10.1 договору оренди №09/08 від 02.03.2009р. термін

вказаного договору закінчився.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі

яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність

обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які

мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень (ст.ЗЗ ГПК України).

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні

позовних вимог слід відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст. 203, 207, 208, 215 ЦК України, ст.ст. 32, 33,

43, 82, 84, 85 ГПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя Гоменюк З.П.