Постанова

від 28.09.2015 по справі 909/733/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року Справа № 909/733/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" на рішеннягосподарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 р. (суддя Скапровська І.М.) та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 р. (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) у справі№909/733/14 господарського суду Івано-Франківської області за позовомПриватного підприємства "Інвестбуд-ІФ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" простягнення 225 576 грн. 00 коп. за участю сторін: від позивача Секереш В.І., довіреність б/н від 07.07.2015 р.; Петечел О.Ю., довіреність б/н від 07.07.2015 р. від відповідача не з'явились

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року Приватне підприємство "Інвестбуд-ІФ" (далі - ПП "Інвестбуд-ІФ") звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" (далі - ТОВ "Електролюкс Україна") про стягнення 225 576 грн. 00 коп. за договором на виконання різних загально-будівельних робіт у заводі ТОВ "Електролюкс Україна" №S17/13 від 27.05.2013 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не здійснив повну та своєчасну оплату робіт, виконаних позивачем на підставі договору підряду №S17/13 від 27.05.2013 р.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 р., вказаний позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, ТОВ "Електролюкс Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить дані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та не встановлено всіх обставин, що мають значення для справи, а саме: не прийнято до уваги те, що сторони не погодили всі істотні умови договору підряду, зокрема, ціну договору та не підписали відповідні кошториси до нього.

До того ж, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належну оцінку тому, що підрядником виконано роботи непередбачені проектом без повідомлення про це замовника.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р. касаційну скаргу ТОВ "Електролюкс Україна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.09.2015 р.

Скаржником також заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 р. до закінчення його перегляду в порядку касаційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 1 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті, з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.

В свою чергу, позивач скористався правом, наданим йому ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

В судове засідання 28.09.2015 р. з'явилися представники позивача .

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувані рішення місцевого та апеляційного господарського судів залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.05.2013 р. між ТОВ "Електролюкс Україна" (замовник) та ПП "Інвестбуд-ІФ" (підрядник) укладено договір №S17/13 на виконання різних загально-будівельних робіт у заводі ТОВ "Електролюкс Україна".

Відповідно до умов вказаного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, власними і залученими силами і засобами надавати послуги з виконання різних видів загально-будівельних та монтажних робіт, а також з надання послуг машин і механізмів у заводі замовника за адресою: вул. Юності 23-А, м. Івано-Франківськ, згідно з кошторисами (додатки до даного договору), які складають невід'ємну частину у відповідності до вимог діючого законодавства України п. 1.1 договору.

Згідно з п. 1.2 договору підряду замовник зобов'язується прийняти виконану роботу відповідно до умов даного договору та оплатити її.

В свою чергу, п. 1.3 договору №S17/13 від 27.05.2013 р. передбачено, що підрядник самостійно вирішує всі технічні і організаційні питання, які виникають в процесі виконання робіт щодо предмету даного договору.

Сторони також погодили, що вартість договору складатиметься з вартості різних загально-будівельних робіт, які будуть узгоджені сторонами та затверджені замовником відповідно до кошторисів (додатки до договору), актів виконаних робіт та/або рахунків, представлених підрядником, на використанні машини та механізми. Вартість робіт, вказана в узгоджених та затверджених кошторисах (додатках), є договірною і незмінною протягом дії кожного додатку до даного договору і до повного виконання робіт. Вказане закріплено в п.п. 2.1, 2.2 договору підряду.

Розділом 3 договору №S17/13 від 27.05.2013 р. встановлено умови оплати, відповідно до яких, розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі банківським переказом коштів на поточний рахунок підрядника.

Так, замовник після завершення виконання предмету договору згідно з кожним додатком до договору в повному обсязі здійснює 100% післяоплату по кожному додатку до договору протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконання робіт та на підставі представленого виконавцем рахунку.

В п. 8.1 договору підряду закріплено, що роботи за цим договором вважатимуться завершеними в повному обсязі та переданими замовнику у гарантійну експлуатацію після підписання замовником акту виконаних робіт. Об'єми виконаних робіт на підставі додатків до договору готує підрядник у трьох екземплярах і передає замовникові. Згідно проектної - технічної і дозвільної документації, при завершені робіт підрядник формує пакет документів, необхідних для здачі робіт в експлуатацію. Перелік документів, що оформляється підрядником при завершені робіт, повинен відповідати нормам і правилам діючого законодавства України. Замовник, одержавши повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором, зобов'язаний протягом 5 робочих днів від дати вручення повідомлення - розпочати їх прийняття. Замовник залишає за собою право не прийняти всю, чи будь-яку частину робіт, якщо доведено/засвідчено, що ці роботи, чи їх частина не відповідає договору.

Пунктом 14.1 договору №S17/13 від 27.05.2013 р. передбачено, що цей договір вступає в силу після його підписання обома сторонами і закінчується датою виконання всіх зобов'язань сторонами.

Проаналізувавши відповідні положення договору підряду, суди попередніх інстанцій встановили, що сторони погодили спосіб визначення ціни за даним договором шляхом закріплення в додатку 1 до нього вартості одиниці роботи працівників, машин та механізмів.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Одночасно, ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Зважаючи на зміст наведених правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору будівельного підряду .

Приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В статтях 610, 611 Цивільного кодексу України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач направляв відповідачу акти приймання виконаних робіт та претензії з вимогами їх повної оплати, а саме сплати 225 576 грн. 00 коп.

Однак, відповідач направлені йому акти не повернув, як і не виконав вимоги позивача щодо оплати виконаних робіт. Вказане стало підставою звернення ПП "Інвестбуд-ІФ" з позовом до суду.

В процесі судового розгляду справи відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції замовник зазначив, що, кошториси між сторонами договору №S17/13 від 27.05.2013 р. не підписувались. З огляду на це, на думку відповідача, договір підряду є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено всіх істотних умов цього договору, а саме, не погоджено договірну ціну.

Таким чином, відповідач вважає, що між сторонами не виникло цивільних зобов'язань за договором №S17/13 від 27.05.2013 р., а спірні роботи виконані позивачем на підставі договору генерального підряду №R-S04/13 від 20.06.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Разом з цим, ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

На підставі наведених правових норм місцевим господарським судом у справі №909/733/14 було призначено судову інженерно-технічну експертизу.

Згідно висновку експертизи №3700 від 26.01.2015 р. перелік та об'єми будівельних робіт, що визначені в акті приймання виконаних підрядних робіт, складено в результаті виконання договору на виконання різних загально-будівельних робіт №S17/13 від 27.05.2013 р., фактично виконано ПП "Інвестбуд-ІФ". Фактично виконані роботи, що визначені в акті приймання виконаних підрядних робіт, складено в результаті виконання договору на виконання різних загально-будівельних робіт №S17/13 від 27.05.2013 р., не передбачені обсягами та вартістю будівельних робіт, визначених локальними кошторисами до договору генерального підряду №R-S04/13 від 20.06.2013 р. Заявлені позивачем у позові перелік, об'єм та вартість робіт з будівництва об'єкту відповідають переліку, об'єму та вартості робіт, визначених у проектно-кошторисній документації до договору №S17/13 від 27.05.2013 р.

Одночасно, суди попередніх інстанцій встановили, що вказані висновки експерта також підтверджуються іншими доказати наявними в матеріалах справи.

Так, в матеріалах справи міститься технічний звіт Остирижнюка Я. М., який згідно наказу ТОВ "Електролюкс Україна" №30/04/13 від 30.04.2013 р. проводив технічний нагляд будівництва виробничого комплексу ТОВ "Електролюкс Україна". В даному звіті зазначено, що виконані роботи відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт, договору №S17/13 від 27.05.2013 р. та кошторису "Комерційна пропозиція на виконання робіт з наданням послуг машин і механізмів та виконання різних видів будівельно-монтажних робіт по комплексу заводу виробництва пральних машин ТОВ "Електролюкс Україна" (додаток №1 до договору №S17/13 від 27.05.2013 р.) виконані підрядником ПП "Інвестбуд-ІФ" в повному обсязі. Крім того, у звіті зазначено, що дані роботи не включались до кошторисної документації договору генерального підряду №R-S04/13 від 20.06.2013 р.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, визнав доведеним факт того, що спірні роботи замовлялись відповідачем, були належним чином виконані позивачем, проте не були оплачені замовником.

Внаслідок цього, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 225 576 грн. 00 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку, що і стало підставою для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Твердження заявника касаційної скарги, не спростовують правомірності даних висновків господарських судів попередніх інстанцій та стосуються виключно переоцінки доказів.

При цьому, за приписами ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Крім того, доводи, викладені в касаційній скарзі, вже були предметом розгляду господарського суду апеляційної інстанції та вмотивовано відхилені ним.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо обґрунтованості вимог ПП "Інвестбуд-ІФ" про стягнення заборгованості за виконані роботи, а відтак і щодо необхідності їх задоволення. У зв'язку з цим, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування судових рішень, прийнятих господарськими судами попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" залишити без задоволення.

Постанову Львівської апеляційного господарського суду від 17.06.2015 р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 р. у справі №909/733/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк