Постанова

від 26.07.2011 по справі 8/5009/591/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.07.2011 р. справа №8/5009/591/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:не з"явився, від відповідача 1: від відповідача 2: від відповідача 3:ОСОБА_4 - довір. від 02.02.2011р., не з"явився не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргитовариства з обмеженою відповільністю "Компанія Торговий Дім" м. Запоріжжя та приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Анкер" м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2011 року по справі№8/5009/591/11 (ОСОБА_5А.) за позовомтовариства з обмеженою відповільністю Фірма "РОМА" м. Запоріжжя до 1. товариства з обмеженою відповільністю "Компанія Торговий Дім" м. Запоріжжя, 2. приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Анкер" м. Запоріжжя, 3. приватного підприємства "Алмазсофт" м.Запоріжжя, простягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 63 695, 34грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області (суддя Попова І.А.) рішенням від 08.04.2011р. задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "РОМА" м. Запоріжжя (далі - ТОВ Фірма "РОМА") та стягнув солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Торговий Дім" м. Запоріжжя (далі - Компанія), приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Анкер" м.Запоріжжя, приватного підприємства "Алмазсофт" м. Запоріжжя 63 965, 34 грн. суму боргу, 872,95грн. судових витрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Компанія та ПП "Науково-виробнича фірма "Анкер" звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду скасувати, оскільки вважають, що судом не правильно застосовано норми матеріального права, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

В обґрунтування своїх доводів скаржники зазначають, що висновок суду, що суттєвими умовами у спірних правовідносинах є лише вклади учасників та розмір отриманого прибутку є невірним, оскільки, на їх думку, суттєвими є всі умови договору. Також вони вважають, що судом не правильно визначено правову природу договору, тому що він є змішаним, оскільки містить ознаки договорів підряду, купівлі-продажу і простого товариства.

Крім того, апелянти вважають, що судом не надано оцінку такому доказу, як акт прийому-передачі майна від 06.08.2011р., в якому площа приміщення за спірним договором складає 608, 9 кв.м., та який був підписаний сторонами без претензій та зауважень. Також в доводах зазначають, що судом не досліджено, що є предметом додаткової угоди № 2.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи, викладені в апеляційних скаргах, необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду, а рішення суду є законним, тому просить апеляційний суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення - без змін.

В судові засідання представники відповідача-2 та відповідача-3 не з'явились, хоча були повідомленні належним чином про дату та час судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У судовому засіданні представник відповідача-1 надав клопотання про залучення до матеріалів справи плану реконструкції приміщень.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає вищевказане клопотання обґрунтованим та задовольняє його, оскільки апеляційним судом у сторін відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України була витребувана технічна документація.

Згідно ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

ТОВ Фірма "РОМА" звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів боргу у сумі 63695, 34грн. та судових витрат. В обґрунтування позову зазначив, що між ним та відповідачем-1, як було укладено договір пайової участі №2/КН від 17.10.2006р. (далі-договір) на будівництво вбудованого-прибудованого приміщення житлового будинку загальною площею 606, 1 кв.м. Додатковими угодами до договору було змінено площу на 632, 4 кв.м., але згідно акту приймання-передачі площа вбудованого-прибудованого приміщення складає 608, 9 кв.м. Відповідно до п. 1.7 договору у разі зменшення загальної площі об'єкта відповідач-1 повертає частину пайового внеску. Тому позивач просив суд стягнути надмірно сплачену суму 63 695,34грн.

Позовні вимоги господарським судом Запорізької області були задоволені в повному обсязі. Суд визнав, що за своєю правовою природою договір від 17.10.2006р. є договором простого товариства і сторони домовились, що при внесенні пайового внеску в розмірі 1714083 грн. 65 коп. учасник - ТОВ Фірма "РОМА" отримує у власність приміщення площею 632,4 кв.м., оскільки позивач отримав приміщення площею 608, 9 кв.м., він обґрунтовано на підставі п. 1.7 договору вимагає повернення 63 695,34грн.

Апеляційна інстанція вважає, що господарським судом Запорізької області при винесенні рішення від 08.04.2011р. не надана належна правова оцінка договору, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та прийняття не правильного рішення по суті.

Згідно п. 1.1 договору Замовник (відповідач-1) бере на себе зобов'язання за рахунок Пайовика (позивач) в обумовлений цим договором строк побудувати частину вбудованого-прибудованого приміщення та передати Пайовику 606, 1 кв.м. площі першого поверху блок секції ІY-YІ (без врахування осей ІY-1), ряд А-Г для його використання як магазин промислових товарів, а Пайовик приймає на себе зобов'язання забезпечити відповідне фінансування будівництва об'єкту по договірній ціні 2 828, 05 грн. за 1 кв.м. загальної площі та прийняти його у власність на умовах, передбачених договором.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що з огляду на взаємні права і зобов'язання та предмет договору № 2/КН від 17.10.2006р.; цей договір пайової участі у будівництві за своєю правовою природою є договором простого товариства, правовідносини за яким регулюються приписами параграфу 2 Глави 77 Цивільного кодексу України і оскільки позивач не отримав за результатами спільної діяльності свою частку доходу (майно, яким є збудоване приміщення)пропорційно внесеному пайовому вкладу, позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції хибними з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України просте товариство -це спільна діяльність, що здійснюється на основі об'єднання вкладів учасників.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 Цивільного кодексу України). При цьому внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності доходи є спільною частковою власністю учасників товариства, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 1134 Цивільного кодексу України).

Втім, правова природа договору про спільну діяльність (договір простого товариства) відрізняється від правової природи договору про пайову участь у будівництві. Так, істотною умовою договору про спільну діяльність є наявність спільної мети діяльності учасників.

У договорі № 2/КН від 17.10.2006р. про пайову участь у будівництві -Забудовник та Пайовик переслідують різні цілі. Перший організовує процес будівництва з метою отримання прибутку від продажу приміщення, а другий -розраховує придбати у власність це приміщення.

Також на відміну від учасників спільної діяльності сторони за цим договором не мають права спільної часткової власності на предмет договору -вбудоване-прибудоване приміщення.

Крім того, договір про спільну діяльність не є безоплатним, оскільки учасники діють спільно для досягнення спільної мети, визначеної договором. А за договором № 2/КН від 17.10.2006р. позивач оплатив побудоване приміщення, вартість якого і є предметом спору.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що укладений договір про пайову участь у будівництві є договором, який прямо не пойменований у Господарському або Цивільному кодексах, але не суперечить їх приписам.

Зокрема, сторони мають право укладати договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам (ст. 6 Цивільного кодексу України). При цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно договору Замовник Компанія, яке виступило на підставі договору про сумісну діяльність від 13.06.2006р., учасниками якої були відповідачі, прийняв на себе зобов'язання за рахунок ТОВ Фірма «Рома»в обумовлений строк побудувати частину вбудовано-прибудованого приміщення і передати позивачеві 606,1 кв.м. площі першого поверху блок секції ІY-YІ (без врахування осей ІY-1), ряд А-Г для його використання як магазин промислових товарів, а позивач (Пайовик) прийняв на себе за рішенням зобов'язання забезпечити відповідне фінансування будівництва об'єкта за договірною ціною 2828,05 грн. 05 коп. за один квадратний метр загальної площі та прийняти його у власність на умовах, передбачених договором. Згідно п.1.1.1 договору площа приміщень складає 606,10 кв.м. Згідно п. 1.2 договору загальну площа приміщення та відкритого ганку визначається по фактичним обмірам ЗМБТІ, на підставі яких приймається кінцевий розрахунок вартості об'єкта. Пунктом 3.1 договору передбачено, що сума фінансування (пайовий внесок) пайовика розраховується з розрахунку договірної ціни 2828, 05 грн. за 1 кв.м. загальної площі, що складає 1714083, 65 грн.

Таким чином, сторони визначили об'єкт (приміщення) його розташування, площу, вартість 1 кв.м. та загальну вартість приміщення.

Додатковою угодою № 2 від 17.12.2008р. сторонами внесено зміни до договору № 2/КН від 17.10.2006 р., зокрема: 1) в п. 1.1 договору цифра «606,1 кв.м»замінена на цифру «632,4 кв.м.»; 2) в підпункті 1.1.1 пункту 1.1 цифру площа приміщення «606,1 кв.м»замінити на «632,4 кв.м.»; 3) пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: 3.1 сума фінансування (пайовий внесок) пайовика розраховується виходячи з договірної ціни та складає 1714083,65 грн. в т. ч. ПДВ.

Колегія суддів вважає, що сторони не домовились належним чином про зміну об'єкту будівництва, оскільки не визначили його розташування, вартості 1 кв.м., доказів внесення відповідних змін до проектної документації (планування, технічне завдання на корегування робочої документації), як це передбачено п. 2.3.4 договору, позивач суду не надав.

Апеляційний суд також враховує, що позивач та відповідач-1 підписали акт прийому-передачі за договором пайової участі по будівництву житлового № 2 житлового масиву «Південний»по вул. Новокузнецька, 4 від 06.08.2009р., згідно якого Замовник передає, а Пайовик приймає завершене будівництво нежитлового приміщення № 332 загальною площею 608,9 кв.м., розташоване в житловому будинку (а.с. 23 т. 1).

Як пояснив представник відповідача та вбачається із матеріалів справи (експлікація внутрішнім площ БТІ Форма № 66) площа приміщення 632, 4 кв.м. була визначена БТІ помилково та в подальшому уточнена за рахунок площі торгівельного залу (222, 9кв.м. замість 246, 4кв.м. (а.с. 100-101 т. 1).

Згідно п. 1.2 договору № 2/КН загальна площа приміщення та відкритого ганку визначається по фактичним замірам ЗМБТІ. На підставі замірів ЗМБТІ приймається остаточний розрахунок вартості об'єкта.

Розпорядженням № 217р від 25.02.2009 р. Запорізького міського голови затверджений акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта -приміщення № 332. Згідно розділу 7 Акта за проектом загальна площа приміщення № 332 складає 635,1 кв.м., за архітектурно-технічним паспортом фактична площа приміщення склала 608,9 кв.м, яка і була прийнята позивачем у власність.

Таким чином, оскільки Замовник та Пайовик виконали свої зобов'язання, сторони підписали акт прийняття-передачі від 06.08.2009р., згідно якого . замовник передав, а пайовик прийняв завершене будівництвом нежитлове приміщення № 332 загальною площею 608,9 кв.м., розташоване в житловому будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул.Новокузнецька, 4 згідно договору пайової участі № 2/КН від 17.10.2006 р. Пайовий внесок здійснено пайовиком в повному обсязі в розмірі 1714083 грн. 65 коп. Замовником передані пайовику документи для оформлення права власності, а саме: техпаспорт ЗМБТІ та розпорядження Запорізької міської ради. В зазначеному акті сторони підтвердили, що роботи виконані відповідно вказаного договору в повному обсязі та сторони не мають претензій одна до одної.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивач не довів свої позовні вимоги і підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2011р. у справі № 8/5009/591/11 підлягає скасуванню, а апеляційні скарги ТОВ "Компанія Торговий Дім" та ПП "Науково-виробнича фірма "Анкер" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Торговий Дім" м. Запоріжжя та приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Анкер" м.Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2011р. скасувати.

У задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "РОМА " м.Запоріжжя про стягнення 63 965, 34 грн. відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "РОМА " м.Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 232, ЄДРПОУ 20495357, п/р 26007010000148 у АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія Торговий ДімВ» (69118, м. Запоріжжя, вул.Новокузнецька, 4, ЄДРПОУ 23881368) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 320 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "РОМА " м.Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 232, ЄДРПОУ 20495357, п/р 26007010000148 у АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849) на користь приватного підприємства В«АлмазсофтВ» (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 4-а, ЄДРПОУ 34440952) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 320грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: І.В. Приходько

ОСОБА_3

Надруковано: 7 прим.

1. позивачу

3. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. ГСЗО