Рішення

від 11.06.2010 по справі 13/50-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.10 р. Справа № 13/50-10

За позовом комунального житлово-експлуатаційного підприємства №19,

м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Лінкольн, ЛТДВ» , м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 194,83 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, доручення №01/10 від 04.01.10 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, доручення №231 від 09.04.2009 р.;

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне житлово-експлуатаційне підприємництво № 19, м. Дніпропетровськ (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкольн ЛТД», м. Дніпропетровськ (далі-відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2006 р. по 01.01.2010 р. у сумі 1087,62 гривень.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідно до умов укладеного між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №19 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінкольн»типового договору про участь у витратах на утримання прибудинкової території №19-037, позивачем в період з 01.01.2006 р. по 01.01.2010 р. були надані послуги відповідачу на утримання будинку та прибудинкової території. В обумовлені договором строки відповідач вартість наданих йому послуг за санітарне та технічне обслуговування будинку та прибудинкової території в повному обсязі не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Відповідач надав суду відзив на позов відповідно до якого заперечував проти задоволення позову, вказуючи, що типовий договір №19-037 від 01.01.2006 р. на який посилається позивач, з якого випливали б обов'язки відповідача щодо оплати послуг позивача, в оригіналі відсутній, і взагалі не був укладений, договори на період 2008 та 2009 роки не укладалися, рахунки на оплату послуг він не отримував.

Вимоги суду, визначені ухвалою у даній справі від 01.04.2010 р., зокрема, надання оригіналу вказаного позивачем договору, позивачем не виконані.

На вимогу суду відповідач надав суду копію договору №19-037 від 01.01.2006р. (а.с.81-82), посвідчену своєю печаткою та підписом, та пояснив, що в нього не має оригіналу даного договору.

Ухвалою суду від 18.05.2010 р. продовжувався строк вирішення спору у справі до 10.06.2010 р.

В судовому засіданні 03.06.2010 р. було оголошено перерву до 09.06.2010 р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

08.06.2010 р. відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності та просив у позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 09.06.2010 р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Як стверджує позивач, 01.01.2006 р. між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №19 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінкольн»(відповідач) було укладено договір про участь у витратах на утримання прибудинкової території № 19-037, на строк до 31.12.2007 р.

Відповідно до умов даного договору балансоутримувач - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №19 зобов'язався забезпечувати обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 9 (далі- будівля), загальною площею 69,2 кв.м. Співвласник- товариство з обмеженою відповідальністю «Лінкольн»зобов'язався брати участь у витратах балансоутримувача на виконання зазначених робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором, та використовувати приміщення для цілей розміщення магазину щоквартальним розрахунком (п.1.1. договору).

Розділом 6 договору (за наданими сторонами копіями Договору) передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Посилаючись на даний договір, позивач наполягає на стягненні з відповідача заборгованості за утримання прибудинкових території за період 2006-2009 роки.

Ухвалою суду від 01.04.2010 р. по даній справі суд витребував у позивача оригінали документів доданих до позовної заяви, але позивач на виконання вимог, визначених ухвалою від 01.04.2010 р., оригінал вказаного ним договору суду не надав, надав суду лише довідку №365 від 20.04.2010 р. про те, що оригінал зазначеного договору було втрачено працівниками позивача, що було виявлено під час ревізії діяльності КЖЕП №19 в 2009 році (а.с.76).

На вимогу суду, відповідач надав суду копію договору №19-037 від 01.01.2006 р. (а.с.81-82), посвідчену своєю печаткою та підписом комерційного директора ТОВ «Лінкольн, ЛТД»ОСОБА_2 на третьому аркуші екземпляру, та пояснив, що у сторін відсутній оригінал даного договору, та пояснив, що у зв'язку з відсутністю оригіналу договору у сторін, вважає його не укладеним.

Оглянувши надані сторонами копії типового договору №19-037 від 01.01.2006 р. (а.с.9-11, 81-82), суд дійшов висновку про тотожність текстів даних документів, що вказує на існування певного документу у минулому часі. З огляду на вказане, приймаючи до уваги, що ідентичні копії договору було надано двома сторонами, суд вважає за необхідне дати оцінку даному документу. Так за тестом розділу 8 договорів наданих сторонами зазначено про існування додатків до договору, які є його невід'ємною і складовою частиною: план розміщення приміщення, перелік робіт щодо утримання та ремонту будівлі, розрахунок щомісячних платежів на обслуговування та ремонт будівлі і інших послуг балансоутримувача.

Відповідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору, зокрема, є усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Оскільки сторонами в розділі 8 договору було зазначено про існування додатків до договору, які є його невід'ємною і складовою частиною, а саме: план розміщення приміщення, перелік робіт щодо утримання та ремонту будівлі, розрахунок щомісячних платежів на обслуговування та ремонт будівлі і інших послуг балансоутримувача, без наявності таких документів договір не може бути укладеним.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином, з огляду на вимоги ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів факту укладання сторонами типового договору №19-037 від 01.01.2006 р.

Згідно вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За матеріалами справи суд також встановив, що відповідач здійснював неодноразові платежі на рахунок позивача, що підтверджується-актами підписаними відповідачем, наданими відповідачем банківськими виписками (а.с.84-101) та випливає з наданого відзиву (а.с.56), та письмових пояснень від 07.06.2010 р. (а.с.79)., в яких відповідач зазначає, що послуги від позивача не отримував, та не здійснював оплат за послуги за періоди 2006-2008 роки.

З урахуванням уточнень, позивач наполягає на стягненні з відповідача заборгованості за період з 01.01.2006 р. по 01.01.2010 р. у сумі 1087,62 гривень за утримання ним прибудинкової території. Крім посилань на договір №19-037 від 01.01.2006 р. позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на рахунки (а.с.15-21), розрахунки експлуатаційних витрат (щоквартальні) (а.с.22-37), претензію б/н, без дати (а.с.12), лист відповідача від 02.03.2010 р. (а.с.42), в якому відповідач визнає заборгованість у сумі 239,81 грн., та на підписаний відповідачем акт звірки (а.с.57) на суму 47,95 грн. Уточнюючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що на його думку відповідач не оплатив 8 рахунків з 16 виставлених (а.с.103). Відповідачем не сплачено рахунки за 3-й та 4-й квартали 2006 року, за 1-4 квартали 2007 року, за 1, 2 та 4 -й квартали 2008 року.

З наведеного вище, суд дійшов до висновку про відсутність існування між сторонами договірних відносин. Часткове виконання грошових вимог з боку відповідача вказує на конклюдентні дії сторін відносно конкретних зобов'язань які виникали між сторонами під час тривалого періоду, але щодо погодження договірних умов докази відсутні. Позивач не надав суду доказів підписання сторонами актів виконаних робіт або направлення відповідачеві пропозиції щодо підписання таких актів або пропозиції щодо укладання договору, позивач не надав суду належних доказів направлення відповідачеві рахунків на які він посилається, не надав суду доказів направлення або вручення відповідачеві розрахунків експлуатаційних витрат з яких він формував вартість послуг за які вимагає оплату.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає, що оскільки відсутні підстави для задоволення позову по суті, то не має необхідності застосування строків позовної давності.

З огляду на вищевикладене, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 205, 526, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

Суддя ОСОБА_3

Рішення підписано 25.06.2010 р.