Рішення

від 12.04.2011 по справі 14/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2011 р. Справа № 14/66

за позовом відкрите акціонерне товариство Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс"

до відповідача 1- Дубенська міська рада Рівненської області до відповідача-2 Підприємець ОСОБА_1

про визнання недійсним договору оренди землі від 25 жовтня 2006 року

Суддя Марач В.В.

Представники:

Від позивача : представник по довіреності ОСОБА_2

Від відповідача : 1- представник по довіреності ОСОБА_3

від відповідача-2: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" (надалі Позивач або ВАТ "Дубноагропромтранс") звернулося в господарський суд з позовом до Дубенської міської ради Рівненської області (надалі Відповідач-1 або Рада) та підприємця ОСОБА_1 (надалі Відповідач-2 або Підприємець або ОСОБА_1Л.) в якому просить визнати недійсним договір оренди землі від 25 жовтня 2006 року, укладений між Дубенською міською радою та ОСОБА_1. Свої вимоги Позивач обгрунтовує тим, що договір оренди землі від 25 жовтня 2006 року укладено з порушенням вимог частини п'ятої статті 116 Земельного кодексу України, якою встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Дубенська міська рада надала суду письмовий відзив на позов в якому вимог Позивача не визнає посилаючись при цьому на наступне.

Згідно ст. 12 ЗК України, як землевласник, міська рада може передавати земельні ділянки із земель комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб безплатно, а також у платне користування (оренду). Вирішення таких питань місцевого значення, як безплатна передача у власність, продаж земельних ділянок та передача в оренду є виключним правом, а не обов'язком органу місцевого самоврядування. Такий обсяг повноважень місцевого самоврядування визначається Конституцією України (ст. 142), законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про основи містобудування", "Про планування та забудову територій", Земельним кодексом України та іншими законами.

28 липня 2006 року рішенням міської ради № 137 "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в оренду" було затверджено проект відведення земельної ділянки, площею 0.1443 га, що знаходиться на вул.М.Грушевського в м.Дубно та передано в оренду суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 терміном на п'ять років. Підставою для прийняття рішення міської ради від 28.07.2006 № 137 послугували подані відповідачем - 2 заява та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розроблений комунальним підприємством "Дубномістобуд". Проект землеустрою пройшов державну землевпорядну експертизу у Рівненському обласному головному управлінні земельних ресурсів (висновок від 15.06.2006 № 1136).

Право на оренду земельної ділянки громадянами і юридичними особами виникає на підставі договору оренди, укладеного між орендодавцем та орендарем. Підставою для укладення договору оренди є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 116, 125 ЗК України).

В подальшому 25 жовтня 2006 року Дубенською міською радою в особі першого заступника міського голови ОСОБА_4, який діяв згідно розпорядження міського голови від 5.05.2006 № 67р, було укладено з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, площею 0.1443 га, що знаходиться на вул.М.Грушевського в м.Дубно для обслуговування виробничої бази. Також до договору оренди було долучено схему земельної ділянки на вул.М.Грушевського (п. 40 договору).

8 лютого 2007 року зазначений договір було зареєстровано у Дубенському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" за № 040758500008.

Зазначає, що оскаржуваний договір відповідає Закону України "Про оренду землі" та Типовому договору оренди землі, затвердженого постановою КМ України від 3 березня 2004 року № 220, а тому твердження позивача про його недійсність не заслуговують на увагу суду.

Також Відповідач-2 зазначає, що 26 грудня 2007 року на підставі листа ВАТ "Дубноагропромтранс" міською радою було прийнято рішення № 1036 "Про припинення права користування земельною ділянкою". Зазначеним рішення було припинено право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0.1524 га, розташованою на вул.М.Грушевського в м.Дубно. А тому на час звернення до господарського суду у позивача відсутнє суб'єктивне право, котре могло б бути порушеним відповідачами.

Отже, подаючи позовну заяву про визнання угоди недійсною (договір оренди землі від 25.10.2006), позивач повинен був зазначити про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Однак позивачем не надано суду фактичних даних, які вказували б на обставини порушення відповідачем вимог земельного законодавства під час укладення договору оренди землі.

До винесенні рішення зі спору представник Позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій додатково просить визнати недійсним рішення Дубенської міської ради Рівненської області від 26 грудня 2007 року № 1036 «Про припинення права користування земельної ділянкою» та визнати право Відкритого акціонерного товариства Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство «Дубноагропромтранс» на постійне користування земельною ділянкою площею 1,74 гектари по вул. Грушевського, 117-А, наданою йому для обслуговування виробничої бази автотранспортного підприємства відповідно до рішення Дубенської міської ради від 07 вересня 1999 року № 294, в тому числі і земельною ділянкою площею 0,1524 гектари, яку було неправомірно вилучено на підставі рішення Дубенської міської ради Рівненської області від 26 грудня 2007 року № 1036 «Про припинення права користування земельної ділянкою».

Додаткові вимоги Позивач обгрунтовує наступним.

Рішення Дубенської міської ради Рівненської області від 26 грудня 2007 року № 1036 «Про припинення права користування земельної ділянкою» спрямоване виключно на те, щоб формально легалізувати факт незаконної передачі земельної ділянки в оренду третій особі і зводиться до того, що право користування земельною ділянкою необхідно припинити, бо цю земельну ділянку фактично вже забрали.

Рішення Дубенської міської ради Рівненської області від 26 грудня 2007 року № 1036 «Про припинення права користування земельної ділянкою» прийнято з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано.

Крім того вважає, що вищевказане рішення Дубенської міської ради Рівненської області прийнято з порушенням норм матеріального права, яке полягає у застосуванні законодавчої норми, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Пункт "а" статті 141 Земельного кодексу України передбачає, що однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Однак, Відкрите акціонерне товариство Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство «Дубноагропромтранс» не відмовлялося від права на постійне користування земельною ділянкою площею 0,1524 га по вул. Грушевського, 117-А.

Таким чином, Позивач вважає, що немає жодних підстав для застосування пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України та для прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Дубенська міська рада проти додаткових вимог Позивача заперечила про що надала суду письмові пояснення в яких зазначила наступне.

Стаття 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою називає добровільну відмову від права користування земельною ділянкою. Відповідно до ч. З ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Рішення Дубенської міської ради «Про припинення права користування земельною ділянкою» від 26 грудня 2007 року № 1036 було прийнято на підставі листа ВАТ «Дубноагропромтранс». Згідно з вказаним листом ВАТ «Дубенське спец. АТП «Агропромтранс» просить вилучити земельну ділянку площею 1524 м.кв, яка знаходиться в постійному користуванні підприємством по вул. Грушевського, 117 в м. Дубно і передати дану земельну ділянку підприємцю ОСОБА_5 для влаштування виробничої бази. Підписано вказаний лист головою правління ОСОБА_6 особисто. Крім того, вважає за доцільне зазначити, що серед матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення міської ради від 26.12.2007 № 1036, знаходиться копія вищевказаного листа, тоді як його оригінал зберігається серед матеріалів, на підставі яких приймалося рішення міської ради від 23 липня 2004 року № 894 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для будівництва виробничої бази». Отже, цілком зрозуміло, що задовго до моменту прийняття міською радою рішення № 1036 від 26.12.2007 позивачем було надано добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, тому вже на момент прийняття оскаржуваного рішення, а тим паче, на час звернення до господарського суду у позивача було відсутнє суб'єктивне право, котре могло б бути порушеним відповідачем.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

На час звернення до суду позивач не був належним користувачем спірної земельної ділянки. Якщо взяти до уваги той факт, що вже на момент прийняття оспорюваного рішення користувачем земельної ділянки згідно з договором оренди від 25.10.2006 позивач не був, а також той факт, що ВАТ Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство «Дубноагропромтранс» добровільно відмовилося від права постійного користування земельною ділянкою і це підтверджується відповідним листом з проханням вилучити земельну ділянку та передати її іншій особі, то стає зрозуміло, що оскаржуваним рішенням міської ради інтереси позивача порушуватися не могли, адже на момент прийняття такого рішення позивач взагалі не претендував на земельну ділянку площею 0,1524 га на вул. Грушевського, 117-А.

Таким чином, земельна ділянка була передана в оренду іншій особі вже після відповідного самостійного волевиявлення попереднього користувача земельної ділянки, отже у зв'язку з прийняттям оскаржуваного акта органу місцевого самоврядування ні прав, ні охоронюваних законом інтересів позивача у справі порушено не було.

ОСОБА_1 письмового відзиву на позов суду не надав, в судовому засіданні проти позову заперечив з тих же підстав, що і Дубенська міська рада.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України міська рада може передавати земельні ділянки із земель комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб безплатно, а також у платне користування (оренду). Вирішення таких питань місцевого значення, як безплатна передача у власність, продаж земельних ділянок та передача в оренду є виключним правом, а не обов'язком органу місцевого самоврядування. Такий обсяг повноважень місцевого самоврядування визначається Конституцією України (ст. 142), законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про основи містобудування", "Про планування та забудову територій", Земельним кодексом України та іншими законами.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваних договору та рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 124 цього ж Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином з вищевказаних норм закону слідує, що укладенню договору оренди землі передує прийняття рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки і саме зазначене рішення є підставою для укладення договору оренди.

28 липня 2006 року рішенням Дубенської міської ради № 137 "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в оренду" було затверджено проект відведення земельної ділянки, площею 0.1443 га, що знаходиться на вул.М.Грушевського в м.Дубно та передано в оренду суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 терміном на п'ять років. Підставою для прийняття рішення міської ради від 28.07.2006 № 137 послугували подані відповідачем - 2 заява та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розроблений комунальним підприємством "Дубномістобуд". Проект землеустрою пройшов державну землевпорядну експертизу у Рівненському обласному головному управлінні земельних ресурсів (висновок від 15.06.2006 № 1136).

Рішення Дубенської міської ради № 137 "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в оренду" в судовому порядку незаконним (нечинним) не визнавалося. Навпаки ВАТ "Дубноагропромтранс" при оскарженні зазначеного рішення до Дубенського міськрайонного суду подало заяву про залишення позову без розгляду про що зазначеним судом було винесено ухвалу від 18.10.2010 року.

Відтак на підставі ст.144 Конституції України рішення Дубенської міської ради № 137 є обов"язковим до виконання на відповідній території.

В подальшому 25 жовтня 2006 року Дубенською міською радою в особі першого заступника міського голови ОСОБА_4, який діяв згідно розпорядження міського голови від 5.05.2006 № 67р, було укладено з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, площею 0.1443 га, що знаходиться на вул.М.Грушевського в м.Дубно для обслуговування виробничої бази. Також до договору оренди було долучено схему земельної ділянки на вул.М.Грушевського (п. 40 договору).

8 лютого 2007 року зазначений договір було зареєстровано у Дубенському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" за № 040758500008.

Отже Договір оренди землі від 25.10.2006 року між Дубенською міською радою та ОСОБА_1. укладено відповідно до норм Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", а саме на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Разом з тим, позивач, посилаючись на частину 1 статті 203 ЦК України, не вказує яким актам цивільного законодавства суперечить договір оренди землі від 25 жовтня 2006 року, в той час, як умови недійсності правочину безпосередньо передбачені у Законі України "Про оренду землі".

Таким чином з огляду на вищенаведене, слід зазначити, що при наявності чинного рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, в даному випадку рішення Дубенської міської ради № 137 "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки в оренду", безпідставним є посилання Позивача на те, що Договір оренди землі від 25.10.2006 року між Дубенською міською радою та ОСОБА_1. укладений з порушенням норм Земельного кодексу України.

Відтак суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 25.10.2006 року, укладеного між Дубенською міською радою та ОСОБА_1.

Статтею 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено добровільну відмову від права користування земельною ділянкою. Відповідно до ч. З ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Оспорюване Позивачем рішення Дубенської міської ради «Про припинення права користування земельною ділянкою» від 26 грудня 2007 року № 1036 було прийнято на підставі листа ВАТ «Дубноагропромтранс» (а.с. 28). Згідно з вказаним листом ВАТ «Дубенське спец. АТП «Агропромтранс» просить вилучити земельну ділянку площею 1524 м.кв, яка знаходиться в постійному користуванні підприємством по вул. Грушевського, 117 в м. Дубно і передати дану земельну ділянку підприємцю ОСОБА_5 для влаштування виробничої бази. Підписано вказаний лист головою правління ОСОБА_6. Крім того, Відповідачем-1 повідомлено суду, що серед матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення міської ради від 26.12.2007 № 1036, знаходиться копія вищевказаного листа, тоді як його оригінал зберігається серед матеріалів, на підставі яких приймалося рішення міської ради від 23 липня 2004 року № 894 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для будівництва виробничої бази». Отже, цілком зрозуміло, що задовго до моменту прийняття міською радою рішення № 1036 від 26.12.2007 Позивачем було надано добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, тому вже на момент прийняття оскаржуваного рішення, а тим паче, на час звернення до господарського суду у позивача було відсутнє суб'єктивне право, котре могло б бути порушеним відповідачем.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

На час звернення до суду Позивач не був належним користувачем спірної земельної ділянки. Якщо взяти до уваги той факт, що вже на момент прийняття оспорюваного рішення користувачем земельної ділянки згідно з договором оренди від 25.10.2006 позивач не був, а також той факт, що ВАТ Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство «Дубноагропромтранс» добровільно відмовилося від права постійного користування земельною ділянкою і це підтверджується відповідним листом з проханням вилучити земельну ділянку та передати її іншій особі, то стає зрозуміло, що оскаржуваним рішенням міської ради інтереси позивача порушуватися не могли, адже на момент прийняття такого рішення позивач взагалі не претендував на земельну ділянку площею 0,1524 га на вул. Грушевського, 117-А.

Таким чином, земельна ділянка була передана в оренду іншій особі вже після відповідного самостійного волевиявлення попереднього користувача земельної ділянки, і, відповідно, у зв'язку з прийняттям оскаржуваного акта органу місцевого самоврядування ні прав, ні охоронюваних законом інтересів позивача у справі порушено не було.

Стосовно вимог Позивача про визнання права Відкритого акціонерного товариства Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство «Дубноагропромтранс» на постійне користування земельною ділянкою площею 1,74 гектари по вул. Грушевського, 117-А, наданою йому для обслуговування виробничої бази автотранспортного підприємства відповідно до рішення Дубенської міської ради від 07 вересня 1999 року № 294, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Крім того відповідно до статей 15 та 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто вказаними нормами встановлено право особи на звернення до суду за захистом свого цивільного права саме у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач же при пред"явленні позову в частині визнання за ним права на постійне користування земельною ділянкою площею 1,5876 га не вказав хто і яким чином порушує, не визнає або оспорює зазначене право, а відтак право, яке не порушується не підлягає захистові.

Крім того слід зазначити, що Позивач до позовної заяви додав копію Державного акту на право постійного користування землею I-РВ №002118 від 12.10.1999р. відповідно до якого Позивачу надано у постійне користування 1.74 га землі для обслуговування виробничої бази автотранспортного підприємства, а відтак саме зазначеним Державним актом посвідчено право Позивача на постійне користування земельною ділянкою, і, відповідно, зазначене право, в частині користування земельною ділянкою площею 1,5876 га, не підлягає визнанню в судовому порядку.

Що стосується вимог Позивача про визнання права Відкритого акціонерного товариства Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство «Дубноагропромтранс» на постійне користування земельною ділянкою площею 0,1524 гектари по вул. Грушевського, 117, то вони не підлягають задоволенню, так як, про що встановлено вище, Позивач відмовився від вказаної земельної ділянки і рішенням Дубенської міської ради «Про припинення права користування земельною ділянкою» від 26 грудня 2007 року № 1036 Позивачу припинено право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені позову.

Суддя Марач В.В.

підписано "18" квітня 2011 р.