Постанова

від 29.09.2015 по справі 916/3803/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р.Справа № 916/3803/14 Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Мирошниченко М. А., суддів Воронюка О.Л. та Лашина В.В.,

(склад судової колегії сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями)

при секретарі судового засідання - Кияшко Р.О.

за участю представників:

Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Данілова Л.В. (на підставі доручення)

Приватного малого підприємства «АМТ» - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «АМТ» на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.08.2015 р. по справі № 916/3803/14 про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинам рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2014р. по справі № 916/3803/14 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Приватного малого підприємства «АМТ» про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.2014р. по справі № 916/3803/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015р., задоволено позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Приватного малого підприємства «АМТ» про виселення з нежитлових приміщень підвалу та першого поверху,загальною площею 950,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маліновського,49, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди №5024 від 24.09.1999 р.

20.07.2015 р. (вх.№2-4005/15) Приватне мале підприємство «АМТ», з посиланням на приписи ст.112 ГПК України, звернулось до господарського суду Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами вищевказаного рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2014р. по справі № 916/3803/14, у якій (заяві), з урахуванням уточнень від 12.08.2015р. (вх.№20425/15), просило суд переглянути за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2014р. по справі № 916/3803/14, скасувати це рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсягу. (а.с.84-88,108-11, т.2)

В обґрунтування свої заяви заявник зазначив,що задовольняючи позов про виселення його зі спірних приміщень суд виходив з того що строк дії договору оренди №5024 від 24.09.1999р. закінчився, а приміщення що були у нього оренді знаходяться в іпотеці ПАТ КБ «Надра», який, як Іпотекодержатель, не надавав згоди на продовження цього договору, що унеможливлює його продовження, а тому подальше знаходження в ньому відповідача є безпідставним.

Однак, як зазначає заявник з листа Одеської міської ради від 15.07.2015р. за № 480/1гс йому стало відомо, що рішенням Одеської міської ради від 09.04.2009р. №4107-У було внесено зміни та доповнення в рішення Одеської міської ради від 20.01.2009р. №4088-У згідно яких Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було доручено укласти з ПАТ КБ «Надра» додаткові договори до договорів іпотеки нерухомого майна, згідно яких (додаткових договорів) розірвати договори іпотеки нерухомих об'єктів згідно переліку, до якого входять приміщення які було об'єктом за договором оренди №5024 від 24.09.1999р. з яких його виселено вищевказаним судовим рішення.

Заявник вважає, що з урахуванням вищевказаного рішення Одеської міської ради від 09.04.2009р. №4107-У з ПАТ КБ «Надра» вже не є Іпотекодержателем цих приміщень і тому його згода на продовження дії договору оренди №5024 від 24.09.1999р. не потрібна, а саме на відсутність цієї згоди позивач у позові , а суд у рішенні посилались обґрунтовуючи неможливість продовження дії договору та вимоги про його виселення з цих приміщень.

При розгляді цього спору ці обставин були невідомі йому, оскільки позивач їх приховував.

Вказана обставина, враховуючи дату прийняття Одеською міською радою вищевказаного рішення до прийняття судом рішення по справі, на думку заявника є нововиявленою та може бути підставою для перегляду нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2014р. по справі № 916/3803/14.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2015р. зазначену заяву було прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2015р по справі № 916/3803/14 було відмолено в задоволенні вищевказаної заяви Приватного мале підприємство «АМТ», про перегляд за нововиявленими обставинам рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2014р. по справі № 916/3803/14 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Приватного малого підприємства «АМТ» про виселення, та це судове рішення залишено без змін.

Свій висновок суд мотивував тим, що вказана заявником обставина не є нововиявленою у розумінні ст.112 ГПК України. При цьому суд зазначив при вирішенні спору по суті та ухваленні рішення позивач не посилався і суд не зазначав у рішенні (не враховував та не надавав оцінку) тим обставинам, що спірні приміщення знаходяться в іпотеці, а задовольнив позов з інших підстав - закінчення строку дії договору.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою від 12.08.2015р. Приватного мале підприємство «АМТ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати, переглянути за нововиявленими обставинам рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2014р. по справі № 916/3803/14 - скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку, що вказані ним у заяві обставини не є нововиявленими.

При цьому в якості підстави для задоволення його заяви і скасування рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2014р. скаржник у апеляційній скарзі навів таки ж самі доводи, що і в його заяві про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами.

Скаржником також було заявлено клопотання про відновлення йому процесуального строку на звернення до суду з цією апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду 15.09.2015 р. скаржнику відновлено строк для подання цієї апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.09.2015 р. о 09:30 год., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксація судового засідання здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Скаржник в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час дату та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому поштового відправлення. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.

Враховуючи вказані обставини, думку представника позивача та те, що згідно приписів ст. 102 ГПК для розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого суду встановлений скорочений строк розгляду, що унеможливлює відкладення її розгляду, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю скаржника.

Колегія суддів задовольнила клопотання представника позивач про залучення до матеріалів справи відзиву на скаргу та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015р. по справі №960/650/15г.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно з частини другої вказаної статті підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 року № 17 зазначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.

Слід також враховувати, що за своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

Отже, нововиявлена обставина це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Як зазначалось вище, скаржник (відповідач) у своєї заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами послався на те, що позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги в позовній заяві, а суд першої інстанції свої висновки у рішенні про задоволення цих вимог, позивач та суд посилались на те (виходили з того) що спірні приміщення знаходились в іпотеці і оскільки Іпотекодержавець не надає згоду на продовження договору оренди то його не можна продовжувати, а тому він (відповідач) підлягає виселенню. При цьому заявник посилається на наявний у матеріалах справи лист позивача на його, відповідача, адресу в якому зазначені вказані обставини.

Враховуючи, що йому (заявнику) стало відомо що на час ухвалення судового рішення договори іпотеки розірвані, про що він узнав лише липні 2015р., то можливо зробити висновок що вказана позивачем та судом обставина не існувала, а тому були правові підстави для продовження договору і відповідно відмові у задоволенні позову про його виселення.

Проте ці доводи заявника на переконання колегії суддів є хибними з огляду на таке.

Так змістовний аналіз позовної заяви позивача надає можливість зробити висновок, що позивач не обґрунтовував свої позовні вимоги про виселення відповідача з посиланням на те, що він (позивач) не може продовжувати дію договору у зв'язку з вищевказаними обставинами, тобто що Іпотекодержавець не надає згоду на продовження договору оренди.

Позивач у позові посилався лише на те, що строк дії договору закінчився і що він своєчасно повідомив відповідача про своє небажання продовжувати дію договору. При цьому без зазначення у позові конкретних причин цього небажання або неможливості продовження дії договору.

Суд розглядаючи спір по суті та ухвалюючи по ньому рішення виходив саме з цих заявлений позивачем доводів з урахуванням норм матеріального права і не надавав оцінку можливості або неможливості продовження дії договору з урахуванням будь-яких обставин, в т.ч. у зв'язку з тим що Іпотекодержавець не надає згоду на продовження договору оренди.

Більш того при розгляді спору відповідач не надав заперечень та не викладав своєї позиції щодо можливості та наявності в нього підстав на продовження дії договору, а лист на який він посилається не досліджувався при розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки його в матеріалах справи на той час (на тій стадії розгляду) не було, тобто питання про продовження строку договору (можливості його продовження) судом не вирішувалось.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить на наступних висновків.

По-перше, позивач у позові, а суд першої інстанції у рішенні не посилались як на підставу задоволення позову про виселення на ту обставину, що Іпотекодержавець не надає згоду на продовження договору оренди, а виходив лише з того, що строк дії договору закінчився і що позивач повідомив відповідача про своє небажання продовжувати дію договору.

По-друге, суд першої інстанції при розгляді справи по суті та ухваленні рішення вирішував лише питання про виселення відповідача, встановивши при цьому попереднього факт закінчення дії договору, тобто предметом спору було лише виселення відповідача і при розгляді цього спору не досліджувались обставини, не вирішувалось питання та не надавалась оцінку можливості чи неможливості продовження його дії, оскільки таке питання не ставилось відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції.

Вказані заявником обставини могли би мати значення у разі якщо при вирішенні спору про виселення вирішувалось питання про неможливість продовження дії договору з вищевказаних підстав, або якщо б при вирішення цього спору відповідач заявив зустрічний позов про продовження дії договору, однак як зазначалось вище таке питання в процесі вирішення спору не ставилось і не вирішувалось.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд вмотивовано відмовив заявнику в задоволенні його заяви, оскільки вказані заявником обставини не є нововиявленими у розумінні ст.112 ГПК України при вирішенні цього спору, а відтак правові підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскарженої скаржником ухвали місцевого суду відсутні.

Крім того колегія суддів додатково звертає увагу на те, що заявник не надав суду доказів того, що вказані ним договори іпотеки були дійсно розірвані і таки докази в матеріалах справи відсутні, а само по собі рішення Одеської міської ради від 09.04.2009р. №4107-У яким було внесено зміни та доповнення в рішення Одеської міської ради від 20.01.2009р. №4088-У лише свідчить про її (ради) доручення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради укласти з ПАТ КБ «Надра» додаткові договори до договорів іпотеки нерухомого майна, згідно яких (додаткових договорів) розірвати договори іпотеки нерухомих об'єктів згідно переліку , до якого входять приміщення які було об'єктом за договором оренди №5024 від 24.09.1999р., тобто свідчать про наміри розірвати договори, а не про реальне розірвання цих договорів.

Водночас з наданої позивачем суду апеляційної інстанції копії постанови Одеського апеляційного господарського суду 27.08.2015р. по справі №916/650/15-г вбачається що договір цей іпотеки не розірвано, тобто він діє, а відтак посилання скаржника на те,що цей договір розірваний є безпідставним.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-105,112-114 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 12.08.2015р по справі № 916/3803/14 про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинам рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2014р. по справі № 916/3803/14 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Приватного малого підприємства «АМТ» про виселення - залишити без змін , а апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «АМТ» на зазначену ухвалу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено і підписано 29.09.2015 р.

Суддя - доповідач: М.А. Мирошниченко

Судді: О.Л. Воронюк

В.В. Лашин