Ухвала

від 14.09.2015 по справі 2а/0470/7929/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року м. Київ К/800/37721/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 року

у справі № 2а/0470/7929/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецавтоматика»

до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промспецавтоматика» звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року у справі №2а/0470/7929/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 року від 09.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 року № 0002272301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 317 258, 00 грн. та № 0002282301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 453 751, 00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, відповідачем складено акт від 04.04.2012 року № 33/222/24612966, яким встановлено, зокрема, порушення: - пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 363 920, 00 грн.; - пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; - п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 254 140, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 року: - №0002282301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 453 751, 00 грн., з яких за основним платежем - 363 920, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 89 831, 00 грн.; - №0002272301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 258, 50 грн., з яких за основним платежем - 254 294, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 63 573, 50 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу щодо непідтвердження реальності господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами ТОВ «Фірма П.С.В.», ТОВ «Ексім Групп» та ТОВ «АМБ Інвест».

З результатами оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 року № 0002282301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 46 246, 50 грн. (основний платіж) та 10 934, 00 грн. (штрафні (фінансові) санкції). В іншій частині скаргу позивача на зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 року № 0002272301 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 254 140, 00 грн. залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо безпідставності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку із відсутністю в діях позивача порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарські правовідносини із ТОВ «Фірма П.С.В.», ТОВ «Ексім Групп» та ТОВ «АМБ Інвест».

Між позивачем та ТОВ «Фірма П.С.В.» були укладені договори від 01.07.2010 року № 53/10 та від 01.01.2011 року № 05/11, відповідно до яких ТОВ «Фірма П.С.В.» зобов'язується передати у власність ТОВ «Промспецавтоматика» товар згідно Специфікації до Договору.

Виконання вищезазначених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, видатковими накладними, картками складського обліку та податковими накладними, які оформлені відповідно до норм чинного законодавства. Встановлено, що отриманий за договорами від 01.07.2010 року № 53/10 та від 01.01.2011 року № 05/11 товар позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Ексім Групп» та позивачем був укладений договір від 28.10.2010 року № 101-28/10.10, відповідно до якого ТОВ «Ексім Групп» поставило позивачу товар (генератори АГС-7/2).

Виконання вищезазначеного договору підтверджується оформленими відповідно до норм чинного законодавства рахунком фактурою, видатковою накладною, податковою накладною, витягом із реєстру довіреностей, прибутковою накладною, прибутковим ордером. Встановлено, що товар, отриманий за вказаним договором, був надалі використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Між позивачем та ТОВ «АМБ Інвест» був укладений договір від 01.12.2010 року № 78/10, відповідно до якого ТОВ «АМБ-Інвест» взяло на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні та ремонтні роботи на об'єктах ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг».

Виконання зазначеного договору підтверджується наявними у справі довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами на використання матеріалів замовника та генпідрядника до актів виконаних робіт, відомостями устаткування та іншими первинними документами.

Між позивачем та ТОВ «АМБ Інвест» укладено договір від 01.12.2010 року № 78/10, відповідно до якого ТОВ «Промспецавтоматика» доручає, а ТОВ «АМБ-Інвест» приймає на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні та ремонтні роботи на об'єктах ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг». Виконання зазначеного договору підтверджується наявними у справі довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами на використання матеріалів замовника та генпідрядника до актів виконаних робіт, відомостями устаткування, які оформлені у відповідності до норм чинного законодавства.

Також між позивачем та ТОВ «АМБ Інвест» був укладений договір від 01.12.2010 року №79/10, відповідно до якого ТОВ «АМБ Інвест» виконало роботи по розробці Локальної системи виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення персоналу ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (І черга). Виконання зазначеного договору підтверджується наявними у матеріалах справи рахунком-фактурою, актами здачі-приймання науково-технічної продукції, накладними та податковою накладною, які оформлені відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином, реальність господарських операцій, здійснених позивачем із ТОВ «Фірма П.С.В.», ТОВ «Ексім Групп» та ТОВ «АМБ Інвест» з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, а саме фактичне набуття матеріальних цінностей та результатів послуг, а також використання позивачем у власній господарській діяльності наведених результатів господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Судами попередніх інстанцій вірно відхилено доводи відповідача стосовно того, що у контрагентів позивача - ТОВ «Фірма П.С.В.», ТОВ «Ексім Групп» відсутні необхідні трудові та технічні ресурси, транспортне та торгове обладнання, що унеможливлює здійснення даними суб'єктами господарювання господарської діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати діяльність з купівлі-продажу товарів не є обов'язковим наявність трудових, технічних ресурсів, транспортного та торгового обладнання тощо.

Також судами обґрунтовано відхилено доводи відповідача стосовного того, що у ТОВ «АМБ Інвест» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, оскільки зазначені доводи не підтверджені належними законними доказами та не спростовують обставин фактичного надання послуг, встановлених судом.

На підставі наведених вище доказів, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом з метою провадження господарської діяльності.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Фірма П.С.В.», ТОВ «Ексім Групп» та ТОВ «АМБ Інвест» мали реальний характер.

З приводу збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість встановлено, що позивачем було надано всі необхідні та належним чином складені первинні документи, тобто податкові накладні, видаткові накладні, акти, що підтверджується матеріалами справи. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту за даний період.

Відтак, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, оскільки останнім не доведено фактів допущення порушень вимог податкового законодавства позивачем.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 року у справі № 2а/0470/7929/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук