Рішення

від 15.09.2015 по справі 904/281/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.15р. Справа № 904/281/15

За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Каркінітський", м. Херсон

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в сумі 4 311 123, 33 грн.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Члени колегії-судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Представники:

від позивача: ОСОБА_4, дов. № б/н від 02.09.14р., представник;

від відповідача: ОСОБА_5 дов. № 8166-К-Н-О від 16.10.14р.,

юрисконсульт.

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Каркінітський" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 4 000 000 грн., що складають суму заборгованості за договором приєднання №227347 про розміщення грошових коштів на строковому депозиті від 28.11.13 р., 311 123, 33 грн. - процентів за користування депозитними вкладами.

03.03.15 р. та 08.06.15 р. від позивача надійшли заяви про збільшення розміру позовних вимог, шляхом їх об'єднання та стягнення з відповідача 4 000 000 грн., що складають суму заборгованості за договором приєднання №227347 про розміщення грошових коштів на строковому депозиті від 28.11.13 р., 1 500 000 грн. - за додатковою угодою № 2 від 17.01.14 р. до договору приєднання № 203129 про розміщення грошових коштів на строкову депозиті від 18.07.2013 р., 3 000 000 грн. - за додатковою угодою № 4 від 08.01.14 р. до договору приєднання № 169998 про розміщення грошових коштів на строковому депозиті від 26.12.2012 р., 2 000 000 грн. - за додатковою угодою № 5 від 15.01.13 р. до договору приєднання № 125081 про розміщення грошових коштів на строковому депозиті від 11.11.2011 р., та 2 900 000 грн.

Господарський суд відмовляє в прийнятті зазначеної вище заяви, виходячи з наступного.

Приписами п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011 р. встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві .

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» № 01-8/1228 від 02.06.2006 р.).

Зважаючи на те, що позивач просить збільшити позовні вимоги, шляхом об'єднання додаткових вимог щодо стягнення заборгованості за різними депозитними договорами, про які не йшлось в позовній заяві та які не пов'язані з раніше заявленими вимогами ні підставою виникнення, ні поданими доказами, суд відмовляє у прийнятті заяв про збільшення розміру б/н від 03.03.15 р. та від 08.06.15 р.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведений факт наявності правовідносини між ним та відповідачем. Крім того, відповідач вважає, що, оскільки, позивач не звернувся до банку із вимогою про повернення депозитних коштів в день закінчення дії депозитного договору, останній є продовженим на новий строк.

14.09.2015 року в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.13р. між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Каркінітський" (далі -. Позивач, Клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком „ПриватбанкВ» (далі - Відповідач, Банк) укладено договір приєднання №227347 про розміщення грошових коштів на депозиті строковому (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 вище зазначеного Договору, предметом договору є внесення клієнтом та прийняття банком тимчасово вільних грошових коштів на строк, що зазначений, з обов'язком виплачувати клієнту суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, що встановлені Умовами та в порядку, що встановлені Умовами та Правилами розміщення грошових коштів на депозитному рахунку суб'єктів господарювання, у тому числі з використанням технологій дистанційного відкриття рахунків депозиту Приват24 за платіжними дорученнями, щодо порядку розміщення грошових коштів на депозиті строковому.

За цим договором клієнт вносить тимчасово вільні грошові кошти у сумі 4 000 000,00грн. на депозитний рахунок, на строк, вказаний в пункті 2.4 цього договору. Датою внесення вкладу вважається дата надходження коштів на депозитний рахунок, (пункт 2.1 договору).

Виконуючи умови Договору, позивач вніс 4 000 000 грн. на депозитний рахунок, про що свідчить копія банківської виписки (а.с. 27-28).

Згідно з пунктом 2.2 Договору, за користування вкладом банк зобов'язується виплачувати клієнту проценти з розрахунку процентної ставки у розмірі 17% річних.

Строк розміщення грошових коштів на депозитному рахунку встановлюється по 29.11.14р. (пункт 2.4 Договору).

Листом від 08.09.14р. відповідач повідомив позивача про те, що кошти заблоковані та про переведення коштів в повному обсязі з рахунків СВК „Каркінітський" на балансовий рахунок 2903, інші операції з рахунком неможливі.

09.10.2014 р. позивач звернувся із вимогою до ПАТ КБ „ПриватбанкВ» про повернення коштів розміщених на депозитних рахунках та нарахованих відсотків та надав для виконання платіжне доручення №1 від 03.10.14р. на суму 4 000 000,00грн. для повернення коштів відповідачем на розрахунковий рахунок №26008052200057 відкритий у Херсонській філії ПАТ КБ „ПриватбанкВ» , проте, ПАТ КБ „ПриватбанкВ» депозитні кошти не повернув, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта. Гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Стаття 1068 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок банку за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 8.1 - 8.3. статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку зобов'язаний:

- узяти розрахунковий документ платника/стягувача на облікування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувану про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку";

- ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті операційний час - це частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов'язання щодо повернення депозитних коштів в сумі 4 000 000 грн. на розрахунковий рахунок позивача, відповідач на момент розгляду спору не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2.4 Глави 2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.12.03р. №516 „Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Згідно з абз. 1 п.п.3.3 Положення, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що проценти по вкладу виплачуються клієнту: щомісячно, кожного останнього числа місяця. Проценти, що залишаються невиплаченими, підлягають виплаті одночасно з сумою вкладу, або за письмовою заявкою клієнта, перераховуються у поповнення вкладу з подальшим подовженням терміну дії цього договору на підставі укладення додаткової угоди з урахуванням цих змін.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума процентів за період з 01.04.14 р. по 01.08.14 р. складає 311 123, 33 грн. та підлягає до примусового стягнення.

Керуючись ст.ст. 526, 1066, 1068, 1073, 1074 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватбанкВ» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, 50, р/р 32009100400 в Облуправлінні НБУ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу „КаркінітськийВ» (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 2-А, ОКПО 05287414, МФО 352457, р/р 26004300557197 в ХОУ АТ „ОщадбанкВ» , Херсонська обл., м. Херсон, ІПН 052874101225, код ЄДРПОУ 05287414) 4 000 000 (чотири мільйони) гривень основного боргу, 311 123 (триста одинадцять тисяч сто двадцять три гривні) 33 коп. процентів за користування депозитними вкладами, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 21.09.15 р.

Суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3