Рішення

від 23.09.2015 по справі 922/4051/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р.Справа № 922/4051/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства"Банк Золоті ворота" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт-Менеджмент", м.Харків про стягнення коштів в розмірі 20608418,07 грн. за участю представників сторін:

позивача - Муха А.І.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті ворота" м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт-Менеджмент", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 20 608 418,07 грн., з яких:

Сума простроченої заборгованості за кредитом:

- за першим траншем - 13867821,00 грн.;

- за другим траншем 560290,00 грн.

Сума простроченої заборгованості за відсотками:

- за першим траншем -2516344,61 грн.;

- за другим траншем - 101665,77 грн.

Пеня за кредитом:

- за першим траншем - 3034203, 45 грн.;

- за другим траншем - 122 714,19 грн.

Пеня за відсотками:

- за першим траншем - 389610,86 грн.;

- за другим траншем - 15741,19 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 152 від 21.08.2013 року, в частині повного та своєчасного повернення кредиту та сплати платежів, встановлених договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 03.08.2015 року о 09:40 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2015 року розгляд справи було відкладено на 02.09.2015 року о 09:45 у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 14.09.2015 року о 12:30 у зв'язку з необхідністю направлення відповідачу ухвал суду за адресою юридичної реєстрації підприємства.

Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2015 року підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач своїм правом на участь в господарських засіданнях не скористався та жодного разу не прибув до суду. Витребуваних судом документів не надав. Про причини неявки суд не повідомив, до господарського суду повернулась ухвала суду від 16.07.2015 року та від 02.09.2015 року, які було направлено відповідачу за адресою згідно даних ЄДРПОУ, з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

01.02.2014 року між Акціонерно-комерційним банком "Золоті ворота" (з 14. 05.2010 року назву банку було змінено на Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті ворота" скорочена назва AT "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА") та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕСТЕЙТ МЕНЕДЖМЕНТ» (надалі - Позичальник, Боржник) було укладено договір № 18 на кредитну лінію (невідновлювальну), далі за текстом - Кредитний договір з відповідними змінами до нього №1 - №20 до кредитного договору, а.с. 11-32), за умовами якого Банк з 01.02.2012 по 26.12.2014 за наявності вільних кредитних ресурсів зобов'язується надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 41 939 500, 00 грн. (сорок один мільйон дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч п'ятсот гривень, 00 копійок) (ліміт 1), а Позичальник зобов'язується на умовах, передбачених Кредитним договором, повернути у його строк не пізніше 26.12.2014 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 9,5 % річних в на визначених Договором умовах.

Згідно п.3.2 договору на кредитну лінію за користування кредитом банк, не рідше одного разу на місяць, нараховує проценти на рахунок № 20681010079281, а позичальник у строк до 25 числа (включно) кожного поточного місяця (включаючи місяць надання кредиту, якщо кредит було надано до 20 числа включно), а також на день закінчення строку дії договору сплачує проценти банку за період з 21 числа попереднього місяця (у місяць надання кредиту - з дня фактичного надання кредиту) по 20 число поточного місяця включно (або по день, що передує дню повного погашення кредиту) на рахунок № 20681010079281.

Пунктом 4.1 договору кредиту передбачено, що виконання позичальником (відповідачем за первісним позовом) зобов'язань перед банком (позивачем за первісним позовом) за договором забезпечується заставою рухомого майна.

Згідно п.5.2.1. договору кредиту позичальник (відповідач за первісним позовом) зобов'язаний здійснювати погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених договором.

Договором про зміни № 20 до договору № 18 на кредитну лінію (не відновлювальну) від 02 червня 2014 року, укладеного сторонами 01.02.2012 року, сторонами були внесені зміни до договору кредиту, а саме, у період з 01.02.2012 по 26.12.2014 Банк за наявності вільних кредитних ресурсів зобов'язується надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 560 500, 00 грн. (п'ятсот шістдесят тисяч п'ятсот гривень, 00 копійок) (ліміт 2), а Позичальник зобов'язується на умовах, передбачених Кредитним договором, повернути у його строк не пізніше 26.12.2014 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 9,5 % річних в на визначених Договором умовах.

За час дії Кредитного договору його сторони уклали 20 договорів про зміни до нього, в яких збільшували суми коштів, що надаються в кредит, а також збільшували строк користування кредитними коштами Банку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з виконав взяті на себе зобов'язання за договором кредиту, надавши відповідачеві кредит, проте відповідач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором.

Внаслідок неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору, утворилася заборгованість за кредитом та відсоткам по обом траншам, що є порушенням взятих ним зобов'язань за Кредитним договором.

Станом на 09.06.2015 (включно) заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором становить 20 608 418, 07 грн. (двадцять мільйонів шістсот вісім тисяч чотириста вісімнадцять гривень, 07 копійки), з яких:

Сума простроченої заборгованості за кредитом:

- за першим траншем - 13867821,00 грн.;

- за другим траншем 560290,00 грн.

Сума простроченої заборгованості за відсотками:

- за першим траншем -2516344,61 грн.;

- за другим траншем - 101665,77 грн.

Пеня за кредитом:

- за першим траншем - 3034203, 45 грн.;

- за другим траншем - 122 714,19 грн.

Пеня за відсотками:

- за першим траншем - 389610,86 грн.;

- за другим траншем - 15741,19 грн.

Що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Пунктом 5.3.1 договору кредиту сторони передбачили право банка вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів, неустойки та відшкодування інших збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань, а також відмовитись від подальшого кредитування позичальника за договором у випадках, передбачених п.5.2.5 кредитного договору.

У відповідності з п.5.2.5 договору кредиту позичальник (відповідач) зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадку невиконання позичальником (відповідачем) своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів.

Відповідно до п.6.1.1 Кредитного договору, у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.1 Договору, та строків сплати процентів, комісій, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, у відповідача станом на 09.06.2015 року виникла заборгованість по нарахованій пені:

Пеня за кредитом:

- за першим траншем - 3034203, 45 грн.;

- за другим траншем - 122 714,19 грн.

Пеня за відсотками:

- за першим траншем - 389610,86 грн.;

- за другим траншем - 15741,19 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін (пунктів 5.2.5, 6.1.1 договору кредиту) кредит не повернув, відсотки за користування ним не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 251,252, 526, 530, 543, 554, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 68, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Естейт-Менеджмент" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42, код 37878936) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" (61166, м. Харків, пр-т Леніна, 36, код ЄДРПОУ 20015529, рах. АТ "Банк Золоті ворота" (в стані ліквідації) №32072175300 в Управлінні НБУ в Харківській області, код Банку 351447) заборгованість за Кредитним договором № 18 від 01.02.2012 року станом на 09.06.2015 року у розмірі:

Сума простроченої заборгованості за кредитом:

- за першим траншем - 13867821,00 грн.;

- за другим траншем 560290,00 грн.

Сума простроченої заборгованості за відсотками:

- за першим траншем -2516344,61 грн.;

- за другим траншем - 101665,77 грн.

Пеня за кредитом:

- за першим траншем - 3034203, 45 грн.;

- за другим траншем - 122 714,19 грн.

Пеня за відсотками:

- за першим траншем - 389610,86 грн.;

- за другим траншем - 15741,19 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Естейт-Менеджмент" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42, код 37878936) на користь Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача: 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 73080,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.09.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова