Рішення

від 21.09.2015 по справі 161/10690/15-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/10690/15-ц

Провадження № 2/161/3382/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 вересня 2015 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Гриня О.М.

при секретарі Пилипюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-групп» та ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-групп» та ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно.

Вказує, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 01 грудня 2011 року було укладено договір позики №1, відповідно до умов якого позивач, як Позикодавець позичив ОСОБА_2, як Позичальнику 2 800 000,00 гривень.

Пунктом 1.2.2. вказаного договору встановлено, що Позичальник зобов'язується повернути позику до 30 жовтня 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики №1 від 01 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ «Моноліт-груп» було укладено договір застави № 30/07-14 від 30 липня 2014 року. Предметом застави є корпоративні права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Молл» (43023 м. Луцьк вул. Карбишева, 1) в розмірі 50 %, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю «Моноліт-груп» (04060 м. Київ вул. Вавилових, 9).

Відповідно до п.2 вказаного договору заставна вартість предмету застави визначена сторонами в розмірі 2 800 000,00 гривень.

Однак, в порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором позики не виконав.

В зв'язку з цим, позивач просить звернути стягнення на предмет застави, визначений договором застави № 30/07-14 від 30 липня 2014 року в розмірі 2 800 000,00 гривень та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву, в якій просив справу слухати в його відсутності не заперечував щодо постановлення заочного рішення.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник ТОВ «Моноліт-груп» в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 12 серпня 2015 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ «Альф Капітал» код ЄДРПО 35103473, що розташоване за адресою: 33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Міцкевича, будинок 32, офіс 205; ТзОВ «МОЛЛ» код ЄДРПО 36112384, що розташоване за адресою: 43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 1.

На адресу суду надійшла заява ТзОВ «Альф Капітал» та ТзОВ «МОЛЛ» про визнання позову, та розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 01 грудня 2011 року було укладено договір позики №1, відповідно до умов якого позивач, як Позикодавець позичив ОСОБА_2, як Позичальнику 2 800 000,00 гривень (а.с. 3-4).

Відповідно до п. 1.1 договору позики підписання цього договору позичальником підтверджує факт одержання ним від позикодавця позики. Належним чином підписаний договір є доказом передання грошей від позикодавця до позичальника.

П. 3 договору позики передбачено, що повернення позики має бути здійснено в м. Луцьку.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики №1 від 01 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ «Моноліт-груп» було укладено договір застави № 30/07-14 від 30 липня 2014 року. Предметом застави є корпоративні права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Молл» (43023 м. Луцьк вул. Карбишева, 1) в розмірі 50 %, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю «Моноліт-груп» (04060 м. Київ вул. Вавилових, 9) номінальною вартістю 2 800 000,00 гривень (а.с. 5-6).

Нормою ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України покладено на позичальника обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У договорі позики від 01 грудня 2011 року встановлено кінцевий термін повернення суми позики - 30 жовтня 2014 року.

У цей термін позичальник отримані в позику грошові кошти не повернув, безпідставно ухиляючись від виконання зобов'язань, взятих на себе за вказаним договором позики.

Згідно п.5.1. договору застави корпоративних прав підставою звернення стягнення на предмет застави є порушення заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до п.5.1.1. договору застави корпоративних прав порушенням зобов'язань, забезпечених заставою, зокрема, є неповернення позики в строк, передбачений договором позики. П.5.2. передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення заставодавцем частки у статутному капіталі товариства на користь заставодержателя на підставі договору про відступлення частки у статутному капіталі.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст.525 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до норми ст.572 ЦК України, яка кореспондується з нормою ст.1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Ст.579 ЦК України, яка корелюється зі ст. 19 Закону України "Про заставу", передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.2 ст.590 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

П.5.1. договору застави корпоративних прав від 30 липня 2014 року визначено, що заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою.

Відповідно до договору застави корпоративних прав від 30 липня 2014 року звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення заставодавцем частки у статутному капіталі товариства на користь заставодержателя на підставі договору про відступлення частки у статутному капіталі.

Таким чином, у відповідності до наведених законодавчих норм позивач вправі вимагати в рахунок погашення заборгованості відповідача, яка виникла за договором позики від 01 грудня 2011 року, звернути стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав від 30 липня 2014 року, шляхом переведення на ОСОБА_3 корпоративних прав у вигляді частки в статутному капіталі ТОВ "Молл", яка складає 50% статутного капіталу із заставною вартістю 2 800 000,00 гривень.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 3654,00 грн.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст.ст.15, 16, 525, 526, 530, 546, 572, 574, 576, 579, 584, 585, 589-590, 610, 625, 1046, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.19, 20, 44-46 Закону України "Про заставу" та, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав від 30 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-груп», шляхом переведення на ОСОБА_1 корпоративних прав у вигляді частки в статутному капіталі (фонді) в розмірі 50 % статутного капіталу (фонду) товариства з обмеженою відповідальністю «Молл», що становить 2 800 000 (два мільйони вісімсот тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-груп» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок, по 1827 (одній тисячі вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.