Постанова

від 02.12.2015 по справі 916/2203/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р.Справа № 916/2203/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання - Саломатовій К.А.

за участю учасників процесу:

від прокуратури - не з'явився;

від Міністерства оборони України, м. Київ - ОСОБА_1 - за довіреністю від 08.06.2015 року №220/453/д;

від ОСОБА_2 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» , м.Одеса - ОСОБА_3 - за довіреністю від 19.10.2015 року;

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Європейський векторВ» , м.Одеса - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України, м. Київ

на рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2015 року

по справі № 916/2203/15

за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до ОСОБА_2 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» , м.Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Європейський векторВ» , м. Одеса

про стягнення 43 647 грн. 38 коп.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Заступник військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» , м.Одеса за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „СтінесВ» , м.Одеса, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» , м. Одеса суму банківської гарантії за неналежне виконання третьою особою, Товариством з обмеженою відповідальністю „СтінесВ» , м. Одеса, умов договору від 03.04.2014 року №286/5/14/2, а саме: 43 647 грн. 38 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2015 року у справі №916/2203/15 залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Європейський векторВ» , м. Одеса, яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю „СтінесВ» , м. Одеса

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.09.2015 року у справі №916/2203/15 (головуючий суддя Зайцев Ю.О., судді Цісельський О.В., Панченко О.Л.) відмовлено повністю у задоволенні позову Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» , м.Одеса про стягнення 43 647 грн. 38 коп. та стягнуто з Міністерства оборони України, м.Київ до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Міністерство оборони України, м. Київ з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2015 року у справі №916/2203/15 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, Міністерство оборони України, м. Київ в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, розглянувши справу без належних доказів щодо обсягу виконаного зобов'язання за договором, порушив приписи пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, відмовивши у задоволенні позову, а також позбавив права Міністерство оборони України, м. Київ у подальшому звертатися до суду для захисту своїх інтересів після узагальнення інформації від військових частин про обсяги наданих послуг виконавцем та стан їх реального виконання.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення. Представники прокуратури та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.10.2015 року та 17.11.2015 року. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, неявка без поважних причин у судове засідання представників учасників процесу не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/2203/15 та наданих представниками позивача та відповідача пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Міністерством оборони України, м. Київ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінес», м.Одеса (Виконавець), відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Замовника, було укладено Договір про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 03.04.2014 року №286/5/14/2, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався у 2014 році надати послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна (для військових частин, дислокованих у Одеській, Миколаївській та Херсонській областях), а Замовник - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень цього Договору. Платіжні зобов'язання Замовника виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування) на 2014 рік.

Пунктом 1.2 Договору визначено об'єм послуг у кількості 116 393 кг.

Згідно з пунктами 1.2 та 3.1 Договору ціна послуг з ПДВ складає: 872 947 грн. 50 коп.

Порядок здійснення оплати передбачено розділом 4 Договору. Так, відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання щомісячно, протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Виконавцем Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою Виконавця (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що послуги надаються регулярно щотижнево, строки та обсяги їх визначені у специфікації та плані (додаток № 1 Договору), який є невід'ємною частиною Договору. День здачі забрудненого майна Виконавець погоджує з представником Замовника. Термін надання послуг з прання не повинен перевищувати восьми днів (включаючи день здачі і день видачі майна). Термін надання послуг, враховуючи специфіку діяльності, військовим клінічним госпіталям не повинен перевищувати двох днів, включаючи день здачі і день видачі майна. Надання послуг з прання майна клініки інфекційних хвороб, туберкульозного та шкіряного відділень повинно виконуватись окремо від майна інших відділень.

Згідно з пунктом 10.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що Виконавець забезпечив виконання своїх зобов'язань за цим Договором у розмірі 5% від суми Договору (розділ ІІІ Договору).

Додатковою угодою № 1 від 23.05.2014 року було внесено зміни до Плану надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) військовим частинам (установам) у 2014 році за специфікацією.

ОСОБА_2 акціонерним товариством „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» , м.Одеса було надано Міністерству оборони України гарантію від 01.04.2014 року № 11 на суму 43 647 грн. 38 коп.

За приписами статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарантія згідно з нормами Цивільного кодексу України є одностороннім правочином, а не договором. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Пунктом 2 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Листом від 23.01.2015 року №28618/540 Міністерство оборони України, м. Київ направило ОСОБА_2 акціонерному товариству „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» , м. Одеса вимогу, в якій зазначило, що нібито у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінес», м. Одеса умов Договору від 03.04.2014 року №286/5/14/2, а саме наданням загальної кількості послуг з прання щодо 53 311 кг білизни на суму 400 905 грн. 00 коп., замість 116 393 кг на суму 872 947 грн. 50 коп., просить банк на підставі банківської гарантії перерахувати Міністерству оборони України кошти в сумі 43 647 грн. 38 коп.

Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» , м.Одеса листом від 12.02.2015 року №340 повідомило Міністерство оборони України, м. Київ про те, що факти порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінес», м. Одеса умов Договору від 03.04.2014 року №286/5/14/2 відсутні, термін дії банківської гарантії від 01.04.2014 року № 11 закінчився, у зв'язку з чим відмовило у задоволенні вищезазначеної вимоги.

Відповідно до приписів чинного законодавства гарантія може забезпечувати як грошове, так і негрошове зобов'язання боржника. При цьому відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов'язання, гарант повинен сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії. Банківська гарантія являється одним з інструментів безресурсного фінансування, який за своєю суттю не потребує вилучення грошових коштів і дозволяє принципалу уникнути передплати за товари /послуги, і в результаті, забезпечує економію власних ресурсів та / або їх використання в інших цілях, є зручним інструментом для належного і своєчасного виконання договірних зобов'язань зі своїми контрагентами.

Оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником.

В матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання третьою особою своїх зобов'язань за договором. Доводи позивача щодо часткового виконання умов договору від 03.04.2014 року №286/5/14/2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами по справі відповідно до вимог статей 33, 34. 36 Господарського процесуального кодексу України того, що послуги за договором третьою особою надано в кількості меншій, ніж це передбачено договором, а саме те, що із загальної кількості 116 393 кг на суму 872 947 грн. 50 коп. виконано та прийнято послуг з прання лише у кількості 53 311 кг на суму 400 905 грн. 00 коп.

З позовом до третьої особи до суду позивач не звертався, тому факт неналежного виконання третьою особою його договірних зобов'язань потребує доказування належними засобами.

За загальними положеннями процесуального законодавства, обов'язком суду під час ухвалення рішення є вирішення питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги позивача за позовом та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів, шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Ухвалами господарського суду Одеської області по даній справі було зобов'язано позивача надати докази передавання позивачем третій особі об'ємів білизни та часткового виконання умов договору, що є предметом основного зобов'язання. Позивачем таких доказів надано не було.

Водночас, відповідно до статті 563 Цивільного кодексу України та статті 2b Уніфікованих правил Міжнародної ОСОБА_4 для гарантій за першою вимогою 1992 року, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання та є самостійною угодою, а обов'язок гаранта сплатити грошову суму, вказану у гарантії, пов'язується з представленням належної письмової вимоги.

Відповідно до пункту 3 глави 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 № 41/10321, сплата за вимогою/повідомленням коштів бенефіціару за гарантією здійснюється банком-гарантом (резидентом) на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги/повідомлення, та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в тексті гарантії та/або у вимозі/повідомленні, отриманими від бенефіціара/банку бенефіціара або іншого банку.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

23.01.2015 року Міністерство оборони України звернулось до ОСОБА_2 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» , м. Одеса з вимогою про перерахування коштів у сумі 43 647 грн. 38 коп. на підставі банківської гарантії.

Судова колегія вважає, що відповідачем правомірно було відхилено вказану вимогу банку, оскільки в гарантії, виданій банком зазначено, що Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» , м. Одеса бере на себе безвідкличні та безумовні зобов'язання сплатити по першій письмовій вимозі Міністерства оборони України суму у розмірі 43 647 грн. 38 коп., за умови письмового підтвердження, що Принципал не виконав (неналежно виконав) своїх зобов'язань стосовно кількості, якості та строків щодо надання послуг у відповідності до Договору.

З копії вимоги позивача від 23.01.2015 року вбачається, що відповідачу, окрім вимоги, було надіслано копію гарантії від 01.04.2014 року №11 та копію довіреності. Натомість, Міністерством оборони України не було направлено банку будь-яких документів з письмового підтвердження неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінес», м. Одеса умов Договору від 03.04.2014 року №286/5/14/2.

Іншої належної вимоги від Міністерства оборони України протягом строку дії гарантії надіслано не було.

З огляду на викладене, недоведеність Міністерством оборони України неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінес», м. Одеса умов Договору від 03.04.2014 року №286/5/14/2 виключає право на отримання від ОСОБА_2 акціонерного товариства „Комерційний банк „ІнвестбанкВ» , м.Одеса гарантію у сумі 43 647 грн. 38 коп. з огляду ще й на закінчення строку її дії, що за правилами пункту 2 частини 1 статті 568 Цивільного кодексу України є підставою припинення зобов'язань гаранта перед кредитором.

Таким чином, позов Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ було подано передчасно, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню, в зв'язку з недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржника на необхідність застосування судом норм статті 81 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не грунтуються на нормах процесуального законодавства України, оскільки за вимогами статті 22 Господарського процесуального кодексу України надання доказів суду при його зверненні з позовними вимогами є обов'язком позивача і ненадання їх в зв'язку з відсутністю останніх у позивача є підставою для відмови у позові, і тільки у випадку неможливості розгляду справи по суті (чого в даній справі немає) суд має право (але не обов'язок) залишати позов без розгляду.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте судовою колегією місцевого господарського суду за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2015 року у справі №916/2203/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2015 року у справі №916/2203/15 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2015 року у справі №916/2203/15- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7