Рішення

від 24.09.2015 по справі 904/7202/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.15р. Справа № 904/7202/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ БІОПРОДУКТИ", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР РІТЕЙЛ ТРЕЙД", м.Дніпропетровськ

про стягнення 46 632,92 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 28/07-1Д від 28.07.15р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 22.09.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ БІОПРОДУКТИ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР РІТЕЙЛ ТРЕЙД" (далі - відповідач) про стягнення 46632,92грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 186/ВБ2 від 03.04.15р., в частині оплати за відступлення право вимоги.

Ухвалою господарського суду від 13.08.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 24.09.15р.

24.09.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача витребуваний відзив на позов не надав, але заявив клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізню дату для надання можливості підготувати відзив на позовну заяву.

Господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки копію ухвали господарського суду від 13.08.15р. про порушення провадження у справі відповідач отримав 19.08.15р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.49), тобто за 35 днів до початку розгляду справи по суті в судовому засіданні, яке призначено на 24.09.15р. Крім того, відповідачем не надано суду жодних обґрунтованих пояснень щодо причини невиконання вимог ухвали суду від 13.08.15р. Таким чином, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для надання суду відзиву на позов та інших витребуваних судом документів.

Крім того, господарський суд бере до уваги той факт, що відповідачем 24.09.15р. була подана зустрічна позовна заява на підготування якої відповідач знайшов час, а для відзиву на первісний позов ні. З тексту зустрічної позовної заяви вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, у зв'язку з чим звернувся з зустрічною позовною заявою про зміну умов п. 2.3. Договору шляхом викладення його у наступній редакції: "Новий Кредитор зобов'язаний сплатити Кредитору суму, зазначену в п. 2.2. цього Договору, до 1 грудня 2015 року". Таким чином, суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою перед позивачем та намагається продовжити строк оплати.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач неналежним чином користується своїми процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони та не вживає заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Викладене є підставою для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами справи.

У судовому засіданні 24.09.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.15р. між позивачем та відповідачем укладено договір №186/ВБ2 про відступлення права вимоги (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, позивач відступає, а відповідач приймає частину права (вимоги), належну позивачу та яке виникло до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд", за договором поставки № 141 від 26.03.14р. на суму 46 518,22 грн.

Згідно з п. 1.2. Договору, право вимоги позивача до боржника станом на дату підписання даного Договору складає суму основного зобов'язання в розмірі 46 518,22 грн.

Положеннями п. 2.1. Договору передбачено, що відступлення права вимоги позивача до боржника, що здійснюється за даним Договором, є оплатною. Розмір винагороди за відступлення дорівнює сумі основного зобов'язання, зазначеній у п. 1.2. цього Договору, і не має на меті отримання прибутку.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що в якості оплати за відступлене право вимоги позивача до боржника за основним зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 46 518,22 грн.

За приписами п. 2.3. Договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму, зазначену в пункті 2.2. цього Договору, до 1 липня 2015 року.

Відповідно до п. 2.4. Договору, з моменту сплати суми в повному розмірі, вказаної в п. 2.2. даного Договору, зобов'язання відповідача за даним Договором вважаються виконаними.

Право вимоги, що відступається за цим Договором, передається від позивача відповідачу в момент укладання договору, в зв'язку з чим факт передачі права вимоги не потребує додаткового оформлення будь-якими іншими додатковими документами (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору, за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства.

Даний Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплений печатками повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по Договору (п. 9.1. Договору).

На виконання умов вищезазначеного Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято оригінали документів, а саме: договір поставки № 141 від 26.03.14р., специфікація до договору поставки, видаткові накладні (факт поставки на загальну суму 46 518,22 грн.), що підтверджує Акт приймання - передачі до договору про відступлення права вимоги № 186/ВБ2 від 03.04.15р. (а.с. 14-15).

Як зазначає позивач, відповідач на сьогоднішній день свої зобов'язання по Договору не виконав, а саме не сплатив відповідно до п. 2.2. Договору кошти у розмірі 46 518,22 грн. за відступлення право вимоги.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних у розмірі 114,70 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача суму простроченої заборгованості у розмірі 46 518,22 грн. та 3% річних у розмірі 114,70 грн., а всього 46 632,92 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Крім того, господарський суд бере до уваги той факт, що з тексту зустрічної позовної заяви (яка була повернута судом без розгляду) вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, у зв'язку з чим звернувся з зустрічною позовною заявою про зміну умов п. 2.3. Договору шляхом викладення його у наступній редакції: "Новий Кредитор зобов'язаний сплатити Кредитору суму, зазначену в п. 2.2. цього Договору, до 1 грудня 2015 року". Таким чином, суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 46 518,22 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони є обґрунтованими та доведеними.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 114,70грн., розрахунок яких господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру ".

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначає представництво як один із видів адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката за договором про надання правової допомоги № 28/0715-2Д від 28.07.15р. у розмірі 5 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (абзац третій пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права").

Враховуючи вищевикладене, господарський суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, оцінює правові послуги адвоката по даній справі у розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 513, 514, 517, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 218 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ст.ст. 4 3 , 32-34, 36, 43-44, 48, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР РІТЕЙЛ ТРЕЙД" (49038, м.Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 27, код ЄДРПОУ 39622918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ БІОПРОДУКТИ" (03151, м. Київ, вул. Михайла Мішина, буд. 3, код ЄДРПОУ 34842210) суму простроченої заборгованості у розмірі 46 518,22 грн. (сорок шість тисяч п'ятсот вісімнадцять грн. 22 коп.), 3% річних у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.), витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.09.15 р.

Суддя ОСОБА_3