Ухвала

від 23.09.2015 по справі 727/278/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/278/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дудаков С.Є.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

23 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивача - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_5, садівниче товариство "Університет", про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 19 січня 2015 року звернувся в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради , Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_5, садівниче товариство "Університет", про визнання протиправним та скасування деяких пунктів рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради "Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення та визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю.

Шевченківський районний суд м. Чернівці постановою від 08 липня 2015 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційної інстанції, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково з таких підстав.

Суд попередньої інстанцій дійшов висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності прийняття рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради №273/7 від 7 квітня 1997 року та №475/14 від 6 липня 1999 року "Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення", а також видача Державного акта на право приватної власності на землю від 21 жовтня 1999 року, виданий ОСОБА_5, може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Це є помилковим.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до чинного законодавства підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами статті 152 Земельного Кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Цю норму варто розуміти в системному зв'язку з частиною 1 статті 2 КАС України, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведених норм видно, що при визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач як член Садівничого товариства "Університет" є власником земельної ділянки АДРЕСА_2 у зв'язку із зміною нумерації ділянок виділеній позивачу ділянці присвоєно НОМЕР_1. Спірними рішеннями виконавчого комітету Чернівецької міської ради передано у власність ОСОБА_5 та уточнено площу земельної ділянки НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 на території Садівничого товариства "Університет", а також ОСОБА_5 видано Державний акт на право приватної власності від 21.10.1999.

Між позивачем та третьою особою існує спір щодо площ земельних ділянок, які перебувають у їхній власності, та які уточнені спірними рішеннями виконавчого комітету Чернівецької міської ради.

Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи дає можливість колегії суддів дійти до переконання, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельні ділянки виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтях 152 ЗК України та 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

В свою чергу стаття 17 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Аналогічні висновки зроблені Верховним судом України у постановах від 11.11.2014 у справі №21-493а14, від 17.02.2015 по справі № 21-551а14

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України.

Згідно з приписами частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, неправильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції - скасувати і провадження у справі закрити.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, в силу приписів частини 2 статті 157 КАС України роз'яснює позивачу, що заявлений ним спір належить вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 липня 2015 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_5, садівниче товариство "Університет", про визнання протиправними та скасування рішень закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Совгира Д. І.