Постанова

від 28.09.2015 по справі 917/778/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р. Справа№ 917/778/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Змайло О.Б.

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015р.

у справі №917/778/15 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Гермес»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 391 913,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Гермес» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення внеску в сумі 350 000,00 грн., 23% річних за фактичну кількість днів користування внеском протягом дії договору в сумі 8 160,28 грн, процент від простроченої суми внеску понад строк дії договору в сумі 13 592,47 грн., 3% річних в сумі 1 610,96 грн та індекс інфляції в сумі 18 550,00 грн., а також про стягнення судового збору в розмірі 7 838,27 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.04.2015р. було порушено провадження у справі №917/778/15, прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Гермес» до розгляду, розгляд справи призначено на 30.04.2105р.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.04.2015р. справу №917/778/15 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2105р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Гермес» було прийнято до провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2105р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Приватного акціонерного товариства «Гермес» 350 000,00 грн. боргу, 8 160,28 грн. 23% процентів річних, 13 592,47 грн. процентів від простроченої суми внеску понад строк дії договору, 1 610,96 грн. 3% річних, 18 550,00 грн. інфляційних витрат, 7 838,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк» «Фінанси та Кредит», звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за якою просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2105р. у справі №917/778/15 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Приватного акціонерного товариства «Гермес» суму інфляційних витрат та 3% річних, прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

Апелянт зазначає, що суд при вирішенні спору повинен був застосовувати лише норми Господарського кодексу України, оскільки вони щодо встановлення відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за господарськими зобов'язаннями суб'єктів господарювання є спеціальними у співвідношенні із нормами Цивільного кодексу України. Так як, на думку скаржника, такий вид відповідальності як інфляційні витрати та 3% річних Господарським кодексом України не передбачений, то є безпідставним стягнення з нього цих сум.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес» надало до матеріалів справи письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким просить залиши без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015р., а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» без задоволення.

Позивач вказує про те, що судом правомірно було застосовано положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін О.В., Пономаренко Є.Ю. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та призначено її до розгляду на 07.09.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 04.09.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2105р. колегія суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. прийняла до свого провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача.

28.09.2015р. представник відповідача повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від представника відповідача до апеляційного суду не надходило.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, враховуючи при цьому, що в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для вирішення спору, а також те, що явка представників сторін згідно ухвали суду про призначення справи до розгляду не визнавалась обов'язковою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

06 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", як банком, та Приватним акціонерним товариством "Гермес", як клієнтом, був укладений Договір №331832/232004/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К "КЛАСИЧНИЙ" на 3 місяці у національній валюті, за умовами якого клієнт вносить, а банк приймає грошові кошти у національній валюті на депозитний рахунок у сумі 350 000,00 грн. на строк з 06.11.2014р. по 06.02.2015р.

Згідно з п. 1.2. Договору за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного п. 1.1. цього Договору, банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 23% річних.

Відповідно до п. 2.1. Договору банк повинен був зараховувати проценти на рахунок № 2618.7.013021.025. Банк також зобов'язався проводити нарахування процентів за вкладом за ставкою, визначеною п. 1.2. Договору від дня наступного днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню клієнту.

Підпунктом 2.3.2. Договору передбачено, що виплата процентів проводиться банком протягом строку визначеного п. 1.1. Договору, щомісячно в останній банківський день місяця, а також у день закінчення строку, визначеного п. 2.1. Договору ("Дата виплати"). Якщо "Дата виплати" припадає на неробочий день, виплата процентів проводиться в перший робочий день, наступний за "датою виплати". Виплаті підлягають проценти, нараховані згідно п. п. 1.2., 2.1. Договору на "Дату виплати", шляхом їх перерахування на власний поточний рахунок позивача №26004010085405 відкритий у ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023.

Відповідно до п. 2.8. Договору після закінчення строку, визначеного п. 1.1. Договору або настання інших обставин, визначених чинним законодавством України чи цим Договором, кошти з депозитного рахунку № 2610.9.013021.025 повертаються клієнту шляхом перерахування на його власний поточний рахунок № 26004010085405, відкритий у ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023, а дія цього Договору припиняється.

Згідно з ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Факт виконання позивачем п. 1.1. Договору підтверджується платіжним дорученням № 350 від 06.11.2014р., банківською випискою за 06.11.2014 року та довідкою Полтавського відділення № 710 ПАТ "Укрсоцбанк" від 01.04.2015 вих. № 09.501-86/67-6190.

Грошові кошти в сумі 350 000,00 грн. були прийняті відповідачем на депозитний рахунок № 2610.9.013021.025 у сумі 350 000,00 грн.

Починаючи з 07.11.2014р. по 31.12.2014р. відповідач проводив нарахування та виплату процентів позивачу на рахунок № 26004010085405 відкритий у ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023, що підтверджується банківськими виписками за 01.12.2014р. та за 30.12.2014 року.

При цьому станом на 06.02.2015р. відповідач мав би повернути позивачеві 350 000,00 грн. разом з сумою нарахованих за користування процентів.

Матеріали справи свідчать та відповідачем не заперечується, що на день розгляду справи позивачеві не повернута сума внеску в розмірі 350 000,00 грн. та сума нарахованих за користування процентів за період з 01.01.2015р. по 03.04.2015р.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було направлено відповідачу лист вих. №24 від 11.02.2015р. про перерахування суми внеску разом з сумою нарахованих за користування ним процентів відповідно до умов Договору, однак відповіді на лист відповідач не надав.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

За таких обставин, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума внеску в розмірі 350 000,00 грн.

Також відповідно до п. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до п. 6 ст. 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

За змістом статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на викладене та те, що банк по закінченню строку користування коштами клієнта (вкладу) мав сплатити останньому нараховані за їх користування проценти, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 160,28 грн. процентів річних (виходячи із процентної ставки визначеної додатками до договору) та 13 592,47 грн. процент від простроченої суми внеску понад строк дії договору, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача сума 3% річних становить 1 610,96 грн., сума інфляційних витрат - 18 550,00 грн.

Перевіривши нараховані позивачем суми, суд апеляційної інстанції відмічає, що вони є арифметично правильними та стягнення їх з відповідача на користь позивача є правомірним на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015р. у справі №917/778/15 залишити без змін.

3. Справу №917/778/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця