Рішення

від 09.06.2011 по справі 18/5009/1893/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.11 Справа № 18/5009/1893/11

за позовом приватного підприємства В«Май-2000В» (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, пр. Пролетарський, буд. 210/21)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71116, АДРЕСА_1)

про стягнення 47 190,80 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

Від позивача: не прибув;

Від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 13.04.2011 року звернувся позивач -приватне підприємство В«Май-2000В» з позовною заявою до відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 47 190,80 грн., на підставі договору № 1203/1 від 12.03.2010 р. Ухвалою суду від 14.04.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/1893/11, судове засідання призначене на 18.05.2011 р. Розгляд справи відкладався на 01.06.2011 р. та 09.06.2011 р.

Позивач та відповідач своїх повноважних представників у судові засідання не направляли, про час і місце судового засідання були попереджені належним чином, жодного додатково витребуваного судом документу не надали. Позивач телеграмами просив суд про відкладення розгляду справи та надав через канцелярію суду клопотання про забезпечення позову та додаткове стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката. Судом клопотання про забезпечення позову відхилене, як необґрунтоване.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство В«Май-2000В» (надалі - позивач, постачальник) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -відповідач, споживач) уклали 12.03.2010 р. договір № 1203/1 (надалі -договір).

Згідно з п.п. 1.1., 2.1., 2.1.3, 2.1.4 договору, постачальник забезпечує нафтопродуктами и заправляє автотранспорт споживача в обсягах, заявлених споживачем і в межах наявних ресурсів ПММ. Постачальник відпускає споживачеві нафтопродукти на умовах передоплати «…»або з відстрочкою платежу. При відстрочці платежу, вона надається на строк не більше ніж 10 календарних днів з дня першого відвантаження. Повна оплата, за відпущенні протягом місяця нафтопродукти, споживач здійснює не пізніше перших п'яти банківських днів наступного місяця.

На підставі накладної № 31/17 від 31.01.2011 р. позивач поставив відповідачеві нафтопродукти на суму 25 596,30 грн., а відповідач їх прийняв, що підтверджується довіреністю № 1 від 03.01.2011 р. (дійсна до 31.01.2011 р.).

Проте, відповідач, в порушення умов договору № 1203/1 від 12.03.2010 р. не здійснив оплати нафтопродуктів у передбачений договором строк.

Судом встановлено, що сума поставленого та неоплаченого товару складає 25 596,30 грн., яка відповідачем до моменту подачі позову

Оцінивши надані докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 25596,30 грн. боргу підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Також позивач просив стягнути з відповідача 5310,57 грн. основного боргу, на підтвердження надав копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2011 р. із зазначенням сальдо на цей період в сумі 5310,57 грн. В цій частині позовних вимог суд відмовляє в задоволенні позову, оскільки заборгованість повинна підтверджуватися первинними документами, до яких акт звірки взаємних розрахунків не відноситься.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 67,65 грн. пені на суму боргу 5310,57 грн. за тридцять днів та 762,88 грн. пені на суму боргу 25663,95 грн. за сімдесят днів, на підставі п. 4.1.2. договору, всього 830,53 грн. пені; також позивач просив суд стягнути з відповідача 15 453,40 грн. штрафу.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

На підставі п. 4.1.2 договору, за порушення строків оплати (п. 2.1.3.) споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Також за пунктом 4.1.3. договору, за прострочення платежу більше одного місяця (пункт 2.1.3.) споживач сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% (п'ятдесяти %) від загальної суми заборгованості за отримані нафтопродукти.

Суд, перевіривши розрахунок пені, визнав його невірним, а вимогу про стягнення пені такою, що не підлягає задоволенню: позивачем не наведено у позові (де і виконаний сам розрахунок) періоду стягнення, а зазначено лише загальну кількість днів за які проведено нарахування, тобто оцінити розрахунок з точки зору дотримання позивачем вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статей 231, 232 ГК України та умов договору на вбачалося можливим, оскільки на жодну судову вимогу представник не з'являвся і письмових доказів або детальних розрахунків засобами поштового зв'язку не направлялося. Крім того, нарахування за тридцять днів проведено на необґрунтовано заявлену до стягнення суму, а за сімдесят днів взагалі на незрозумілу суму боргу - 25663,95, коли до стягнення заявлено 25596,30 грн. Отже, судом відмовляється в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 830,53 грн. пені.

Відносно розрахунку штрафу, представленого позивачем, суд визнав його також невірним, а вимогу про стягнення із відповідача суми штрафу такою, що підлягає задоволенню частково, в сумі 12 798,15 грн. (25 596,30 х 50%=12798,15); в частині стягнення 2655,25 грн. штрафу судом відмовляється в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, в цілому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Що стосується судових витрат понесених позивачем на оплату послуг адвоката в сумі 1500,00 грн., вони не підлягають покладенню на відповідача, оскільки: у судове засідання 18.05.2011 р. прибув адвокат ОСОБА_2, який в підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів ПП В«Май-2000В» надав суду: 1) договір адвокатського об'єднання В«Запорізька обласна колегія адвокатівВ» про надання правової допомоги від 30.03.2011 р., клієнтом за договором є ОСОБА_3, заступник директора ППВ«Май-2000В» ; договір підписаний адвокатом ОСОБА_2 та клієнтом ОСОБА_4 (поряд з підписом клієнта міститься відтиск печатки ПП В«Май-2000В» ) та 2) ордер від 16.05.2011 р. адвокатського об'єднання В«Запорізька обласна колегія адвокатівВ» з відтиском печатки Президії об'єднання на ведення справи № 18/5009/1893/11 в господарському суді Запорізької області адвокатом ОСОБА_2 Виходячи із того, що позивачем є юридична особа, а не її посадові особи або засновники; від ім'я юридичної особи мають право діяти певні визначені законом особи, в тому числі за дорученнями тощо; допущені помилки у прізвищі особи, що одночасно є засновником, директором та заступником директора ПП В«Май-2000В» , а також клієнтом за договором на надання правої допомоги; враховуючи нез'ясованість факту хто саме і з якого часу є директором і заступником директора на ПП В«Май-2000В» , а також клієнтом адвоката ОСОБА_2, суд не допустив ОСОБА_2 до участі у судовому засіданні, в якості повноважного представника позивача -юридичної особи, та з цих же підстав відхилено клопотання про покладення судових витрат понесених позивачем на оплату послуг адвоката на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71116, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, рахунки не відомі) на користь приватного підприємства В«Май-2000В» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Пролетарський, буд. 210/21, код ЄДРПОУ 30943689 рахунки не відомі) 25 596,30 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість грн. 30 коп.) основного боргу, 12 798,15 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім грн. 15 коп.) штрафу, 383,94 грн. (триста вісімдесят три грн. 94 коп.) державного мита та 192,01 грн. (сто дев'яносто одну грн. 01 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ .

3. В іншій частині позову -відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 20.06.2011 р.