Постанова

від 11.03.2011 по справі 2а-1670/731/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2a-1670/731/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Авдєєнку Є.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Кременчук" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС-Кременчук" (далі - ТОВ "АІС-Кременчук", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002722301/0/1568, № 0002732301/0/1569 від 21.05.2010 року, № 0002732301/1/2539, № 0002722301/1/2538 від 09.08.2010 року, № 0007322301/2/3640, № 0002732301/2/3641 від 08.11.2010 року, № 0007322301/3/4501, № 0002732301/3/4502 від 27.12.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що вважає неправомірними висновки перевіряючих про завищення валових витрат, пов'язаних з придбанням у Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь-Меркурій" (далі - ТОВ "Континенталь-Меркурій") запасних частин до автомобілів не підтверджених товарно-транспортними накладними, оскільки їх відсутність не є підставою для невключення витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат, дане включення здійснене на підставі відповідних первинних документів - видаткових та податкових накладних, нарядів - замовлень, придбані запчастини використані у господарської діяльності позивача, а тому вважає, що має також право на включення податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товарів у ТОВ "Континенталь-Меркурій", до складу податкового кредиту з ПДВ. Крім того, вважає неправомірними висновки про завищення валових витрат по господарським операціям з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" (далі - ТОВ "Автосервіс-Т"), оскільки посилання перевіряючих на відкриття провадження у справі про банкрутство та зняття з податкового обліку ТОВ "Автосервіс-Т" є недоведеними, твердження про відсутність у нього основних фондів та трудових ресурсів на виконання робіт - необгрунтоване, а тому для виключення витрат на придбання робіт зі складу валових підстави відсутні.

10 лютого 2011 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, у якій він просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002722301/0/1568, № 0002732301/0/1569 від 21.05.2010 року, № 0002732301/1/2539, № 0002722301/1/2538 від 09.08.2010 року, № 0007322301/2/3640, № 0002732301/2/3641 від 08.11.2010 року, № 0007322301/3/4501, № 0002732301/3/4502 від 27.12.2010 року.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У письмових запереченнях посилався на те, що в ході проведення перевірки ТОВ "АІС-Кременчук" встановлено порушення вимог підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 20 728 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 6 983 грн. Дані порушення перевіряючі пов'язують із відсутністю товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення придбаного товару у ТОВ "Континенталь-Меркурій", зазначив, що контрагент позивача ТОВ "Автосервіс-Т" перебуває у стані банкрутства та знятий з податкового обліку, не має основних фондів та трудових ресурсів на здійснення господарської діяльності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "АІС-Кременчук", ідентифікаційний код 33672303, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14.07.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 127453, та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ у Полтавській області.

У період з 01.04.2010 року по 29.04.2010 року державними податковими ревізорами - інспекторами Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "АІС-Кременчук" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.05.2010 року № 1957/23-209/33672303, у якому зафіксовано порушення, зокрема, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 20 147 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 6 983 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0002722301/0/1568, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 150 076 грн. 50 коп., в тому числі: 100 051 грн. -основний платіж, 50 025 грн. 50 коп. - штрафна санкція, № 0002732301/0/1569, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 10 474 грн. 50 коп., в тому числі: 6 983 грн. - основний платіж, 3 491 грн. 50 коп. - штрафна санкція.

Вказані рішення оскаржено позивачем у адміністративному порядку до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 29289/10/25-010 від 31.07.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0002722301/0/1568 та № 0002732301/0/1569 - без змін.

09.08.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення № 0002722301/1/2538 та № 0002732301/1/2539, які також оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

За результатами проведеної 19.09.2010 року позапланової виїзної перевірки та на підставі акту від 19.09.2010 року № 4919/23-209/33672303, рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги від 01.10.2010 року № 2505/10/25-016, податкові повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0002722301/0/1568 та від 09.08.2010 року № 0002722301/1/2538 скасовано в частині нарахованого податку на прибуток у розмірі 104 323 грн., в тому числі основного платежу в сумі 79 323 грн., штрафної санкції - 25 000 грн., податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0002732301/0/1569 та від 09.08.2010 року № 0002732301/1/2539 залишені без змін.

08.11.2010 року Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення № 0002732301/2/3641, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 10 474 грн. 50 коп., в тому числі: 6 983 грн. -основний платіж, 3 491 грн. 50 коп. -штрафна санкція, та № 0007322301/2/3640, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 45 753 грн. 50 коп. в тому числі: 20 728 грн. -основний платіж, 25 025 грн. 50 коп. -штрафна санкція, які також оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 15.12.2010 року № 27703/7/25-0515 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

З метою доведення до позивача нових граничних строків сплати податкових зобов'язань, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 27.12.2010 року № 0002732301/3/4502 та № 0007322301/3/4501.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить із наступного.

Із акта перевірки від 19.09.2010 року № 4919/23-209/33672303 вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ґрунтується на тому, що позивачем віднесено до складу валових витрат суму з послуг доукомплектації автомобілів, придбання комплектуючих та запчастин у розмірі 458 710 грн., а саме: по ТОВ "Автосервіс-Т" у розмірі 423 796 грн. (3 квартал 2008 року - 200 204 грн., 4 квартал 2008 року - 223 592 грн.) та ТОВ "Континенталь-Меркурій" у розмірі 34 914 грн. (4 квартал 2008 року).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Автосервіс-Т" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № АТ/У002-53 від 15.07.2008 року, згідно якого Виконавець зобов'язується виконати роботи із своїх матеріалів по встановленню додаткового обладнання. Вартість послуг вказується в актах виконаних робіт.

На виконання умов зазначеного вище договору сторонами складено акти виконаних робіт, реєстри автомобілей, по яких надавалися послуги із зазначенням найменування, дати надання послуг, ціни та ТОВ "Автосервіс-Т" складено податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Із акту перевірки також вбачається, що розрахунок за придбані послуги здійснювався у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Автосервіс-Т", згідно платіжних доручень.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що зазначені витрати включені позивачем як суми валових витрат до податкової звітності з податку на прибуток за відповідний період.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував послуги, згідно вказаних вище договорів із контрагентом ТОВ "Автосервіс-Т", у своїй господарській діяльності, а саме: при наданні своїм клієнтам послуг по антикорозійній обробці автомобілів, встановленні сигналізації та газового обладнання на автомобілі, що підтверджується актами виконаних робіт, реєстрами автомобілей по антикорозійній обробці автомобілів, реєстрами автомобілей по встановленню сигналізації та газового обладнання, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ "Автосервіс-Т" надавалися послуги ТОВ "АІС-Кременчук", які потребують спеціальних дозволів та не могли бути надані ТОВ "АІС-Кременчук", у зв'язку із відсутністю відповідних дозволів, зокрема, щодо встановлення газового обладнання на автомобілі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що понесені позивачем валові витрати підтверджені відповідними первинними документам, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо незнаходження контрагента за юридичною адресою та порушення справи про банкрутство ТОВ "Автосервіс-Т", оскільки із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.05.2010 року встановлено, що ТОВ "Автосервіс-Т" на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, справу про банкрутство порушено згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 18.02.2009 року, тобто після завершення взаємовідносин позивача із ТОВ "Автосервіс-Т" та на господарську діяльність ТОВ "АІС-Кременчук" не впливає. Крім того, ТОВ "Автосервіс-Т" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Посилання відповідача на те, що у ТОВ "Автосервіс-Т" відсутні основні фонди та трудові ресурси на здійснення господарської діяльності судом оцінюється критично, оскільки контрагентом позивача могли використовуватися залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби.

14.08.2008 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Континенталь-Меркурій" (продавець) укладено договір № КМ 0808-3, пунктом 1.1. якого встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити запасні частини та автотовари в асортименті.

Згідно із пунктом 2.2 цього Договору покупець зобов'язується: своєчасно та у повному обсязі проводити оплату поставленого товару, а також витрати по його транспортуванню.

В пункті 5.1 Договору визначено, що оплата здійснюється на підставі виставленого Продавцем рахунку. Вартість товару узгоджується Сторонами та вказується у рахунках на сплату.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що отримання товару та всіх документів на товар покупець повинен надати продавцю належним чином оформлену довіреність.

Відповідно до пункту 10.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом року, а стосовно взаєморозрахунків - до його повного завершення.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Континенталь-Меркурій" виписано рахунки, видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 41 896 грн. 25 коп. (у тому числі ПДВ - 6 982 грн. 69 коп.).

Вказані податкові накладні оформлені належним чином, порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Фактичне отримання позивачем товарів згідно укладеного договору з ТОВ "Континенталь-Меркурій" підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи, та які надавалися перевіряючим у ході проведення перевірки, про що відображено в акті.

Із акту перевірки також вбачається, що розрахунок за придбані запчастини здійснювався у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Континенталь-Меркурій", згідно платіжних доручень.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував придбані у ТОВ "Континенталь-Меркурій" запасні частини та автотовари у своїй господарській діяльності, а саме, при виконанні робіт по ремонту автомобілів клієнтів, що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Як встановлено в ході судового розгляду, транспортування придбаних у ТОВ "Контненталь-Меркурій" автозапчастин здійснювалось власним легковим автомобілем ТОВ "АІС-Кременчук" з авторинку м. Кременчука та у зв'язку із їх невеликим об'ємом завантаження та розвантаження здійснювалося водієм.

Згідно накладних, виданих позивачу ТОВ "Континенталь-Меркурій", автозапчастини отримано водієм ТОВ "АІС-Кременчук" ОСОБА_4 на підставі довіреностей № 160455 від 01.09.2008 року, № 760604 від 01.10.2008 року та № 760642 від 03.11.2008 року. Вказане підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей ТОВ "АІС-Кременчук" за 2008 рік, у якому відмічено про видачу довіреностей на отримання ОСОБА_4 товару у ТОВ "Континенталь-Меркурій" у зазначений період.

Зберігання автозапчастин здійснювалося на станції технічного обслуговування, орендованому ТОВ "АІС-Кременчук" у ТОВ "Автосервіс-Т" згідно договору суборенди від 15.07.2008 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутність у даному випадку у позивача товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення придбаного товару у ТОВ "Континенталь-Меркурій", не спростовує сам факт здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що ТОВ "Континенталь-Меркурій" на момент укладення договору та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.07.2010 року.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат суму з послуг доукомплектації автомобілів, придбання комплектуючих та запчастин у розмірі 458 710 грн.

З огляду на викладене, податкові повідомлення -рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0007322301/2/3640 від 08.11.2010 року та № 0007322301/3/4501 від 27.12.2010 року є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв'язку із прийняттям рішення Державної податкової адміністрації у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги від 01.10.2010 року № 2505/10/25-016, податкові повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0002722301/0/1568 та від 09.08.2010 року № 0002722301/1/2538 є відкликаними з огляду на положення пункту 6.5 статті 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» , тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2010 року № 0002722301/0/1568 та від 09.08.2010 року № 0002722301/1/2538.

Надаючи оцінку податковим повідомленням -рішенням № 0002732301/0/1569 від 21.05.2010 року, № 0002732301/1/2539 від 09.08.2010 року, № 0002732301/2/3641 від 08.11.2010 року, № 0002732301/3/4502 від 27.12.2010 року, суд дійшов наступних висновків.

Із акту перевірки суд вбачає, що до складу податкового кредиту позивача за відповідний період включено суму податку на додану вартість в розмірі 6 983 грн., у зв'язку з придбанням товарів за укладеним договором з ТОВ "Континенталь-Меркурій".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

На виконання договору від 14.08.2008 року № КМ 0808-3 ТОВ "Континенталь-Меркурій" виписано податкові накладні на загальну суму 41 896 грн. 25 коп. (у тому числі ПДВ - 6 982 грн. 69 коп.), а саме: від 01.09.2008 року № 0109-12, від 01.09.2008 року № 0109-13, від 02.09.2008 року № 0209-10, від 10.09.2008 року № 1009-12, від 13.09.2008 року № 1309-2, від 18.09.2008 року № 1809-7, від 23.09.2008 року № 2309-5, від 24.09.2008 року № 2409-5, від 27.09.2008 року № 2709-1, від 01.10.2008 року № 0110-10, від 04.10.2008 року № 0410-1, від 07.10.2008 року № 0710-2, від 22.10.2008 року № 2210-6, від 29.10.2008 року № 2910-3, від 05.11.2008 року № 0511-5, від 05.11.2008 року № 0511-4, від 11.11.2008 року № 1111-3, від 18.11.2008 року № 1811-4, від

Вказані податкові накладні оформлені належним чином, порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Фактичне отримання позивачем товарів згідно укладеного договору з ТОВ "Континенталь-Меркурій" підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи, та які надавалися перевіряючим у ході проведення перевірки, про що відображено в акті.

На момент укладення договору та складення податкових накладних ТОВ "Континенталь-Меркурій" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.08.2010 року

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору, його виконання та видачі податкових накладних, ТОВ "Континенталь-Меркурій" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Таким чином, оскільки, позивач та ТОВ "Континенталь-Меркурій" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі, виписаних ТОВ "Континенталь-Меркурій" належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, суд вважає таким, що ґрунтується на вимогах Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , а тому є правомірним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, податкові повідомлення -рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002732301/0/1569 від 21.05.2010 року, № 0002732301/1/2539 від 09.08.2010 року, № 0002732301/2/3641 від 08.11.2010 року, № 0002732301/3/4502 від 27.12.2010 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "АІС-Кременчук" про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002732301/0/1569 від 21.05.2010 року, № 0002732301/1/2539 від 09.08.2010 року, № 0007322301/2/3640, № 0002732301/2/3641 від 08.11.2010 року, № 0007322301/3/4501, № 0002732301/3/4502 від 27.12.2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Кременчук" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002732301/0/1569 від 21.05.2010 року, № 0002732301/1/2539 від 09.08.2010 року, № 0007322301/2/3640, № 0002732301/2/3641 від 08.11.2010 року, № 0007322301/3/4501, № 0002732301/3/4502 від 27.12.2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Кременчук" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2011 року.

Суддя А.Б. Головко