Рішення

від 30.03.2011 по справі 5019/294/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2011 р. Справа № 5019/294/11

за позовом Військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне

до відповідача Оржівське виробниче управління житлово-комунального господарства

про стягнення заборгованості 15 691 грн. 25 коп.

Суддя Марач В.В.

В засіданні приймали участь:

Від Міністерства оборони України : не з`явився

Від квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне : не з"явився

Від прокуратури : не з`явився

Від відповідача : начальник ЖКГ Лукащук Я. В.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз`яснена

СУТЬ СПОРУ : Військовий прокурор Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне звернувся в господарський суд з позовом до Оржівського виробничого управління житлово-комунального господарства в якому просить стягнути з останнього на користь КЕВ м.Рівне 15 691,25 грн. заборгованості за послуги з постачання води і очищення стоків, надані на підставі договору №34 від 01.12.2009 року.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов в якому проти вимог військового прокурора заперечує посилаючись на наступне.

Договір №34 від 01.12.2009 року між Оржівським ВУЖКГ та КЕВ м. Рівне був заключний, за вказівкою органів місцевого самоврядування, до 01.04.2010 року, незважаючи на багато невирішених питань зі сторони КЕВ м. Рівне ( відсутність ліцензії на водопостачання та висновків Державної інспекції з контролю за цінами щодо тарифів на послуги, приведення до належного стану об`єктів, що передаються ) з метою, щоб мешканці військового містечка не стали «заложниками» ситуації і могли користуватись послугами, а до того часу (01.04.2010 р.) повинно було вирішитись питання передачі водонапірної башти Оржівській селищній раді, або в/ч НОМЕР_1 , так як послугами водопостачання та водовідведення користується і військова частина. Але, в зв`язку з тим, що у грудні 2009 року селищній раді передані мережі водопостачання та водовідведення, Оржівське ВУЖКГ стало надавачем послуг транспортування купленої у КЕВ м. Рівне води та скидів.

Через відсутність у КЕВ м. Рівне ліцензії та висновків Державної інспекції з контролю за цінами, до даного часу немає можливості розробити економічно обґрунтовані тарифи на послуги, що надаються. Тарифи, за якими надаються послуги, не відповідають економічно обґрунтованим, що в певній мірі тягне за собою збитковість нашого підприємства, а по результатах діяльності 2010 року наше підприємство має збитки в сумі 79,3 тис.грн. Крім того, КЕВ не є платником ПДВ і цей податок за них сплачує Оржівське ВУЖКГ, а також КЕВ не відшкодовує ОВУЖКГ за транспортування води та стоків військовій частині.

Разом з тим населення військового містечка, станом на 01.02.2011 р., має заборгованість за спожиті послуги в сумі 16784,38 грн. Мешканці скаржаться на неякісну воду, за що ОВУЖКГ не несе відповідальності, так як не добуває її. Аналіз води КЕВ жодного разу не надавало. Внаслідок довготривалої експлуатації водопровідні труби вражені корозією, а на їх заміну кошти при передачі не виділені. Мешканці будинків під час опадів скаржаться на протікання покрівлі через те, що Міноборони, при передачі будинків, із необхідних по кошторисній документації коштів виділило лише 50% , з яких недовиділено на ремонт покрівлі 150 тис.грн., роботи не завершені, через що і протікає покрівля будинків. Оржівське ВУЖКГ власними силами виконати ці роботи не в змозі.

Також не виділені дві одиниці техніки, заплановані при передачі житлофонду для якісного його обслуговування.

На підставі вищевикладеного позов вважає безпідставним до вирішення вищевказаних питань.

Представники військового прокурора та Позивачів в судове засідання не з"явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Згідно ст.121 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави та реалізовувати ці повноваження шляхом звернення до суду з позовом.

Пред`явлення військовим прокурором Рівненського гарнізону даної позовної заяви в інтересах держави - Міністерства Оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне, як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, викликано винятково захистом порушених інтересів держави та здійснюється відповідно до п.2 ст. 121 Конституції України, оскільки відповідно до вказаних положень Конституції та п. 2 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", однією із функцій, що покладаються на прокуратуру України, є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

На підставі п. 6 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" прокурор має право звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб, при цьому згідно ст. 36-1 зазначеного закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №13-РП/99.

Відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999 р. №1752/99 „Про систему центральних органів виконавчої влади" та Закону України „Про джерела фінансування органів державної влади", до системи органів державної влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство Оборони України, яке відповідно до ст. З Закону України "Про Збройні Сили України", абз. 2 п. 1, 6 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. N 1080, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади і військового управління із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва, а також утворює, реорганізує і ліквідує підприємства, установи та організації, які забезпечують діяльність Збройних Сил, здійснює управління закріпленим за ними державним військовим майном, контроль за їх діяльністю та проводить його інвентаризацію.

Згідно ч.2 ст.10 цього ж Закону, Міністерство оборони України здійснює управління переданим військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі ЗС України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, затверджених Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України» від 24.03.1999 року, надано повноваження органу виконавчої влади.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне є органом військового управління в системі Збройних Сил України, має самостійний баланс та печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та є юридичною особою. Він здійснює свою діяльність на підставі "Положення про квартирно-експлуатаційну службу і квартирне забезпечення...", введеного в дію наказом МО №75 від 22.02.1977 року, який діє по даний час.

Згідно даного Положення, всі квартирно-експлуатаційні служби (частини) відають забезпеченням військових частин (установ, підприємств та організацій) казармено-житловим фондом і комунальними спорудами, їх технічною експлуатацією.

Начальник КЕВ несе повну відповідальність перед Органом управління майном - Міністерством оборони України за стан та діяльність переданих йому споруд і територій військових містечок, де дислокувались частини (установи, підприємства, організації), їх схоронність, ефективність використання закріпленого за установою державного майна.

Таким чином, для захисту порушеного права Міністерство оборони України та його структурний підрозділ - квартирно-експлуатаційний відділ міста Рівне, уповноважений виступати стороною в господарському суді, оскільки згідно вимог ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, затвердженого Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України» від 24.03.1999 року, керівники військових частин (установ, організацій) є єдиноначальниками і несуть повну відповідальність перед державою за бойову та мобілізаційну готовність, стан та діяльність ввіреної йому частини (установи, організації), ефективне використання закріпленого за ним державного майна та грошових коштів, а також зобов`язані вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині (установі, організації), для чого діяти у відповідності із законом.

Військовий прокурор Рівненського гарнізону діє згідно п. 2 ст. 121 Конституції України - звертається з позовом до господарського суду в інтересах Держави - Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне, як органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних питаннях, оскільки незаконне використання державного, належного Міністерству оборони України нерухомого військового майна, закріпленого за частинами (установами, організаціями) МО України, спричинює збитки державі та порушує її інтереси.

Мова йде про порушення державних інтересів, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №13-РП/99, захист інтересів держави включає в себе захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Невиконання Відповідачем наведених нижче вимог чинного законодавства щодо використання нерухомого військового майна, яке перебуває в державній власності, призводить до порушення законних прав Позивача, які захищаються Державою.

Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами, організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Вирішення питання щодо порядку вилучення і передачі такого майна, що перебувають у державній власності, належить до компетенції Кабінету Міністрів України (ст.ст. 1, 2 цього Закону).

Військовою прокуратурою Рівненського гарнізону проведено прокурорську перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства посадовими особами квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне щодо здійснення господарської діяльності в ході якої було встановлено, що 1 грудня 2009 року між Позивачем та Оржівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства був укладений договір № 34 з постачання води і очищення стоків.

Згідно п. п. 3.4.1 Договору Позивач зобов`язався забезпечувати Відповідача питною водою, яка відповідає Держстандарту України та приймати для очищення стічні води, а Відповідач, в свою чергу, відповідно до п. п. 3.2.1, 3.2.2 Договору, зобов`язався своєчасно в термін до не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, сплачувати надані йому послуги з постачання води і очищення стоків.

Однак систематичне невиконання Відповідачем вимог п.п. 3.2.1, 3.2.2 створило заборгованість останнього перед Позивачем.

Так, станом на 01.12.2010 року розмір заборгованості Відповідача з оплати послуги з постачання води і очищення стоків становить 15691 грн. 25 коп.

Вищевказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості Відповідача з комунальних платежів станом на 01.12.10р., актом звірки взаєморозрахунків № К1-0000052 від 22.11.10р., договором № 34 з постачання води і очищення стоків від 01.12.09р., додатковою угодою № 1 від 31.03.10р., протоколом узгодження розбіжностей до Додаткової угоди № 2, протоколом розбіжностей № 2 до Додаткової угоди № 2додатковою угодою № 3, протоколом узгодження протоколу розбіжностей № 2 до Додаткової угоди № 2, додатковою угодою № 2, додатковою угодою № 4 від 01.11.10р., актами виконаних робіт (а.с. 29-38), які підписані сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином вимог військового прокурора Рівненського гарнізону грунтуються на законі є правомірними, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача наведені у відзиві є необгрунтованими та спростовуються всім вищенаведеним та наступним.

Уклавши договір №34 від 01.12.2009 року з постачання води і очищення стоків Відповідач, як учасник правочину, виразив своє вільне волевиявлення на платне отримання від КЕВ м.Рівне зазначених послуг. Сам же Факт надання послуг по водопостачанню та водовідведенню Відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, на підставі статті 629 ЦК України, договір №34 від 01.12.2009 року є обов"язковим до виконання сторонами.

Відтак посилання Відповідача на те, що КЕВ надавала послуги без відповідної ліцензії є необгрунтованими.

Що стосується тарифів на послуги, то суд зазначає, що вказані тарифи погоджувалися сторонами, як при укладанні Договору №34, так і у Додаткових угодах до нього і Відповідач при підписанні вказаних правочинів не заявляв будь-яких заперечень стосовно необгрунтованості тарифів.

Необгрунтованим є посилання Відповідача на те, що вода, яка постачалася КЕВ, була неякісною, так як Відповідач не надав суду жодних доказів, які би підтверджували це, як то акти перевірки відповідних органів.

На підставі ст.49 ГПК України на Відповідача покладаються судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Оржівське виробниче управління житлово-комунального господарства вул. Заводська,1,Оржів,Рівненський район, Рівненська область,35313 р/р 2600400017411 Укрексімбанк м. Рівне МФО 333539 ЗКПО 30394203 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне (м. Рівне, вул. Чернишова 8, 33001, ЄДРПОУ 22585490) 15 691,25 грн. заборгованості за послуги з постачання води і очищення стоків, надані на підставі договору №34 від 01.12.2009 року.

Стягнути з Оржівське виробниче управління житлово-комунального господарства (вул. Заводська,1,Оржів,Рівненський район, Рівненська область,35313, ЄДРПОУ 30394203) в доход Державного бюджету України 1569,12 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Марач В.В.

підписано "04" квітня 2011 р.