Постанова

від 22.09.2015 по справі 914/2271/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа № 914/2271/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді М.І. Хабіб

суддів Л.С. Данко

Я. О. Юрченка

при секретарі Мазепа Н.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Львівської обласної ради "Навчальні посібники", б/н від 17.08.15

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.07.2015

у справі № 914/2271/15

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Комунального підприємства Львівської обласної ради "Навчальні посібники", м. Львів

про стягнення 259 074,17 грн та зобов'язання повернути майно

за участю представників :

позивача - Малиняк В.А.( довіреність від 21.07.2015 № 2302-вих-1631);

відповідача - Возна В.Д. ( керівник підприємтсва)

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/2271/15 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючого - судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В.та Юрченка Я.О

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 у склад колегії суддів замість судді Зварич О.В. введено суддю Данко Л.С.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до КП Львівської обласної ради «Навчальні посібники» про стягнення 259 074,17 грн, з яких: 185 084, 12 грн заборгованість з орендної плати та 73 990,05 грн неустойка та про повернення ( шляхом виселення) приміщення загальною площею 205, 30 кв м, що знаходиться на вул. В. Великого, 40 у м. Львові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.06.2008 сторони уклали договір № Ф-6341-8 оренди нерухомого майна - приміщення загальною площею 205, 30 кв м, що знаходиться на вул. В. Великого, 40 у м. Львові терміном на 2 роки 364 дні - з 24.06.2008 до 23.06.2011 включно. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.11.2012 у справі № 5015/3892/12 встановлено, що у зв'язку із фактичним використанням відповідачем об'єкта оренди після закінчення терміну дії договору, договір був продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, тобто ще на 2 роки та 364 дні.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» позивач повідомив відповідача листом №2302-вих-2023 від 08.07.2014 про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та обов'язок відповідача повернути орендоване майно і провести повний розрахунок по сплаті орендної плати. Відповідач заборгованості з орендної плати не сплатив, приміщення не повернув. Його заборгованість за період з 01.09.2012 по 30.04.2015 згідно з довідкою № 2302-1488 від 01.07.2015 становить 259 074, 17 грн, яка включає 185 084, 12 грн заборгованості з орендної плати та 73 990,05 грн неустойки, нарахованої на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України за період з 01.01.2015 по 30.04.2015.

Посилаючись на норми ст. ст. 17-19, 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 509, 526, 625, 629, 764, 785 ЦК України, ст.ст.193, 283,287 ГК України, позивач просив задоволити позов.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.07.2015 у справі № 914/2271/15 (суддя Бортник О.Ю.) позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з КП Львівської обласної ради «Навчальні посібники» на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 138 603, 24 грн заборгованості з орендної плати, 73 990,05 грн неустойки та 5469, 87 грн судового збору. Зобов'язано КП Львівської обласної ради «Навчальні посібники» повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 205, 3 кв. м, що знаходяться за адресою вул. В.Великого,40 у м. Львові.

В частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 23.06.2014 по грудень 2014 року суд відмовив з тих підстав, що термін дії договору оренди закінчився 22.06.2014 і у відповідача виник обов'язок повернути майно, договором оренди не встановлено обов'язку орендаря сплачувати орендну плату за користування майном після закінчення терміну його дії. Разом з тим згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України орендодавець має право вимагати у орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час користування майном після припинення договору оренди. Одночасне стягнення за один і той же період часу і орендної плати і неустойки не передбачено чинними нормами законодавства України.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення від 28.07.2015 у справі № 914/2271/15, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення в першому судовому засіданні 28.07.2015, чим порушив принципи рівності та змагальності учасників судового процесу, закріплених в ст. 4-2 і ст. 4-3 ГПК України та ст.43 ГПК України, яка встановлює обов'язок суду всебічно, повно та об'єктивно здійснювати розгляд судових справ. Посилаючись на п.1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, скаржник вважає, що у зв'язку з неявкою його представника в судове засідання суд повинен був відкласти розгляд справи, а не ухвалювати рішення по суті.

Також вказує, що у матеріалах справи відсутній акт звірки розрахунків, підписаний сторонами, що свідчить про наявний між сторонами спір.

В додаткових поясненнях (вх. № 01-04/5945/15 від 21.09.2015) скаржник зазначає, що він не отримував від позивача повідомлення про припинення договору оренди. Посилаючись на рішення Господарського суду Львівської області у справі №5015/3892/12, яким встановлено факт пролонгації договору оренди №Ф-6341-8 від 24.06.2008 до 22.06.2014, вважає, що повідомлення позивача про припинення договірних відносин №2302-вих-2023 від 08.07.2014 не породжує жодних правових наслідків для сторін , оскільки в ньому вказана інша дата припинення договору. Крім того вважає реєстр згрупованих поштових відправлень №1 від 09.07.2014 та фіскальний чек № 1744 від 09.07.2014 неналежними доказами відправлення повідомлення.

В прохальній частині додаткових пояснень скаржник просить скасувати рішення частково - в частині стягнення неустойки та звільнення орендованих приміщень, а в частині стягнення заборгованості 138 603, 24 грн рішення залишити без змін та розстрочити його виконання на 12 місяців з 01.10.2015 рівними частинами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника та вказує, що відповідач систематично не виконував свого обов'язку щодо сплати орендної плати, не сплачував орендної плати з 01.09.2012 по теперішній час, внаслідок чого бюджет міста не отримав значних коштів. Враховуючи порушення відповідачем умов договору, факт його присутності чи відсутності жодним чином не вплинув би на вирішення даного спору в суді першої інстанції. Вважає рішення Господарського суду Львівської області від 28.07.2015 у справі № 914/2271/15 законним та обгрунтованим.

В судовому засіданні 22.09.2015 представники сторін підтримали свої доводи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 24.06.2008 Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - Управління) та КП Львівської обласної ради «Навчальні посібники» ( далі- КП) уклали договір оренди №Ф-6341-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень). Відповідно до розділу 1 договору позивач на підставі наказу Управління комунальної власності №138-О від 21.02.2008, договору оренди №Ф-4765-6 від 23.10.2006 передає, а відповідач приймає в строкове платне користування приміщення загальною площею 205, 30 кв. м за адресою вул. В. Великого, 40 у м. Львові, що знаходиться на балансі ЛКП «Сонячне». Пунктом 2.1 встановлено, що орендар використовуватиме об'єкт оренди для магазину (торгівля поліграфічною продукцією та канцтоварами).

Термін дії договору визначений на 2 роки 364 дні - з 24.06.2008 до 23.06.2011 включно. Відповідно до п. 4.3. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з п. 5.1, п. 5.2 договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця у розмірі 3840, 72 грн без ПДВ. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік) і відповідно до нього коригується. Обов'язок внесення орендної плати орендарем виникає з часу підписання договору ( п. 4.2 договору). Абзацом другим п. 5.2 договору встановлено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі передбаченому законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань за договором щодо сплати орендної плати, його заборгованість з орендної плати станом на 04.09.2012 становила 59 623,13грн. Ця заборгованість присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5015/3892/12 від 01.11.2012, яке набрало законної сили. Названим рішенням встановлено, що у зв'язку із фактичним використанням орендарем об'єкту оренди після закінчення терміну дії договору, договір продовжений ще на 2 роки і 364 дні.

09.07.2014 позивач надіслав відповідачу повідомлення № 2302-вих-2023 від 08.07.2014 про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, повернення майна та проведення повного розрахунку по сплаті орендної плати, що підтверджено реєстром №1 рекомендованих листів, який містить відбиток поштового штемпеля з датою 09.07.2014, та фіскальним чеком від 09.07.2014( а.с. 22,24,25).

Актом проведення перевірки приміщення №1321 від 19.11.2014 встановлено, що нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою вул. В. Великого, 40 у м. Львові використовується КП Львівської обласної ради «Навчальні посібники» для магазину( а.с. 20)

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що з вересня 2012 року відповідач не сплачував орендної плати.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 1 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування( ст. 5 Закону).

Відповідно до частини ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст.19 цього Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1та 2 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", в редакції, чинній на час укладення договору , термін договору оренди визначається за погодженням сторін.У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення щодо продовження договору на новий строк викладені у пункті 4.3 договору.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем та відповідачем був укладений договір №Ф-6341-8 від 24.06.2008 оренди приміщення загальною площею 205, 30 кв. м за адресою вул. В. Великого, 40 у м. Львові терміном на 2 роки 364 дні - з 24.06.2008 до 23.06.2011 включно. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.11.2012 у справі №5015/3892/12 встановлено факт пролонгації цього договору на новий строк.

Дана обставина в силу ст. 35 ГПК України не потребує повторного доказування. Крім того це підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Враховуючи термін дії договору - 2 роки 364 дні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір діяв з урахуванням його продовження на новий строк - по 22.06.2014.

У встановлений законом та договором строк позивач надіслав 09.07.2014 відповідачу повідомлення про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, повернення майна та проведення повного розрахунку по сплаті орендної плати.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про неналежні докази повідомлення його позивачем про припинення дії договору, оскільки позивач подав суду повідомлення № 2302-вих-2023 від 08.07.2014 про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, яке було надіслане відповідачу. В реєстрі №1 рекомендованих листів під порядковим номером 12 вказаний номер, дата цього повідомлення, назва та адреса відповідача, реєстр містить номер та ціну кожного рекомендованого відправлення, вказаного в ньому ( всього 20 за ціною 5,76грн кожне), та відбиток поштового штемпеля з датою 09.07.2014. Фіскальний чек від 09.07.2014 на суму 115,20 грн ( 20 х 5.76) відповідає реєстру№1.

Щодо зазначення у повідомленні позивача іншої дати припинення дії договору, ніж встановлена судом, то ця обставина не може впливати на термін дії договору.

Згідно з ч.1. ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Умовами договору ( розділ 9) встановлений обов'язок орендаря повернути майно орендодавцеві у разі закінчення терміну дії договору, його припинення чи розірвання.

Отже, договір припинив свою дію 22.06.2014 і в силу ч.1 ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та розділу 9 договору відповідач зобов'язаний був повернути орендоване майно, однак не повернув.

Відповідно до ч.2ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд перевірив розрахунок заборгованості з орендної плати і неустойки, викладені у довідці №2302-вих-1488 від 01.07.2015, та погоджується з висновком місцевого суду про стягнення з відповідача 138 603, 24 грн заборгованості з орендної плати за період з вересня 2012 року по 22.06.2014та 73 990,05 грн неустойки за період з січня 2015 року по квітень 2015 року з огляду на наступне.

За умовами договору орендар мав сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа кожного місяця у розмірі 3840, 72 грн (без ПДВ). Цей розмір орендної плати підлягав індексації за відповідний період і відповідно до нього коригуватися, також відповідач мав проводити нарахування ПДВ згідно із законом ( п.5.1, п.5.2 договору).

Упродовж дії договору відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання щодо сплати орендної плати. Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №5015/3892/12 від 01.11.2012 з відповідача стягнута заборгованість з орендної плати станом на 04.09.2012 в сумі 59 623,13грн, тобто стягнута заборгованість за період оренди по серпень 2012 року. З 1 вересня 2012року по 22.06.2014 ( дата припинення дії договору) відповідач не сплачував орендної плати, його заборгованість з орендної плати становить 138 603, 24 грн, проти якої відповідач не заперечує.

В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином суд першої інстанції правомірно задоволив позов в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 138 603, 24 грн за період з вересня 2012 по 22.06.2014 та відмовив в позові в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 23.06.2014 по грудень 2014 року, оскільки договір оренди припинив свою дію 22.06.2014 і ні законом , ні договором не встановлено обов'язку орендаря сплачувати орендну плату за користування майном після закінчення терміну його дії. Разом з тим у зв'язку із закінченням терміну дії договору у відповідача виник обов'язок повернути майно, яке відповідач не повернув, тому суд підставно задоволив вимоги про повернення майна та стягнення неустойки в сумі 73990,09грн, яка заявлена до стягнення за період з січня по квітень 2015 року.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, що підтверджено повідомленням про вручення йому 20.07.2015 ухвали суду, клопотань про відкладення розгляду справи відповідач не подавав, тому розгляд справи судом першої інстанції без участі представника відповідача не можна вважати порушенням судом норм процесуального права та не може бути підставою для скасування судового рішення (п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 06.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Інші доводи скаржника не беруться до уваги як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Щодо клопотання скаржника про розстрочення виконання рішення в частині стягнення заборгованості на суму 138 603, 24 грн, колегія суддів відхиляє його з таких підстав.

В силу ст. 121 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, скаржником не подано.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 35, 43, 49, 91, 99, 101, 103, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.07.2015 у справі № 914/2271/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 25.09.2015

Головуюча-суддя М.І. Хабіб

Суддя Л.С. Данко

Суддя Я.О. Юрченко