Рішення

від 21.09.2015 по справі 916/2203/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2015 р.Справа № 916/2203/15

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Цісельський О.В.

Суддя Панченко О.Л.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: не з'явився;

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №220/453/д від 08.06.2015р.);

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 29.12.2014р.);

Від третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовомЗаступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони Українидо відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Європейський ВекторВ»про стягнення 43 647,38 грн., -

ВСТАНОВИВ :

СУТЬ СПОРУ: 29.05.2015р. Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявоюдо відповідача,ОСОБА_3 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ»про стягнення 43 647,38 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2015 року позовну заяву (вх.№2324/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2203/15, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 22.06.2015р. представником відповідача надано заперечення на позов, відповідно до яких, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Всудовому засіданні 15.07.2015р. представник Заступника військового прокурора Київського гарнізону звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд залучити ТОВ „Європейський ВекторВ» до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні плзивача відповідно до ст. 27 ГПК України.

Ухвалою суду від 15.07.2015р. залучено до участі у розгляді справи №916/2203/15 за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» про стягнення 43647,38 грн. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Європейський ВекторВ» .

Всудовому засіданні 15.07.2015р. представником відповідача надано додаткові пояснення до заперечення на позов.

В судовому засіданні 15.07.2015 р. представником прокуратури подано клопотання про продовження строку вирішення спору по справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 15.07.2015р. продовжено строк вирішення спору по справі №916/2203/15 на 15 днів.

В судовому засіданні 27.07.2015р. представником позивача було надано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого, позивач просив суд витребувати

Ухвалою суду від 10.08.2015р. справу №916/2203/15 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області № 1076 від 10.08.2015 р., на виконання ухвали суду від 10.08.2015 року про призначення колегіального розгляду справи №916/2203/15 за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Європейський ВекторВ» про стягнення 43647,38 грн., по справі призначено автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії, та визначено наступний склад колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., суддя Цісельський О.В., суддя Панченко О.Л.

Ухвалою суду від 10.08.2015р. справу №916/2203/15 прийнято до колегіального розгляду у наступному складі суду: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., суддя - ЦісельськийО.В., суддя Панченко О.Л. та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

21.09.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03.04.2014 між Міністерством оборони України (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінєс» (надалі - Виконавець) було укладено договір №286/5/14/2 про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів(послуги з прання) для Державних потреб.

Відповідно до пункту 1.2. вищезазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Стінєс» взяло на себе зобов'язання надати послуги з прання у кількості 116 393 кг. вартістю 872 947,50 гри. (згідно з планом надання послуг).

Відповідно до п.10.1. Договору №286/5/14/2,цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Пунктом 11.1. Договору від 03.04.2014 №286/5/14/2передбачено, що виконавецьзабезпечив виконання своїх зобов'язань за цим договором у розмірі 5% від суми Договору (розділ ІІІ Договору)(гарантія від 01.04.14р. №11 видану ОСОБА_3 акціонерним товариством «Комерційний банк «Інвестбанк», на суму 43 647,38 грн.

Однак, як зазначає позивач, всупереч умовам Договору від 03.04.2014р. №286/5/14/2 Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінєс» послуги надано в кількості меншій ніж це передбачено Договором, а саме іззагальної кількості 116 393 кг.на суму 872 947,50 виконано та прийнято послуг з прання у кількості 53 311 на суму 400 905,00 грн.

У зв'язку із тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінєс» умови Договору від 03.04.2014р. № 286/5/14/2 повністю не виконано, послуги надано у кількості значно меншій ніж це передбачено договоромМіністерством оборони України на адресу ОСОБА_3 акціонерним товариством «Комерційний банк «Інвестбанк» направлено вимогу від 23.01.2015 №286/8/540, шодо неповного виконання стороною умов договору та настання гарантійного випадку.

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Інвестбанк» листом від 12.02.2015р. повідомило Міністерство оборони України про відмову у задоволенні вимоги від 23.01.2015 №286/8/540.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» про стягнення 43 647,38 грн.банківської гарантії за неналежне виконання Договору №286/5/14/2 від 03.04.2014р.

В судовому засіданні 22.06.2015р. представником відповідача надано заперечення на позов, відповідно до яких, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ч.3 ст.16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Згідно приписів статтей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.2 ст. 563 Цивільного кодексу України, вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

Відповідно до пунктів 1, 3 Глави 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №639 Банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, має переконатися в достовірності цієї вимоги. У разі отримання вимоги від бенефіціара, банк-гарант (резидент) повинен перевірити справжність підписів на вимозі, або в разі отримання повідомлення від іншого банку про виставлення бенефіціаром вимоги - перевірити ключі, підписи, формат SWIFT. Сплата за вимогою/повідомленням коштів бенефіціару за гарантією, здійснюється банком-гарантом (резидентом) на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги/повідомлення, та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в тексті гарантії та/або у вимозі/повідомленні, отриманими від бенефіціара/банку.

Відповідно до ч.3 ст.563 Цивільного кодексу України, у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, оскільки обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов банківської гарантії та вимог чинного законодавства настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

У ч.1 статті 564 Цивільного кодексу України зазначено, що після одержання вимоги кредитора, гарант повинен негайно повідомити про це боржника, і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора, разом з доданими до неї документами, в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Судом було витребувано у позивача докази передавання третій особі об'ємів білизни, яка є предметом спірного договору.

Однак, позивач не надав суду витребуваних доказів та доказів, що б підтверджували неналежне виконання з боку ТОВ «СТІНЕС», умов Договору № 286/5/14/2 про надання послуг щодо прання та хімічного чищення, текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 03.04.2014р.

Крім того, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія листа ТОВ «СТІНЕС» до ПАТ «КБ «Інвестбанк» (вих. №23 від 29.01.2014р.) відповідно до змісту якого, третя особа зазначає, що вищезазначений договір виконаний у повному обсязі та належним чином.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи ті обставини що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, що викладені у позовній заяві, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, судові витрати, згідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» про стягнення 43 647,38 грн. - відмовити повністю.

2. Стягнути стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022) до державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач УК у м. Одесі, код ЄДРПОУ 38016923, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 28 вересня 2015 р.

Головуючий Ю.О. Зайцев

Суддя О.В. Цісельський

Суддя О.Л. Панченко