Ухвала

від 28.09.2015 по справі 826/11862/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11862/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Пласт" до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Пласт" звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправною бездіяльності Київської міської митниці ДФС України, яка полягає у не скасуванні рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2015/000006/1 від 11.02.2015 р.; зобов'язати Київську міську митницю ДФС України скасувати рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2015/000006/1 від 11.02.2015 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2015 року вимоги адміністративного позову було задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем - ТОВ "Альфа-Пласт" (Покупець) та компанією TORAY INTERNATIONAL EUROPE GMBH (Німеччина) (Продавець) укладено контракт № 11/07/12 від 11.07.2012р., відповідно до умов якого, Продавець продає, а Покупець купує товар в асортименті та кількості вказаному в інвойсах.

ТОВ "Альфа-Пласт" 10.02.2015 р. з метою митного оформлення товару подало до митного органу вантажну митну декларацію (ВМД) № 100250001/2015/001456, якою позивач задекларував товар, ввезений на територію України, поліацеталь Kocetal 300 та Kocetal GF706 у загальній кількості 4 375,00 кг, загальною вартістю 7 637,00 євро, в тому числі 437,56 євро - транспортні витрати. Товар поставлявся Продавцем на умовах FCA (Гамбург).

Київською міською митницею ДФС України 11.02.2015 р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/000006/1, яким митну вартість товару визначено за 6 резервним методом на рівні 8 662,50 євро, та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00022 від 11.02.2015р.

Передумовою для прийняття спірного рішення стало те, що документи подані позивачем, містять розбіжності.

Товар було випущено у вільний обіг шляхом подання додаткової ВМД №100250001/2015/001502, у зв'язку з чим позивачем сплачено митні платежі, обчислені із митної вартості товарів визначеної митним органом.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до приписів ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: наявність розбіжностей між окремими документами; наявність ознак підробки певних документів; відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем до митного оформлення товару було подано наступні документи:

- Картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0004018 від 14.10.2013 р.;

- Міжнародна автомобільна накладна (CMR) № б/н від 05.02.2015 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 117 від 07.04.2014 р.;

- Платіжні документи що підтверджують вартість товару №2 від 23.01.15р.;

- Довідка про транспортні витрати № 02/02 від 09.02.2015 р.;

- Рахунки-фактури (інвойси) № 3000019833 від 02.02.2015 р.;

- Пакувальний лист № 80100535 від 02.02.15р.;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 04.03.2013 р. та № 2 від 30.12.14р.;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 11/07/12 від 11.07.2012 р.;

- Договір (контракт) про перевезення 3 03/02/15К від 05.02.15р.;

- Договір про надання послуг митного брокеру № 10/08 від 10.08.2012 р.;

- Інформація про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару № 2730 від 05.02.2015 р.;

- Інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 05.02.2015 р.;

- Інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 05.02.2015 р.;

- Лист відправника від 13.06.2014 р.;

- Лист безпеки від 05.01.11р.;

- Рішення суду від 21.10.14р. та від 22.01.15р.;

- Митна декларація країни відправлення № 15DE460511722194Е8ЕЕ від 02.02.15р.

Проте, як вбачається з рішення про коригування митної вартості від 11.02.2015р. №100250001/2015/000006/1, декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів додаткові документи: транспортні (перевізні документи), якщо за умовами поставки витрати на транспортування невключені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прйс-листи) виробника товару; копію МД країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Позивач звернувся до Київської міської митниці ДФС України із заявою від 16.04.2015р. б/н про застосування митної вартості товарів заявленої декларантом, якою просить переглянути рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/000006/1 від 11.02.2015 р. та прийняти рішення щодо визнання заявленої ТОВ "Альфа-Пласт" митної вартості товару, імпортованого в Україну згідно контракту № 11/07/12 від 11.07.2012 р., що був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за додатковою митною декларацією № 100250001/2015/001502. Скасувати рішення про коригування митної вартості товару № 100250001/2015/000006/1 від 11.02.2015 р.

До вказаної заяви позивачем додано додаткові документи, що витребовувалися відповідачем.

Надана позивачем документація у повній мірі підтверджує вартість перевезення товару: Поліацеталь Kocetal 300 та Kocetal GF706 на рівні 7 637,56 євро, що була заявлена ТОВ "Альфа-Пласт" у декларації митної вартості.

Вказана вище заява, разом із додатками, отримана відповідачем 22.04.2015 р. (вх. № 5189/10), про що свідчить відмітка штемпелю загального відділу Київської міської митниці ДФС, а також роздруківка з офіційного веб-сайту Укрпошти, щодо руху поштового направлення № 0100127233289.

Відповідно до ч. 9 та ч. 10 ст. 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином, у випадку подання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів, орган доходів і зборів зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати їх подання винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості або надати обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. Якщо протягом вказаного строку рішення не буде прийнято, то вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що ним було розглянуто заяву позивача, про що винесено вмотивоване рішення від 28.04.2015р. щодо відмови у визнанні заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2015 р., з огляду на таке.

Відповідно до п. 7.2 та п. 7.4 наказу Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 р. № 868 "Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів", орган доходів і зборів зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Рішення надсилається на адресу, зазначену платником податків у скарзі як адреса, на яку необхідно надіслати рішення за результатами розгляду скарги, а у разі незазначення такої адреси в скарзі - на податкову адресу платника податків.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу доходів і зборів (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про відправлення та отримання позивачем вказаного рішення, а тому в силу приписів ч. 10 ст. 55 Митного кодексу України, митний орган повинен був скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості та повернути надану позивачем фінансову гарантію.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач подав достатній та належний пакет документів для застосування основного методу визначення митної вартості товару та мав право на розмитнення товару відповідно до чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В. Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.