Постанова

від 24.11.2015 по справі 904/281/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015 року Справа № 904/281/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Кощеєва І.М., Науменко І.М.

секретар судового засідання : Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 17.11.15 р.:

від позивача: Зіновкіна О.П. (дов. б/н від 02.09.15 р.);

від відповідача: Стрельченко Я.С. (дов. № 8166-К-Н-О від 16.10.14 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 р. у справі № 904/281/15

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Каркінітський» м. Херсон

до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м.Дніпропетровськ

про стягнення 4 311 123,33 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 р. у справі № 904/281/15, яке підписано 21.09.2015 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (головуючий суддя Мельниченко І.Ф., судді: Мартинюк С.В., Мілєва І.В. ) задоволено позов сільськогосподарського виробничого кооперативу «Каркінітський» м.Херсон до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м.Дніпропетровськ про стягнення 4 311 123,33 грн.

Вказаним рішенням стягнуто з публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" м. Дніпропетровськ на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу „Каркінітський" м. Херсон 4 000 000 грн. основного боргу, 311 123 грн. 33 коп. процентів за користування депозитними вкладами, 73 080 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення було винесено за результатами невірного застосування норм чинного законодавства. а також на підставі документів, що не можуть вважатися належними доказами по справі.

Розпорядженням секретаря судової палати від 08.10.2015 р. № 981, у зв'язку з перебуванням судді Кощеєва І.М. у відпустці, змінено склад колегії суддів.

Скаржник зазначає у скарзі, що із оскаржуваного рішення вбачається, що колегією суддів було встановлено факт укладення Договору приєднання №227347 про розміщення грошових коштів на депозиті строковому, досліджено його істотні умови, а також права та обов'язки між СВК "Каркінітський та ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК».

Ухвалою господарського суду від 30.07.2015 р. від позивача було витребувано оригінали та належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини, тобто, виходячи із матеріалів справи такими документами є, зокрема, депозитний договір №227347 від 28.11.2013р., документи, які підтверджують внесення та явність грошових коштів на депозитному рахунку відповідно до депозитного договору і 227347 від 28.11.2013р.

Проте, ані до моменту винесення рішення, ані в дату його оголошення, а саме-14.09.2015р. ) позивач запитувані ухвалою оригінали документів не надав. Скаржник вважає, що відсутність оригіналів значених документів не дає підстав встановити той факт, що між СВК "Каркінітський" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" є правовідносини, за якими ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" має будь-які обов'язки перед СВК "Каркінітський".

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій зазначає, що він направляв на адресу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" платіжне доручення №1 від 03.10.2014р. для перерахування грошових коштів та стверджує, що до теперішнього часу воно не виконане, що на його думку призвело до порушення його прав. Проте, позивач жодним чином не підтверджує факт, який мав би бути доведений належними та однозначними доказами, а також встановлений судом першої інстанції на підставі наданих позивачем доказів, а саме - внесення та наявність грошових коштів на депозитному рахунку, з якого він просив здійснити перерахування грошових коштів.

Отже, на підставі вищенаведеного вбачається, що колегія суддів Господарського суду Дніпропетровської області, не встановивши факт наявності правовідносин, за якими б ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК" мав будь-які обов'язки перед СВК "Каркінітський", дійшов хибного висновку щодо порушень Банком діючого законодавства в частині зарахування/перерахування грошових коштів, оскільки ані факт їх внесення на рахунок, ані наявність на ньому ,позивачем підтверджено не було.

Аналізуючи матеріали справи, відповідач вказує, що навіть якщо вважати факт укладення договору доведеним, термін розміщення депозитних коштів за наданим позивачем договором приєднання №227347 від 28.11.2013р. подовжений на новий термін, оскільки позивачем не надано доказів щодо звернення до Банку із відповідними документами на дату закінчення дії депозитного договору.

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначає, що в разі, коли Клієнт Банку бажає достроково розірвати укладений депозитний договір, Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що відповідно до п.3.6.2.4.6, СТОРОНИ мають право розірвати депозит достроково тільки за взаємною згодою.

Згідно п.3.6.2.4.7 датою дострокового розірвання депозиту у разі обміну листами відповідно до пункту 3.6.2.4.6. цього розділу Умов і Правил надання банківських послуг з ініціативи КЛІЄНТА вважати день отримання КЛІЄНТОМ письмової згоди БАНКУ; з ініціативи БАНКУ - день отримання БАНКОМ письмової згоди КЛІЄНТА; у разі укладання Додаткової Угоди про припинення дії вкладу датою дострокового розірвання депозиту вважається дата укладання Угоди або інша, зазначена у цій Угоді.

Відтак, скаржник вважає, що з боку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відсутні будь-які порушення норм чинного законодавства чи умов договору, адже позивачем не надано доказів додержання порядку дострокового розірвання договору, передбаченого наведеними вище умовами, без чого припинення дії депозитного договору та повернення коштів є неможливим.

Аналізуючи розрахунок заборгованості від 03.10.2014 р., відповідач зазначає наступні відомості, які суперечать умовам депозитних договорів, наданих позивачем до суду, а саме.

Нарахування відсотків за наданим позивачем договором приєднання №227347 від 8.11.201Зр про розміщення депозитних коштів в сумі 4000000,00 під 17% строком до 9.11.2014року.

Скаржник звертає увагу на те, що згідно п.3.6.2.4.8 Умов та правил розміщення коштів на депозитному рахунку в тому числі з використанням технології дистанційного відкриття рахунків депозиту через Приват-24, а також п.2.6 Договору приєднання №227347, у разі достроковою розірвання депозиту з ініціативи КЛІЄНТА відсотки його виплачуються за зниженою відсотковою ставкою з розрахунку 1% річних за весь період фактичного розміщення вкладу.

Оскільки, депозитний договір укладений строком до 29.11.2014р., а розрахунок заборгованості позивачем складено на дату 03.10.2014р., сума нарахованих відсотків зазначена невірно і має складати 1 % річних за весь період фактичного розміщення вкладу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що судом першої інстанції всім наявним доказам в матеріалах справи надана належна правова оцінка, забезпечена рівність прав учасників процесу в доказуванні своїх доводів та заперечень, з посиланням на відповідні норми матеріального права. які регулюють спірні правовідносини, а відтак. виконані всі процесуальні вимоги.

Позивач вважає доведеним факт існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин з відповідними правами і обов'язками. До суду не надано жодного доказу належного виконання відповідачем своїх зобов'язань, про що свідчать неодноразові листи-звернення до банку з вимогою перевести всі депозитні кошти на поточні рахунки позивача.

СВК «Каркінітський» зазначає у відзиві, що відповідачем порушено зобов'язання про сплату відсотків за користування коштами, порушено правила та умови переведення без згоди клієнта коштів на невідомий рахунок 2903 та повідомлення про неможливість проводити будь-які операції з особистими коштами позивача.

За таких обставин, при невиконанні умов депозитного договору відповідачем, позивач мав право односторонньої відмови від виконання депозитного договору, про що відповідача був повідомлений листом від 09.10.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 28.10.2015 р. № 1056, у зв'язку з закінченням відпустки судді Кощеєва І.М., змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні оголошено перерву до 17.11.2015 р. до 10 год. 50 хвилин.

Розпорядженням секретаря судової палати від 16.11.2015 р. № 1097, у зв'язку з відпусткою судді Євстигнеєва О.С., змінено склад колегії суддів.

16.11.2015 р. позивач надав до суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів, які перелічені в заяві.

В судовому засіданні оголошено перерву до 24.11.2015 р. на 10 год. 10 хвилин.

У судовому засіданні 24.11.2015 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Каркінітський" (Клієнт) та публічним акціонерним товариством Комерційним банком „Приватбанк" (Банк) укладено договір приєднання №227347 про розміщення грошових коштів на депозиті строковому від 28.11.13р.

Відповідно до п. 1.1 вище зазначеного Договору, предметом договору є внесення клієнтом та прийняття банком тимчасово вільних грошових коштів на строк, що зазначений в договорі, з обов'язком виплачувати клієнту суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, що встановлені Умовами та в порядку, що встановлені Умовами та Правилами розміщення грошових коштів на депозитному рахунку суб'єктів господарювання, у тому числі з використанням технологій дистанційного відкриття рахунків депозиту Приват24 за платіжними дорученнями, щодо порядку розміщення грошових коштів на депозиті строковому.

За цим договором клієнт вносить тимчасово вільні грошові кошти у сумі 4 000 000,00грн. на депозитний рахунок, на строк, вказаний в пункті 2.4 цього договору. Датою внесення вкладу вважається дата надходження коштів на депозитний рахунок, (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 Договору, за користування вкладом банк зобов'язався виплачувати клієнту проценти з розрахунку процентної ставки у розмірі 17% річних.

Відповідно до пункту 2.3 Договору Клієнт зобов'язався перерахувати вільні грошові кошти у сумі, обумовленій в пункті 2.1 цього Договору за вказаними реквізитами протягом трьох банківських днів від дати відкриття депозитного рахунку та формування цього Договору.

Пунктом 2.4 Договору встановлено строк розміщення грошових коштів на депозитному рахунку по 29.11.14 р.

Пунктом 2.5 договору встановлено виплата процентів по вкладу - щомісячно, кожного останнього числа місяця.

Згідно п.2.6 у випадку дострокового розірвання Договору з ініціативи Клієнта, проценти Клієнту виплачуються за зниженою процентною ставкою з розрахунку 1 % річних за весь період фактичного розміщення вкладу. При цьому, у період розрахунку процентів не включаються дні надходження та списання грошових коштів за депозитним рахунком; різниця між сумою раніше виплачених процентів і сумою процентів, перерахованою за зниженою процентною ставкою, утримується Банком із суми вкладу при його поверненні Клієнту.

Позивач, згідно з умовами п.2.3 депозитного договору, платіжним дорученням № 7171 від 28.11.2013 р. (яке надано до матеріалів справи позивачем 16.11.2015 р.) перерахував на рахунок ПриватБанку (Крим, РУПАТ КБ «Приватбанк») 4 000 000 грн. згідно відкритої оферти Банку, договору № 227347 від 28.11.2013 р. без ПДВ строк 366 дн. ставка 17.00 4 000 000 грн.)

09.10.2014 р. за вих.. № 1 (т.1, а.с. 38, 39) позивач звернувся з вимогою до ПАТ КБЮ «Приватбанк» про дострокове розірвання договору приєднання № 227347 про розміщення грошових коштів на строковому депозиті від 28.11.2013 р.. яким передбачено розміщення вкладу 4 000 000 грн. на строк до 21.11.2014 р. і просив за користування вкладом щоб Банк сплатив проценти в розмірі 17 % річних та повернути депозитний вклад з нарахованими відсотками на поточні рахунки, відкриті у Херсонській філії ПАТ КБ „Приватбанк".

Згідно п.3.6.2.4.5 Умов та правил розміщення коштів на депозитному рахунку, в тому числі з використанням технології дистанційного відкриття рахунків депозиту через Приват-24, у випадку не витребування Клієнтом коштів вкладу після закінчення строку розміщення відповідно до Акцепту Клієнта з урахуванням умов пункту 3.6.2.4.2 (другий абзац) цього розділу Умов і правил надання банківських послуг, та/або накладення арештів на вклад та рахунки Клієнта, вклад вважається продовженим на такий же строк, зі сплатою процентів у розмірі, який передбачено за вкладами на вимогу банку, починаючи з дня закінчення строку розміщення вкладу відповідно до Акцепту Клієнта. Повернення Клієнту не витребуваного за строком вкладу та нарахованих процентів здійснюється банком на підставі письмової заяви та платіжного доручення Клієнта з урахуванням умов пункту 3.6.2.4.2 (другий абзац) цього розділу Умов і Правил надання банківських послуг.

Умовами та правилами надання банківських послуг п.3.6.2.4.6 передбачено, що сторони мають право розірвати депозитний договір достроково тільки за взаємною згодою.

Відповідно п.3.6.2.4.7 Правил датою дострокового розірвання депозиту у разі обміну листами відповідно до пункту 3.6.2.4.6 цього розділу умов і Правил надання банківських послуг з ініціативи клієнта вважається день отримання клієнтом письмової згоди Банку; з ініціативи банку - день отримання Банком письмової згоди Клієнта; у разі укладання Додаткової Угоди про припинення дії вкладу датою дострокового розірвання депозиту вважається дата укладання Угоди або інша, зазначена у цій Угоді.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано доказів додержання порядку дострокового розірвання договору в установленому законом порядку, або доказів розірвання депозитного договору за взаємною згодою із Банком.

Відповідно до пункту 3.4.1.18. Умов та правил надання банківських послуг банк і клієнти зобов'язані дотримуватись вимог законодавства України з питань відкриття і ведення рахунків. За порушення зазначених вимог банки і клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

За приписами ст. 21.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу проводиться шляхом, зокрема, подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Розрахунковим є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача (п. 1.35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Одним із видів розрахункових документів є платіжне доручення, що містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (ст. 1.30, ст. 22.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги - доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання (ст. ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Позивач, станом на дату звернення з позовом до суду, не надав до матеріалів справи доказів подання до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" оформлених платіжних доручень про перерахування вказаної суми 4 000 000 грн.на його розрахунковий рахунок, відкритий у Дніпропетровському Регіональному управлінні ПАТ КБ "Приватбанк".

Перерахування банком відповідної суми з банківського рахунку клієнта без оформлення та подання клієнтом до банку платіжного документу на цю суму - чинним законодавством не дозволяється.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач після закінчення строку дії депозитного договору - 29.11.2014 р. звертався до Банку з вимогою про витребування депозитних коштів, а тому, зважаючи на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з Банку 4 000 000 грн. заборгованості.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача процентну ставку в розмірі 17 % річних на підставі п.2.3 договору за період з 01.04.2014 р. по 01.08.2014 р. в сумі 311 123 грн. 33 коп.

Суд першої інстанції задовольнив вказані вимоги позивача.

Колегія суддів вважається, що слід було відмовити позивачу в задоволенні і в цій частині позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно пункту 3.6.2.4.8 Умов та правил розміщення коштів на депозитному рахунку, в тому числі з використанням технології дистанційного відкриття рахунків депозиту через Приват-24, а також п.2.6 договору приєднання № 227347, у разі дострокового розірвання депозиту з ініціативи Клієнта відсотки Клієнту виплачуються за зниженою процентною ставкою з розрахунку 1 % річних на весь період фактичного розміщення вкладу.

Так як депозитний договір укладено строком до 29.11.2014 р., а розрахунок заборгованості складено на 03.10.2014 р. 17 % сума нарахованих відсотків мала складати 1 % річних за весь період фактичного розміщення вкладу.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно частин 1, 3 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

В силу частин 1, 2 статті 1066 цього ж Кодексу за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до статей 530, 629 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу приписів статей 525, 526 цього ж Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містяться в статті 193 ГК України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що при винесенні рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що мають істотне значення для справи; порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, що відповідно до вимог ст. 104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 р. у справі №904/281/15 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Каркінітський» м. Херсон до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» м. Дніпропетровськ 80 388 грн. судовий збір, сплачений відповідачем при поданні апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської обл., відповідно до вимог статей 116-117 ГПК України, видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2011 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді І М. Кощеєв

І.М. Науменко