Ухвала

від 01.10.2010 по справі 2а-18415/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2010 року справа №2а-18415/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Радіонової О.О.

суддів: Нікуліна О.А., Жаботинської С.В.

при секретарі судового засідання Ольховій О.В.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2В, представник за дов. від 21.01.10р.

№03-1/158

відповідача: ОСОБА_3, представник за дов. від 20.08.2010р.

№90/юр

розглянувши у відкритому судовому Донецького обласного відділення Фонду засіданні апеляційну скаргу соціального захисту інвалідів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 20 серпня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-18415/10/0570

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю

В«Кронас ЛогістікВ»

про стягнення адміністративно -господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі

7927 грн. 25 коп.,-

ВСТАНОВИЛА:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Кронас ЛогістікВ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 7927 грн. 25 коп. (арк. спр. 3-5).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (арк. спр.80-81).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що згідно з матеріалами справи відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для створення робочих місць для інвалідів.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року у адміністративній справі № 2а-18415/10/0570 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального справа (арк. спр. 83-85).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ч.2 ст. 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» чітко встановлено, що підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, чого відповідачем не було виконано.

Апелянт у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Кронас ЛогістікВ» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 15 вересня 2003 року, включене до ЄДРПОУ за номером 32645656 (арк. спр. 11-12), має статут підприємства (арк. спр. 32-44).

Згідно розрахунку Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів сума заборгованості адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів у 2009 році становить 7761,82 грн., пені - 165,43 грн.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(надалі -Закон №875).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону № 875, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, -у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 875 підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з наведених норм вбачається, що підприємства зобов'язані створювати робочі місця для інвалідів.

Інформацію про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають територіальним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»та Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»від 10 лютого 2007 року № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач здійснював належне повідомлення центру зайнятості, а саме щомісячно протягом 2009 року надсилав звіти за формою №3-ПН з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування працездатних осіб (арк. спр. 7, 52, 53, 54, 55,56).

Наказом від 05 січня 2006 року №1 на підприємстві була створена комісія по працевлаштуванню та створенню робочих місць для інвалідів, доведено листами до відома державних органів щодо роботи комісії на підприємстві (арк. спр. 48).

Протоколом №1 засідань комісії від 16 січня 2006 року було прийняте рішення про створення робочих місць для інвалідів (арк. спр. 47).

Розпорядженням відповідача від 22 січня 2009 року було встановлено завдання розробити план заходів щодо сприяння працевлаштуванню інвалідів, протоколом від 22 січня 2009 року №1 було прийнято план заходів щодо сприяння працевлаштуванню інвалідів у 2009 році (арк. спр.49-50).

Таким чином, посилання апелянта на те, що адміністративно-господарські санкції підлягають стягненню з підстав того, що відповідач не звітував до центру зайнятості, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем були виконані всі умови щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року у адміністративній справі №2а-18415/10/0570. - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року у адміністративній справі №2а-18415/10/0570 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Кронас ЛогістікВ» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 7927 грн. 25 коп. -залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 01 жовтня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 05 жовтня 2010 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

ОСОБА_4