Постанова

від 15.09.2015 по справі 911/1432/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа№ 911/1432/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Зеленіна В.О.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Макарова Н.Ю.;

від відповідача: Колибіденко В.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Бориспільміськбуд"

на рішення Господарського суду Київської області

від 09.07.2015р.

у справі №911/1432/15 (головуючий суддя Саванчук С.О.,

судді Бацуца В.М., Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Бориспільміськбуд"

про стягнення 147 565,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (далі - відповідач) повернути будівельні матеріали, передані за актом приймання-передачі від 27.08.2012р. на загальну суму 147 565,92 грн., а в разі неможливості повернення в натурі вказаного майна, стягнути з відповідача його вартість у сумі 147 565,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору субпідряду №20/08С від 20.08.2012р. позивач передав відповідачу металопрокат для виготовлення каркасів буроін'єкційних паль по об'єкту «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загального користування та підземними автостоянками по вул. Горького, 34-Б, Саксаганського, 37-Д у Голосіївському районі м. Києва». Однак відповідач не провів відповідні роботи в строк та не повернув за вимогою позивача металопрокат.

В процесі судового розгляду позивач подав суду заяву про зміну предмета позову, в якій просив суд стягнути з відповідача 147 565,92 грн. відшкодування вартості майна, переданого відповідачу та яке не було ним повернуте (том справи - 1, аркуш справи - 53).

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав про те, що в даному випадку саме позивач порушив свої договірні зобов'язання перед відповідачем в частині передачі проектної та дозвільної документації, що в подальшому призвело до призупинення відповідачем будівельних робіт на підставі п.п.8.5, 13.2.1 договору субпідряду №20/08С від 20.08.2012р. Окрім того, відповідач виконав роботи, зазначені у додатку №1 до спірного договору, в частині виготовлення армокаркасів випробувальних кущів з доставкою на об'єкт та перебазування техніки і обладнання, на загальну суму 51 632,26 грн., що було встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015р. у справі №911/4966/14 і свідчить про використання відповідачем спірних будівельних матеріалів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.07.2015р. у справі №911/1432/15 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 147 272,43 грн. збитків та 2 945,45 грн. судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2015р. у справі №911/1432/15 та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 82 725,00 грн. відшкодування вартості переданого майна.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- з переданого позивачем металопрокату загальною вагою 22,35 тонни відповідач використав для виготовлення металевих армокаркасів буроін'єкційних паль - 9,7957 тонн металопрокату, які відповідач доставив на об'єкт будівництва та передав позивачу;

- у відповідача залишився лише металопрокат вагою 12,5543 тонни (22,35-9,7957+12,5543), вартість якого становить 82 725,00 грн. (з розрахунку 6 589,37 грн. за тонну);

- у період з вересня 2012 року по листопад 2014 року (дата звернення позивача до суду) позивач не звертався до відповідача з вимогою повернути авансовий платіж або металопрокат;

- факт часткового виконання відповідачем умов договору не заперечувався позивачем, про що вказано в позовній заяві;

- часткове використання відповідачем металопрокату підтверджується в судових рішеннях у справі №911/4966/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Зеленін В.О., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2015р.

01.09.2015р. та 09.09.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких він зазначав про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просив суд в задоволенні скарги відмовити.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Зеленіна В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Зеленіна В.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2015р.

В судовому засіданні 15.09.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2015р. у справі №911/1432/15 скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 82 725,00 грн. відшкодування вартості переданого майна.

В судовому засіданні 15.09.2015р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 15.09.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.08.2012р. між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як субпідрядником, було укладено договір субпідряду №20/08С (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 10-16).

За умовами Договору (пп.2.1, 3.1, 4.1, 4.2, 4.5), підрядник за власні кошти доручає, а субпідрядник зобов'язується власними силами та засобами виконати у відповідності до затвердженої проектної документації, діючих будівельних норм та правил і здати підряднику в установлений чинним Договором строк закінченні роботи згідно цього Договору. Роботи за даним Договором виконуються згідно Додатку №1 - Сумісний графік виконання та оплати робіт, який є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна вартість робіт за Договором складає 1 907 639,88 грн., у тому числі ПДВ - 37 939,98 грн. Вартість виконаних робіт обраховується на підставі фактично виконаних обсягів робіт, зафіксованих в актах, за погодженими сторонами цінами одиниці виду робіт, що вказані в договірній ціні - Додаток №2 до Договору, який є його невід'ємною частиною. Сторони домовились, що підрядник передає, а субпідрядник приймає по акту прийому-передачі бетонну суміш та арматуру в кількості та якості згідно проектної документації.

Порядок здійснення матеріально-технічного забезпечення погоджений сторонами в ст. 9 Договору, згідно з п.п.9.1, 9.4 якого постачання бетону та арматури покладається на підрядника. Субпідрядник несе ризик випадкової втрати та пошкодження матеріалів, конструкцій та обладнання, переданих йому підрядником, до моменту передачі об'єкту підряднику.

В п.13.1 Договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов Договору.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв на виробничу базу (Бориспільский район, с. Мала Олександрівка) металопрокат для виготовлення каркасів буроін'єкційних паль по об'єкту «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загального користування та підземними автостоянками по вул. Горького, 34-Б, Саксаганського, 37-Д у Голосіївському районі м. Києва», про що сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі металопрокату від 27.08.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 23).

Господарським судом Київської області розглядалася справа №911/4966/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" про стягнення 144 903,34 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2015р. у справі №911/4966/14 позов було задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 110 565,46 грн. основного боргу, 7 233,71 грн. 3% річних, 18 789,04 грн. інфляційних втрат, 8 315,13 грн. пені та 2 898,07 грн. судового збору (том справи - 1, аркуші справи - 64-68). Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення умов договору субпідряду №20/08С від 20.08.2012р. відповідач не виконав належним чином обумовлений сторонами та профінансований обсяг робіт, у зв'язку з чим позивач набув права для звернення до суду з вимогою про стягнення грошових коштів, отриманих відповідачем як попередньої оплати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015р. у справі №911/4966/14 (том справи - 1, аркуші справи - 69-76) рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015р. у справі №911/4966/14 було скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 110 565,46 грн. основного боргу, 8 315,13 грн. пені та 2 377,61 грн. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначила про те, що Господарський суд Київської області дійшов неправильного висновку, застосувавши до спірних правовідносин положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та стягнувши з відповідача проценти річних та збитки від інфляції, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу, а не грошовим зобов'язанням, на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України. В решті рішення місцевого господарського суду було залишено без змін.

Тобто, під час розгляду справи №911/4966/14 було встановлено порушення відповідачем зобов'язань за Договором в частині дотримання обсягів виконання робіт. Суди в своїх рішеннях зазначали про виконання відповідачем робіт не у повному обсязі, у зв'язку з чим й було задоволено вимоги позивача про повернення йому частини авансу, сплаченого відповідачу.

Оскільки у справі №911/4966/14 приймали учать ті ж самі сторони, що й у справі №911/1432/15, а предмет розгляду в обох справах стосується виконання зобов'язань за договором субпідряду №20/08С від 20.08.2012р., обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №911/4966/14 відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують додаткового доказування.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що вартість переданого відповідачу металопрокату становила 147 565,92 грн. Однак відповідач не передав позивачу відповідні конструкції, виготовлені з наданого позивачем металопрокату.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №4 від 18.02.2015р., в якій просив у семиденний строк з дати отримання вимоги повернути металопрокат, переданий за Актом приймання-передачі від 27.08.2012р. або відшкодувати його вартість у розмірі 147 565,92 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 25), але звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку повернути позивачу металопрокат на суму 147 565,92 грн. чи відшкодувати його вартість, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову (том справи - 1, аркуш справи - 53), позивач просив суд стягнути з відповідача 147 565,92 грн. відшкодування вартості майна, переданого відповідачу та яке не було ним повернуте.

Місцевий господарський суд задовольнив позов частково, визнавши обґрунтованими вимоги позивача лише в частині стягнення з відповідача 147 272,43 грн. збитків. В задоволенні решти вимог було відмовлено.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв металопрокат для виготовлення каркасів буроін'єкційних паль по об'єкту «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загального користування та підземними автостоянками по вул. Горького, 34-Б, Саксаганського, 37-Д у Голосіївському районі м. Києва», про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт приймання-передачі металопрокату від 27.08.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 23).

Вартість переданого позивачем металопрокату становить 147 565,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком-фактурою №МКМК0019655 від 23.08.2012р. та платіжним дорученням №19 від 23.08.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 20-21).

Позивач стверджував про те, що відповідач не передав йому конструкції, виготовлені з вищезгаданого металопрокату, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу вимогу про повернення металопрокату чи оплати його вартості.

Відповідач в свою чергу зазначав про те, що він частково виконав свої зобов'язання перед позивачем і виготовив армокаркасів випробувальних кущів з доставкою на об'єкт та перебазування техніки і обладнання на загальну суму 51 632,26 грн.

З цього приводу судом було встановлено наступне.

Відповідно до п.4.2 Договору вартість виконаних робіт обраховується на підставі фактично виконаних обсягів робіт, зафіксованих в актах, за погодженими сторонами цінами одиниці виду робіт, що вказані в договірній ціні (Додаток №2 до Договору, який є його невід'ємною частиною).

Тобто, виконання відповідачем робіт (в даному випадку - виготовлення металоконструкцій) повинно бути підтверджено безпосередньо актами виконаних робіт. При цьому, саме на відповідача покладено обов'язок надавати на погодження позивачу акти, в яких мали б бути зафіксовані обсяги (перелік) виконаних будівельних робіт та вартість матеріалів замовника, які були використані в цих роботах.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні будь-які акти виконаних будівельних робіт чи довідки про їх вартість, які б підтверджували використання спірних матеріалів відповідачем та дозволили б визначити обсяги такого використання, Не вказано про наявність таких документів і в судових рішеннях у справі №911/4966/14.

Згідно з положеннями ст. ст. 840, 841 Цивільного кодексу України у разі, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження використання матеріалу позивача, розрахунку обсягів такого використання, повернення залишку металопрокату, тощо.

В п.9.4 Договору передбачено, що субпідрядник несе ризик випадкової втрати та пошкодження матеріалів, конструкцій та обладнання, переданих йому підрядником, до моменту передачі об'єкту підряднику.

Враховуючи відсутність доказів повернення матеріалів (повністю або частково), переданих позивачем відповідачу за актом приймання-передачі металопрокату від 27.08.2012р. після настання строку здачі робіт, ризик випадкового знищення або пошкодження переданого майна покладено на відповідача.

В своїх запереченнях на позов відповідач зазначав про порушення позивачем своїх зобов'язань щодо передачі відповідачу проектної та дозвільної документації. За твердженням відповідача, саме неналежне виконання позивачем взятих на себе обов'язків призвело до призупинення відповідачем будівельних робіт.

Однак, як уже зазначалося вище, неналежне виконання відповідачем умов укладеного з позивачем Договору було встановлено під час розгляду господарської справи №911/4966/14. Окрім того, у справі №911/1432/15 підлягає встановленню безпосередньо виконання відповідачем робіт по виготовленню конструкцій з наданого позивачем металопрокату.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що внаслідок неповернення відповідачем матеріалів, переданих позивачем, останньому завдано збитки у розмірі вартості цих матеріалів (ціни, за яку вони були придбані).

Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача.

В даному випадку наявні всі вищезгадані елементи цивільного правопорушення, наявність яких передбачає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

В процесі судового розгляду було встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв матеріали (металопрокат) у кількості 22,35 тон, що сторони підтвердили, підписавши Акт приймання-передачі мталопрокату від 27.08.2012р. Водночас, в порушення умов укладеного між сторонами Договору відповідач не використав вищезгадані матеріали та не повернув їх позивачу, а тому відповідно до умов діючого законодавства та укладеного Договору відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість цих матеріалів.

За розрахунками позивача, відповідач повинен відшкодувати 147 565,92 грн. Натомість з наявних в матеріалах справи акту приймання-передачі металопрокату від 27.08.2012р. та рахунку-фактури №МКМ0019655 від 23.08.2012р. вбачається, що позивач придбав 22,369 тон будівельних матеріалів вартістю 147 565,92 грн., а відповідачу передав лише 22,35 тон.

За розрахунком колегії суддів, який збігається з розрахунком місцевого госопдарського суду, вартість переданих відповідачу будівельних матеріалів складає 147 272,43 грн., а не 147 565,92 грн., як зазначає позивач, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача 147 272,43 грн. В іншій частині вимоги є необгрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, тоді як місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області у справі №911/1432/15 від 09.07.2015р. - без змін.

2. Матеріали справи №911/1432/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.О. Зеленін

А.І. Мартюк