Рішення

від 09.09.2015 по справі 209/3021/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/3021/15-ц

Провадження № 2/209/1410/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Решетник Т.О.,

за участю секретаря Погрібної О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоснабсервіс» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоснабсервіс» на його користь: 15605,38 грн. - заборгованості з заробітної плати; 9415,68 грн. - заборгованості у формі середнього заробітку за весь час затримки тобто за період з 01.01.2015 року по 10.07.2015 року; 1044,48 грн. - заборгованості у вигляді компенсації за невикористані дні відпустки, а всього 26065,54 грн.

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 24.05.2009 року він був прийнятий на роботу в ДЗАТ «Трест Дніпродорбуд» сторожем. В подальшому зазначене товариство було перейменовано в ПАТ «Трест Дніпродорбуд». Згідно наказу ПАТ «Трест Дніпродорбуд» від 01.10.2013 року його було звільнено з роботи по переведенню в ТОВ «Автоснабсервіс»? де він працював до 31.12.2014 року. З 02.01.2015 року він був знову працевлаштований в ПАТ «Трест Дніпродорбуд» по переведенню на посаду охоронника, проте заробітну плату він отримав у відповідача лише за лютий 2015 року в сумі 1050,00 грн. Вказує, що під час роботи у відповідача йому невчасно сплачували заробітну платню, а після звільнення про нього взагалі майже забули. Загальна сума заборгованості за його підрахунками складається з 1044,48 грн. - компенсації за невикористану відпустку за 24 календарні дні, та 15605,38 грн. - заборгованість з заробітної плати за період з 02.10.2013 по 31.12.2014 р.р.; 9415,68 грн. - відповідальності у вигляді середнього заробітку за весь час затримки, тобто за період з 01.01.2015 р. по 10.07.2015 р., а всього 26065,54 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, представником позивача надано заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача - ТОВ «Автоснабсервіс» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з чим суд, з урахуванням згоди представника позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 24.05.2009 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ДЗАТ «Трест Дніпродорбуд» сторожем. В подальшому ДЗАТ «Трест Дніпродорбуд» було перейменовано у ПАТ "Трест Дніпродорбуд". Згідно наказу ПАТ "Трест Дніпродорбуд" від 01.10.2013 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи по переведенню в ТОВ «Автоснабсервіс», згідно п.5 ст. 36 КЗпП України. Згідно наказу ПАТ "Трест Дніпродорбуд" № 2-к від 02.01.2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу охоронником в порядку переведення з ТОВ «Автоснабсервіс». Викладені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.11-12).

Як зазначено представником позивача в позовній заяві, розрахунок по заробітній платі на день звільнення з позивачем не здійснено, і згідно розрахунку, що виконаний представником позивача, розмір цієї заборгованості за період з 01.10.2013 року по 31.12.2014 року становить 15605,38 грн.

Крім того, в позовній заяві зазначено, що тривалість невикористаної відпустки позивача становить 24 календарних дні за період роботи з 01.10.2013 р. по 31.12.2014 р., за яку позивачем не отримано компенсацію при звільненні, розмір якої за його розрахунками становить 1044,48 грн., що підтверджується ОСОБА_3 відомостями про застраховану особу відносно ОСОБА_1, які надані Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська 18.05.2015 року (а.с.10). Заборгованість у формі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку обрахована ним в сумі 9415,68 грн.

Не зважаючи на те, що відповідачу було достовірно відомо про наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем, про звернення позивача до суду з цим позовом, в період знаходження справи в суді ТОВ «Автоснабсервіс» не було надано доказів наявності або відсутності заборгованості по заробітній платі позивача та її розмір, тому суд при визначенні суми заборгованості по заробітній платі ТОВ «Автоснабсервіс» перед позивачем, приймає до уваги здійснені ОСОБА_1 розрахунки та надані ОСОБА_3 відомості про застраховану особу відносно ОСОБА_1, які надані Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська 18.05.2015 року (Форма ОК-5).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Такий розмір визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затриманням розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.

Вимоги працівника про стягнення належної йому заробітної плати в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежені будь-яким строком, тому суд виходячи із наданих представником позивача ОСОБА_3 відомостей про застраховану особу ОСОБА_1, які надані Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська 18.05.2015 року (Форма ОК-5), приходить до висновку, що заборгованість відповідача по заробітній платі за період з 02.10.2013 року по 31.12.2014 року становить 17203,31 грн. в той час як позивачем заявлено 15605,38 грн. Тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог в сумі 15605,38 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України В«Про відпусткиВ» , за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Згідно із ч. 1 ст. 24 даного Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, представником позивача заявлено розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 1044,48 грн., що обраховані ним за 24 дні виходячи з середньоденної заробітної плати в сумі 43,52 грн., проте суд з таким розрахунком представника позивача погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. № 100, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

За відсутності відомостей про заробітну плату позивача за останні 12 місяців, сума компенсації за не використану щорічну відпустку позивача, обрахована судом виходячи з наявних в матеріалах справи відомостей, тобто за фактично відпрацьований період у 2013-2014 роках, шляхом ділення сумарного заробітку за 11 місяців 2014 року та 1 місяць 2013 року на відповідну кількість календарних днів в грудні 2013 року та в 2014 році. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Приймаючи до уваги, що відповідачем ТОВ «Автоснабсервіс» не надано жодних доказів про отримання позивачем компенсації за невикористану відпустку і тривалості невикористаної позивачем відпустки - 24 дня, а тому суд приймає їх до розрахунку.

Сумарний заробіток позивача за період з 01.12.2013 р. по 30.11.2014 р. згідно ОСОБА_3 відомостей про застраховану особу Управління ПФУ Дніпровського району м. Дніпродзержинська від 18.05.2015 року, становить: 1218,00грн+1276,40грн.+1218,00грн.+1241,08грн.+1334,64грн.+1347,12грн.+456,75грн.+1218,00грн.+1218,00грн.+1218,00грн.+1218,00грн = 12963,99 грн.

Кількість календарних днів за період з 01.12.2013 року по 30.11.2014 року включно становить: у грудні - 31, у січні - 31, у лютому - 28, у березні - 31, у квітні - 30, травні - 31, у червні - 30, у липні - 31, у серпні - 31, у вересні - 30, у жовтні - 31, у листопаді -30. Разом 365 днів.

Таким чином, розмір компенсації за невикористану відпустку становить 852,54 грн. (12963,99 грн. / 365 днів х 24 дні = 852,43 грн.), в той час як позивачем заявлено 1044,48 грн. Тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 852,43 грн.

Згідно вказаного в позові розрахунку середньої заробітної плати за час затримки розрахунку зазначено, що період з 01.01.2015 р. по 10.07.2015 р. (включно) містить 128 робочих днів, що обраховані згідно листа Міністерства соціальної політики України № 10196/0/14-14/14 від 09.09.2014 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік».

Згідно наданих представником позивача ОСОБА_3 відомостей про застраховану особу, які видані Управлінням ПФУ Дніпровського району м. Дніпродзержинська від 18.05.2015 року, позивач за два повних відпрацьованих місяців роботи до звільнення - листопад-грудень 2014 року, отримав заробітну плату за листопад 2014 року - 1218,00 грн., і за грудень 2014 року - 1945,32 грн.

Так, на думку представника позивача, сумарно заробітна плата за 2 місяці до звільнення (31.12.2014 р.) склала 3163,32 грн., виходячи з наступного: (листопад 2014р. = 1218,00) + (грудень 2014р. = 1945,32). Представником позивача обраховано середньоденну заробітну плату як: 3163,32 грн. / 43 дн. = 73,56 грн.

Тому суд, керуючись Положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), вважає вірним розрахунок середньоденної заробітної плати наведений представником позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з п. 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З цих підстав, згідно довідки наданої ПФУ і листа Міністерства соціальної політики України № 10196/0/14-14/14 від 09.09.2014 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», позивач за два повних робочих місяці до звільнення: листопад-грудень 2014 р., відпрацював 43 дні (п'ятиденний робочий тиждень).

Виходячи з положень Порядку, суд приймає для розрахунку заробітну плату позивача за останні два повних відпрацьованих місяців роботи: листопад-грудень 2014 року у розмірі 3163,32 грн. (1218,00 грн. + 1945,32 грн.), згідно довідки наданої Пенсійним Фондом України, без утримання податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становитиме 73,56 грн. (3163,32 грн.: 43 дня = 73,56 грн.).

Кількість робочих днів затримки розрахунку з 01.01.2015 р. по 10.07.2015 р. (включно) містить 128 робочих днів, згідно листа Міністерства соціальної політики України № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №1084-р.

Таким чином, середня заробітна плата за весь період затримки, з 01.01.2015 р. по 10.07.2015 р. (включно) становить 9415,68 грн. (73,56 грн. х 128 днів = 9415,68 грн.). Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9415,68 грн.

Сума середнього заробітку визначена судом без утримання податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки справляння і сплата податків та обов'язкових платежів є обов'язком роботодавця.

Враховуючи представлені позивачем й досліджених судом докази, суд вважає за можливе задовольнити позов частково. В частині стягнення заборгованості в межах заявлених вимог позивачем у формі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку позов підлягає повному задоволенню в сумі 9415,68 грн., в частині стягнення заборгованості у вигляді компенсації за невикористані дні відпустки частково в сумі 852,54 грн., а також в частині стягнення заборгованості з заробітної плати за період з 02.10.2013 року по 31.12.2014 року в межах заявлених позовних вимог в сумі 15605,38 грн.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 258 грн. 73 коп.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 223-226, 232 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоснабсервіс» про стягнення заборгованості з заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоснабсервіс» (ідентифікаційний код 38592998, місцезнаходження: Новомосковський район, м.Перещепине, вул. Кірова, 50) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1): 9415,68 грн. - заборгованості у формі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто за період з 01.01.2015 року по 10.07.2015 року включно; 15605,38 грн. - заборгованості з заробітної плати за період з 02.10.2013 року по 31.12.2014 року; 852,43 грн. - заборгованості у вигляді компенсації за невикористані дні відпустки, а всього 25873 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 49 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоснабсервіс» (ідентифікаційний код 38592998, місцезнаходження: Новомосковський район, м.Перещепине, вул. Кірова, 50) на користь держави судовий збір у сумі 258,73 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська.

Суддя Т.О. Решетник