Постанова

від 24.02.2012 по справі 2а-440/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2012 р. cправа № 2a-440/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

прокурора Івано-Франківської області -Челій-Пушкар О.І.

представника позивача: Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області -ОСОБА_1

представника відповідача: приватного підприємства ''Альтерм-Україна'' -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора Калуського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області до приватного підприємства ''Альтерм-Україна'' про стягнення податкової заборгованості в сумі 7 143,83 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом прокурора Калуського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області (надалі -позивач) до приватного підприємства ''Альтерм-Україна'' (надалі -відповідач) про стягнення податкової заборгованості в сумі 7 143,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, пункту 14.1.175 статті 14, пункту 16.1.4 статті 16, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за перший і другий квартали 2011 року в сумі 2 904,17 грн., та податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 4 239,66 грн., в тому числі нарахованої пені за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання в сумі 118,71 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, становила 7 143,83 грн., яка ним не сплачена.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та пояснив, що податковий борг відповідача по податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість є грошовим зобов'язанням відповідача, яке самостійно ним визначене, і в силу пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, а тому підлягає стягненню до державного бюджету.

В судовому засіданні представник позивача, в інтересах якого пред'явлено адміністративний позов, позовні вимоги, викладені в адміністративному позові, підтримав в повному обсязі, та пояснив суду, що станом на 24.02.2012 року у відповідача наявна непогашена заборгованість в сумі 7 143,83 грн. Просив позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача зазначену заборгованість по сплаті податкового боргу із його розрахункових рахунків за рахунок наявної готівки.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Поштове повідомлення-виклик повернулося на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "підприємство ліквідоване" (а.с. 25). Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.02.2012 року місцезнаходження відповідача значиться: вул. С. Бандери, 16, с. Добровляни, Калуський район, Івано-Франківська область, тобто адреса, за якою відправлено повістки про виклик та відповідна ухвала суду, відомості про припинення юридичної особи не містяться. Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.06.2006 року Калуською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію приватного підприємства ''Альтерм-Україна'', що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 11), та взятий на облік Калуською об'єднаною Державною податковою інспекцією Івано-Франківської області як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно підпункту 133.1.1. пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість.

Приписами підпункту 133.1.1. пункту 133.1 статті 133 коментованого Кодексу визначено, що платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання -юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області декларації з податку на прибуток підприємства за перший та другий квартал 2011 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань за перший квартал 2011 року в сумі 4 012,00 грн. та другий квартал 2011 року в сумі 63,00 грн. (а.с. 13-15). Однак, даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вказаний вище період становить 2 904,17 грн.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У судовому засіданні судом з приводу податкових зобов'язань із податку на додану вартість встановлено, що в 19 квітня 2011 року відповідачем подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань в загальному розмірі 23 477,00 грн. (а.с. 16). Даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства за вищевказаний період згідно даної декларації становить 4 120,95 грн.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, якими встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання із вказаних вище податків та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю приватного підприємства ''Альтерм-Україна''.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із зворотного боку облікової картки платника податків відповідача з податку на додану вартість станом на 31.12.2011 року судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату у 2011 році податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 118,71 грн. (а.с. 37-39).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися податкова вимога форми ''Ю'' за №2362524/10/240 від 06.05.2011 року, яка отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відповідний запис на корінці вимоги (а.с. 12). Відповідач вказану податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений Податковим кодексом України, а тому сума грошового зобов'язання, яка є предметом стягнення, у відповідності до Кодексу є узгодженою.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за перший та другий квартал 2011 року, декларацією з податку на додану вартість за березень 2011 року, розрахунком позовних вимог від 22.02.2012 року та обліковими картками платника (а.с. 13-17, 34-39).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, які ним в повному обсязі не сплачені, а також нарахована пеня, в загальному розмірі 7 173,83 грн., є узгодженими з дня подання таких декларацій і розрахунків, нарахування пені, та являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено податкове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 7 173,83 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення із приватного підприємства ''Альтерм-Україна'' податкового боргу в сумі 7 173,83 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із приватного підприємства ''Альтерм-Україна'' (ідентифікаційний код 34465230, вул. Степана Бандери, 16, с. Добровляни, Калуський район, Івано-Франківська область, 77361) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству ''Альтерм-Україна'' в дохід бюджету податковий борг в сумі 7 143 (сім тисяч сто сорок три) гривні 83 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Чуприна О.В.

Постанова складена в повному обсязі 29.02.2012 року.