Рішення

від 22.09.2015 по справі 913/140/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

22 вересня 2015 року Справа № 913/140/15

Провадження №33/913/140/15

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Драгнєвіч О.В.,

судді: Корнієнко В.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Попові А.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, начальник юридичного відділу Старобільскої об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Луганській області за довіреністю №17/8/12-30-10 від 28.07.2015;

від відповідача : представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/140/15

за позовом Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, м.Старобільськ Луганської області

до відповідача ОСОБА_3 колективного підприємства «ѳттелВ» , м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 97040 грн 06 коп.

С У Т Ь С П О Р У :

Старобільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - позивач) звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3 колективного підприємства «ѳттелВ» (далі - відповідач) про зобов'язання останнього сплатити вартість втраченого безхазяйного майна у сумі 97040 грн 06 коп., перерахувавши грошові кошти на відповідний розрахунковий рахунок (а.с.4-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами був укладений договір про реалізацію безхазяйного майна №2337/8/19/001 від 05.04.2013. За даним договором відповідач зобов'язувався за дорученням позивача за плату реалізувати, забезпечити зберігання майна, транспортування та інші дії, необхідні для реалізації майна, яке було йому передане за відповідними актами прийому-передачі майна. Однак, після проведеної інвентаризації в лютому 2015 року позивачем встановлено факт втрати частини безхазяйного майна, що перейшло у власність держави, та перебувало на реалізації у відповідача.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.05.2015 було порушено провадження в справі №913/140/15 та призначено її до розгляду на 11.06.2015.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 11.06.2015, 30.06.2015 розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою то представника позивача, то представника відповідача.

Представником позивача через відділ забезпечення документообігу суду подані письмові пояснення з додатковими документами від 04.06.2015 №3410/8/12-30-10 (а.с.37-61), від 24.06.2015 №4177/8/12-30-10 (а.с.89-119), в яких позивач підтвердив, що на час розгляду справи відповідачем вартість переданого на реалізацію та втраченого безхазяйного майна не відшкодовано, договір між сторонами є чинним та діє до повного виконання його сторонами. Натомість пропозиція відповідача щодо списання втраченого майна в зв'язку із виникненням обставин форс-мажору неможлива, оскільки відповідач в порушення умов укладеного договору не доводив до позивача про настання обставин непереборної сили та не відмовлявся від виконання зобов'язань за договором, належного доказу настання цих обставин також не надав. Позивачем також долучені додатково акти прийому-передачі майна відповідачу, на підтвердження визначення вартості втраченого майна - відповідні висновки експертної оцінки та акти опису, оцінки майна, акти уцінки майна.

Відповідачем через відділ забезпечення документообігу суду надані письмові пояснення від 25.06.2015 (а.с.78-79), згідно яких договір між сторонами є чинним, частина втраченого безхазяйного майна першочергово була передана позивачем іншому реалізатору, торгівельній організації - ТОВ «Продан», яке в подальшому було передано відповідачу. Відповідач визнає наявність факту недостачі безхазяйного майна, що було йому передано на зберігання та реалізацію. При визначенні вартості відшкодування втраченого майна необхідно враховувати відомості актів уцінки майна у разі такої проведення. На думку відповідача, втрата безхазяйного майна, переданого йому на реалізацію, сталася в наслідок обставин непереборної сили (форс-мажору), зокрема через протиправні дії озброєних формувань, захоплення приміщення відповідача, за фактом чого було порушено кримінальне провадження. На підтвердження настання відповідних обставин відповідач звернувся до торгово-промислової палати Луганської області.

В зв'язку із складністю справи, у відповідності до ст.ст.2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.07.2015 для розгляду справи сформовано колегію у складі суддів: головуючий суддя - Драгнєвіч О.В., судді - Смола С.В., Якушенко Р.Є.

На підтвердження переходу у власність держави відповідного безхазяйного майна згідно ст.ст. 337, 338 Цивільного кодексу України, що обліковується у позивача, а також часткового його продажу, останнім надані відповідні письмові пояснення, долучені акти опису та оцінки майна з ознаками безхазяйності, відповідні рішення про реалізацію безхазяйного майна, що перейшло у власність держави (а.с.125-150).

Крім того, позивачем подана заява від 08.07.2015 №4719/8/12-30-10 (а.с.123) про викладення п.2 прохальної частини позову в іншій редакції, яка ухвалою суду від 13.07.2015 повернута позивачу без розгляду, розгляд справи відкладено на 18.08.2015

У зв'язку з перебуванням судді Смоли С.В. у відпустці у відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.08.2015 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Драгнєвіч О.В., судді - Корнієнко В.В., Якушенко Р.Є.

Розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 Господарського процесуального кодексу України (абзац 3 п. 3.8 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Позивачем до початку розгляду справи по суті, 11.08.2015 через відділ забезпечення документообігу суду подано заяву про зміну предмету позову від 04.08.2015 за №102/8/12-30-10, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача вартість втраченого безхазяйного майна в сумі 97040 грн 06 коп., перерахувавши кошти на розрахункові рахунки місцевих бюджетів для зарахування коштів від реалізації безхазяйного майна, знахідок, спадкового майна, майна одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких не відомі (а.с.161-162).

Крім того, представником позивача через відділ забезпечення документообігу суду в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України подано письмове клопотання від 04.08.2015 №101/8/12-30-10 про здійснення процесуального правонаступництва позивача його правонаступником Старобільською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Луганської області в зв'язку із реорганізацією територіальних органів Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби (а.с.173-174).

Оскільки зазначена заява відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України та підтримана представником позивача в судовому засіданні 18.08.2015, остання прийнята господарським судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.08.2015 здійснено заміну позивача, Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганської області, на Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганської області в порядку процесуального правонаступництва. Розгляд справи відкладено на 07.09.2015.

01.09.2015 представником позивача через відділ забезпечення документообігу суду у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті подано заяву про зміну предмету позову від 28.08.2015 за №767/8/12-30-10., в якій позивач просив стягнути з відповідача збитки у розмірі втраченого безхазяйного майна в сумі 97040 грн 06 коп. (а.с.188).

Відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» Вищим господарським судом України роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки зазначена заява відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України та підтримана представником позивача в судовому засіданні 07.09.2015, остання прийнята господарським судом до розгляду. Господарським судом підлягають розгляду позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі втраченого безхазяйного майна в сумі 97040 грн 06 коп. Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.09.2015 розгляд справи відкладено на 22.09.2015.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, в судові засідання повноважних представників не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується направленими відповідачем письмовими поясненнями від 25.06.2015, наявними в матеріалах справи частиною поштових повідомлень про вручення відповідачу ухвал суду, а також частиною повідомлень повернутих без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання (а.с.157-158, 184-185, 203, 211, 212).

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений в своїх процесуальних правах надати детальний та обґрунтований відзив та витребувані судом документи, необхідні для встановлення фактичних обставин справи, через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Натомість відповідні дії не вчинив.

В судове засідання від 22.09.2015 прибув представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги, надав додаткові письмові пояснення щодо нормативного обґрунтування позову та просив його задовольнити повністю.

Від відповідача повноважний представник не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Конверт з ухвалою суду від 07.09.2015 до господарського суду не повернувся, а згідно відомостей долучених реєстрів відстеження пересилання поштових відправлень органу поштового зв'язку, поштове повідомлення не вручене під час доставки відповідачу, адресата двічі було повідомлено про надходження на його адресу поштового відправлення (а.с. 211, 212).

У відповідності до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за юридичною адресою відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на долучені до матеріалів справи витяги з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

До того ж, господарський суд зауважує, що інформація стосовно слухання господарським судом Луганської області справ є публічною та розміщується на офіційному сайті суду у мережі Інтернет. Таким чином, наведене вказує на наявність у відповідача можливості дізнатись про рух справи на веб-сайті суду.

З огляду на неявку відповідача в судові засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 07.09.2015 явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, в судові засідання не з'явився, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом також враховано відсутність у матеріалах справи клопотань вказаного учасника судового процесу про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

У відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

05.04.2013 між Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби (правонаступником якої є позивач/ замовник) та Малим колективним підприємством «ѳттелВ» (відповідачем/виконавцем) укладено договір про реалізацію безхазяйного майна №2337/8/19-001, згідно предмету якого виконавець зобов'язується за дорученням замовника за плату реалізувати передане йому майно (а.с.11-12).

Крім того, виконавець зобов'язаний забезпечити зберігання майна, транспортування та інші дії, необхідні для реалізації майна та здійснювати реалізацію майна відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 « 1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, та розпорядження ним» за цінами, не нижчими від визначених у акті опису, оцінки та передачі майна (п.2.2.2., п.2.2.3).

Пунктом 2.1.1 договору сторони узгодили обов'язок своєчасного оформлення актів опису, оцінки та передачі на реалізацію майна.

Згідно з п.2.2.1 виконавець зобов'язався прийняти майно за його місцезнаходженням згідно з актом опису, оцінки та передачі майна.

Пунктом 2.2.8 договору передбачено, що на вимогу замовника у визначені ним терміни та за участі уповноважених ним осіб, виконавець зобов'язаний забезпечувати проведення інвентаризації переданого на реалізацію майна.

Крім того, сторонами погоджено обов'язок виконавця надавати замовнику в повному обсязі необхідну інформацію, пов'язану з виконанням договору. Щомісячно до 20 числа, наступного за звітним, надавати звіт про рух матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках «Активи на відповідному зберіганні» (2.2.11 договору).

З дати передачі майна представником замовника відповідальність за його збереження несе виконавець. У випадку пошкодження, знищення (недостачі) переданого майна виконавець протягом місяця від дня подання претензії замовником відшкодовує збитки у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису, оцінки та передачі майна (п.7.1. договору).

Так, у відповідності до укладеного договору, згідно Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340, провівши опис, оцінку майна, відповідачу як торговій організації для подальшої реалізації та відповідального зберігання, було передано наступне майно:

- за актом опису, оцінки та передачі майна №5 від 18.05.2013 : чоловічі спортивні брюки синього кольору, чоловічі спортивні костюми синього кольору, підліткові спортивні костюми (синього кольору з червоними вставками), підліткові спортивні брюки (чорного кольору з кольоровими лампасами) загальною кількістю 3636 од., вартістю 124416 грн 00 коп. (а.с.55);

- за актом опису, оцінки та передачі майна №4 від 18.05.2013 : дитячі туфлі (білого кольору) та дитячі кросівки (темно-зеленого кольору) загальною кількістю 2474 пар, вартістю 110835 грн 20 коп. (а.с.54);

- за актом опису, оцінки та передачі майна №3 від 18.05.2013 : футболка дитяча (хлопчача) білого та зеленого кольору з бавовняного трикотажу, футболка дитяча (дівчача) червоного, жовтого та оранжевого кольорів з бавовняного трикотажу, туніка жіноча сірого кольору з бавовняного трикотажу, юбка жіноча коричневого кольору з бавовняного трикотажу (піжама зеленого кольору), толстовка дитяча сірого кольору з бавовняного трикотажу, кофта жіноча сірого кольору з бавовняного трикотажу, плаття жіноче сірого кольору з бавовняного трикотажу, загальною кількістю 1513 од., вартістю 58814 грн 28 коп. (а.с. 53);

- за актом прийому-передачі безхазяйного майна від 05.04.2013 : жіночі куртки з міховим комірцем (чорного кольору), жіночі куртки (чорного кольору з білим комірцем), плащі жіночі чорно-фіолетового кольору загальною кількістю 53 од.. вартістю 17820 грн 00 коп. (а.с.108).

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Продан» (м.Старобільськ, вул.Володарського, 2), яке також, як і відповідач, входить до Єдиного реєстру торговельних підприємств, яким надається право реалізації та зберігання безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави, та позивачем також було укладено договір про реалізацію безхазяйного майна №637/8/19-001 від 08.02.2013 (а.с. 131-133).

За вказаних обставин позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Продан» свого часу передавалося також безхазяйне майно для його реалізації. В подальшому позивачем було вирішено через низьку купівельну спроможність населення Старобільського району передати частину майна від товариства з обмеженою відповідальністю «Продан» відповідачу, зокрема:

- за актом прийому-передачі безхазяйного майна від 15.01.2014 : дитячі туфлі (білий горошок) та дитячі кросівки (темно-зелені з коричневими вставками) загальною кількістю 251 пара, вартістю 8187 грн 62 коп. (а.с.21);

- за актом прийому передачі безхазяйного майна від 15.01.2014: жіночі головні убори у вигляді беретів, чорного кольору з поліестеру, розмір 56-59, жіночі головні убори у вигляді беретів, молочного кольору з поліестеру, розмір 56-59, жіночі головні убори у вигляді беретів, світло-сірого кольору з поліестеру, розмір 56-59, жіночі головні убори у вигляді беретів, сірого кольору з поліестеру, розмір 56-59, жіночі головні убори у вигляді беретів, темно-вишенвого кольору з поліестеру, розмір 56-59, жіночі головні убори у вигляді беретів, комбіновані, білі з леопардовими вставками, з поліестеру, розмір 56-59, жіночі головні убори у вигляді беретів рідка клітинка чорно-білого кольору з поліестеру, розмір 56-59 загальною кількістю 500 од. вартістю 17920 грн 00 коп. (а.с.24)

- за актом прийому-передачі майна від 29.11.2013 : товари народного вжитку (запчастини до фототехніки) : сидіння, сигнал, реле, фільтр повітряний металевий, вентилятор перед радіатора, перемикач світла, перемикач поворотів, кнопка стартера, перемикач аварійного сигналу, заводський маятник, фільтр повітряний гумовий, ричаг гальм, обтікач, цеп GX Motor, цеп ЕVO, ремкомплект, ремкомплект гайок, ремкомплект втулок гумових, переходнік карбюратора, зірочка заднього колеса, ручка гальм, ремкомплект гальмових колодок загальною кількістю 1441 од., вартістю 11126 грн 00 коп. (а.с. 29).

- за актом прийому-передачі майна від 15.01.2014 : товари народного вжитку (побутове обладнання): дзвінок електричний, дзвінок електричний бездротовий, штора у ванну кімнату, викрутка, електрокип'ятильник, заднє колесо до велосипеду «Україна», покришка до велосипеду, зовнішня антена до телевізору, будівельні перчатки, замок металевий, дверний, господарська сумка, шкарпетки чоловічі, шкарпетки жіночі, шланг (сантехничний) довжиною 50 см., шланг (сантехничний) довжиною 60 см., шланг (сантехничний) довжиною 120 см., кран букса, змішувач для душу, змішувач кухонний, кісточка довга (ширина 25 мм.), кісточка (ширина 40мм.), кісточка (ширина 30мм.), кісточка (ширина 20мм.), кісточка (діам. 60), кісточка (діам. 40), кісточка (діам. 20), тен, насадка для очистки іржі на дрель, наждачний папір (круг), побутовий ніж, електрична переноска (без дроту), стрічка шліфувальна, патрон запобіжний, струмовимикач ПНВС 10У2, плашка, мєчік, ручка металева дверна, сгон металевий, трійник металевий (16х16х16), насадка на дрель, барабан фрезерувальний з ножами, шків металевий, сальник, коліно металеве, перехідник металевий, шланг для душу, сорочка чоловіча, труси чоловічі (сімейні), жіночі колготи, майка чоловіча загальною кількістю 1560 од. вартістю 6524 грн 80 коп. (а.с.22).

- за актом прийому-передачі безхазяйного майна від 15.01.2014 : водолазки підліткові, джинси чоловічі загальною кількістю 55 од., вартістю 6566 грн 40 коп. (а.с.19).

Зокрема, порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року №1340 «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», а також регламентується Методичними рекомендаціями щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженими наказом ДПА України від 21.07.2008 №482.

Згідно пояснень позивача, наданих господарському суду під час розгляду спору встановлено, що свого часу зазначене майно з ознаками безхазяйного було поставлене на облік органами податкової служби, що підтверджується актами опису і попередньої оцінки майна (а.с. 134 - 149).

В подальшому згідно ст.338 Цивільного кодексу України зазначене майно зі сплином 6-тимісячного строку та з урахуванням відповідей органів місцевої влади (щодо відсутності звернення протягом цього строку власників майна), вищезазначене майно перейшло у власність держави. Відповідно були прийняті рішення про реалізацію безхазяйного майна, що перейшло у власність держави у відповідності до ст.338 Цивільного кодексу України (а.с. 135 - 150).

Матеріали справи свідчать про те, що після передання безхазяйного майна на зберігання та реалізацію відповідачу, частина зазначеного майна була реалізована, а також проводились відповідні уцінки вартості майна, що не продавалося. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи експертними висновками про вартість майна (а.с.96-107), актами уцінки майна (а.с.113-119), а також письмовими поясненнями представника позивача від 08.07.2015 №4720/8/12-30-10 (а.с.125 - 127).

Згідно з розділом VI Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави затверджених наказом ДПА України від 21.07.2008 №482, надходження коштів від реалізації переданого майна реєструється у картці обліку розрахунків за майно (а.с.165).

Крім того, представником позивача додано до письмових пояснень від 04.08.2015 №104/8/12-30-10 відповідні картки обліку розрахунків на майно, які підтверджують факт реалізації частини вищезазначених товарів та проведення розрахунків з бюджетом в повному обсязі (а.с.166-172).

Пунктом 2.2.8 укладеного договору сторони визначили, що на вимогу замовника у визначені ним терміни та за участі уповноважених ним осіб, виконавець зобов'язаний забезпечувати проведення інвентаризації переданого на реалізацію майна.

Крім того, у пункті 2.2.11 договору передбачено обов'язок виконавця надавати замовнику у повному обсязі необхідну інформацію, пов'язану з виконанням договору. Щомісячно до 20 числа, наступного за звітним, надавати звіт про рух матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках «Активи на відповідному зберіганні».

Однак, не зважаючи на умови договору, відповідач належним чином не виконував зобов'язання за договором в цій частині, не надавав на адресу позивача звітів про рух матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках відповідача (а.с.37-38).

У той же час матеріали справи свідчать про те, що 22.04.2014 позивачем була проведена інвентаризація матеріальних цінностей, переданих на реалізацію та відповідальне зберігання відповідачу, за результатом якої складені інвентаризаційні описи №8 та №9. Під час проведення інвентаризації фактів недостачі майна не виявлено (а.с. 47, 49).

Натомість під час проведення 01.02.2015 щоквартальної інвентаризації майна, переданого на зберігання та реалізацію відповідачу, було встановлено, що частина майна відсутня, зокрема на суму 97040 грн 06 коп., що підтверджується інвентаризаційними описами №1 від 01.02.2015 товарно-матеріальних цінностей прийнятих на реалізацію відповідачем та №1 від 01.02.2015 товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання (а.с. 16-17, 18).

Враховуючи зазначене, за фактом виявлення недостачі матеріальних цінностей, що були передані відповідачу для зберігання та реалізації, позивачем на адресу останнього була направлена претензія №1 від 17.02.2015, в якій відповідачу був наданий місячний строк для відшкодування вартості втраченого майна в сумі 97040 грн 06 коп. (а.с. 9).

Претензія №1 від 17.02.2015 була отримана директором відповідача 19.03.2015, про що свідчить відповідна відмітка проставлена власноручно на екземплярі претензії позивача.

Вимоги претензії відповідачем виконані не були, майно не повернуто, відшкодування вартості втраченого майна не проведено.

Натомість у відповіді на претензію від 16.04.2015 вих. №435, відповідач повідомив про захоплення 19.06.2014 ополченцями приміщень, де зберігалося майно, та залишення ними міста Сєвєродонецьк лише 21.06.2014. За вказаних обставин була викликана міліція та виявлений факт недостачі майна, за результатами проведеної інвентаризації складений відповідний акт. Відповідач просив провести списання викраденого майна, посилаючись на п.11 договору, вважаючи, що вказані обставини є форс-мажором (а.с.8)

Згідно вимог п.4.7 розділу IV Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №570, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1849/24381, у разі невідшкодування суб'єктом господарювання збитків протягом місяця від дати отримання претензії орган доходів і зборів у десятиденний строк після вказаної граничної дати відшкодування збитків звертається до суду щодо стягнення суми збитків.

Враховуючи те, що відповідач не повернув втрачене майно та не здійснив його відшкодування протягом наданого місячного строку, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення збитків з відповідача, а саме вартості втраченого безхазяйного майна, що перейшло у власність держави, в сумі 97040 грн 06 коп.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про реалізацію безхазяйного майна №2337/8/19-001 від 05.04.2013 був укладений між відповідачем та Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби.

Згідно додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» до переліку територіальних органів ДПС та Держмитслужби, які реорганізовуються по Луганській області реорганізовано Старобільську міжрайонну державну податкову інспекцію ДПС шляхом приєднання до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 за №54 затверджено положення про Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганської області, у відповідності до якого, серед покладених на державну податкову інспекцію завдань міститься в п.41 положення - організація та проведення роботи, пов'язаної із виявленням, обліком, зберіганням, оцінкою та розпорядженням безхазяйним майном та іншім майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного та податкового законодавства. В п. 23 положення закріплено завдання позивача звертатися до суду у випадках, передбачених законодавством (а.с.40-46).

В подальшому згідно додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 В«Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів УкраїниВ» створено Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області шляхом приєднання до неї Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області.

На підтвердження зазначеного, позивачем надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осі та фізичних осіб - підприємців, з якого вбачається, що станом на 10.07.2015 в зазначеному реєстрі зареєстровано як новоутворений орган Державної фіскальної служби України - Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області.

За таких обставин ухвалою господарського суду Луганської області від 18.08.2015 Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганської області у відповідності до ст.25 Господарського процесуального кодексу України замінено правонаступником Старобільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області.

Суд зауважує, що в Положенні про Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області, затвердженому наказом Державної фіскальної служби України №82 від 27.08.2014, відповідні повноваження органу державної податкової інспекції залишилися незмінними (а.с.192-199).

Згідно вимог п.4.5. розділу ІV Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №570, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1849/24381 (надалі - Порядок), у разі пошкодження, втрати (нестачі) безхазяйного майна, переданого на відповідальне зберігання, орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання безхазяйного майна протягом трьох робочих днів від дати виявлення пошкодження, втрати (нестачі) направляє суб'єкту господарювання претензію з вимогою щодо відшкодування збитків у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна.

Згідно вимог п.4.7 розділу IV Порядку, у разі невідшкодування суб'єктом господарювання збитків протягом місяця від дати отримання претензії орган доходів і зборів у десятиденний строк після вказаної граничної дати відшкодування збитків звертається до суду щодо стягнення суми збитків.

Як було встановлено судом, спірні між сторонами правовідносини виникли на підставі укладеного договору про реалізацію безхазяйного майна №2337/8/19-001 від 05.04.2013, у відповідності до предмету якого відповідач за дорученням замовника (позивача) за плату зобов'язувався реалізувати передане йому майно.

Крім того, у відповідності до п.2.2.2. договору відповідач зобов'язувався забезпечити зберігання майна, транспортування та інші дії, необхідні для реалізації цього майна.

Отже, вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст.175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 ст. 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 949 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ч. 2).

Частиною 1 статті 950 Цивільного кодексу України визначено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Зокрема, в п. 7.1. договору сторонами було погоджено, що з дати передачі майна представником замовника відповідальність за його збереження несе виконавець. У випадку пошкодження, знищення (недостачі) переданого майна виконавець протягом місяця від дня подання претензії замовником відшкодовує збитки у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису, оцінки та передачі майна.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання є порушенням зобов'язання, правовим наслідком чого є, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі

Із зазначеними нормами кореспондуються приписи статей 216, 224 Господарського кодексу України, згідно яких відшкодування збитків є формою господарського-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій/бездіяльності особи, причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій/бездіяльності якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Виходячи з системного аналізу змісту ч. 3 ст. 22, ст. 951 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 225 Господарського кодексу України, а також п.7.1. договору, відповідальність відповідача як зберігача за втрату, нестачу або пошкодження речі, прийнятої на зберігання та реалізацією, є обмеженою, а саме збитки, завдані позивачу в разі втрати (нестачі) речі, обмежуються розміром її вартості.

Матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про факти порушення відповідачем умов договору, зокрема, п.2.2.2., п.2.2.11, п.11.3 - ненадання позивачу щомісячних звітів про рух матеріальних цінностей, незабезпечення збереження майна, несвоєчасне повідомлення позивача про втрату майна, що призвело до понесення позивачем збитків. Заявлений до стягнення розмір збитків 97040 грн 06 коп., що складає вартість втраченого відповідачем майна за цінами, вказаними в акті опису, оцінки та передачі майна, підтверджується матеріалами справи та є обґрунтованим.

За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В даному випадку відповідачем не доведено належними та беззаперечними доказами відсутність його вини як відповідального зберігача та реалізатора майна в зв'язку із втратою майна та отриманням позивачем збитків.

Отже, невиконання відповідачем своїх обов'язків, зокрема, незабезпечення належних умов для збереження переданного йому майна за договором про реалізацію безхазяйного майна №2337/8/19-001 від 05.04.2013 є підставою для відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення інвентаризації в лютому 2015 року позивачем було виявлено нестачу матеріальних цінностей, які знаходилися на зберіганні та реалізації у відповідача, що підтверджується даними інвентаризаційного опису №1 товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на реалізацію відповідачем від 01.02.2015 та інвентаризаційного опису №1 товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання від 01.02.2015 (а.с.16-18), а саме:

- чоловічі спортивні костюми та штани спортивні чоловічі в кількості 1273 од., вартістю 37957 грн 04 коп. (п.3);

- дитячі туфлі та дитячі кросівки в кількості 579 пар, вартістю 20751 грн 36 коп. (п.2);

- футболка дитяча, туніка жіноча, юбка жіноча, толстовка дитяча, кофта жіноча, плаття жіноче в кількості 251 од., вартістю 12452 грн 48 коп. (п.1);

- жіночі куртки та плащі жіночі в кількості 23 од., вартістю 6900 грн 00 коп. (п.10);

- дитячі туфлі та кросівки дитячі в кількості 121 пара, вартістю 3947 грн 02 коп. (п.8);

- жіночі головні убори у вигляді беретів в кількості 101 од., вартістю 3619 грн 84 коп. (п.5)

- запчастини до мототехніки (сигнал, реле, кнопка стартера, оптікач) в кількості 733 од., вартістю 5435 грн 00 коп. (п.2, а.с.18).

- товари народного вжитку (побутове обладнання) в кількості 1464 од., вартістю 5665 грн 92 коп. (п.6, а.с.17).

- водолазки підліткові, джинси чоловічі імпортного виробництва в кількості 7 од., вартістю 311 грн 40 коп. (п.9).

Загальна вартість безхазяйного майна, що перейшло у власність держави, нестачу якого було виявлено складає 97040 грн 06 коп.

Суд звертає увагу на те, що позивачем при визначенні суми збитків, зокрема вартості втраченого майна у відповідності до вимог п.4.6. розділу ІV Порядку, а також п.7.1 укладеного між сторонами договору, обґрунтовано були застосовані ціни, встановлені в актах опису, оцінки та передачі майна з урахуванням встановлених цін за результатами проведених уцінок на окреме майно.

Зазначені кількість та вартість втраченого відповідачем майна також підтверджується даними проведеної безпосередньо відповідачем інвентаризації, за результатами якої складено акт інвентаризації від 20.08.2014, дані якого підписані директором відповідача, підпис скріплений печаткою підприємства (а.с.14).

Вказані відомості також відповідають даним останньої інвентаризації позивача, проведеної в квітні 2014 року, напередодні виявлення нестачі майна, результати якої оформлені зокрема, інвентаризаційними описами №8 та №9 від 22.04.2014 (а.с. 47, 49).

Отже, станом на час розгляду справи, за розрахунками сторін в зв'язку із виявленням нестачі обліковується заборгованість за передане відповідачу на зберігання та реалізацію майно на суму 97040 грн 06 коп.

Крім того, як вбачається з наданих відповідачем письмових пояснень (а.с.78-79) та наявного в матеріалах справи листування сторін (а.с.9-10, 8, 85), відповідач не заперечує факт втрати майна, що знаходилося у нього на відповідальному зберіганні та реалізації, заявлену до відшкодування вартість та кількість одиниць втраченого майна також не оспорює, тим більше ці дані відповідають даним, акту інвентаризації, складеному самим відповідачем 20.08.2014.

Натомість відповідач вважає обставини за яких відбулася втрата майна обставинами непереборної сили, що звільняє його від відповідальності. На підтвердження зазначених обставин відповідач в письмових поясненнях вказував на те, що звернувся до відповідної торгово-промислової палати із заявою для отримання сертифікату.

Розглянувши доводи відповідача, суд визнає їх необґрунтованими, враховуючи наступне.

У відповідності до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зокрема, в п.11.1 договору сторони узгодили, що при виникненні обставин, які роблять повне або частково неможливе виконання договору однією з сторін, тобто: пожежа, стихійне лихо, воєнні дії всіх видів, заміна діючого законодавства України та інші можливі обставини непереборної сили, незалежних від сторін, строки виконання робіт подовжуються на той час, впродовж якого діють ці обставини.

Пунктом 11.3 договору визначено, що сторона, яка не може виконувати свої зобов'язання по цьому договору, у зв'язку з форс-мажорними обставинами зобов'язана довести до відома другу сторону про наступ або припинення дії обов'язків, перешкоджаючих виконанню цих зобов'язань.

В даному випадку відповідач належним чином своєчасно не повідомив позивача про настання обставин форс-мажору та втрату майна, на яку посилається. Згідно наданих письмових пояснень позивача, останній фактично виявив факт нестачі майна під час чергового проведення інвентаризації майна лише в лютому 2015 року, тоді як обставини крадіжки, про яку зазначає відповідач, за його твердженнями сталися ще 19-21 червня 2014 року, про що відповідач вказував в листі-відповіді на претензію позивача від 16.04.2015 за вих. №435 (а.с.8, 86).

Долучена відповідачем копія листа від 30.01.2015 (а.с.85) судом оцінюється критично з огляду на розбіжності в інформації, викладеній в ньому та в листі-відповіді на претензію від 16.04.2015. В даному листі відповідач посилається на те, що зазначені події відбувалися 21-22 липня 2014, а не в червні 2014 року, про що зазначав у відповіді на претензію. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення/вручення цього листа позивачу. В письмових поясненнях від 24.06.2015 представник позивача підтвердив, що відповідач належним чином та своєчасно не повідомив позивача про вказані обставини (а.с.81-90). Інших доказів належного та своєчасного повідомлення позивача відповідач суду не представив.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, останній посилається на звернення за фактом вчиненого розкрадання майна до органів міліції та порушення кримінального провадження. До пояснень додана копія талону-повідомлення про прийняття Сєвєродонецьким РВ заяви про вчинені кримінальні правопорушення (а.с.87), з якого вбачається, що заява була подана лише 13.08.2014, та не вбачається ким та за фактом якого саме правопорушення.

Ухвалами суду від 18.08.2015, 07.09.2015 Сєвєродонецький МВ ГУМВС України в Луганській області зобов'язано було невідкладно надати інформацію щодо стану розслідування кримінального провадження, зареєстрованого за зверненням директора відповідача 13.08.2015 за фактом крадіжки вказаного майна. Однак, ухвали суду залишені без виконання.

Відповідач також належних доказів щодо порушення кримінального провадження за фактом розкрадання суду не надав, вимог ухвал суду від 13.07.2015, 18.08.2015, 07.09.2015 про надання процесуальних документів та письмових пояснень щодо стану розслідування вказаних обставин суду також не представив, неможливість представлення не обґрунтував.

Суд зауважує, що відповідач жодного разу протягом розгляду спору повноважного представника в судові засідання не направив, вимог ухвал суду від 11.06.2015, 13.07.2015, 18.08.2015, 07.09.2015 про надання також доказів на підтвердження обставин форс-мажору, своєчасного повідомлення позивача про втрату майна не виконав.

У відповідності до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав до суду даного сертифікату.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що згідно умов договору про реалізацію безхазяйного майна №2337/8/19-001 від 05.04.2013 позивачем було передано відповідачу за актами прийому-передачі безхазяйне майно, яке перейшло у власність держави згідно ст.338 Цивільного кодексу України. Відповідачем належним чином не забезпечене зберігання майна, що призвело до його втрати, що підтверджується даними проведених інвентаризацій. За розрахунком сторін вартість втраченого майна складає 97040 грн 06 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач доводів позовної заяви не спростував, належних доказів в обґрунтування своєї позиції суду не надав, а також не довів відсутність своєї вини.

Крім того, відповідачем не надано доказів настання обставин непереборної сили, скоєння правопорушення 3-ми особами щодо незаконного заволодіння майном, що знаходилося на реалізації у відповідача.

Натомість з матеріалів справи вбачається неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, в порушення умов п.2.2.2., п.2.2.11, п.11.3 ненадання щомісячних звітів про рух матеріальних цінностей, незабезпечення збереження майна, несвоєчасне повідомлення позивача про втрату майна.

Доказів повернення відповідачем на користь позивачем вказаного у наведених актах та інвентаризаційних описах майна вартістю 97040 грн 06 коп. чи відшкодування завданих збитків суду не надано, а тому згідно умов п.7.1. договору та положень законодавства відповідач несе відповідальність за передане йому на реалізацію та зберігання майно, зокрема, щодо відшкодування позивачу збитків в розмірі вартості втраченого майна згідно приписів ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України, п.4.5. - п.4.7. розділу ІV Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №570, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі вартості майна, переданого на відповідальне зберігання та реалізацію, і неповернутого позивачу є обґрунтованою, законною, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню повністю, в сумі 97040 грн 06 коп.

Частина 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, судовий збір в сумі 1940 грн 80 коп. підлягає стягненню з відповідача в доход Держаного бюджету України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області до ОСОБА_3 колективного підприємства «ѳттелВ» про стягнення збитків в розмірі втраченого безхазяйного майна в сумі 97040 грн 06 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_3 колективного підприємства «ѳттелВ» (Луганська область, 93400 м.Сєвєродонецьк, просп.ГвардійськийАДРЕСА_1, ідентифікаційний код 21841034) на користь Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (Луганська область, 92703 м.Старобільськ, вул.Харківська, б.6, ідентифікаційний код 39890405) збитки в розмірі втраченого безхазяйного майна в сумі 97040 грн 06 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з ОСОБА_3 колективного підприємства «ѳттелВ» (Луганська область, 93400 м.Сєвєродонецьк, просп.ГвардійськийАДРЕСА_1, ідентифікаційний код 21841034) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Київському районі м.Харкова Харківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ 37999675); банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; Код банку отримувача (МФО): 851011; рахунок отримувача: 31214206783004; код класифікації доходів бюджету: 22030001, отримувач - господарський суд Луганської області, код ЄДРПОУ суду - 02844564) судовий збір у сумі 1940 грн 80 коп. Видати наказ Державній податковій інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 25.09.2015.

Головуючий суддя О.В. Драгнєвіч

Суддя В.В. Корнієнко

Суддя Р.Є ОСОБА_1