Ухвала

від 24.09.2015 по справі 826/13017/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13017/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача Кеца І.М.,

від відповідача Стеценко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23 січня 2015 року № 0000192202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» (код ЄДРПОУ 38316777) щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Дітрейд» (код ЄДРПОУ 38518542), ТОВ «Фреш Фрет Груп» (код ЄДРПОУ 37955250), ТОВ «Клінтек» (код ЄДРПОУ 32861729), ТОВ «Райдуга» (код ЄДРПОУ 23968483), ПП «Ста Транс» (код ЄДРПОУ 36744789), ПП «Фінн 9» (код ЄДРПОУ 37887047), ТОВ «Продмаркет-Захід» (код ЄДРПОУ36588665), ТОВ «Дігнус» (код ЄДРПОУ 38991572) за період з 01.08.2014 по 30.09.2014.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 26 грудня 2014 року № 6961/26-58-22-02-17/38316777, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 370 214,00 грн., в т.ч. по періодах: серпень 2014 р. - 244 116,00 грн., вересень 2014 р. - 126 098,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомленням - рішення від 23 січня 2015 року № 0000192202, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 555 321,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 370 214,00 грн., за штрафними санкціями - 185 107,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2015 року № 0000192202 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з ПП «Ста Транс», ТОВ «Дігнус» та ПП «Клінтек» є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами: ПП «Ста Транс», ТОВ «Дігнус» та ПП «Клінтек» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим контрагентом через відсутність у них адміністративно-господарських можливостей для ведення господарської діяльності та порушення податкового законодавства постачальниками контрагентів позивача.

До таких висновків контролюючий орган прийшов, зокрема, на підставі акта ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 03.12.2014 № 425/21-03-22-06/36744789, відповідно до висновків якого ПП «Ста Транс» не підтверджено наявність поставок від власних контрагентів; акта ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 02.10.2014 № 535/10-13-22-03/38857655 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Свентовіт» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період серпень 2014 року, в якому податковий орган прийшов до висновку про непідтвердження господарських операцій ПП «Свентовіт» з контрагентами, зокрема, ТОВ «Дігнус»; акта ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 02.10.2014 № 533/22-03/38851077 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ПП «Кастл Лайт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Медагроекспорт» за весь період здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також відповідач посилається на невідповідність встановленим вимогам первинних документів, виписаних за наслідками спірних господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08 липня 2013 року між ТОВ «Альянс Маркет» (Покупець) та ПП «Ста Транс» (Постачальник) укладено договір поставки № ТА 0295/13, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити овочі та фрукти ( далі товар) по ціні, в кількості та асортименті, погоджених сторонами в замовленні на товар. В замовленні на товар визначається об'єм, дата, час поставки конкретної партії товару.

На підтвердження виконання умов договору та факту поставки товару позивачем надано наступні документи: платіжні доручення №60330 від 25.09.2014 року, №56864 від 11.09.2014 року, №50666 від 14.08.2014 року, №59014 від 18.09.2014 року, №59003 від 18.09.2014 року, №60822 від 29.09.2014 року, №59352 від 22.09.2014 року, №59352 від 22.09.2014 року, №57782 від 15.09.2014 року, №57781 від 15.09.2014 року, №57775 від 15.09.2014 року, №54496 від 01.09.2014 року, №54498 від 01.09.2014 року, №54128 від 28.08.2014 року, №52999 від 26.08.2014 року, №53008 від 26.08.2014 року, №53004 від 26.08.2014 року, №52486 від 21.08.2014 року, №52481 від 21.08.2014 року, №51363 від 18.08.2014 року, №49108 від 07.08.2014 року, №48491 від 05.08.2014 року, №55939 від 08.09.2014 року, №55419 від 04.09.2014 року, №49670 від 11.08.2014 року, №55935 від 08.09.2014 року, №49661 від 11.08.2014 року; видаткові накладні №РН-0000781 від 01.08.2014 року, №РН-0000795 від 03.08.2014 року, №РН-0000777 від 04.08.2014 року, №РН-0000801 від 04.08.2014 року, №РН-0000797 від 04.08.2014 року, №РН-0000830 від 06.08.2014 року, №РН-0000837 від 08.08.2014 року, №РН-0000854 від 08.08.2014 року, №РН-0000838 від 09.08.2014 року, №РН-0000862 від 10.08.2014 року, №РН-0000861 від 10.08.2014 року, №РН-0000863 від 09.08.2014 року, №РН-0000876 від 11.08.2014 року, №РН-0000867 від 11.08.2014 року, №РН-0000896 від 15.08.2014 року, №РН-0000902 від 16.08.2014 року, №РН-0000904 від 16.08.2014 року, №РН-0000903 від 16.08.2014 року, №РН-0000906 від 16.08.2014 року, №РН-0000908 від 17.08.2014 року, №РН-0000915 від 18.08.2014 року, №РН-0000916 від 18.08.2014 року, №РН-0000914 від 18.08.2014 року, №РН-0000941 від 21.08.2014 року, №РН-0000953 від 22.08.2014 року, №РН-0000936 від 22.08.2014 року, №РН-0000955 від 25.08.2014 року, №РН-0000965 від 27.08.2014 року, №РН-0000963 від 27.08.2014 року, №РН-0000968 від 28.08.2014 року, №РН-0000972 від 29.08.2014 року, №РН-0000978 від 29.08.2014 року, №РН-0000984 від 01.09.2014 року, №РН-0000988 від 02.09.2014 року, №РН-0000992 від 04.09.2014 року, №РН-0001001 від 05.09.2014 року, №РН-0001000 від 05.09.2014 року, №РН-0001013 від 09.09.2014 року, №РН-0001019 від 10.09.2014 року, №РН-0001018 від 09.09.2014 року, №РН-0001021 від 11.09.2014 року, №РН-0001025 від 11.09.2014 року, №РН-0001038 від 15.09.2014 року, №РН-0001051 від 18.09.2014 року, №РН-0001002 від 19.09.2014 року, №РН-0001049 від 19.09.2014 року, №РН-0001043 від 19.09.2014 року, №РН-0001057 від 19.09.2014 року, №РН-0001054 від 20.09.2014 року, №РН-0001062 від 22.09.2014 року, №РН-0001065 від 22.09.2014 року, №РН-0001069 від 24.09.2014 року; податкові накладні №25 від 04.08.2014 року, №22 від 04.08.2014 року, №66 від 08.08.2014 року, №70 від 08.08.2014 року, №80 від 09.08.2014 року, №75 від 09.08.2014 року, №81 від 10.08.2014 року, №82 від 10.08.2014 року, №5 від 01.08.2014 року, № 19 від 03.08.2014 року, №21 від 041.08.2014 року, №57 від 06.08.2014 року, №95 від 11.08.2014 року, №92 від 11.08.2014 року, №122 від 15.08.2014 року, №134 від 15.08.2014 року, №132 від 16.08.2014 року, №131 від 16.08.2014 року, №130 від 16.08.2014 року, №136 від 17.08.2014 року, №142 від 18.08.2014 року, №143 від 18.08.2014 року, №144 від 18.08.2014 року, №164 від 21.08.2014 року, №177 від 22.08.2014 року, №175 від 22.08.2014 року, №186 від 25.08.2014 року, №193 від 27.08.2014 року, №195 від 27.08.2014 року, №201 від 28.08.2014 року, №206 від 29.08.2014 року, №208 від 29.08.2014 року, №2 від 01.09.2014 року, №6 від 02.09.2014 року, №12 від 04.09.2014 року, №18 від 05.09.2014 року, №17 від 05.09.2014 року, №34 від 09.09.2014 року, №29 від 09.09.2014 року, №36 від 10.09.2014 року, №41 від 11.09.2014 року, №37 від 11.09.2014 року, №53 від 15.09.2014 року, №65 від 18.09.2014 року, №69 від 19.09.2014 року, №72 від 19.09.2014 року, №75 від 20.09.2014 року, №83 від 22.09.2014 року, №82 від 22.09.2014 року, №91 від 24.09.2014 року.

Крім того, на підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії замовлень на товар, специфікації та довіреності.

Проаналізувавши вказані первинні документи та умови договору поставки, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП «Ста Транс» мали реальний характер, оскільки підтверджуються первинними документами, що відповідають встановленим вимогам.

01.04.2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Дігнус» (постачальник) укладено договір поставки №ТА0147/14, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за ціною та в асортименті, погодженими сторонами в комерційних специфікаціях, які являються невідємною частиною даного договору, та в кількості, передбаченій замовленнями на товар.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано наступні документи: графік поставки товару, погодження про надання логістичних послуг від 01.04.2014 року, логістична специфікація на товар, комерційна специфікація на товар, видаткові накладні №601 від 04.08.2014 року, №617 від 06.08.2014 року, №671 від 18.08.2014 року, №717 від 22.08.2014 року, №760 від 01.09.2014 року, №801 від 08.09.2014 року, №849 від 15.09.2014 року, №875 від 22.09.2014 року, №899 від 29.09.2014 року; податкові накладні №4 від 04.08.2014 року, №18 від 06.08.2014 року, №75 від 18.08.2014 року, №117 від 22.08.2014 року, №40 від 08.09.2014 року, №1 від 01.09.2014 року, №94 від 15.09.2014 року, №122 від 22.09.2014 року, №146 від 29.09.2014 року; платіжні доручення №60941 від 29.09.2014 року, №50009 від 11.08.2014 року, №48433 від 05.08.2014 року, №51875 від 18.08.2014 року, №53475 від 27.08.2014 року, 54082 від 28.08.2014 року, №54859 від 01.09.2014 року, №56178 від 08.09.2014 року, №58064 від 15.09.2014 року, №59723 від 22.09.2014 року.

Зазначені документи підтверджують фактичне виконання умов договору поставки №ТА0147/14.

З приводу доводів відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Враховуючи те, що постачання позивачу товар позивачу в сукупності підтверджено первинними документами: астортимент, кількість товару визначено у видаткових накладних, замовленнях на поставку, копії яких містяться в матеріалах справи, виконання вказаних договорів є підтвердженим.

01 січня 2014 року між ТОВ «Альянс Маркет» (замовник) та ТОВ «Клінтек» (виконавець) укладено Договір про надання послуг № 220, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги (роботи) комплексного прибирання внутрішніх приміщень та прилеглої території супермаркету «Фреш» загальною площею 1 300,00 кв.м (внутрішніх приміщень) за адресою: м. Херсон, 200 років Херсона, 28-А. Перелік, графік надання послуг (робіт), а також кількість персоналу, обладнання та інвентарю вказані в додатку 1, який є невід'ємною частиною зазначеного договору.

21 січня 2014 року між ТОВ «Альянс Маркет» (замовник) та ТОВ «Клінтек» (виконавець) укладено Договір про надання послуг № 220, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги (роботи) комплексного прибирання внутрішніх приміщень та прилеглої території супермаркету «Фреш» загальною площею 1 170,00 кв.м (внутрішніх приміщень) за адресою: м. Херсон, вул. Молодіжна,5. Перелік, графік надання послуг (робіт), а також кількість персоналу, обладнання та інвентарю вказані в додатку 1, який є невід'ємною частиною зазначеного договору (додаток 1 до вказаного договору наявний в матеріалах справи).

28 січня 2013 року між ТОВ «Альянс Маркет» (замовник) та ТОВ «Клінтек» (виконавець) укладено Договір про надання послуг № 220, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги (роботи) комплексного прибирання внутрішніх приміщень та прилеглої території супермаркету «Фреш» загальною площею 1 243,00 кв.м (внутрішніх приміщень) за адресою: м. Херсон, пр.. Текстильщиків,9. Перелік, графік надання послуг (робіт), а також кількість персоналу, обладнання та інвентарю вказані в додатку 1, який є невід'ємною частиною зазначеного договору (додаток 1 до вказаного договору наявний в матеріалах справи).

На підтвердження виконання зазначених вище договорі в позивачем до матеріалів справи надано: копію розрахунку вартості надання клінінгових послуг для мережі супермаркетів «Фреш», акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-2560, №ОУ-2562, №ОУ-2561, №ОУ-2658, №ОУ-2659, №ОУ-2657; податкові накладні №67 від 29.08.2014 року, №68 від 29.08.2014 року, №66 від 29.08.2014 року, №53 від 30.09.2014 року, №54 від 30.09.2014 року, №52 від 30.09.2014 року; платіжні доручення №58485 від 17.09.2014 року, №56808 від 11.09.2014 року, №56500 від 09.09.2014 року, №50411 від 13.08.2014 року, №49523 від 11.08.2014 року, №49522 від 11.08.2014 року.

Оплата за договорами проведена у повному обсязі, що не заперечується сторонами.

Враховуючи те, що виконання умов договорів дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та зазначає, що формальна невідповідність первинних документів встановленим вимогам не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки та акти перевірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Посилання контролюючого органу на результати співставлення задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями його контрагентів не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Посилання контролюючого органу на відсутність у ПП «Клінтек» трудових ресурсів не підтверджене доказами, а зводиться лише до констатації вказаної обставини в акті перевірки. Крім того, податковим органом не проаналізовано, які ресурси необхідні для здійснення спірних операцій, а також не враховано можливість залучення інших (орендованих) ресурсів.

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ПП «Ста Транс», ТОВ «Дігнус» та ПП «Клінтек» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договорів про надання послуг відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 28.09.2015

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.