Рішення

від 23.09.2015 по справі 901/2578/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р. Справа № 901/2578/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

2. Приватного підприємства «Царське подвір'я»

про стягнення 565201,79 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_2, довір. № 10/00-62 від 16.06.2015 р.

від відповідача-1 : не з'явився

від відповідача-2 : не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум», позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач-2) та Приватного підприємства «Царське подвір'я» (далі - ПП «Царське подвір'я», відповідач-2) про стягнення 565201,79 грн.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 30.03.2007 р. з ФОП ОСОБА_1 кредитного договору № 0008/07/13-KL, а 23.07.2009 р. з ПП «Царське подвір'я» - договору поруки, за яким останній зобов'язався відповідати за виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору № 0008/07/13-KL від 30.03.2007 р. Внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань з оплати кредиту у останнього перед банком утворилась заборгованість, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 473877,98 грн. заборгованості за кредитом, 59705,12 грн. заборгованості по відсотках, 31627,69 грн. пені, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

22.09.2015 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Банк Форум» було подано клопотання б/н від 22.09.2015 р. про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.09.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідачі у судові засідання 03.09.2015 р. та 23.09.2015 р. представників не направили.

Згідно з п.п. 1, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 01-06/745/2014 від 05.06.2014 неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до підпункту 1 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

30.03.2007 р. між Акціонерним комерційим банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 0008/07/13-КL, за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів, з максимальним лімітом заборгованості в сумі 96000,00 доларів США.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору кредитні кошти надаються строком до 29 березня 2008 р. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13,5 процентів річних.

Відповідно до п. 2.4 договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником в національній валюті згідно п. 2.6 цього договору. Несплата позичальником процентів протягом 20-ти календарних днів після встановленої п. 2.6 цього договору дати є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.

Згідно з п. 2.6 договору, проценти за користування кредитними коштами за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця включно, позичальник самостійно перераховує на рахунок банку, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

У відповідності з п. 3.1.1 п. 3.1 договору банк зобов'язаний згідно умов цього договору, у строки та в межах ліміту, що передбачені цим договором, надавати позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування відповідно до цільового призначення за наданими позичальником письмовими заявками, договорами та платіжними документами.

Відповідно до пп. 3.3.2 п. 3.3 договору позичальник зобов'язаний не пізніше визначеного п. 1.2 договору строку повернути банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 відсотки, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

31.03.2008 р. між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору було викладено в наступній редакції: «п. 1.1 договору - банк надає позичальнику кредитні кошти у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії для поповнення оборотних коштів з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 600000,00 грн. Надання траншів по кредитній лінії здійснюється в гривні; п. 1.2 договору - кредитні кошти надаються терміном до 28.03.2009 р.; п. 1.3 договору - за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 16,5 % річних в національній валюті та 13,5 % річних в доларах США».

29.05.2008 р. між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якої кредитний договір було доповнено п. 1.4, згідно якого банк надає позичальнику транш в сумі 134400,00 грн., за користування якими встановлюється плата в розмірі 25% річних.

27.03.2009 р. між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, відповідно до умов якої п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору було викладено в наступній редакції: «п. 1.1 договору - банк надає позичальнику кредитні кошти у вигляді кредиту для поповнення оборотних коштів в сумі 74269,00 доларів США; п. 1.2 договору - кредитні кошти надаються терміном до 27.03.2010 р.; п. 1.3 договору - за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13,5 % річних в доларах США».

26.03.2010 р. між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 5, відповідно до умов якої п. 1.2 договору було викладено в наступній редакції: «п. 1.2 договору - кредитні кошти надаються терміном до 27.04.2010 р.».

27.04.2010 р. між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 6, відповідно до умов якої п.п. 1.2, 1.3 договору було викладено в наступній редакції: «п. 1.2 договору - кредитні кошти надаються терміном до 27.04.2014 р.; п. 1.3 договору - за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 14,0 % річних в доларах США».

27.04.2011 р. між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 9, відповідно до умов якої п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору було викладено в наступній редакції: «п. 1.1 договору - банк надає позичальнику кредитні кошти в базовій валюті - гривні у формі невідновлювальної мультивалютної відкличної кредитної лінії для поповнення оборотних коштів з максимальним лімітом заборгованості на дату надання кредитних коштів у сумі 501563,88 грн. Транш надається в гривні для здійснення конвертації існуючої заборгованості по кредиту в сумі, еквівалентній розміру 62688,19 доларів США за курсом Міжбанківського валютного ринку України, встановленим на день здійснення конвертації та купівлі валюти на Міжбанківському валютному ринку України, збільшеної на суму комісії за купівлю валюти на Міжбанківському валютному ринку України в розмірі 0,3%, виключно з ціллю погашення основного боргу валютної заборгованості доларах США за кредитним договором. Після проведення конвертації максимальний ліміт заборгованості по кредитній лінії встановлюється в розмірі наданого траншу в національній валюті; п. 1.2 договору - кредитні кошти надаються терміном до 26.04.2012 р.; п. 1.3 договору - за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 15 % річних в національній валюті та 14 % річних в доларах США».

На виконання умов договору позивач надав відповідачу-1 кредит, що підтверджується меморіальними ордерами від 11.04.2007 р. на суму 80800,00 грн., від 06.04.2007 р. на суму 50000,00 грн., від 03.04.2007 р. на суму 252500,00 грн., від 17.04.2007 р. на суму 50000,00 грн., від 25.04.2007 р. на суму 50000,00 грн., від 30.05.2008 р. на суму 134208,00 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, позивач як кредитор виконав свої зобов'язання перед позичальником як боржником за кредитним договором № 0008/07/13-КL від 30.03.2007 р. (із змінами та доповненнями).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З метою забезпечення виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором № 0008/07/13-КL від 30.03.2007 р., між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (кредитор), та Приватним підприємством «Царське подвір'я» (поручитель) було укладено договір поруки № 0008/07/13-KL-P/2, відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 0008/07/13-КL від 30.03.2007 р.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме - суму кредиту, нараховані відсотки по кредиту, пеню та інші платежі, передбачені кредитним договором.

У відповідності з п. 2.2 договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

Згідно з п. 3.1 договору поруки у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору та цьому договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Приписами ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, поручитель за договором поруки несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому у разі пред'явлення таких вимог до поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед кредитором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем-1 порушені умови кредитного договору № 0008/07/13-КL від 30.03.2007 р. та додаткових угод до нього, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої становить 473877,98 грн. заборгованості за кредитом та 59705,12 грн. заборгованості за процентами, що і спричинило звернення банку до суду.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачі у судові засідання не з'явилися, відзив на позов, контррозрахунок або докази сплати кредитних коштів у повному обсязі суду не надали.

Отже, факт порушення відповідачами договірних зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачами не спростований.

З урахуванням викладеного та з'ясування судом факту наявності заборгованості відповідача-1 - ФОП ОСОБА_1 перед позивачем, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів основної заборгованості за кредитним договором № 0008/07/13-КL від 30.03.2007 р. в сумі 473877,98 заборгованості з повернення тіла кредиту, а також 59705,12 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 4.1 договору, просить суд стягнути з відповідачів пеню в сумі 31627,69 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується, від суми простроченої заборгованості та відсотків за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення, нараховану за період прострочення з 04.06.2012 р. до 03.06.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені визначений позивачем в сумі 31627,69 грн., є обґрунтованим, арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що приписами Закону України «Про судовий збір» відповідачі у справі не звільнені від сплати судового збору, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів порівну шляхом стягнення судового збору до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (95011, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр-т Кірова, 12, корп. А, кв. 52, ідент. номер НОМЕР_1) та з Приватного підприємства «Царське подвір'я» (95011, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр-т Кірова, 12, корп. А, кв. 52, код 30933141) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (02100, м. Київ, Дніпровський р-н, бул. Верховної Ради, 7, код 21574573) - 473877 (чотириста сімдесят три тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 98 коп. заборгованості за кредитом, 59705 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот п'ять) грн. 12 коп. заборгованості за процентами, 31627 (тридцять одну тисячу шістсот двадцять сім) грн. 69 коп. пені.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (95011, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр-т Кірова, 12, корп. А, кв. 52, ідент. номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України - 5652 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 02 коп. судового збору.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Царське подвір'я» (95011, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр-т Кірова, 12, корп. А, кв. 52, код 30933141) в доход Державного бюджету України - 5652 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 02 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 28.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна