Рішення

від 22.09.2015 по справі 153/911/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія:

Справа № 153/911/15-ц Провадження № 22-ц/772/2598/2015Головуючий в суді першої інстанції Дзерин М. М. Категорія 23 Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою приватно-орендного підприємства «Рідний край» на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 13 липня 2015 року в справі за позовом

ОСОБА_2 до приватно-орендного підприємства «Рідний край» про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся в районний суд з позовом до приватно-орендного підприємства «Рідний край» (далі ПОП «Рідний край) про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації.

Позов обґрунтований тим, що 18 вересня 2008 року взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) їй було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, площею 2,4075 га, що розташована на території Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області. На початку 2015 року від керівництва відповідача їй стало відомо, що з нею укладено новий договір оренди землі строком на 10 років. Так, ПОП «Рідний край», не дочекавшись закінчення терміну оренди земельної ділянки згідно старого (дійсного) договору оренди земельного паю, уклав від її імені новий договір оренди землі № 211 від 05 жовтня 2011 року строком на 10 років. Тобто, відповідач, шляхом підробки її підпису в оскаржуваному договорі, продовжив оренду землі до 2021 року. На її вимогу відповідач надав копію оскаржуваного договору оренди землі № 211 від 05 жовтня 2011 року. Позивач стверджує, що не підписувала із відповідачем оскаржуваний Договір оренди землі № 211 від 05 жовтня 2011 року, а також не підписувала жодних інших документів пов'язаних з укладенням вказаного Договору та передачі відповідачеві земельної ділянки, зокрема, акт приймання передачі земельної ділянки. Захищаючи свої права та законні інтереси позивач просила визнати недійсним договір оренди землі № 211 від 05 жовтня 2011 року та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 13 липня 2015 року позов задоволено. Визнано договір оренди землі № 211 від 05 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 та Приватно-орендним підприємством «Рідний край» недійсним. Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі № 211 від 05 жовтня 2011 року на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстрований за заявою Приватно-орендного підприємства «Рідний край» щодо належної земельної ділянки ОСОБА_2

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач - ПОП «Рідний край» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явилися, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення судом апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, відповідно до якого вона є власником земельної ділянки площею 2,4075 га у межах згідно з планом, що розташована на території Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05.10.2011 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) з одного боку і Приватно-орендним підприємством «Рідний край» (Орендар) з другого боку укладено договір оренди землі, згідно з п. п. 1, 2 якого орендодавець передає а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,4075 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Тростянецької сільської ради, строком на 10 років.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 стверджує, що не підписувала із відповідачем оскаржуваний Договір оренди землі № 211 від 05 жовтня 2011 року, а також не підписувала жодних інших документів пов'язаних з укладенням оскаржуваного Договору та передачі відповідачеві земельної ділянки, зокрема, акт приймання передачі земельної ділянки. Тобто, це свідчить про те, що позивач не виявляла свого волевиявлення, яке б відповідало її волі передати в оренду свою земельну ділянку відповідачеві, і не бажала настання таких реальних наслідків, що за правилами ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання оскаржуваного Договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, районний суд вважав встановленим, що відповідач без волевиявлення позивача ОСОБА_2, яке б відповідало внутрішній волі, на підставі державного акту серії НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_2, уклав із останньою оскаржуваний договір № 211 від 05 жовтня 2011 року, продовживши строк його дії без згоди позивача і її волевиявлення щодо оренди земельної ділянки.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, так як він зроблений з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, які полягають в наступному.

Відносини, що виникли між сторонами, пов'язані з орендою землі і регулюються Земельним кодексом України, Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон), Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з пунктами 8, 17 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток паїв) в натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлених у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці п'ятому пункту 8 Постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за N 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто, волевиявлення учасника правочину має бути: 1) вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо, в умовах, за відсутності яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику тощо); 2) таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб'єктів правочину. Тому, у разі коли воля суб'єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 62 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Статтею 64 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

В оскаржуваному рішенні районний суд посилається лише на копію оскаржуваного договору, оригінал договору суд навіть не досліджував, однак при цьому робить висновки про те, що підпис від імені орендодавця на договорі позивачу не належить. Разом з тим, суд не володіє спеціальними знаннями, достатніми для визначення питання належності підпису на договорі конкретній особі, такими знаннями володіє лише експерт.

У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції роз'яснено позивачу, що відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Завданням почеркознавчої експертизи як раз і є ідентифікація виконавця підпису. Однак, позивач клопотання про призначення відповідної експертизи не заявляла.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, що допущено судом першої інстанції, є підставами згідно ст. 309 ЦПК України для скасування рішення і ухвалення апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу приватно-орендного підприємства «Рідний край» задовольнити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 13 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до приватно-орендного підприємства «Рідний край» про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

"З оригіналом вірно"

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.