Ухвала

від 29.09.2015 по справі 5019/2040/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна 26А

УХВАЛА

"29" вересня 2015 р. Справа № 5019/2040/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зміну сторони у виконавчому провадженні

у справі за позовом: Акціонерного товариства "ОТП Банк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АРЦТ плюс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 4 113 942 грн. 79 коп.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

Представники:

Від заявника (ФОП ОСОБА_3М.): ОСОБА_4 (довіреність від 09 червня 2015 року);

Від стягувача (АТ "ОТП Банк"): ОСОБА_5 (довіреність від 14 квітня 2015 року);

Від боржника (ТзОВ "АРЦТ Плюс"): не з'явився;

Від третьої особи: ОСОБА_6 (договір від 14 вересня 2015 року );

Від органу ДВС: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з заявою, відповідно до змісту якої просить суд здійснити заміну сторони стягувача - Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на його правонаступника - нового стягувача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП№47546408, яке перебуває на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконанню рішення господарського суду Рівненської області від 22 липня 2013 року у справі №5019/2040/12.

Ухвалою суду від 25 серпня 2015 року судом прийнято до розгляду заяву ФОП ОСОБА_1 про зміну сторони у виконавчому провадженні, розгляд заяви призначено до слухання в судовому засіданні на 03 вересня 2015 року.

03 вересня 2015 року від Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких стягувач проти задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні не заперечує.

Ухвалою суду від 03 вересня 2015 року розгляд заяви відкладено на 15 вересня 2015 року.

15 вересня 2015 року від третьої особи (ОСОБА_2) до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №5019/2040/12 до вирішення пов'язаної з нею справи №569/8723/15-ц, що розглядається Рівненським міським судом.

Розглянувши вказане клопотання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування даного клопотання третя особа посилалася на те, що предметом спору у справі №569/8723/15-ц є визнання недійсними, зокрема, укладених між стягувачем та заявником угод про відступлення права вимоги, на які заявник посилався як на підставу для задоволення заяви про заміну стягувача у справі № 5019/2040/12.

На підтвердження наведених обставин до клопотання про зупинення провадження у справі третьою особою було долучено копію ухвали Рівненського міського суду про відкриття провадження у справі №569/8723/15-ц та призначення її до розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зі змісту даної норми вбачається, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною 2 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Обґрунтовуючи своє клопотання про зупинення провадження у даній справі, третя особа посилалася на те, що в провадженні Рівненського міського суду перебуває справа №569/8723/15-ц, предметом спору в якій є визнання недійсними, зокрема, укладених між стягувачем та заявником угод про відступлення права вимоги за кредитним договором, на які заявник посилався як на підставу для задоволення заяви про заміну стягувача у справі №5019/2040/12. Вказана справа, на думку ОСОБА_2, перешкоджає розгляду справи № 5019/2040/12.

Судом встановлено, що вищенаведені угоди від 21 травня 2015 року про відступлення права вимоги за кредитним договором від 21 липня 2008 року №CrL-SME P00/025/2008 та договором наступної іпотеки від 21 липня 2008 року № РM-SME РОO/025/2008 укладені між суб'єктами господарювання - стягувачем та заявником, а відтак господарський суд, зважаючи на зазначений суб'єктний склад вказаних правочинів, вправі самостійно надати правову оцінку даним договорам.

В силу пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді справи господарський суд має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на суб'єктний склад учасників вищезазначених правочинів, враховуючи приписи статті 83 ГПК України, а також зважаючи на обов'язок суду щодо повного, неупередженого та об'єктивного розгляду господарських справ, суд дійшов висновку про можливість дослідження у даному провадженні тих обставин, які можуть бути встановлені Рівненським міським судом при розгляді справи № 569/8723/15-ц.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що порушення провадження у справі №569/8723/15-ц, предметом спору в якій є визнання недійсними спірних угод про відступлення права вимоги, не перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі, в якій розглядається заява про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності правових підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку з порушенням провадження в іншій судовій справі, предметом розгляду в якій є визнання недійсним пов'язаного з предметом спору договору, викладена у пункті 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".

Оскільки третьою особою не було у встановленому законом порядку доведено неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи №569/8723/15-ц, яка перебуває у провадженні Рівненського міського суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у цій справі, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання ОСОБА_2 слід відмовити.

Ухвалою суду від 15 вересня 2015 року розгляд заяви відкладено на 29 вересня 2015 року.

В судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву про зміну сторони у виконавчому провадженні.

В судовому засіданні представник стягувача не заперечував проти задоволення заяви про зміну сторони у виконавчому провадженні.

В судове засідання представник боржника не з'явився, причин неявки суду не повідомив, поштове повідомлення з ухвалою суду що містила відомості про місце дату та час розгляду справи повернулось до суду. Вказане повідомлення було направлено на адресу яка відповідає адресі зазначеній в витягу з ЄДРПОУ.

В судовому засіданні представник третьої особи просив суд відмовити в задоволенні поданої заяви про зміну сторони у виконавчому провадженні.

В судове засідання представник органу ДВС не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представників заявника, стягувача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про заміну стягувача у справі № 5019/2040/12, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення з огляду на наступне.

В грудні 2012 року Акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АРЦТ плюс" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю (оптометричний центр, аптека, ветаптека та офіс), що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.16 Липня, 37, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АРЦТ плюс" для задоволення грошових вимог Акціонерного товариства "ОТП Банк" в сумі 4 113 942,79 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22 липня 2013 року позов Акціонерного товариства "ОТП Банк" задоволено, вирішено, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" за договором про надання кредитної лінії № CrL-SME Р00/025/2008, яка станом на 19.12.2012 року складає 514287,85 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PM-SME Р00/025/2008 від 21.07.2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "АРЦТ Плюс" (Іпотекодавець), а саме: будівлю (оптометричний центр, аптека, ветаптека та офіс), загальною площею 228,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул.16 Липня, 37, та належить Іпотекодавцю на праві власності.

На виконання вказаного рішення 06 серпня 2013 року господарським судом Рівненської області видано відповідні накази про звернення стягнення на предмет іпотеки та про стягнення на користь позивача судового збору в сумі 64 380,00 грн.

21 травня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) відповідно до чинного законодавства України був укладений договір про відступлення права вимоги. Вказаний договір підписаний підприємцем та уповноваженим представником банку, а також скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Згідно з положеннями вказаного договору відбулося відступлення права вимоги банку про стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості за укладеним між ними кредитним договором від 21 липня 2008 року №CrL-SME Р00/025/2008, укладений між первісним кредитором та громадянкою України ОСОБА_2, а саме первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги виконання боржником боргових зобов'язань за кредитним договором в розмірі 517 002,54 доларів США (374 382,51 доларів США простроченої заборгованості за кредитом та 142 620,03 доларів США простроченої заборгованості за відсотками).

Судом також встановлено, що 21 травня 2015 року між ПАТ "ОТП Банк" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги №4844, за умовами якого останній відступив та передав Підприємцю сукупність належних йому прав за вимогами до боржника, які виникли з рішення господарського суду Рівненської області від 22 липня 2013 року у справі № 5019/2040/12.

Даний договір підписаний підприємцем та представником банку, скріплений печатками даних суб'єктів господарювання, а також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за номером 2863.

Частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У судовому засіданні оглянуті оригінали вищезазначених правочинів та встановлена їх відповідність наявним у матеріалах даної справи копіям. Слід також зазначити, що представники заявника та стягувача повідомили про відповідність зазначених угод нормативним приписам чинного законодавства та відсутність на час розгляду заяви судових рішень про визнання таких договорів недійсними. Крім того, при повному, неупередженому та об'єктивному розгляді заяви про заміну стягувача у справі №5019/2040/12, а також при дослідженні поданих учасниками процесу, зокрема, третьою особою, доказів у їх сукупності, судом не було встановлено підстав для визнання недійсними наведених угод за власною ініціативою. Докази, які свідчать про недійсність чи нікчемність вищезазначених договорів про відступлення права вимоги, відсутні і в матеріалах даної справи.

Відтак, за умовами вищезазначених правочинів, які на час розгляду заяви є чинними, ФОП ОСОБА_1 (33027, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) набув прав кредитора за вимогами до боржника, які виникли за кредитним договором від 21 липня 2008 року №CrL-SME P00/025/2008 та договором наступної іпотеки від 21 липня 2008 року.

Слід також зазначити, що у своєму клопотанні про зупинення провадження у справі ОСОБА_2 не вказала обставин та не надала відповідних доказів, які підтверджують нікчемність або свідчать про наявність підстав для визнання недійсними договорів від 21 травня 2015 року про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

На підставі статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина 5 даної статті).

Згідно з приписами статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про заміну стягувача у справі №5019/2040/12 підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що у своєму клопотання поданому до суду 28 вересня 2015 року представник третьої особи зазначає, що заявником не дотримано положень Закону України "Про іпотеку", оскільки заявником не надано доказів які б підтверджували проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором та повідомлення іпотекодержателя про заміну сторони.

Вказані доводи третьої особи спростовуються наданим заявником витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, а також повідомленнями про зміну кредитора у зобов'язанні та відповідними доказами направлення вказаних повідомлень.

Керуючись ст.ст. 25, 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 19 серпня 2015 року про заміну стягувача у справі № 5019/2040/12 задовольнити.

2. Замінити стягувача - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код: 21685166) на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (33027, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) у справі №5019/2040/12 за позовом акціонерного товариства "ОТП Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АРЦТ плюс", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з переходом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прав кредитора.

Суддя Качур А.М.