Постанова

від 21.09.2015 по справі 904/4246/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2015 р. Справа №904/4246/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Науменка І.М. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

позивач: ОСОБА_1, паспорт, серія НОМЕР_1, виданий Амур -Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 19.03.97;

від ОСОБА_1: ОСОБА_2, представник, довіреність №1373 від 28.08.14р.;

від ОСОБА_3: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 16.04.15р.;

від відповідача: Левенталь С.А., представник, довіреність №б/н від 10.04.15р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015р. у справі №904/4246/15

за позовом ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

ОСОБА_3, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Дельфін -Д",

м.Дніпропетровськ

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015р. у справі №904/4246/15 (суддя Соловйова А.Є.) в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Рішення мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позову, зокрема, обранням позивачами неналежного способу захисту порушеного права та ненаданням на підтвердження обґрунтованості позовних вимог належних доказів в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, позивачі звернулись до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015р. у справі №904/4246/15 - скасувати та за результатами апеляційного перегляду прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі доводів позивачі (апелянти) наполягають на тому, що викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення висновки господарського суду є помилковими, адже вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та належних у справі доказах. Зокрема, обраний спосіб захисту порушеного права, як-то, припинення дії, що порушує право, позивачі вважають належним; наполягають на тому, що фінансово-господарські документи на підтвердження результатів діяльності ТОВ "Підприємство "Дельфін -Д" їм не надавались, реальний прибуток підприємства - приховувався; стверджують, що доказами у справі підтверджений той факт, що баланс ТОВ "Підприємство "Дельфін -Д" за 2014р. не розглядався та не затверджувався, проте, цьому факту господарським судом першої інстанції правової оцінки надано не було.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач викладені в останній твердження повністю відхиляє, вважає оскаржуване рішення правомірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015р. апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015р. у справі №904/4246/15 була прийнята до розгляду. 31.08.2015р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.09.2015р.

21.09.2015р. позивачі звернулись до апеляційного господарського суду з письмовим клопотанням про подання та витребування доказів. Зазначене клопотання в частині долучення до матеріалів справи додаткових доказів колегією суддів задоволено на підставі приписів ст.101 ГПК України. В задоволенні іншої частини клопотання, а саме, щодо витребування у відповідача договору відчуження приміщень по вул.Комсомольській, 45 та АДРЕСА_1, а також, в частині зобов'язання уповноваженого представника позивачів отримати у Відділі реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ інформаційної довідки про належність відповідачеві нерухомого майна та земельних ділянок, - відмовлено за безпідставністю.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, колегією суддів встановлено наступне:

Так, з наявних у справі матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 (далі-позивач-1) та ОСОБА_3 (далі - позивач - 2) звернулись до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ТОВ "Підприємство "Дельфін-Д" (далі-відповідач) про зобов`язання відповідача надати завірені належним чином бухгалтерські документи, в тому числі баланс про вартість чистих активів ТОВ "Підприємство "Дельфін-Д" станом на 01.01.2015р. та провести оцінку ринкової вартості нерухомого майна відповідача - нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3; витребування у відповідача бухгалтерської довідки про прибуток у 2015 році.

За результатами розгляду зазначених вище позовних вимог і було прийнято рішення про відмову в задоволенні останніх, що є предметом апеляційного перегляду.

Так, відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належність і допустимість доказів Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування..

Отже, вирішуючи питання щодо відповідності оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства України, колегія суддів виходила з наступного: так, дійсно, право учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства встановлено п."г" ч.1 ст.10 Закону України "Про господарські товариства", ст.116 Цивільного кодексу України та ст.88 ГК України, згідно з якими учасник має право одержувати інформацію про діяльність товариства, на вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово -господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства.

Разом з цим, в листі Верховного суду від 01.08.2007р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що при вирішенні питання про надання господарським товариством інформації про діяльність товариства господарським судам необхідно керуватися наступним: «Господарське товариство зобов'язане надавати учаснику (акціонеру) на його вимогу лише документи звітного характеру (річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства) та інформацію, що міститься в установчих документах товариства, а не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства.».

Окрім того, відповідно до п.36 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства (пункт "г" частини першої статті 10 Закону про господарські товариства, стаття 116 ЦК, частина перша статті 88 ГК) є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації. Господарське товариство зобов'язане надавати учаснику (акціонеру) на його вимогу лише документи звітного характеру (річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства) та інформацію, що міститься в установчих документах товариства, а не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства, якщо інше не передбачено установчими документами товариства.

Також, колегія суддів зауважує на тому, що зі змісту статті 9 Закону України "Про інформацію", суди не вправі зобов'язувати товариство надати інші документи про діяльність товариства, оскільки це є незаконним втручанням у внутрішню господарську діяльність товариства."

Отже, як вбачається з наявних у справі матеріалів, установчими документами ТОВ "Підприємство "Дельфін-Д" надання учаснику будь-якої іншої інформації ніж та, що передбачена вищезазначеними нормами законодавства не передбачено.

Таким чином, позовні вимоги позивачів щодо зобов'язання ТОВ "Підприємство "Дельфін-Д" надати завірені належним чином бухгалтерські документи, у тому числі баланс про вартість чистих активів товариства станом на 01.01.2015р. та витребування у відповідача бухгалтерської довідки про прибуток у 2015 році вимогам наведених вище норм права не відповідають, виходять за повноваження господарського суду та є незаконним втручанням у внутрішню господарську діяльність товариства.

Окрім того, матеріали справи містять докази отримання уповноваженим представником позивачів ОСОБА_2 відзиву на позов, що містить також фінансові звіти ТОВ "Підприємство "Дельфін-Д" за 2013 та 2014 роки (а.с.185).

З огляду на наведене, викладений в оскаржуваному рішенні висновок господарського суду першої інстанції з приводу безпідставності вимог позивачів про витребування у відповідача належним чином засвідчених бухгалтерських документів, в тому числі балансу про вартість чистих активів ТОВ "Підприємства "Дельфін-Д" станом на 01.01.2015р. та бухгалтерської довідки про прибуток у 2015р., вимогам чинного законодавства України не суперечить.

Що ж до відхилення місцевим господарським судом позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Підприємство "Дельфін-Д" провести оцінку ринкової вартості нерухомого майна товариства, а саме, нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.190 ЦК України, майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. Частиною 1 ст.66 та ст.139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

З аналізу зазначених вище норм права вбачається, що правомірним було б задоволення місцевим господарським судом клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості не окремого майна, а всіх основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів товариства для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

Згідно з ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Проте, відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", неможна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.

В той же час, доказів звернення позивачів до товариства з вимогою провести оцінку ринкової вартості майна товариства - нежитлових приміщень за адресою: м.Дніпропетровськ, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 матеріали справи не містять.

Всупереч твердженням позивачів, докази звернення останніх 14.03.2014р. та 06.11.2014р. до Загальних зборів товариства з вимогою визначення реальної ринкової вартості нерухомого майна в матеріалах справи також відсутні. Матеріали справи містять лише відповідну заяву позивача-1 від 06.11.2014р. (а.с.33-34), проте, належних доказів направлення даної заяви на юридичну адресу товариства (квитанція, чек) - позивачами суду не представлено.

Відповідно до вимог ст.35 ГПК України, необґрунтованими колегія суддів вважає також заперечення позивачів щодо допущення товариством значних порушень під час проведення загальних зборів 19.12.2014р., з огляду на наявність в матеріалах справи чинного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. у справі №904/1884/15 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ТОВ "Підприємства "Дельфін-Д", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7, ОСОБА_8 (які є іншими учасниками Товариства) про скасування рішення загальних Зборів засновників та зобов'язання вчинити певні дії. Даним рішенням в задоволенні позову саме в частині визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Підприємства "Дельфін-Д" від 19.12.2015р. було відмовлено.

За наведених обставин, викладені в апеляційній скарзі заперечення колегія суддів відхиляє, як безпідставні та такі, що спростовані наявними у справі доказами. Натомість, оскаржуване рішення господарського суду є таким, що прийнято за умов повного та всебічного з'ясування обставин справи та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ст.49 ГПК України, витрати на апеляційне оскарження покладаються на позивачів.

Керуючись ст.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015р. у справі №904/4246/15 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.09.2015р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов