Постанова

від 28.09.2015 по справі 802/2906/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 вересня 2015 р. Справа № 802/2906/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги В.І.

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінспецпрофіль"

до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вінспецпрофіль" (далі - ТОВ "Вінспецпрофіль", товариство, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2015 року №0003912202 та №0003922202.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Вінспецпрофіль" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.03.2013 р. по 21.12.2014 р. відповідачем складено акт № 1992/2202/38635842 від 7.05.2015 року, яким встановлено заниження податку на прибуток у сумі 58267 грн. та податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 64742 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, які, на думку платника податків, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Зокрема, позивач зазначає, що реальність господарських операцій з ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг" повністю підтверджується сукупністю первинних бухгалтерських документів. При цьому, відповідач жодними належними і допустимим доказами не доводить своїх висновків про безтоварність спірних господарських операцій з придбання товару.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просила суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях. Зокрема вказала, що до складу витрат позивачем безпідставно враховано вартість товару по неналежним чином оформлених документах. З цих же підстав, на думку податкового органу, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит. Наполягала, на тому, що при проведенні позапланової невиїзної перевірки товариства і прийнятті оскаржуваних рішень Вінницька ОДПІ діяла з дотриманням вимог чинного законодавства, на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

На підставі направлень виданих Вінницькою ОДПІ працівниками податкового органу, відповідно до ст.20, п.77.2 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та на виконання наказу Вінницької ОДПІ №2029 від 09.07.2015 року проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Вінспецпрофіль" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.03.2013 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складено акт № 1992/2202/38635842 від 07.08.2015 р., яким зроблено висновки про порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 58267 грн. за 2014 рік ;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 р. на загальну суму 64742 грн.

14.08.2015 року Вінницькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0003912202, яким ТОВ "Вінспецпрофіль" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 72834 грн., в тому числі 58267 грн. за основним платежем та 14567 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0003922202, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80970 грн., в тому числі 64776 грн. за основним платежем та 16194 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Як встановлено контролюючим органом, у період, що перевірявся, ТОВ "Вінспецпрофіль" перебувало в господарських взаємовідносинах з ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг" у зв'язку з поставкою товару (прокату). При цьому відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому підприємство безпідставно сформувало податковий кредит та податок на прибуток по цих операціях.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач вказує, що в наданих до перевірки видаткових та товарно-транспортних накладних не вказано дату та номер доручення за яким покупець отримував товар; в товарно-транспортній накладній № Р200 від 29.10.2014 р. не вказано вид транспорту та водія, який здійснював перевезення; відсутній підпис водія/експедитора у графі: вантаж наданий для перевезення … отримав водій/експедитор. Таким чином, як стверджує відповідач, товариством порушені правила оформлення перевізних документів та порядок їх заповнення.

В зв'язку з неповним заповненням бухгалтерської документації податковий орган дійшов висновку, що операції з придбання товарів позивачем у ТОВ"Метіпол Інтернешенел Трейдінг" мали нереальний товарний характер, адже у зв'язку з неповним заповненням перевізних документів, немає підтвердження переміщення товару у просторі. Як висновок, фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг" за перевіряємий період не проводилось.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних висновків Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області суд зазначає, що в силу положень підпункту 14.1.181 пункту. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (ПК України), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

На спростування висновків податкового органу позивачем надано ряд первинних бухгалтерських документів, які, на його думку, підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Аналіз таких документів засвідчує, що 15.09.2014 р. між ТОВ "Метіпол Інтернешенл Трейдинг" та ТОВ "Вінспецпрофіль" укладено договір поставки № 49 (а.с. 68-73), відповідно до пункту 1.1 якого ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг" зобов'язалося передавати у власність ТОВ "Вінспецпрофіль", а останній - прийняти та оплатити метал в бухтах, на умовах, визначених у договорі.

Факт поставки вказаного товару підтверджується видатковими накладними № 200 від 29.10.2014 року та № 201 від 29.10.2014 року за підписами уповноважених представників сторін договору. Крім того, у зв'язку із поставкою товару контрагентом позивача виписано податкові накладні № 103 від 29.10.2014 року та № 104 від 29.10.2014 року (а.с.82- 83).

Оплату за придбаний товар здійснено в повному обсязі, що підтверджується: рахунком про оплату (а.с. 95-97) та платіжним дорученням №655 від 15.09.2014 р. (а.с.98).

Транспортування поставленого для ТОВ "Вінспецпрофіль" товару підтверджується товарно-транспортними накладними № Р200 від 29.10.2014 року (а.с. 78, 80).

Крім того, позивачем додатково надано суду докази використання придбаного у ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг" товару у власній господарській діяльності, з яких слідує, що покат плоский оцинкований передано на виробництво з метою подальшої переробки в готову продукцію, що підтверджується актом переводу №225 від 29.10.14 р. та попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції. В подальшому перероблений у готову продукцію метал реалізовано ТОВ «Гепард-компані», що також підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, передніми калькуляціями вартості виробництва продукції, картками рахунку, платіжними дорученнями (а.с. 100-170).

Аналізуючи вищевказані документи суд враховує, що Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були обов'язковими для підтвердження формування податкового кредиту.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надані позивачем документи (договори, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення тощо) є первинними документами у розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій і не дають підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та є її основним видам.

При цьому співставленням даних, зазначених у таких документах, судом не встановлено будь-яких розбіжностей щодо обсягів, дати та вартості поставленого для позивача товару.

Крім того, факти виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинні викладатись в акті перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість відповідачем не надано належної оцінки вищевказаним первинним документами, хоча, як вбачається з акту перевірки, вони надавалися до перевірки. Також не наведено відповідачем обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Водночас суд вважає надуманими та безпідставними посилання контролюючого органу на те, що товарно-транспортні та видаткові накладні є неналежними первинними документами і не дають позивачу права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та/або податку на прибуток, оскільки, як стверджує відповідач, у них не вказано дату та номер доручення, на підставі якого отримано товар, а в товарно-транспортній накладній № 200 від 29.10.2014 р. не вказано виду транспорту та водія, який здійснював перевезення, не поставлено підпис водія.

З цього приводу суд окремо зазначає, що згідно пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Водночас, згідно абзацу третього пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей №99 від 16.05.1996 р., затвердженої Міністерством юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318 (чинної на момент проведення перевіряємих господарських операцій), при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Так, на виконання даної норми, ТОВ "Вінспецпрофіль" адресувало ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдинг" лист за № 49 від 28.09.2014р., згідно якого просило здійснювати відпуск товарів без довіреності встановленої форми на весь строк дії договору поставки №49 від 15.09.2014 р. (а.с.81).

Окрім того, ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдинг" 7.11.2014 р. направило позивачу листа № 0711/02, яким підтвердило, що вантаж згідно видаткових накладних №200 від 29.10.2014 р. та №201 від 29.10.2014 р. було перевезено автомобільним транспортом VOLVO держ. номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4) 29.10.2014 р. ТОВ "Лідер Плюс", що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р200 від 29.10.2014 р. та ТОВ "МІТ" пояснило, що перший екземпляр вищевказаної ТТН був наданий покупцю (ТОВ "Вінспецпрофіль") без марки авто та даних про водія у зв'язку з відправленням цієї (помилкової) ТТН перевізником (ТОВ "Лідер плюс") до вантажовідправника (ТОВ "МІТ") та надання її покупцю (а.с.79).

Зазначене спростовує висновки податкового органу про невідповідність первинної бухгалтерської документації вимогам чинного законодавства.

Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що дефектність документів, у разі її наявності, на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій та не може свідчити про наявність порушення саме податкового законодавства в розумінні положень Податкового кодексу України.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні як і інші вказані податковим органом нормативно-правові акти, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. №К/9991/64514/11 та від 16.04.2013 р. №К/9991/64514/11. Зокрема, в ухвалі від 16.04.2013 р. №К/9991/64514/11 Вищий адміністративний суд України вказав наступне: "Механізм підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ законодавством України не визначений. Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України визначають лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

Окремо суд також звертає увагу на те, що ставлячи в провину позивачу заниження податку на прибуток, в зв'язку з тим, що собівартість придбаних товарів не підтверджена відповідними первинними документами, та приймаючи відповідне рішення, податковий орган вказує на порушення товариством пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України. Тоді як такий пункт (така норма) у Податковому Кодексі України відсутня. Не знайшло свого підтвердження й порушення позивачем пункту 138.2 статті138 ПК України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності податкових повідомлень-рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям переліченим у статті 2 КАС України, відтак наявні підстави для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Вінницької ОДПІ від 14.08.2015 р. за №0003912202 та №0003922202, а тому адміністративний позов ТОВ "Вінспецпрофіль" слід задовольнити повністю.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог частини першої статті 94 КАС України, відповідно до якої, суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовільнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 14.08.2015 р. за № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Стягнути на користь ТОВ "Вінспецпрофіль" (вул. Максимовича, 10, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 38635842) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 308,63 грн. (триста вісім грн. 63 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна