Ухвала

від 23.09.2015 по справі 826/20207/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2015 р. м. Київ К/800/30328/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Моторного О.А.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Назарець Д.А.

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Світлотехніка» на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі№826/20207/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Світлотехніка» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Світлотехніка» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Асоціація «Світлотехніка») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 31 липня 2013 року №0013302250, №0003152250 та №0013292250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року, позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позову.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17 червня 2013 року по 09 липня 2013 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 388/2201/23739268 від 16 липня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2002 року №243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції» у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №251, пункту 3 статті 195 Митного кодексу України, пунктів 6, 7 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 р оку №163/121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 березня 2002 року за № 295/6583, підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у лютому 2012 року з врахуванням від'ємного значення попереднього звітного періоду у сумі ПДВ 8360,00грн., на суму 387537,97 грн.;

- порушення статті 200 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а саме:

в декларації за лютий 2012 року підприємством неправомірно віднесено суму від'ємного значення 408591,00грн., різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду р.19 декларації по ПДВ до р.22 декларації по ПДВ (залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду та підлягає зменшенню) за формою ППР В-4 на 408591,00грн.;

в декларації за травень 2012р. підприємством задекларовано від'ємне значення р. 19 у сумі 297268,00 грн., також підприємством віднесено до р. 21 декларації по ПДВ суму 412648,00 грн., що призвело до завищення даного показника на 389962грн., (залишок відємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду) та повинен дорівнювати р. 21 - 22686,00 грн. також підприємством завищено р. 23, р. 23.2 декларації по ПДВ (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на 687230грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві 31 липня 2013 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0003152250, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 621790,47 грн., в тому числі за основним платежем - 414526,97 грн. та штрафними санкціями - 207263,50 грн.;

№ 0013302250, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2012 року на сум 687232,00 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 343616,00 грн.;

№ 0013292250, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, що виникла у лютому 2012року на суму 408591,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що факт вивезення товару за межі митної території України згідно спірних вантажних митних декларацій підтверджується відповіддю Чернігівської митниці від 09 серпня 2013 року № 06/990, а відсутність надпису та штампу митного органу про фактичне вивезення товарів безпосередньо на вантажних митних деклараціях є формальним недоліком та не можу бути підставою для зменшення розміру бюджетного відшкодування. Крім того, під час розгляду справи позивачем надано спірні вантажні митні декларації з відповідними написами про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, що засвідчені підписами відповідальної особи та гербовою печаткою митного органку.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не надано належних доказів факту здійснення ним експортних операцій, оскільки вантажні митні декларації, за якими здійснювався експорт товару, не засвідчені підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу та, як наслідок, не дають позивачу права на застосування нульової ставки податку на додану вартість до обсягу поставок за цими вантажно-митними деклараціями.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків.

Згідно з підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Умови переміщення товарів у режимі експорту визначені статтею 195 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - МК України), якою встановлено, що вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України; 2) сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів; 3) дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Частинами 1 - 4 статті 86 МК України передбачено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Порядок оформлення вантажної митної декларації регламентується Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністірів України від 09 червня 1997 року №574, яка була чинна на момент оформлення спірних митних декларацій (далі по тексту - Положення №574).

Згідно з пунктом 2 зазначеного Положення вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Пунктом 8 Положення №574 визначено, що факт виконання окремої митної процедури під час митного контролю та оформлення підтверджується в разі оформлення: вантажної митної декларації на паперовому носії - шляхом внесення до декларації (та/або її електронної копії за допомогою автоматизованої системи митного оформлення) відповідної відмітки, засвідченої підписом (електронним цифровим підписом в електронній копії вантажної митної декларації на паперовому носії) посадової особи митного органу, яка здійснила таку митну процедуру; електронної вантажної митної декларації - шляхом внесення до декларації за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відповідної відмітки, засвідченої електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка здійснила таку митну процедуру. Вантажна митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Електронна вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до декларації за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення, засвідченої електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Інформація про оформлення електронної вантажної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу. Оформлена вантажна митна декларація є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

На виконання Положення №574 наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за №443/2247 затверджено Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом, і наведена в них інформація відповідає дійсності (далі по тексту - Інструкція №307), яка визначає порядок заповнення граф вантажної митної декларації.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 названої Інструкції після завершення митного оформлення товарів до заявленого митного режиму аркуші вантажної митної декларації розподіляються у такому порядку: аркуші з позначенням « 1/6» комплектів бланків форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі наявності) зберігаються разом з комплектом документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення, у підрозділі митного органу, що здійснював митне оформлення; аркуші з позначенням « 2/7» комплектів бланків форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі наявності) використовуються в підрозділі митної статистики митного органу; аркуші з позначенням « 3/8» комплектів бланків форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі наявності) повертаються декларанту; при розміщенні товарів у митні режими, що передбачають їх вивезення за межі митної території України, аркуші з позначенням « 4/5» комплектів бланків форм МД-2 і МД-3 передаються уповноваженій особі для доставлення перевізником разом з товаром у структурний підрозділ митного органу в пункті пропуску через митний кордон України. Після проведення процедури пропуску ці аркуші передаються до архіву митниці, що здійснила пропуск товару через митний кордон.

Згідно з пунктом 7.3 статті 7 Інструкції №307 на бажання декларанта допускається оформлення додаткового набору копій аркушів з позначенням « 3/8» комплектів бланків форм МД-2 і МД-3, відповідних їм доповнень і специфікації. Водночас у нижній частині графи E/J особою, що склала вантажу митну декларацію, учиняється запис «Складено додаткові 3/8 аркуші вантажної митної декларації», який засвідчується печаткою декларанта (для фізичної особи - за наявності). Оформлений митним органом додатковий набір копій аркушів повертається декларанту.

Положеннями пункту 7.4 названої статті 7 передбачено, що за письмовим зверненням осіб, зазначених у графах 2, 8, 9, 14, а також у випадках, передбачених законодавством, митний орган (підрозділ митного органу) видає (засвідчує) ксерокопії оформлених аркушів комплектів бланків форм МД-2 і МД-3, відповідних їм доповнень і специфікації. Для видачі (засвідчення) ксерокопій комплектів бланків форм МД-2 і МД-3 вантажної митної декларації, за якими оформлено транспортні засоби, складові частини, що мають ідентифікаційні номери та підлягають державній реєстрації, письмове звернення не вимагається. При цьому відмітка «Копія» проставляється у верхній частині лицьового боку кожного аркуша ксерокопії. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з», особистого підпису посадової особи митного органу, що засвідчує копію, її ініціалів і прізвища, дати засвідчення копії. Підпис засвідчується відбитком особистої номерної печатки посадової особи митного органу. При цьому в нижній частині графи E/J ВМД посадовою особою митного органу, що засвідчує копію, зазначаються дата видачі (засвідчення) копії (копій), порядковий номер комплекту форми МД-2 чи МД-3, зазначений у першому підрозділі графи 3, кількість виданих (засвідчених) копій, реквізити заявника. Облік копій вантажних митних декларацій проводиться підрозділом митного органу, що здійснював митне оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з метою підтвердження фактичного вивезення експортованого товару за межі митної території України згідно оспорюваних вантажних митних декларацій звернувся до Чернігівської митниці із відповідним листом.

На вказаний лист Чернігівська митниця надала відповідь № 06/990 від 09 серпня 2013 року про те, що вантажі по експортних вантажних митних деклараціях від 17 лютого 20123 №102010001/2012/150081, №102010001/2012/150082, №102010001/2012/150083, від 21 лютого 2012 року №102010001/2012/150084, №102010001/2012/150085, №102010001/2012/150086, від 23 лютого 2012 року №102010001/2012/150087, №102010001/2012/150088, №102010001/2012/150089, від 28 лютого 2012 року №102010001/2012/150090, №102010001/2012/150091 та від 29 лютого 2012 року №102010001/2012/150092 були відвантажені та переміщувалися через митний кордон (а.с. 39).

Крім того, в матеріалах справи містяться названі декларації з надписами та штампами митного органу про фактичне вивезення товарів (а.с.146-172).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав того, що позивачем не надано належних доказів факту здійснення ним експортних операцій, оскільки вантажні митні декларації, за якими здійснювався експорт товару, не засвідчені підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу, не надав належної правової оцінки вказаним обставинам та в порушення вимог частин 1, 4 статті 70, частини 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не перевірив, чи дійсно мало місце фактичне вивезення товару за межі митної території України, що підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Світлотехніка» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі №826/20207/13-а скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року у справі №826/20207/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: О.А. Моторний

Т.М. Шипуліна