Постанова

від 26.04.2010 по справі 1/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

26.04.10 Справа № 1/19

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Завод мінеральних вод «Роксолана», с. Путятинці Рогатинського району Івано-Франківської області б/н від 17.03.2010 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.2010 року

у справі № 1/19

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Львівський хімічний завод», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральних вод «Роксолана», с. Путятинці Рогатинського району Івано-Франківської області

про стягнення 29913,59 грн., в тому числі 25915,50 грн. основного боргу, 3101,34 грн. пені та 896,75 грн. 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 12юр./43 від 11.01.2010 року);

від відповідача: не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Соботник В.В.) від 02.03.2010 року у справі № 1/19 позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральних вод «Роксолана», с. Путятинці Рогатинського району Івано-Франківської області на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівський хімічний завод», м. Львів 25915 грн. 50 коп. основного боргу, 3101 грн. 34 коп. пені, 896 грн. 75 коп. 3% річних, 299 грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач -ТзОВ «Завод мінеральних вод «Роксолана»з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що акт звірки взаєморозрахунків складається сторонами на стадії виконання договору і фактично визначає ту частину зобов'язань за договором, що залишилася невиконаною, при цьому вважає, що цей документ можна розглядати як угоду про зміну умов договору, а саме відмову сторін від пені. Зазначає також, що такий акт звірки набуває ознак правочину (договору) відповідно до ст. ст. 202 та 626 ЦК України. Окрім того, покликається на те, що акт звірки взаєморозрахунків є лише документом, на підставі якого бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін в силу положень ч. 2 ст. 34 ГПК України підтверджується допустимими доказами, якими є первинні документи.

Позивач -ВАТ «Львівський хімічний завод»у відзиві на апеляційну скаргу (за вих. № 12юр./2388 від 22.04.2010 року) зазначає, що пунктом 22 договору № 1408 «ЦРВ»від 02.01.2008 передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року, а в частині зобов'язань покупця щодо оплати за поставлену продукцію -до виконання зобов'язань, посилаючись, при цьому на те, що на даний момент відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, оплату за поставлену продукцію не здійснив. Окрім того, покликається на те, що здійснивши звірку взаєморозрахунків з відповідачем станом на 31.08.2009 року, позивач отримав право відобразити в бухгалтерському обліку суму пені та 3% річних тільки з моменту одержання рішення господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача санкцій за порушення господарського договору. На підставі наведеного просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.2010 року у справі № 1/19 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4254751, тому колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності його представника за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.2010 року у справі № 1/19 залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що згідно умов договору № 1408 «ЦРВ»від 02.01.2008 року та додаткових угод до нього від 24.01.2008 року та 09.06.2008 року, укладених між ВАТ «Львівський хімічний завод»(постачальник) та ТзОВ «Завод мінеральних вод «Роксолана»(покупець), постачальник взяв на себе зобов'язання передавати у власність покупця, а покупець - приймати продукцію та оплачувати її на умовах даного договору.

Пунктом 22 укладеного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року, а в частині зобов'язань покупця щодо оплати за поставлену продукцію -до виконання зобов'язань.

Згідно п. 2 додаткової угоди від 24.01.2008 року розрахунки за кожну партію продукції здійснюються протягом 14-ти календарних днів з моменту поставки продукції, переведенням грошових коштів на поточний рахунок постачальника, за готівку в касу заводу або у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству України.

На виконання зобов'язань по укладеному договору позивач згідно накладних (а. с. 20-24) передав, а відповідач через свого представника, який діяв на підставі довіреностей (а. с. 25-31), прийняв зазначений у цих накладних та обумовлений договором товар.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару у повному обсязі та у встановлені договором строки належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованість перед позивачем в сумі 25915 грн. 50 коп., яка окрім іншого, підтверджується також актом звірки розрахунків за період з 01.01.2007 року по 31.08.2009 року, підписаного представниками сторін по договору та скріпленого відповідними печатками.

З метою досудового врегулювання спору позивач 17.08.2009 року надіслав відповідачу письмову претензію № 12/3296 про оплату наявної заборгованості, яка залишена останнім без належного реагування та задоволення. Докази надіслання такої претензії на адресу відповідача знаходяться в матеріалах справи (а. с. 10-11).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, слід погодитись з висновком місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 25915 грн. 50 коп. підтверджується документальними доказами у справі, зокрема накладними, які згідно положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, відповідає дійсним обставинам справи та не спростована відповідачем в установленому законом порядку, оскільки докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати вартості отриманого товару в добровільному порядку в матеріалах справи відсутні і скаржником колегії такі також не надано.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений договором № 1408 «ЦРВ»від 02.01.2008 року та додатковою угодою до нього від 24.01.2008 року, оплату за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання, позивач у відповідності до вимог ст. ст. 611, 612, ч. 1 ст. 624 ЦК України та ч. 2 ст. 625 ЦК України на підставі п. 2 додаткової угоди від 24.01.2008 року нарахував відповідачу за період прострочення оплати отриманого товару 3101 грн. 34 коп. пені та 896 грн. 75 коп. 3 % річних, розмір та підстава нарахування яких ґрунтуються на нормах чинного законодавства, відповідають матеріалам та обставинам даної справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією встановлено, що скаржником не спростовано наявність заборгованості та не подано жодних доказів проведення розрахунків з позивачем.

За таких обставин колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог і стягнення з відповідача 25915 грн. 50 коп. основного боргу, 3101 грн. 34 коп. пені та 896 грн. 75 коп. 3% річних, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.2010 року у справі № 1/19 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Завод мінеральних вод «Роксолана», с. Путятинці Рогатинського району Івано-Франківської області б/н від 17.03.2010 року -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.