Вирок

від 28.09.2015 по справі 400/587/14-к

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 400/587/14-к

ВИРОК

Іменем України

"28" вересня 2015 р. м. Олександрія Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 , обвинуваченої, захисника ОСОБА_7 , розглянувши кримінальне провадження № 12013120260000585 від 29 жовтня 2013 р. про обвинувачення

ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Червонокостянтинівка Петрівського району Кіровоградської області, мешкає там же по АДРЕСА_1 , є громадянкою України з середньою освітою, пенсіонеркою, одруженою, несудимою,

у вчиненні злочину, який передбачений статтею 356 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що маючи злочинний намір, спрямований на самовільне, всупереч встановленому законом порядку, здійснення дій, які оспорюються окремим громадянином, вчинила дії на заволодіння правом власності на земельну частку (пай) розміром 7,67 га в умовних кадастрових гектарах земель колишнього КСП «Росія» Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області при наступних обставинах:

02.09.2010 року Петрівською районною державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_8 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право на спадщину на вказану земельну ділянку.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 12.02.2013 року вказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий номер 1665 від 02.09.2013 року, визнане недійсним.

11.07.2013 року Вищий спеціалізований суд України ухвалив відхилити касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 12.02.2013 року.

ОСОБА_8 , знаючи про рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 12.02.2013 року та про ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.07.2013 року про скасування свідоцтва на її ім`я про право на спадщину за заповітом, виданого 02.09.2010 року державною нотаріальною конторою Петрівського району Кіровоградської області за реєстровим номером 1665 на земельну частку (пай) розміром 7,67 га в умовних кадастрових гектарах земель колишнього КСП «Росія» Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області та визнання права власності на вказану ділянку за потерпілою ОСОБА_9 , усвідомлюючи про втрату дійсного права та шляхом реалізації уявного права на вказане майно, здійснюючи самоуправство, діючи самовільно та користуючись уявним правом на вказану земельну ділянку, 13.08.2013 року звернулась до реєстраційної служби Петрівського району Кіровоградської області та зареєструвала право власності на земельну частку (пай) і отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно, а саме на земельну частку (пай) розміром 7,67 га в умовних кадастрових гектарах земель колишнього КСП «Росія» Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, вартістю 83280 гривень.

Своїми протиправними діями ОСОБА_8 позбавила потерпілу ОСОБА_9 права власності на зазначену земельну ділянку, чим спричинила їй матеріальну шкоду на суму 83280 грн., яка є для потерпілої ОСОБА_9 значною.

Таким чином, прокуратура та потерпіла зі своїм представником обвинувачують ОСОБА_8 в здійсненні самоправства, тобто самовільного, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, тобто злочину, який передбачений ст. 356 КК України.

В підтвердження своїх доводів обвинувачення посилається на зібрані докази:

показання потерпілої про те, що в 1998 році померла мати її батька та обвинуваченої. Її батько не доробив документи з прийому спадщини і помер в 2004 році. В 2012 році, коли їй було 21 рік і вона навчалася в інституті, дізналася, що обвинувачена оформляє документи на землю. Обвинувачена не погодилася на оформлення спадщини в рівних частках, тому потерпіла звернулася до суду. Коли було рішення апеляційного суду, почала оформляти документи на спадщину. Раніше до нотаріуса за оформленням спадщини вона не зверталася. Коли узнала про те, що обвинувачена отримала документи в реєстраційній службі, звернулася з заявою про здійснення злочину. В грудні 2013 р. вона одружилася і змінила прізвище на « ОСОБА_10 »;

копію пропозицій відділу Держкомзему в Петрівському районі від 17 травня 2012 року № 01-13/1497 щодо відведення земельних ділянок, земельних часток (паїв) у власність громадянам Червонокостянтинівської сільської ради, що перебувають в резервному фонді на території цієї ради, зокрема і ОСОБА_8

копію заяви громадян, зокрема ОСОБА_8 , від 07.05.2012 року про затвердження землеустрою щодо відведення земельних ділянок у їхню власність;

копію заповіту ОСОБА_11 від 09 липня 1997 року про те, що своє майно вона заповідає в рівних частках ОСОБА_12 та ОСОБА_8 ;

свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке було видане 02.09.2010 р. за реєстровим № 1665 державним нотаріусом Новгородківської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Петрівської державної нотаріальної контори на ім`я обвинуваченої про право на земельну частку (пай), яка була спадщиною після смерті ОСОБА_11 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , площею 7,67 гектарів без визначення цієї частки в натурі, вартістю 83280 грн. 00 коп.;

рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2013 року (провадження № 22-ц/781/45/13) яким частково задоволено апеляційну скаргу потерпілої та зокрема визнано недійсним зазначене свідоцтво про право на спадщину на ім`я обвинуваченої, реєстровий № 1665, та визнано право власності за потерпілою на земельну частку (пай) 7,67 га в умовних кадастрових гектарах;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 11 липня 2013 року, якою рішення апеляційного суду залишено без змін;

інформацію з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів, згідно з якими за обвинуваченою зареєстровано земельну ділянку 13.08.2013 року на підставі свідоцтва про право власності, яке було видане Реєстраційною службою Петрівського РУЮ Кіровоградської області того ж числа;

копію касаційної скарги обвинуваченої на рішення апеляційного суду від 12.02.2013 року, яка була підписана нею 03.03.2013 року;

копії документів, які були вилучені 02.04.2014 р. в Державній реєстраційній службі Петрівського району: розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації № 382-р від 21 травня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних часток (паїв) громадянам, зокрема обвинуваченій ділянки площею 6,9337 га; заяви обвинуваченої про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.08.2013 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4971175 від 13 серпня 2013 року щодо земельної ділянки на ім`я ОСОБА_8 , свідоцтва про право власності обвинуваченої на земельну ділянку площею 6,9337 га; витягу з Державного земельного кадастру про вказану земельну ділянку, який був сформований 09.08.2013 року.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена не визнала себе винною у вчиненні пред`явленого їй обвинувачення. Вона та її представник пояснили, що обвинувачена не знала про те, що покійний брат звернувся до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, зазначивши при цьому, що інших спадкоємців немає. Тому лише в 2010 році звернулася до нотаріуса та отримала свідоцтво про право на спадщину. При цьому ніяких пересторог від нотаріуса не було. Про те, що племінниця претендує на спадщину вона узнала лише після того, як та звернулася до суду. Після отримання свідоцтва на право на спадщину вона розпочала підготовку інших документів для підтвердження свого права на земельну ділянку. Коли було винесене рішення апеляційним судом, то в ньому в мотивувальній частині зазначалося, що не підлягають задоволенню позовні вимоги потерпілої щодо заборони видачі державного акту на право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_8 . Тому обвинувачена вважала, що правомірно звертається до реєстраційної служби для отримання свідоцтва про право на земельну ділянку.

Дослідивши надані докази суд приходить до наступного:

Згідно ст. 356 КК України самоправством є самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Таким чином, обов`язковими ознаками зазначеного злочину є прямий умисел обвинуваченої на вчинення саме таких дій. Разом з тим, відповідальність за даною статтею виключається, якщо особа сумлінно помиляється у законності своїх дій.

Обвинувачена протягом судового розгляду запевняла, що вона вважала свої дії правомірними. Це твердження не спростоване стороною обвинувачення. Тобто дана ознака злочину не доведена в судому засіданні. Також стороною обвинувачення не доведено в чому полягає об`єктивна сторона злочину, а саме всупереч якому установленому законом порядку діяла обвинувачена, яка на підставі діючих до теперішнього часу рішення Червонокостянтинівської сільради Петрівського району № 317/5 від 25 жовтня 2010 р. та розпорядження голови Петрівської райдержадміністрації від 16 листопада 2010 р. про надання погодження на передачу у приватну власність їй земельної ділянки, розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації № 382-р від 21 травня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних часток (паїв) громадянам, зокрема обвинуваченій ділянки площею 6,9337 га, звернулася до Державної реєстраційної служби Петрівського району та 13.08.2013 р. отримала свідоцтво про право приватної власності на земельну ділянку, яке до цього часу не оскаржене і не скасоване.

В матеріалах кримінального провадження відсутня також нормативна оцінка земельної ділянки, на яку оформлено право власності на ім`я обвинуваченої. В обвинуваченні зазначається, що ця оцінка становить 83280 грн., але ця сума взята з свідоцтва про право на спадщину, яке скасоване рішенням апеляційного суду. При цьому зазначалось, що це вартість 7,67 га в умовних кадастрових гектарах, а не ділянки площею 6,9337 га, яку виділено обвинуваченій в натурі.

Відсутні також докази обвинувачення чому вказана ним сума є значною шкодою для потерпілої.

Виходячи з аналізу доказів, суд вважає, що в діях обвинуваченої відсутній склад злочину, який передбачений ст. 356 КК України, і її необхідно виправдати за цією статтею.

Судові витрати та речові докази по справі відсутні.

Представником потерпілої подано позов про вилучення у обвинуваченої земельної ділянки кадастровий № 3524985900:02:000:1501 та передачу її потерпілій; стягнення з обвинуваченої на користь потерпілої 19819,65 грн. матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди. Позов підтриманий потерпілою в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченої за відсутності в її діях складу злочину суд залишає позов без розгляду.

Керуючись статями 124, 129, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Виправдати ОСОБА_8 за відсутністю в її діях складу злочину, який передбачений ст. 356 КК України.

Позов представника потерпілої залишити без розгляду.

На вирок суду протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайсуд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, звернувшись з відповідною заявою до канцелярії суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя