Постанова

від 14.03.2012 по справі 2а-626/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р. справа № 2a-626/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області -ОСОБА_1

представника відповідача: приватного підприємства «Дукат-І» -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до приватного підприємства «Дукат-І» про стягнення податкового боргу в сумі 797,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

29.02.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (надалі -позивач) до приватного підприємства «Дукат-І» (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 797,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення статті 38, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пункту 57.3 статті 57 та підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями від 02.11.2011 року за номерами №0001291502 та №0001301502 в загальному розмірі 791,22 грн., а також нараховану пеню за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання в розмірі 6,53 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 797,75 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила стягнути з відповідача заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 797,75 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с 20), причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частиною 3 статті 33 та частини 3, 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.01.2010 року державним реєстратором виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію приватного підприємства «Дукат-І», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 7-8), та взятий 11.01.2010 року на облік Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області як платник податків і зборів (а.с. 9).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, зобов'язання по якому є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (з 01.01.2011 року) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що 20.10.2011 року позивачем, за наслідками проведеної камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість, складено акт за №2032/152/36322684, якими встановлено порушення відповідачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних строків сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання податковими деклараціями з податку на додану вартість в розмірах 705,31 грн., 5 692,00 грн. і 1 700,00 грн. відповідно, суми яких затримувалися до сплати до і понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати суми такого зобов'язання (а.с. 24, 25, 26).

За змістом вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивачем на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за виявлені порушення податковими повідомленнями-рішеннями від 02.11.2011 року за номерами №0001291502, №0001301502 до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 739,20 грн. і 141,06 грн. відповідно, які 04.11.2011 року отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 12). Враховуючи, що позивачем 13.01.2012 року зараховано часткову сплату відповідачем суми грошового зобов'язання в розмірі 89,04 грн. податку на додану вартість в погашення грошових зобов'язань визначених згідно податкового повідомлення-рішення від 02.11.2011 року №0001291502, то загальний розмір заборгованості по вказаних двох рішеннях становить 791,22 грн.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 02.11.2011 року за номерами №0001291502, №0001301502, суд приходить до переконання, що визначена позивачем сума грошового зобов'язання та застосовані штрафні санкції з податку на додану вартість в загальному розмірі 791,22 грн., є узгодженими та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З довідки про суми податкового боргу платника податків станом на 16.02.2012 року за №914 та облікової картки відповідача станом на 12.03.2012 року, судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату у 2011 році податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 6,53 грн. (а.с. 16, 29).

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями від 02.11.2011 року за номерами №0001291502, №0001301502, зворотнім боком облікової картки платника податків з податку на додану вартість та довідкою про суми податкового боргу платника податків станом на 16.02.2012 року за №914, наявних у матеріалах справи (а.с. 30, 31, 27-29, 16).

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначене позивачем податковими повідомленнями-рішеннями від 02.11.2011 року, грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 791,22 грн., а також нарахована пеня за несвоєчасну сплату зобов'язання в розмірі 6,53 грн., яка числиться у обліковій картці, являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 797,75 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про стягнення із приватного підприємства «Дукат-І» податкового боргу в сумі 797,75 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Дукат-І» (ідентифікаційний код 36322684, вул. Журавельна, 9, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству «Дукат-І» в дохід бюджету податковий борг в сумі 797 (сімсот дев'яносто сім) гривень 75 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Чуприна О.В.

Постанова складена в повному обсязі 19.03.2012 року.