Постанова

від 28.09.2015 по справі 815/4166/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4166/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Піньковської О.С.

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

ОСОБА_2 ( представник за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехенергія" до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.02.2015 р., -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехенергія" до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.02.2015 р.

В обґрунтування позову зазначено, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.02.2015 р. є неправомірним, прийнятим з порушенням норм діючого законодавства та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначив, що, викладені в акті перевірки №45/15-54-22-01/39109285 від 15.01.2015р. висновки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, виникли в результаті неналежного аналізу перевіряючими договорів та інших документів товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехенергія", невірного тлумачення умов укладених договорів та чинного законодавства, в той час як позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження реального здійснення господарських операцій платником податків за договорами поставки, які були передбачені умовами даних договорів.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що висновки податкового органу щодо заниження товариством з обмеженою відповідальністю "Біотехенергія" податкових зобов'язань є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, відповідно вимог Податкового кодексу України, в зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень № 603/1554-2200, 604/15-54-17-03, 602/15-54-22-01 від 22.12.2014 року та наказу №1238 від 22.12.2014р. виданих ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Мін доходів в Одеській області «Про внесення змін до наказу від 22.12.2014р. №1238 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки» відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20 ст.20 та п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України була проведена позапланова перевірка ТОВ «БІОТЕХЕНЕРГІЯ», код за ЄДРПОУ 39109285 з питань повноти нарахування податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 24.02.2014р. по 30.11.2014р.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт № 45/15-54-22-01/39109285 від 15.01.2015р. «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «БІОТЕХЕНЕРГІЯ» з питань повноти нарахування податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 24.02.2014р. по 30.01.2014р.", відповідно до висновків якого встановлено порушення, зокрема п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 303 823грн., у т.ч.: в травні 2014року на суму 146667грн., в червні 2014му 140 490грн., в липні 2014 р. на суму 16667грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення ТОВ «БІОТЕХЕНЕРГІЯ» від 06.02.2015р. про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 303 824грн. та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 75956грн.

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням податкового органу, оскаржив його до ГУ ДФС в Одеській області. За результатами розгляду скарги ГУ ДФС в Одеській області рішенням №10/15-32-10-02-07 від 19.02.2015р. залишило скаргу ТОВ «БІОТЕХЕНЕРГІЯ»-без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ТОВ «БІОТЕХЕНЕРГІЯ» без змін. ДФС України рішенням №13511/6/99-99-10-01-01-15 від 30.06.2015р. скаргу позивача залишила без задоволення, рішення- без змін.

Відповідно до акту перевірки підставою для донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали викладені податковим органом в акті перевірки висновки про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Біотехенергія" та його контрагентами ТОВ "Спецтрейд Менеджмент", ТОВ "Протек ЮА", ТОВ "Рейнарз ЛТД", ТОВ "Спрінфудс Торг", ТОВ "Арттревел 2012", ТОВ "Голден Люкс", ТОВ "Догмат Плюс", ПП "ВКФ"Авента", ТОВ "УЦП", ТОВ "КФ Авіон", ТОВ "Вейлер", ТОВ "ТД Агробуд".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно п.78.4-78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що перевірку призначено на підставі постанови Прокуратури Одеської області від 03.12.2014р. про призначення документальної позапланової перевірки, направлення на перевірку та копію наказу державної податкової інспекції у Суворовському районі міста ОСОБА_4 управління Міндоходів в Одеській області №1238 від 22.12.2014р. «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки» 24.12.14р. вручені під розписку директору товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехенергія" ОСОБА_5.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.02.2015 р. є виявлені під час проведення перевірки порушення п.187.1 ст.187 ПК України.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про непідтвердженість реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Біотехенергія" та його контрагентами за наступними договорами поставки: №05/05-2 від 07.05.2014 р. з ТОВ Спецтрейд Менеджмент» (код ЄДРПОУ 39042598); №27.05-14 від 27.05.2014 р. з ТОВ "Протек ЮА" (код ЄДРПОУ 38968543); №20.05-14 від 20.05.2014р. з ТОВ "Рейнарз ЛТД" (код ЄДРПОУ 37815719); №22.05-14 від 22.05.2014 р. з ТОВ "Спрінфудс Торг" (код ЄДРПОУ 37771792); №23.05-14 від 23.05.2014 р. з ТОВ "Арттревел 2012" (код ЄДРПОУ 38545859); №23.05-14 від 23.05.2014 р. з ТОВ "Голден Люкс" (код ЄДРПОУ 38968653); №05/05-5 від 12.05.2014 р. з ТОВ "Догмат Плюс" (код за ЄДРПОУ 38910577); №23.06-14 від 23.06.2014 р. з ПП "ВКФ"Авента" (код ЄДРПОУ 38925651); №18/06-1 від 18.06.2014 р. з ТОВ "УЦП" (код за ЄДРПОУ 34914295); №25/25-06 від 25.06.2014 р. з ТОВ "КФ Авіон" (код за ЄДРПОУ 34635532); №18/06-1 від 18.06.2014 р. з ТОВ "Вейлер" (код за ЄДРПОУ 39123844); №1706/17 від 17.06.2014 р. з ТОВ "ТД Агробуд" (код за ЄДРПОУ 31084295).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок про нереальність операцій позивача із його контрагентами зроблено з огляду на те, що підприємства, які придбали у ТОВ "Біотехенергія" товари, не мають підтверджених сум податкового кредиту з ПДВ за цими операціями, а як наслідок встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 303 823грн., у т.ч.: в травні 2014року на суму 146667грн., в червні 2014му 140 490грн., в липні 2014 р. на суму 16667грн.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14. 1 ст. 14 ПК України).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Згідно п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, згідно пп.185.1 ст.185, 187.1 ст.187 ПК України у випадку виникнення об'єкта оподаткування ПДВ у платника податку, у останнього виникає обов'язок відобразити податкове зобов'язання, що виникло, у передбачений податковим законодавством термін.

Щодо висновку податкового органу про те, що ТОВ "Біотехенергія" не надано для перевірки первинних документів на підтвердження фактичної передачі товарів на адресу вищезазначених контрагентів та їх перевезення, зокрема товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей суд зазначає наступне.

Відповідно до узагальненого переліку документів (додаток № 3 до акту перевірки №45/15-54-22-01/39109285 від 15.01.2015р.), які було використано при проведені перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехенергія", а саме податкового кредиту по ПДВ, платником податків надано:

щодо податкових зобов'язань по податку на додану вартість: податкові декларації з податку на додану вартість з додатками; реєстри виданих податкових накладних; податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, інші первинні документи, оборотно-сальдові відомості (у т.ч. у розрізі контрагентів) по рах. 36, 37, 31, 68, 64, інші;

щодо податкового кредиту по податку на додану вартість: податкові декларації з податку на додану вартість з додатками; реєстри виданих податкових накладних; податкові накладні, ВМД, інші первинні документи; оборотно-сальдові відомості по рахункам 311, 312, 631, 632, 685, 64; податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової, банківські документи; угоди, контракти, банківські документи.

При цьому жодних інших документів податковим органом під час перевірки не витребовувалось.

Суд відхиляє доводи відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом та дорожніх (маршрутних) листів свідчить про нереальність господарських операцій по вищезазначеним договорам, з огляду на наступне.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568 (далі - Правила), передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому, згідно п.11.6 вказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Водночас у Правилах вказані терміни вживаються в такому значенні: замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Судом встановлено, що ТОВ "Біотехенергія" за умовами договорів, які зазначались раніше, не здійснювалось організації перевезень товарів, які ним продавались (місцем поставки товарів є склад продавця). Таким чином, позивач не виступав замовником (вантажовідправником) чи вантажоодержувачем), відтак в останнього не може бути серед первинних документів товарно-транспортних накладних. У зв'язку з тим, що у позивача відсутні власні чи орендовані автомобілі, останній не має необхідності виписувати та зберігати подорожні листи. При цьому, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» № 3565-VI від 05.07.2011р. внесено зміни до Закону України «Про дорожній рух», у зв'язку з чим, виключено з ч.2 ст.16 вказаного Закону положення про зобов'язання водія мати при собі та на вимогу посадових осіб, уповноважених відповідно до чинного законодавства, пред'являти для перевірки дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться.

З наведеного в сукупності вбачається, що в даному конкретному випадку позивач не є учасником транспортних відносин, у зв'язку з чим наявність у нього транспортних документів не є обов'язковою, на що власне і звертав увагу представник позивача під час розгляду справи.

Як вбачається з акту №45/15-54-22-01/39109285 від 15.01.2015р., відповідач дійшов висновку, що крім товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, обов'язковими первинними документами, що підтверджують такі господарські операції як фактичну реалізацію та перевезення (доставку) товарів, є також довіреності на отримання ТМЦ. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Як зазначено представником позивача в судовому засіданні, всі товарно-матеріальні цінності по зазначених в акті №45/15-54-22-01/39109285 від 15.01.2015р. договорах отримувалися безпосередньо керівниками контрагентів, що підтверджено їх підписами на видаткових накладних.

На виконання договорів поставки: №05/05-2 від 07.05.2014 р. з ТОВ Спецтрейд Менеджмент; №27.05-14 від 27.05.2014 р. з ТОВ "Протек ЮА"; №20.05-14 від 20.05.2014р. з ТОВ "Рейнарз ЛТД"; №22.05-14 від 22.05.2014 р. з ТОВ "Спрінфудс Торг"; №23.05-14 від 23.05.2014 р. з ТОВ "Арттревел 2012"; №23.05-14 від 23.05.2014 р. з ТОВ "Голден Люкс"; №05/05-5 від 12.05.2014 р. з ТОВ "Догмат Плюс"; №23.06-14 від 23.06.2014 р. з ПП "ВКФ"Авента"; №18/06-1 від 18.06.2014 р. з ТОВ "УЦП"; №25/25-06 від 25.06.2014 р. з ТОВ "КФ Авіон"; №18/06-1 від 18.06.2014 р. з ТОВ "Вейлер"; №1706/17 від 17.06.2014 р. з ТОВ "ТД Агробуд" надано засвідчені копії рахунків на оплату, видаткових, податкових накладних, виписки по рахунку, акти звірки взаєморозрахунків.

При вирішенні даного спору суд враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з поставки товару в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичної передачі товарів.

Висновок про неможливість документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Спецтрейд Менеджмент», ТОВ "Протек ЮА", ТОВ "Рейнарз ЛТД", ТОВ "Спрінфудс Торг", ТОВ "Арттревел 2012", ТОВ «Голден Люкс", ТОВ "Догмат Плюс", ПП "ВКФ"Авента", ТОВ «УЦП", ТОВ "КФ Авіон", ТОВ "Вейлер", ТОВ "ТД Агробуд" за відповідні періоди, здійснено виходячи з аналізу актів перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва №2188/26-55-22-07/38968543 від 31.07.14р.; ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №14/26-55-22-07/37815719 від 24.07.14 р.; ДПІ у Печерському районі м. Києва № 2016/26-55-22-07/37771792 від 24.07.14р.; ДПІ у Печерському районі м. Києва №2017/26-55-22-07/38545859 від 24.07.14р.; ДПІ у Печерському районі м. Києва №2002/26-55-22-09/38968653 від 24.07.14р.; ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 484/26-56-22-01-05/38910577 від 12.09.14р.; ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва №2274/26-55-22-07/38925651 від 05.08.14р.; ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м.Києва №4251/26-58-22-03-17/34914295 від 19.09.14р.; ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №37/04-62-22-3/34635532 від 06.01.14р.; ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києва №490/26-56-22-01-03/39123844 від 16.09.14р.; ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №42/04-62-22-3/31084295 від 06.01.15р.; ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №5/04-65-22 03/39042598 від 06.01.15р., в яких зазначалось про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин платниками податків.

Крім того, відповідач, обґрунтовуючи висновки, викладені в акті перевірки №45/15-54-22-01/39109285 від 15.01.2015р., зазначив, що аналіз правочинів ТОВ «Біотехенергія» з його контрагентами здійснював, застосовуючи такі спеціальні доктрини, як «Ділова мета» та «Реальність господарської операції».

При цьому, суд акцентує увагу, що згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у листі ДПС України № 3848/7/10-1017/575 «Щодо формування належної та допустимої бази під час відпрацювання ризикових суб'єктів господарювання» стосовно застосування податково-правових доктрин зазначено, що оцінка учасників податкових відносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового законодавства, а для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства. Разом із тим вважається, що господарська діяльність, яка підтверджена належним чином складеними первинними документами, є законною, якщо податковим органом не доведено протилежне. Платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведена його безпосередня участь у зловживанні таких осіб.

Актом перевірки позивача №45/15-54-22-01/39109285 від 15.01.2015р. підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання. При цьому, як вбачається з акта та протилежного не доводилось відповідачем, відсутність або невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлена, а лише зазначено що відсутні первинні документи, які б підтверджували перевезення товарів (подорожні листи, товарно-транспортні накладні та довіреності). Щодо цих висновків податкового органу судом зазначено вище.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні', ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано. Враховуючи зазначене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №45/15-54-22-01/39109285 від 15.01.2015р. безпідставні та спростовуються документально.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконані сторонами. На підтвердження здійснення розрахунків за вищезазначеними договорами до суду надано засвідчені належним чином копії: виписки по рахунку № 26004010254270 від 23.07.2014р. (оплата за ТМЦ згідно договору №23.06-14 від 23.06.2014 р. з ПП "ВКФ"Авента" (код за ЄДРПОУ 38925651) (т.2, а.с.5); актів звірки розрахунків між ТОВ "Біотехенергія" і ПП "ВКФ"Авента" за договором №23.06-14 від 23.06.2014 р. (т.2, а.с.9); виписок по рахунку № 26004010254270 від 17.06.2014р., 27.06.2014р., 10.072014р. (оплата за товар згідно договору №1706/17 від 17.06.2014 р. з ТОВ "ТД Агробуд" (код за ЄДРПОУ 31084295) (т.2, а.с.11-12); виписок по рахунку № 26004010254270 від 30.05.2014р. та від 03.06.2014р. (оплата за ТМЦ згідно договору №05/05-5 від 12.05.2014 р. з ТОВ "Догмат Плюс" (код за ЄДРПОУ 38910577) (т.2, а.с. 14-15); виписки по рахунку № 26004010254270 від 20.06.2014р. (оплата за ТМЦ згідно договору №18/06-1 від 18.06.2014 р. з ТОВ "Вейлер" (код за ЄДРПОУ 39123844) (т.2, а.с. 16); виписки по рахунку № 26004010254270 від 21.05.2014р. (оплата за ТМЦ згідно договору №05/05-2 від 07.05.2014 р. з ТОВ Спецтрейд Менеджмент» (код ЄДРПОУ 39042598) (т.2, а.с.17); виписки по рахунку № 26004010254270 від 20.06.2014р. (оплата за ТМЦ згідно договору №18/06-1 від 18.06.2014 р. з ТОВ "УЦП" (код за ЄДРПОУ 34914295); виписки по рахунку № 26004010254270 від 24.06.2014р. (оплата за ТМЦ згідно договору № 25/25-06 від 25.06.2014 р. з ТОВ "КФ Авіон" (код за ЄДРПОУ 34635532) (т.2, а.с. 19).

Крім того, суд зазначає, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Біотехенергія" порушує вимоги податкового законодавства. Відтак, з огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентом позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі міста ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби в Одеській області № НОМЕР_1 від 06.02.2015 р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехенергія" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехенергія" до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.02.2015 р.,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі міста ОСОБА_4 управління Державної фіскальної служби в Одеській області № НОМЕР_1 від 06.02.2015р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 303824 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 75 956 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехенергія" (65025, м. Одеса, пр.-т Добровольського, 110-Б, офіс, 27, ЄДРПОУ 39109285) з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 вересня 2015 року.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.