Ухвала

від 29.09.2015 по справі 128/2573/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія:

Справа № 128/2573/15-ц Провадження № 22-ц/772/2655/2015Головуючий в суді першої інстанції Гриценко І. Г. Категорія 27Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.

при секретарі Куленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23 липня 2015 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,-

встановила:

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 23 липня 2015 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно та транспортні засоби відповідача ОСОБА_2 в межах суми позову.

Не погодившись із даною ухвалою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати її та ухвалити нову, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Чернілевська Р.В. вимоги апеляційної скарги підтримала в частині скасування ухвали, проте просила передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_3 проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити в силі ухвалу суду першої інстанції як законну і обґрунтовану. Вважає, що оскільки у відповідача іншого майна, крім земельних ділянок, у власності немає, ухвала жодним чином не порушує права відповідача, а служить забезпеченням його вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

ОСОБА_3 звернувся в районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою.

З метою забезпечення свого позову, ОСОБА_3 одночасно подав заяву про забезпечення позову (а.с. 8), за змістом якої посилаючись на те, що відповідач має намір найближчим часом відчужити все своє нерухоме майно та транспортні засоби найближчим родичам через боргові зобов'язання, просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача.

Задовольняючи дану заяву суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Проте такий висновок судом першої інстанції зроблений передчасно, внаслідок неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права, які полягають в наступному.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ут руднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4, 7 Постанови від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному статтею 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводяться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Отже, з системного аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду слід здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, належним чином мотивувати ухвалу й застосовані заходи забезпечення.

Зазначені роз'яснення суд не прийняв до уваги, постановив ухвалу про забезпечення позову і не навів мотивів, із яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання або невиконання рішення суду в разі задоволення вимог.

Вказуючи про те, що позов забезпечується в межах ціни позову, в резолютивній частині жодним чином її не визначено.

Крім того, суд першої інстанції не з'ясував необхідних даних про особу відповідача й не врахував, що останній є фізичною особою-підприємцем, а тому вжиття заходів забезпечення позову в обсязі, що застосований судом - накладення арешту на все без винятку нерухоме майно та транспортні засоби може призвести до незворотних негативних наслідків для господарської діяльності останнього.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції порушив порядок розгляду заяви про забезпечення позову, належним чином не з'ясував фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення даного питання та дійшов помилкового й передчасного висновку про її задоволення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 304, 307, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23 липня 2015 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою - скасувати, а вирішення даного питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.