Постанова

від 03.04.2012 по справі 5011-16/204-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012 № 5011-16/204-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Яковлева М.Л.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.04.2012 року по справі № 5011-16/204-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 у справі № 5011-16/204-2012 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про Стягнення 59 220,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Л» з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 59 220,92 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.12 року в позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 07.02.2012 року по справі № 5011-16/204-2012 скасувати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.09.2007р. та 29.10.2008р. між позивачем - ТОВ В«Комфорт-Сервіс ЛВ» та відповідачем -ФОП ОСОБА_2 були укладені договори на виконання проектних робіт: №1309/07, згідно якого позивач (виконавець за договором) взяв на себе зобов'язання виконати проектні роботи згідно ДБН А.2.2-3-2004 та технічного завдання системи внутрішніх інженерних мереж та договір №1110/08 - пожежної сигналізації та систем оповіщення про пожежу на об'єкті: Реконструкція будівель на вул. Тавріческая набережна, 23 під гостьові номери в м.Балаклава, АР Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як випливає зі змісту вказаної статті, предметом договору підряду є саме результат виконаних робіт.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1.3 договорів, початок проектних робіт здійснюється після отримання авансу від замовника згі дно п.2.2. договору. Строк виконання робіт починається з моменту сплати ава нсу згідно п.2.2. договору і становить: 60 днів по договору №1309/07 від 19.09.2007р. та 30 днів по договору №1110/08 від 29.10.2008р.

Згідно п.2.1 договорів, що загальна вартість виконання проектних робіт становить, за погодженням сторін та відпо відно до протоколу угоди про договірну ціну:

92441,84 грн. по договору №1309/07 від 19.09.2007р.

26000,00 грн. по договору №1110/08 від 29.10.2008р.

Умовами п.2.2 сторони погодили, що замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 50% суми вказаної в п.2.1. договору на протязі 3-х днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок згідно договору здійснюється у 5-денний термін після завершення робіт та підписання сторонами акта приймання-передачі проектної документації (п.2.3 договорів).

На виконання умов договорів відповідачем були здійснені авансові платежі у розмірі 46 220,92 грн. по договору №1309/07 від 19.09.2007р. та 13 000,00 грн. по договору №1110/08 від 29.10.2008р., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

За актами приймання-передачі виконаних робіт №10/45 від 31.10.2008р. та №04/01 від 02.04.2009р., які підписані обома сторонами без зауважень, позивачем виконано проектні роботи по договору №1309/07 на суму 92441,84 грн.

15.01.2009р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт №01/01 по договору №1110/08 на суму 26 000,00 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п.4.1 договорів сторони погодили, що у разі, якщо виконані роботи не відповідають умовам договору, замовник має право протягом трьох днів подати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт разом з проектом дво стороннього акта з переліком доопрацювань, які потрібно виконати, та строків їх виконання. Після усу нення недоліків замовник протягом 2-х днів повинен підписати Акт приймання-передачі проектної документації.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог, оскільки за умовами договорів відповідач мав право перевірити якість виконаних робіт до моменту підписання акту приймання-здачі виконаних робіт. Враховуючи той факт, що в матеріалах справи наявні відповідні акти оформлені згідно норм чинного законодавства та без зазначення недоліків, суд дійшов висновку, що роботи за договорами №1309/07 від 19.09.2007р. та №1110/08 від 29.10.2008р. виконані належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 у справі № 5011-16/204-2012 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 у справі № 5011-16/204-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 у справі № 5011-16/204-2012 - без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 5011-16/204-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Яковлев М.Л.

ОСОБА_1