Ухвала

від 30.09.2015 по справі 756/2699/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/11533/2015 Головуючий у І інстанції - Тітов М.Ю.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року та ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петерхоф-Україна», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем ТОВ «Петерхоф-Україна» 19.04.2013 року було укладено кредитний договір №40/2013, відповідно до якого відповідачу ТОВ «Петерхоф-Україна» надано кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 3 250 000,00 грн. на строк з 19.04.13 по 05.07.13. Додатковими угодами від 27.06.13, 05.08.13, 05.09.13, 05.10.13, 05.11.13, 05.12.13, 08.01.14 було продовжено строк дії кредитного договору до 05.02.14, ліміт овердрафту встановлено у розмірі 2 764 000,00 грн. та процентну ставку збільшено до 28% річних. Відповідач ТОВ «Петерхоф-Україна» зобов'язання за кредитним договором не виконав, в обумовлений кредитним договором строк кредит не повернув, нараховані відсотки за користування кредитом не сплатив. Станом на 30.01.2015 року заборгованість становить

3 752 635,25 грн., у тому числі: основний борг - 2 758 912,61 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 727 368,72 грн., пеня - 266 353,92 грн.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача ТОВ «Петерхоф-Україна» за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №40/2013-01 від 19.04.2013 року. Обсяг відповідальності відповідача ОСОБА_2 встановлений у сумі 1000,00 грн. Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 1000,00 грн. з поручителя, а з відповідача ТОВ «Петерхоф-Україна» на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 751 635,25 грн., а також судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 3 751 635,25 грн. з відповідача -юридичної особи.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Петерхоф-Україна», ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк «Контракт» заборгованість у сумі 1000,00 грн. Стягнуто пропорційно з ТОВ «Петерхоф-Україна», ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк «Контракт» судовий збір в розмірі по 121,80 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення та ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи тим, що судом порушено норми процесуального права. Зазначив, що оскаржуваним рішенням було задоволено лише частину позовних вимог, в іншій частині провадження по справі було закрито згідно з ухвалою суду від 07.07.2015 року, однак, станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення ухвала від 07.07.2015 року не набрала законної сили та не могла використовуватися судом. Представник позивача вказує, що закриваючи провадження в частині вимог, суд дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду заявлених вимог в суді загальної юрисдикції, вважає вимоги банку до боржника-юридичної особи та поручителя-фізичної особи взаємопов'язаними між собою, окремий їх розгляд неможливим.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу , просив рішення та ухвалу суду першої інстанції скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі.

Відповідачі просили відхилити апеляційну скаргу , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ Банк «Контракт» та ТОВ «Петерхоф-Україна» 19.04.2013 року було укладено кредитний договір №40/2013, відповідно до якого відповідачу ТОВ «Петерхоф-Україна» надано кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 3 250 000,00 грн. на строк з 19.04.13 по 05.07.13 (а.с. 7-10).

Додатковими угодами від 27.06.13, 05.08.13, 05.09.13, 05.10.13, 05.11.13 та від 08.01.14 продовжено строк дії до 05.02.14 (а.с.11-15,17). Додатковою угодою № 6 від 05.12.13 ліміт кредитування встановлено у розмірі 2 764 000,00 грн., відсоткову ставку збільшено до 28% річних, строк дії кредитного договору продовжено до 05.01.14 (а.с.16).

Між ПАТ Банк «Контракт» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №40/2013-01 від 19.04.2013 року. Обсяг відповідальності відповідача ОСОБА_2 встановлений у сумі 1 000,00 грн. (а.с.30).

Борг по кредитному договору станом на 30.01.2015 року становить 3 752 635,25 грн., з яких: заборгованість за кредитом становить 2 758 912,61 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становить 727 368,72 грн., пеня становить 266 353,92 грн. (а.с.6).

Постановляючи ухвалу про закриття провадження по справі в частині стягнення заборгованості з юридичної особи, яка не забезпечена порукою фізичної особи, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що правовідносини між юридичними особами відносяться до спорів, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст.. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Посилання апелянта на ту обставину, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією із сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки саме за суб'єктним складом суд першої інстанції розмежував правовідносини, які виникли між сторонами і закрив провадження в частині спору між юридичними особами, так як прийшов до висновку, що цей спір може бути розглянутий окремо в порядку господарського судочинства, і в порядку загального судочинства розглянув спір між сторонами в частині цивільних правовідносин, які виникли як між юридичними особами так і між фізичною особою-поручителем, так як саме і лише в цій частині розгляд спору окремо є неможливим.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і не може бути скасована з підстав, на які посилається апелянт.

Рішення суду першої інстанції щодо стягнення солідарно заборгованості із основного боржника та поручителя в межах 1000 гривень апелянтом не оскаржується по суті заявлених вимог, а лише із процесуальних підстав.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно закрив провадження в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості із основного боржника, а оскільки на момент постановлення рішення ухвала про закриття провадження не набрала законної сили, то суд не міг постановляти рішення в іншій частині спору.

Проаналізувавши та оцінивши всі вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про те, що оскільки суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості із основного боржника, то рішення про стягнення солідарно заборгованості в іншій частині є законним і скасуванню із зазначених підстав не підлягає.

За таких обставин колегія суддів вважає , що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» відхилити.

Рішення та ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 7 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді :