Рішення

від 24.12.2013 по справі 511/69/13- ц

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 511/69/13- ц

Номер провадження: 2/511/268/13

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Теренчук Ж. В.,

при секретарі Ніколас С.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Роздільнянського району Одеської області про стягнення моральної шкоди, пов'язаної зі злочином,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 сільської ради та ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, пов"язаної зі злочином, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював директором ОСОБА_4 Будинку культури з 1974 року по 18.11.2010 р. Однак з обранням нового голови ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_5 розпочалися щодо нього неправомірні дії, які були направлені на порушення його трудових прав. З січня 2010р. за вказівками ОСОБА_5 позивачу не нараховувалась та не видавалась заробітна плата, тому він вимушений був звертатися до суду. В зв»язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати він пережив нервові стреси і в листопаді 2009 року він попав до лікарні з інфарктом. Після виходу з лікарні звернувся в суд з позовом та отримав судові рішення на свою користь про стягнення заборгованості по заробітній платі. Рішеннями Роздільнянського районного суду від 02.07.2009 року з Новокраїнської сільської ради на його користь стягнено заборгованість по заробітній платі в сумі 9421,90 грн та рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.08.2010 року стягнено з ОСОБА_4 сільської ради на його користь судові витрати по справі в сумі 600 грн. Однак ОСОБА_5 , будучи головою ОСОБА_4 сільської ради, рішення суду не виконував, в зв»язку з чим був притягнений до кримінальної відповідальності за ст.382 ч.2 КК України за навмисне невиконання рішення суду. За неправомірні дії ОСОБА_5 щодо нього, невиконання рішення суду та порушення його трудових прав по невиплаті заробітної плати , на підставі ст.1172 ЦК України просив стягнути з обох відповідачів ОСОБА_4 сільської ради та ОСОБА_5, колишнього ОСОБА_4 сільського голови в рахунок відшкодування моральної шкоди по 60000 грн з кожного.

Ухвалою суду від 20.12.2013 року судом прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди в сумі 60000 грн та провадження у справі в цій частині позову закрито. (а.с.)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов до відповідача ОСОБА_4 сільської ради підтримали , ОСОБА_1 суду пояснив, що мало місце порушення його трудових прав в період роботи на посаді директора ОСОБА_4 Будинку культури з боку колишнього ОСОБА_4 сільського голови ОСОБА_5, який фактично мав намір позбавити його займаної посади, встанови контроль за його роботою, спонукав до звітів перед радою за пророблену роботу. В подальшому незаконно не виплачував йому заробітну плату, чим довів його до лікарні , нервового струсу та інфаркту. Роздільнянським районним судом по двом судовим рішенням на його користь стягнено борг по заробітній платі, які ОСОБА_5, будучи посадовою особою, навмисно не виконував, за що був засуджений вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.07.2012 року . Оскільки ОСОБА_5І перебував в трудових відносинах з Новокраїнською сільською радою , просив на підставі ст.1172 ЦК України, моральну шкоду заподіяну його неправомірними діями стягнути з ОСОБА_4 сільської ради, в розмірі 60000 грн .

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради - ОСОБА_3 позов не визнав. Суду пояснив, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області 02.07.2009 року з ОСОБА_4 сільської ради на користь ОСОБА_1 стягнено заборгованість по заробітній платі в сумі 9421,90 грн та рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.08.2010 року стягнено на його користь судові витрати по справі в сумі 600 грн. Цими ж рішеннями суду відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь моральної шкоди , а тому дані вимоги не можуть розглядатися судом повторно. Також представник відповідача просив відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди за невиконання рішення суду , так як стягнення моральної шкоди у даному випадку не передбачено законодавством України.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи , прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Судом встановлено , що з 1974 року по 18.11.2010 року позивач працював на посаді директора ОСОБА_4 будинку культури . Звільнений з займаної посади розпорядженням ОСОБА_4 сільської ради від 18.11.2009 року за №08-1-ср в зв"язку з набранням законної сили відносно нього вироку суду, яким ОСОБА_1 позбавлено права займати певні види посад строком на три роки. (а.с.90)

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 2 липня 2009 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 сільської ради про стягнення заборгованності по заробітній платі , позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнено на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 9421, 90 коп. Цим же рішенням суду відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача за несвоєчасну виплату заробітної плати.(а.с.12)

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 8 липня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення позовні вимоги позивача задоволені та стягнено на користь позивача 600 грн в рахунок відшкодування судових витрат.(а.с.13)

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 3 листопада 2011 року за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі , позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та стягнено на його користь заборгованість по заробітній платі 10800 грн. В задовленні позовних вимог про відкшодування моральної шкоди на підставі ст..237-1 КЗпП України відмовлено. (а.с.16)

Виходячи з вищенаведеного та рішень Роздільнянського районного суду Одеської області, які набрали законної сили, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_4 сільської ради моральної шкоди за несвоєчасну виплату заробітної плати в період його роботи на займаній посаді директора ОСОБА_4 Будинку культури , за інші порушення його трудових прав , які начебто мали місце в період перебування на посаді , на підставі ст.237-1 КЗпП України задоволенню не підлягають, так як вже були предметом судового розгляду і в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України судовими рішеннями від 02.07.2009 року та 08.07.2010 року, 03.11.2011 року відмовлено в зв»язку з їх необґрунтованістю.

Також судом встановлено, що відносно ОСОБА_5, в період його перебування на посаді ОСОБА_4 сільського голови, за невиконання рішень Роздільнянського районного суду від 02.07.2009 року, 08.07.2010 року, ухвалених на користь ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та судових витрат , 05.10.2011 року порушено кримінальну справу за ч.2 ст.382 КК України, яка кваліфікується, як умисне невиконання службовою особою рішення суду , що набрало законної сили.(а.с.87)

Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.07.2012 року ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні данного злочину та призначено йому покарання.Вирок вступив в законну силу.(а.с.9)

Таким чином ОСОБА_5 визнано винним в умисному невиконання лише двох судових рішень Роздільнянського районного суду Одеської області від 02.07.2009 року та 08.07.2009 року, ухвалених на користь ОСОБА_1 Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 3 листопада 2011 року за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі (а.с.16) , ухвалено після порушення кримінальної справі відносно ОСОБА_5, а тому жодної особи , винної в навмисному невиконанні цього рішення суду , не встановлено, а тому підстав для стягнення моральної шкоди за його невиконання з відповідача не має.

Також судом встановлено із мотивувальної частини вироку суду від 23.07.2012 року , з метою примусового виконання рішень Роздільнянського районного суду Одеської області від 02.07.2009 року та 08.07.2010 року, лише 24.11.2010 року та 04.04.2011 року ВДВС Роздільнянського РУЮ в Одеській області відкриті виконавчі провадження №2-621 та №2-100. (а.с.9)

Тому мало місце невиконання судових рішень саме з часу відкриття виконавчих проваджень, так як до цього часу ОСОБА_1 не звертався з заявами про примусове виконанням судових рішень у встановленому порядку.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 звільнений з посади ОСОБА_4 сільського голови з 02.04.2012 року, а тому з цього часу не мав можливості виконувати рішення судів, винесених на користь позивача .

Віповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових обов»язків).

ОСОБА_5 притягнений до відповідальності за злочин проти правосуддя - ч.2 ст.382 КК України, який кваліфікується як умисне невиконання службовою особою рішення суду , що набрало законної сили, а тому сам лише факт , що по кримінальній справі ОСОБА_1 визнано потерпілим, не є підставою для безумовного задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_4 сільської ради моральної шкоди. В даному випадку не може застосовуватись до даних правовідносин ст.1172 ЦК України, так як дані спірні правовідносини виникли не під час виконання ОСОБА_7 трудових обов»язків , а в зв»язку з невиконанням ОСОБА_7 рішень суду, які в силу Конституції України обов»язкові для виконання для всіх громадян України і на всій території нашої держави.

Суд вважає, що діючим законодавством взагалі не передбачено стягнення моральної шкоди на користь стягувачів за невиконання судових рішень, а встановлені інші види відповідальності за невиконання судових рішень.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" №4 від 31.03.1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов"язковому з"ясуванню при вирішення спору про відшкодування моральної шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою та протиправними діянніми заподіювача та вини останнього.

Суд вважає, що в судовому засіданні позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди невиконанням ОСОБА_5 судових рішень по справі з 24.11.2010 року в заявленому ним розмірі 60000 грн, які і невстановлений причинний зв"язок між діями М.І. та наявними в ОСОБА_1 захворюваннями . Наданий суду лікарняний лист від 24.11.2009 року свідчить про те, що в 2009 році ,ОСОБА_1 переніс інфаркт та мав захворювання сахарний діабет, ці захворювання мали місце в ОСОБА_1 не в досліджуваний судом період невиконання рішень суду , а за рік до нього . В січні-лютому 2012 року мало місце загострення хвороб, виявлених у ОСОБА_1 в 2009 році, причини загострення хвороб не встановлено.

Тому судом не встановлено по справі і причинний зв"язок між діями винної особи та захворюваннями, які мали місце у ОСОБА_1

Так по даній справі надано суду вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 15 травня 2008 року (а.с.91) , яким засуджено ОСОБА_1 за ст.175 ч.1 КК України за несвоєчасну виплату заробітної плати працівникам ТОВ "ОСОБА_4 нива". Із наданого суду вироку, встановлено, що ОСОБА_1 в 2004-2007 роках працював на посаді директора сільськогосподарського підприємства ТОВ "ОСОБА_4 Нива". Однак рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 2 липня 2009 року (а.с.12) на користь ОСОБА_1 стягнено заробітну плату за період роботи на посаді директора Будинку культури за повний робочий день з 2005 року по 2007 рік, що суперечить трудовому законодавству , якщо в цей період мало місце сумісництво посад. Крім цього із вироку вбачається, що в 2005 році ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності за посадовий злочин за ст.366 КК України і звільнений від покарання по амністії . Дані обставини також могли вплинути на стан здоров"я ОСОБА_1 та викликати перенесений в 2009 році інфаркт.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що підстав для стягнення коштів з ОСОБА_4 сільської ради на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної колишнім головою ради ОСОБА_5 за невиконання рішень судів, не має , а тому в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі ст.24, 1167, 1172 , 1174 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11, 60,84,209,212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради про стягнення моральної шкоди, пов'язаної зі злочином - відмовити в повному обсязі .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ж.В. Теренчук