Ухвала

від 23.09.2015 по справі 825/2299/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2299/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неоком» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Неоком» звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.03.2015 року № 0000922200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Неоком» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за грудень 2012 року, січень 2013 року, червень 2013 року, вересень 2013 року, листопад-грудень 2013 року, лютий-травень 2014 року, липень-серпень 2014 року щодо питань, які були викладені в запереченні, поданому платником, за результатами якої складено акт від 19.02.2015 року № 351/22/32818500.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.6 ст. 44, п. 198.2, п.198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 278 200,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року на суму 9 167,00 грн., січень 2013 року на суму 5500,00 грн., червень 2013 року на суму 12300,00 грн., вересень 2013 року на суму 22705,00 грн., листопад 2013 року на суму 51772,00 грн., грудень 2013 року на суму 12366,00 грн., лютий 2014 року на суму 5952,00 грн., березень 2014 року на суму 12654,00 грн., за квітень 2014 року на суму 42066,00 грн., за травень 2014 року на суму 41374,00 грн., за липень 2014 року на суму 5952,00 грн., за серпень 2014 року на суму 56392,00 грн.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015 року № 0000922200 на суму 417300,00 грн. (278200,00 грн. за основним платежем та 139100,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Свої доводи щодо законності спірного рішення апелянт обґрунтовує нереальністю господарських відносин позивача з його контрагентами. Проте, апеляційна інстанція підтримує позицію суду першої інстанції, що вказані твердження апелянта не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та є помилковими, з огляду на слідуюче.

Так, між ТОВ «Неоком» (замовник) та ТОВ «БК «ПІДЗЕМШЛЯХБУД» (виконавець) 01.12.2012року укладено договір за № НК-0112121М2, скріплений печатками товариств та підписаний повноважними представниками. Відповідно до умов договору виконавець зобов'язується надати такі послуги: монтаж та пусконалагодження обладнання базових станцій та обладнання клієнтів; проведення обстеження місць інсталяцій клієнтського радіообладнання з метою визначення технічної можливості підключення; усунення несправностей обладнання; проведення профілактичних робіт відповідно до сезонних графіків обслуговування мережевого обладнання, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх в порядку, визначеному цим договором (п. 1.1 Договору).

Згідно із п. 2.1 ціна договору становить 300000,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 60000,00 грн.. Загальна ціна договору з ПДВ складає - 360000,00 грн. Замовник оплачує надані послуги щомісячно шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця згідно виставлених рахунків (п. 2.3 Договору).

Після завершення надання послуг окремо за кожний місяць виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг у 2-х примірниках, підписаний з боку виконавця (п. 3.1 Договору).

Факт виконання умов договору підтверджується отриманими позивачем від ТОВ «БК «ПІДЗЕМШЛЯХБУД» податковими накладними: від 25.12.2012 № 25123 на суму 55 000,00 грн. з ПДВ, від 24.01.2013 № 24011 на суму 33000,00 грн. з ПДВ.

Оплата за надані послуги відбувалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 25.12.2012 № 554 на суму 55000,00 грн. та від 24.01.2013 № 601 на суму 33000,00 грн. (а.с. 191, 192 Т.1).

На виконання умов договору сторонами укладено акти здачі-приймання наданих послуг від 28.12.2012 та від 31.01.2013 (а.с. 189, 190 Т.1).

Варто зауважити, що дан господарська операція відображена позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується картками рахунку 631: Контрагенти за грудень 2012 року, січень 2013 року (а.с. 182, 183 Т.3).

Про використання позивачем наданих ТОВ «БК «ПІДЗЕМШЛЯХБУД» послуг у власній господарській діяльності свідчать:

- договір про надання телекомунікаційних послуг від 01.09.2008 № НЗ-21/08, укладений з ЗАТ КБ «Приватбанк», (а.с. 209-212 Т.1) - підключення відділення та банкоматів до мережі Інтернет з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 213-214, 245-246 Т.1);

- договір про надання послуг від 01.10.2012 № НК-01/10/12, укладений з ТОВ «Неоком-Плюс», (а.с. 215-217 Т.1) - роботи по підключенню та усуненню несправностей для клієнтів ТОВ "Неоком-Плюс" з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 218-220, 247-248 Т.1, а.с. 55-56 Т.2);

- договір від 01.02.2012 № СТ-Н-02/12-Д, укладений з ТОВ «Сател», (а.с. 221-225 Т.1) з додатковою угодою від 02.01.2012 № 1 (а.с. 233 Т.1) - послуги супроводу та обслуговування комунікаційних систем типу 5ESS з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 226-232, 234-236 Т.1);

- договір про надання телекомунікаційних послуг від 14.01.2013 № 1243/01/13, укладений з ТОВ Лікувально-профілактичний заклад «СІММЕД», з відповідними додатками до нього (а.с. 237-241) - роботи по організації корпоративної мережі зв`язку з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 242-244 Т.1);

- договір про надання телекомунікаційних послуг від 28.12.2012 № НК-1210/12/12, укладений з ТОВ «Нова пошта», (а.с. 249-250 Т.1, 1 Т.2) - послуги по підключенню до мережі Інтернет з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 2-7 Т.2);

- договір про надання телекомунікаційних послуг від 21.01.2013 № 1262/01/13, укладений з ТОВ «ВІВАТ Трейдінг», (а.с. 8-10) - послуги по підключенню до мережі Інтернет з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 11-14 Т.2);

- договір про надання телекомунікаційних послуг від 11.01.2013 № 1242/01/13, укладений з ТОВ «Чернігів-Електро», (а.с. 15-17) - послуги по підключенню до мережі Інтернет з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 18-22 Т.2)

З приводу господарських відносин позивача та ТОВ «ГРЮН ВАЛЬД» слід відзнчити наступне.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «ГРЮН ВАЛЬД» (виконавець) укладено договір від 03.06.2013 № НК-030613М4, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками товариств (а.с. 23-27 Т.2).

Відповідно до умов договору виконавець зобов'язується надати такі послуги: роботи з монтажу базової станції в с. Хмельниця, Чернігівського району; роботи з монтажу телекомунікаційної мережі в с. Добрянка, Чернігівської області; роботи з монтажу муфт (5 шт.), а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх в порядку, визначеному цим договором (п. 1.1 Договору).

Згідно із п. 2.1 ціна договору становить 61500,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 12300,00 грн. Загальна ціна договору з ПДВ складає - 73800,00 грн..

Замовник оплачує надані послуги щомісячно шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця згідно виставлених рахунків (п. 2.3 Договору).

Після завершення надання послуг окремо за кожний місяць виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг у 2-х примірниках, підписаний з боку виконавця (п. 3.1 Договору).

Від ТОВ «ГРЮН ВАЛЬД» позивачем отримано податкову накладну від 21.06.2015 № 21063 на суму 73 800,00 грн. з ПДВ (а.с. 28 Т.2).

Оплата за надані послуги відбувалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 21.06.2013 № 956 на суму 73 800,00 грн. (а.с. 30 Т.2).

На виконання умов договору сторонами укладено акт надання послуг від 27.06.2013 № 21063 (а.с. 29 Т.2).

Вказана господарська операція належним чином відображена позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується картками рахунку 631: Контрагенти за червень 2013 року (а.с. 184 Т.3).

На підтвердження факту використання наданих ТОВ «ГРЮН ВАЛЬД» послуг у власній господарській діяльності ТОВ «Неоком» надано:

- договір надання телекомунікаційних послуг від 11.03.2013 № НК-30/04/13, укладений з ПАТ КБ «Приватбанк», (а.с. 48-50) - організація каналу зв`язку з смт. Добрянка з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 51-54);

- договір про надання телекомунікаційних послуг від 10.10.2012 № НК-19052/10/12, укладений з ПБП «Вимал», (а.с. 57-59) - монтажні роботи по організації оптичної мережі з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 60-63 Т.2);

- договір про надання телекомунікаційних послуг від 10.06.2013 № НК-1514/06/13, укладений з ТОВ «ІТТ», та відповідні додатки до нього (а.с. 64-75) з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 76-80 Т.2);

- договір про надання телекомунікаційних послуг від 03.06.2013 № НК-1490/06/13, укладений з ДТГО «Південно-Західна залізниця» ВП Чернігівська дистанція колії», (а.с. 81-83) - послуги по підключенню до мережі Інтернет з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 84-88 Т.2);

- договір про надання телекомунікаційних послуг від 27.05.2013 № НК-1478/05/13, укладений з ПАТ «АТП 2550», (а.с. 89-91) - послуги по підключенню до мережі Інтернет з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 92-96 Т.2).

Для виконання монтажних робіт, пусконалагодження обладнання баз даних та радіообладнання клієнтів виникла необхідність залучення сторонніх організацій, зокрема ТОВ «БК «ПІДЗЕМШЛЯХБУД» та ТОВ «ГРЮН ВАЛЬД», у зв'язку з проведенням рекламної компанії в зазначений період.

Оскільки до позивача надходила значна кількість заявок на підключення (до 60 в місяць) і монтажний відділ фізично не встигав підключити усіх нових абонентів, оскільки, окрім підключення, вони виконували обслуговування існуючої телекомунікаційної мережі, усували несправності, що виникали в існуючих абонентів, тому він змушений був звертатися до сторонніх організацій для задоволення поточного попиту на послуги, в тому числі, вказаних контрагентів. Крім того, у позивача на той час не було необхідного обладнання, що використовується для виконання даного виду робіт (оптичний зварювальний апарат, оптичний рефлектометр, оскільки це дуже точне та дороге обладнання). Також товариством залучено даних контрагентів для будівництва базових станцій, оскільки для монтажу антенно-фідерного тракту вимагається наявність монтажників з досвідом роботи і допуском на висотні роботи (роботи на мачтах, роботи в безопорному просторі), яких у позивача на момент здійснення господарських правовідносин не було (відповідно до наданих посвідчень, два працівники ТОВ «Неоком» отримали доступ на ведення робіт на висоті 28.02.2013 року (а.с. 242 Т.3).

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «ВКП «КРОМ» слідує наступне.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «ВКП «КРОМ» (виконавець) укладено договір про надання послуг по післягарантійному ремонту обладнання 5ESS-2000 від 03.05.2013 № НК-Р7/05/2013, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками товариств (а.с. 97-101 Т.2).

Відповідно до умов договору сторони висловлюють взаємну згоду укласти договір на організацію та проведення ремонту комутаційного обладнання 5ESS-2000 (п. 1 Договору).

Сплата за проведення ремонту обладнання визначається виконавцем і є договірною (п. 5.1 Договору). Сплата за проведення ремонту обладнання здійснюється згідно виставлених рахунків (п. 5.2 Договору).

Виконання даного договору підтверджується актами надання послуг (а.с. 112, 114, 117 Т.2).

Від ТОВ «ВКП «КРОМ» позивачем отримано податкові накладні: від 30.09.2013 року № 9 на суму 128803,87 грн. з ПДВ, від 29.11.2013 року № 23 на суму 238180,00 грн. з ПДВ, від 31.03.2014 року № 7 на суму 40212,00 грн. з ПДВ (а.с. 105, 107, 110 Т.2).

Оплата за надані послуги відбувалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 11.04.2014 року № 1656 на суму 40212,00 грн., від 10.10.2013 року № 1214 на суму 11000,00 грн., від 28.10.2013 року № 1252 на суму 117803,87 грн., від 13.12.2013 року № 1378 на суму 19055,00 грн. (а.с. 118, 120, 121, 123 Т.2).

Для проведення ремонту обладнання 5ESS-2000 за вищевказаним договором у ТОВ «ВКП «КРОМ» позивачем було придбано необхідний для ремонту товар: згідно видаткової накладної від 11.09.2013 № 13/11-1 на суму 7426,32 грн. з ПДВ(а.с. 111 Т.2). Контрагентом позивача виписано податкову накладну від 11.09.2013 № 1 на суму 7426,32 грн. з ПДВ (а.с. 104 Т.2). Отримані запчастини, відповідно до платіжного доручення від 27.09.2013 № 1177 на суму 7426,32 грн., оплачені (а.с. 122 Т.2).

Крім того, для проведення ремонту обладнання 5ESS-2000 за вищевказаним договором позивачем(покупець) з ТОВ «ВКП «КРОМ» (постачальник) було укладено договір поставки обладнання від 28.11.2013 № 11/28-1, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками (а.с. 102-103 Т.2).

Факт виконання даного договору підтверджується видатковими накладними (а.с. 113, 115, 116 Т.2).

Від ТОВ «ВКП «КРОМ» позивачем отримано податкові накладні: від 29.11.2013 на суму 72450,00 грн. з ПДВ, від 18.12.2013 № 14 на суму 1746,00 грн., від 23.12.2013 № 18 на суму 72450,00 грн. з ПДВ, (а.с.106, 108, 109 Т.2).

Оплата за надані послуги відбувалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученням.

ТОВ «Неоком» здійснювали доставку придбаного обладнання послугами ТОВ «Нова пошта», що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг): від 29.11.2013 № НП/19-006467, від 30.09.2013 № НП/19-005183, від 31.12.2013 № НП/19-007198 (а.с. 132, 156, 172-173 Т.2) та податковими накладними: від 29.11.2013 № 54901/019, від 30.09.2013 № 37417/019 (а.с. 133-134, 157-158 Т.2).

Вказані господарські операції належним чином відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується картками рахунку 631, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 112 (Необоротні активи) за 2013 рік, 2014 рік, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 1531 (Інвестиції) за листопад-грудень 2013 року), картками рахунку: 1531 (Інвестиції) за період 01.11.2013-31.03.2014, звітами про обіг товарів за період з 01.09.2013 по 30.09.2013, з 01.12.2013 по 31.12.2013. Дані обставини не заперечуються апелянтом.

На підтвердження факту використання наданих ТОВ «ВКП «КРОМ» послуг та товарів у власній господарській діяльності ТОВ «Неоком» надано:

- договір на поставку продукції від 22.08.2013 № 460-598201, укладений з ПАТ «Укртелеком» Сумська філія, (а.с. 125-126) - реалізація товарів (стрічкові касети для 5ESS) з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 127-131 Т.2);

- договір від 24.06.2011 № НРУ-2011-001/802430-121-121, укладений з ПАТ «Укртелеком», (а.с. 135-141 Т.2) - послуги з ремонту блоків заміни комутаційних систем типу 5ESS з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 142-155, 159-171 Т.2);

- договір на послуги з ремонту обладнання систем передач типу SDH від 24.01.2014 № 468201-1197, укладеного з ПАТ «Укртелеком» Львівська філія, (а.с. 174-177) - послуги з ремонту плати LKA5В з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 178-180 Т.2).

В своїй апеляційній скарі апелянт наголошує на відсутності сертифікатів якості на придбаний товар. В свою чергу, колегія суддів розцінює дані доводи критично, оскільки під час розгляду даної справи в суді першої інстанції представником позивача було зауважено, що запчастини для обладнання 5ESS не потребують окремої сертифікації, тому що не можуть бути використані окремо від телефонно-комутаційного комплексу, не маючи окремого програмного забезпечення. Дані доводи не були спростовані апелянтом, доказів протилежного відповідачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій так і не було надано.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ»:

Між позивачем (замовник) та ТОВ «ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ» (виконавець) укладено договір від 03.02.2014 року № 01-02/14, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками товариств.

Відповідно до умов договору, виконавець зобов'язується надати послуги супроводу та обслуговування «Довідкова служба» для комутаційних систем типу 5ЕSS, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх в порядку, визначеному цим договором (п. 1.1 Договору).

Ціна договору становить 178560,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 35712,00 грн. Загальна ціна договору з ПДВ складає - 214272,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Ціна договору визначена за період з 01.02.2014 до 31.07.2014 із розрахунку 35712,00 грн. з ПДВ за один місяць супроводу та обслуговування «Довідкова служба» для комутаційних систем типу 5ESS (п. 2.2 Договору). Замовник оплачує надані послуги щомісячно шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця згідно виставлених рахунків (п. 2.3 Договору):

Відповідно до п. 3.1 після завершення надання послуг окремо за кожний місяць виконавець надає замовнику Акт здачі-приймання наданих послуг у 2-х примірниках, підписаний з боку виконавця.

На підтвердження факту виконання вказаних в договорі послуг надано акти надання послуг від 25.02.2014 № 47 на суму 35 712,00 грн. з ПДВ, від 24.03.2014 № 09-72 на суму 35 712,00 грн. з ПДВ (а.с. 193, 194 Т.2 ).

Від ТОВ «ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ» позивачем отримано податкові накладні (а.с. 191, 192 Т.2).

Оплата за надані послуги відбувалась у безготівковій формі, відповідно до наданих позивачу рахунків на оплату (а.с. 195, 196 Т.2), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 197, 198 Т.2).

Вказана господарська операція належним чином відображена позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується картками рахунку 631: Контрагенти за лютий 2014 року, березень 2014 року (а.с. 195-196 Т.3).

На підтвердження факту використання наданих ТОВ «ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ» послуг у власній господарській діяльності позивачем надано: акти здачі-приймання наданих послуг укладені з ТОВ «Сател» від 28.02.2014 та від 31.03.2014 до договору № СТ-Н-02/12-Д від 01.02.2012, податкові накладні від 24.02.2014 № 95 та від 24.03.2014 № 98 (а.с. 208-211 Т.2).

Крім того, відповідно до наданої ліцензії від 20.12.2013 серії АЕ № 280559, ТОВ «ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ» має право займатись господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури (згідно додатку). Строк дії ліцензії з 13.12.2013 по 13.12.2016 (а.с. 245-246 Т.3).

З приводу взаємовідносин з ТОВ «ВКП «БУД ІНВЕСТ» колегія суддів зазначає таке.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «ВКП «БУД ІНВЕСТ» (виконавець) укладено договір про надання послуг по післягарантійному ремонту обладнання 5ESS-2000 від 01.04.2013 № 01-04/14, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками товариств.

Відповідно до умов договору, сторони висловлюють взаємну згоду укласти договір на організацію та проведення ремонту комутаційного обладнання 5ESS-2000 (п. 1 Договору).

Сплата за проведення ремонту обладнання визначається виконавцем і є договірною (п. 5.1 Договору). Сплата за проведення ремонту обладнання здійснюється згідно виставлених рахунків (п. 5.2 Договору).

Факт виконання даного договору підтверджується актами надання послуг Також від ТОВ «ВКП «БУД ІНВЕСТ» позивачем отримано податкові накладні (а.с. 218-222 Т.2).

Оплата за надані послуги відбувалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 14.05.2014 року № 1720 на суму 14669,00 грн., від 11.06.2014 року № 1791 на суму 168663,40 грн., від 16.06.2014 року № 1827 на суму 13908,00 грн., від 21.07.2014 року № 1906 на суму 159954,00 грн. (а.с. 230-234 Т.2).

Для проведення післягарантійного ремонту обладнання 5ESS-2000 за вищевказаним договором позивач придбав у ТОВ «ВКП «БУД ІНВЕСТ» кабелі відповідно до видаткової накладної від 08.04.2014 року № 1 на суму 33350,00 грн. з ПДВ; отримав податкову накладну від 08.04.2014 року № 1 а суму 33350,00 грн. з ПДВ, та оплатив товар платіжним дорученням від 08.04.2014 року № 1644 на вказну суму (а.с. 217,223, 229 Т.2) Дані господарські операції належним чином відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що не заперечується апелянтом.

На підтвердження факту використання наданих ТОВ «ВКП «БУД ІНВЕСТ» послуг та обладнання у власній господарській діяльності ТОВ «Неоком» надано:

- договір від 12.02.2014 № НРУ-2014-001/810202-1356-1356, укладений з ПАТ «Укртелеком», (а.с. 235-241 Т.2) - послуги з ремонту блоків заміни комунікаційних систем типу 5ESS з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 242-250 Т.2; 1-6, 11-15 Т.3);

- договір постачання від 21.06.2014 № 14-201-342, укладений з ПАТ «Укртелеком» Донецька філія, (а.с. 16-21 Т.3) - реалізація товарів (апаратний комплекс) з документами, які підтверджують його виконання (а.с. 22-25 Т.3).

ТОВ «Неоком» здійснювали доставку обладнання ТОВ «Нова пошта» та ПП «Нічний експрес», що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг (а.с. 7-8, 27 Т.3), податковою накладною від 30.04.2014 № 41506/19 та актом-реєстром наданих послуг за липень 2015 року № 68325.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «АЛІАС ІНВЕСТ» апеляційна інстанція зауважує слідуюче.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «АЛІАС ІНВЕСТ» (виконавець) укладено договір від 03.04.2014 року № 02-04/14, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками товариств (а.с. 28-31 Т.3).

Відповідно до умов договору, виконавець зобов'язується надати послуги супроводу та обслуговування «Довідкова служба» для комутаційних систем типу 5ЕSS, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх в порядку, визначеному цим договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 після завершення надання послуг окремо за кожний місяць виконавець надає замовнику Акт здачі-приймання наданих послуг у 2-х примірниках, підписаний з боку виконавця.

На підтвердження факту виконання вказаних в договорі послуг матеріали справи містять акти надання послуг від 29.04.2014 № 65 на суму 35712,00 грн. з ПДВ, від 26.05.2014 № 173 на суму 35712,00 грн. з ПДВ, від 21.07.2014 № 116 на суму 35712,00 грн. з ПДВ, від 27.08.2014 № 08/276 на суму 35712,00 грн. з ПДВ (а.с. 37, 38, 40, 41 Т.3);

Від ТОВ «АЛІАС ІНВЕСТ» позивачем отримано відповідні податкові накладні (а.с. 32-36 Т.3).

Оплата за надані послуги відбувалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 29.04.2014 № 1698 на суму 35712,00 грн., від 26.05.2014 № 1609 на суму 3571,00 грн., від 22.07.2014 № 1907 на суму 35712,00 грн., від 27.08.2014 № 2002 на суму 35712,00 грн. (а.с. 42-46 Т.3).

Для виконання зазначеного договору позивач придбав у ТОВ «АЛІАС ІНВЕСТ» необхідне обладнання згідно видаткової накладної від 30.05.2014 № 2 на суму 38681, 25 грн. з ПДВ (а.с. 39 Т.3), отримав податкову накладну від 30.05.2014 № 1007 на суму 38681,25 грн. з ПДВ та оплатив товар згідно платіжного доручення від 04.06.2014 № 1787 на вказану суму.

Дані господарські операції належним чином відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що не спростовується апелянтом.

На підтвердження факту використання наданих ТОВ «АЛІАС ІНВЕСТ» послуг та обладнання у власній господарській діяльності ТОВ «Неоком» надано акти здачі-приймання наданих послуг укладені з ТОВ «Сател» (а.с. 47, 49, 51, 53 Т.3) та податкові накладні від 29.04.2014 № 114, від 26.05.2014 № 89, від 21.07.2014 № 89 та від 20.08.2014 № 107 (а.с. 48, 50, 52, 54 Т.3).

В своїй апеляційній скарзі податковий орган не заперечує встановлену судом першої інстанції ту обставину, що ТОВ «Неоком» розробили та обслуговували програму «Help Desk» по збору статистичних даних про стан баз даних станцій 5ESS в мережі ПАТ «Укртелеком». В зв'язку з тим, що 33 телефонні станції 5ESS, які працюють в мережі ПАТ «Укртелеком» знаходяться в тринадцяти регіонах України (Ужгород, Чернівці, Львів, Вінниця, Хмельницький, Житомир, Суми, Чернігів, Полтава, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Донецьк, Луганськ), необхідно регулярно знімати дані для аналізу несправностей в файлових системах змінних баз даних.

Таким чином, ТОВ «Неоком» було прийнято рішення не відправляти спеціалістів із м. Чернігова до кожного вказаного регіону, а залучити компанію, яка має можливість збирати в цих регіонах та передавати потрібну ТОВ «Неоком» інформацію, що було економічно доцільним. Крім того, відповідно до наданої ліцензії від 21.02.2014 року серії АЕ № 289392, ТОВ «АЛІАС ІНВЕСТ» має право займатись господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензії з 14.02.2014 по 14.02.2017 (а.с. 6-7 Т.4).

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «АЙМА ПЛЮС» апеляційна інстанція зазначає, що господарська операція відбувалась відповідно до видаткової накладної від 14.08.2014 № 2 на суму 302640,00 грн. з ПДВ (а.с. 56 Т.3). Від ТОВ «АЙМА ПЛЮС» позивачем отримано податкову накладну від 14.08.2014 № 1 на суму 302640,00 грн. з ПДВ (а.с. 55-55а Т.3).

Оплата за обладнання відбувалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 14.08.2014 № 1967 на суму 302640,00 грн. з ПДВ (а.с. 57 Т.3).

Вказана господарська операція належним чином відображена позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується карткою рахунку: 631 (Контрагенти) за серпень 2014 року та звітом про обсяг товарів за 01.08.2014-31.08.2014 (а.с. 208, 233 Т.3).

В підтвердження факту використання наданих ТОВ «АЙМА ПЛЮС» товарів у власній господарській діяльності ТОВ «Неоком» надано договір поставки від 18.07.2014 № 80/141-465-465, укладений з ПАТ «Укртелеком», (а.с. 58-65 Т.3) - реалізація товарів та документи, які підтверджують виконання договору (а.с. 66-77, 79-82 Т.3). Також, позивач здійснював їх доставку ТОВ «Нова пошта», що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.08.2014 № НП/19-005310 (а.с. 78 Т.3).

За таких обставин, доводи апелянта щодо нереальності та безтоварності зазначених вище операцій не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, а в матеріалалх справи достатньо документального підтвердження дійсності господарських договорів та досягнення мети господарської діяльності.

Крім того, податкові накладні, видані контрагентами, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, що не заперечується апелянтом, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентами було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

В обґрунтування правомірності спірного повідомлення-рішення апелянт також посилається на акти перевірок:

Броварської ОДПІ Київської області від 27.05.2012 № 72/221/37892442 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «ПІДЗЕМШЯХБУД» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за період з 01.08.2012 по 30.04.2013;

ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 14.04.2014 № 159/22-03/13719033 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКП «КРОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками і контрагентами - покупцями за листопад 2013 року;

ДПІ у Дарницькому районі м. Києві від 16.05.2014 № 317/26-51-22-03/38834486 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ» за період діяльності листопад 2013 року - березень 2014 року;

ДПІ у Дарницькому районі м. Києві від 05.08.2014 № 546/22-03/38834486 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ» за період діяльності з 01.11.2013 по 30.06.2014;

Васильківської ОДПІ у Київській області від 18.07.2014 № 2416/10-07-22-03-12/39110385 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКП «БУД ІНВЕСТ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та п постачальниками за період з 01.04.2014 по 31.05.2014;

ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.08.2014 № 2434/26-55-22-13/39068490 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЛІАС ІНВЕСТ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.04.2014.

Проте, апеляційна інстанція не може розцінювати зазначені вище доводи в якості підстави та належного доказу для скасування спірних рішень, оскільки порушення контрагентом норм податкового законодавства не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток підприємств у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження цьому, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та на формування витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Крім того, сам по собі акт перевірки не може розцінюватися в якості достатнього доказу для скасування спірного рішення, адже він являється по суті суб'єктивно викладеними судженнями податкового органу за результатами перевірки, здійсненої відносно діяльності виключно контрагента позивача, а відображені в ньому відомості не ґрунтуються на дослідженні первинних фінансово-господарських відносин з позивачем

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України викладена від 19 червня 2013 року у справі № К/9991/63643/12, а також підттримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року у справі № К/800/29212/13 , відповідно до якої чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Тому в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

Також, слід зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Крім того, ТОВ «БК «ПІДЗЕМШЛЯХБУД» та ТОВ «ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ» акти про неможливість проведення зустрічної звірки оскаржені в судовому порядку, та їх висновки рішеннями судів скасовано (а.с. 193-201, 202-208 Т.1, 199-207 Т.2).

Таким чином, апелянтом не було надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітні періоди відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України. Також відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину. Позиція апелянта ґрунтується виключно на актах податкових органів, складених відносно контрагентів позивача.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Укладаючи угоду зі своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За п. 198.6 ст. 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абз. 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом передчасно.

Не надано також добутих, у визначений процесуальним законодавством спосіб, доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07 .

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, викладені в актах обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки угоди не визнані недійсними судами, а також позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Зазначена позиція відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25.09.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.