Рішення

від 24.09.2015 по справі 908/3862/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 2/93/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2015 Справа № 908/3862/15

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №908/3862/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь, Запорізька область,

до відповідача-1: Мелітопольська міська рада, м. Мелітополь, Запорізька область,

від відповідача-2: Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область,

про визнання приміщення включеним до переліку об'єктів, що підлягають приватизації та про визнання договору оренди №188 від 01.06.2003р. продовженим

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Мелітопольської міської ради про визнання приміщення включеним до переліку об'єктів, що підлягають приватизації та про визнання договору оренди №188 від 01.06.2003р. продовженим.

Ухвалою господарського суду від 30.06.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/93/15 та призначено розгляд справи на 30.07.2015р.

Сторони своїх представників в судове засідання 30.07.2015р. не направили. У зв'язку з цим фіксація судового процесу технічним засобами не здійснювалась.

Від позивача 13.07.2015р. надійшло клопотання про зміну предмету позову, викладеного під другим номером у позовній заяві, на наступний: зобов'язати суб'єкта права комунальної власності - продавця комунального майна Мелітопольської територіальної громади - Мелітопольську міську раду здійснити у відповідності з порядком, встановленим у Законі України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизацію приміщення площею 331,6 кв.м. по АДРЕСА_1 приватним підприємцем - фізичною особою ОСОБА_1.

17.07.2015р. від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача-2 Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради та залучити в якості третьої особи Мелітопольського міського голову. Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач просить суд змінити предмет та обґрунтування позовної заяви, викладеного під другим номером на наступне: зобов'язати Управління комунальної міської власності Мелітопольської міської ради у відповідності до порядку, встановленому в Законі України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а також на підставі ст. ст. 1.1, 2.1 ,2.2.1., 2.2.3 положення про Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради, підготувати проект договору купівлі-продажу приміщення площею 331,6 кв.м. по АДРЕСА_1 та надати його після підписання Мелітопольським міським головою на затвердження Мелітопольській міській раді. Також позивач просить клопотання про заміну предмета позову від 17.07.2015р. вважати недійсним.

Від відповідача 29.07.2015р. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в засіданні сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Розглянувши клопотання, суд ухвалою від 30.07.2015 р. залучив до участі у справі в якості другого відповідача Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради, оскільки саме на нього покладені функції у сфері оренди та приватизації комунального майна. У задоволенні клопотання позивача про залучення Мелітопольського міського голови до участі у справі, в якості третьої особи, суд відмовив, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 27 ГПК України позивачем не визначено, на яких підставах потрібно залучити міського голову до участі у справі. Пункт 2 клопотання позивача від 17.07.2015р. про зміну предмету та підстав позову суд залишив без задоволення, оскільки він не відповідає вимогам ст. 22, 54, 57 ГПК України.

Також ухвалою суду від 30.07.2015 р. виправлено описку, допущену у вступній частині ухвали господарського суду Запорізької області від 30.06.2015р. у справі №908/3862/15: ухвалено замість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 читати Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Залучено у якості відповідача-2 Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради Запорізької області (ідентифікаційний код 25716739, майдан Перемоги, б. 3, офіс 504, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312). Відкладено розгляд справи на 24.09.2015 р.

В судове засідання 24.09.2015 р. сторони своїх представників не направили.

Від позивача 23.09.2015 р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що Вищим господарським судом України призначено розгляд іншої справи за участю позивача на 29.09.2015 р., а також у зв'язку з тим, що представник позивача має бути госпіталізований для проходження профілактичного лікування від цукрового діабету в період з 16.10.2015 р. по 30.10.2015 р.

Від відповідачів 1 і 2 надійшло 24.09.2015 р. клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з участю їхнього представника в іншому судовому засіданні.

Суд залишив дані клопотання без задоволення, оскільки сторони завчасно були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і не були позбавлені можливості відповідно до вимог ст. 28 ГПК України уповноважити на своє представництво інших представників. Крім того, посилання позивача на зайнятість у судовому засіданні 29.09.2015 р. та в подальшому неможливість прибуття в суд у жовтні 2015 року не перешкоджало йому прибути в судове засідання 24.09.2015 р. Розгляд справи вже відкладався судом і сторони мали можливість надати необхідні докази в підтвердження своїх вимог.

Відповідач-1 у відзиві на позов просить відмовити позивачу в позові у повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними і не відповідають діючим нормативним актам України. Вказує на те, що питання про включення орендованого приміщення в перелік об'єктів приватизації розглядалось Мелітопольською міською радою неодноразово (30.09.2011 р., 28.11.2011 р., 31.05.2013 р.) і було прийнято рішення про відмову у включенні цього об'єкта до переліку. Вказані рішення не були оскаржені відповідачем. Вважає, що прийняття судом рішення щодо включення спірного приміщення у перелік об'єктів, що підлягають приватизації, є перевищенням повноважень суду і фактично підміною компетенції міської ради.

Відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач-2 зауважив, що у встановлений законодавством строк позивач був повідомлений орендодавцем про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди та необхідність звільнення орендованого приміщення. На засіданні комісії з укладання та переукладання договорів оренди майна комунальної власності територіальної громади м. Мелітополя 22.04.2014 р прийнято рішення щодо відмови в продовженні терміну договору оренди. Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради Запорізької області здійснює свої повноваження орендодавця майна комунальної власності тільки за наявності відповідного рішення Мелітопольської міської ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про надання згоди відповідно до п. 6.3 договору оренди. Також зауважує, що сторони договору не передбачали можливість набуття орендарем права власності на орендоване майно внаслідок здійснення поліпшень нерухомого майна, які неможливо відокремити.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представників сторін.

Розглянувши позовні вимоги та матеріали справи, суд встановив наступне.

01.06.2003р. між Мелітопольською міською радою (орендодавець, відповідач-1) і приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар, позивач) був укладений договір оренди окремо розташованої будівлі, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окремо розташовану будівлю, загальною площею 221,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, яка знаходиться в комунальній власності Мелітопольської міської ради. Факт передачі майна в оренду підтверджується атом прийому-передачі від 01.06.2003р.

Строк дії договору встановлений п.10.1 договору і становить з 01.06.2003р. по 01.06.2013р.

19.04.2005р. до зазначеного договору укладена додаткова угода, якою сторони внесли зміни до адреси орендованого об'єкта у зв'язку зміною адресного номеру будинку, а саме: замість адреси АДРЕСА_1 вказали АДРЕСА_1.

Пунктом 6.3 договору передбачено право орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.

Пунктом 10.5 договору передбачено, що питання компенсації орендодавцем вартості невід'ємних поліпшень вирішується відповідно до цього договору та чинного законодавства.

Пункт 10.7 договору передбачає, що він припиняється у разі приватизації об'єкта за участю орендаря.

08.08.2006 р. до господарського суду Запорізької області звернулась приватний підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області про зобов'язання прийняти рішення щодо включення об'єкту приватизації до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.10.2006 р. у справі №4/419/06-АП даний позов задоволено. Зобов'язано Мелітопольську міську раду прийняти рішення про включення окремо розташованої будівлі загальною площею 221,1 кв.м. по АДРЕСА_1 в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу приватним підприємцем ОСОБА_1

Частиною 3 статті 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова господарського суду Запорізької області від 19.10.2006 р. у справі №4/419/06-АП не була оскаржена та набрала законної сили, а тому встановлені в ній обставини не підлягають доведенню знову при розгляді даної господарської справи.

З постанови в адміністративній справі №4/419/06-АП вбачається, що 29.01.2004р. Мелітопольською міською радою було прийнято рішення № 6, яким затверджено програму приватизації комунальної власності Мелітопольської міської ради на 2004р. і перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2004р. Згідно з додатком до цього рішення, до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2004р., було внесено будівлю по АДРЕСА_1, орієнтовною вартістю 40 000грн. При цьому спосіб приватизації об'єкту визначено не було. В лютому 2004р. позивачем за згодою орендодавця був виконаний ремонт орендованого приміщення, загальна сума ремонтних робіт складає 12 553грн., що перевищує 25 відсотків залишкової вартості орендованого приміщення. Даний факт підтверджується висновком про ідентифікацію поліпшень орендованого майна від 2006р., проведеним ТОВ "Палата -консалтинг".

Суд в адміністративній справі встановив, що згода орендодавця (Мелітопольської міської ради) на проведення ремонтних робіт з реконструкції орендованої будівлі підтверджується листом Мелітопольського міського голови від 03.09.2003р. № 01-14\2517, рішенням виконкому Мелітопольської міської ради від 28.07.2003р. № 187\4. Проведення поліпшень підтверджується договором підряду № 06\105 від 07.01.2004р., укладеним з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, актом прийому виконаних робіт за лютий 2004р., локальним кошторисом витрат №06\02 на ремонтні роботи по АДРЕСА_1., товарним чеком №8 від 11.02.2004р. на 12 553грн. Крім того, достовірність розміру та джерел фінансування робіт з поліпшення орендованого майна підтверджується аудиторським висновком, зробленим приватним підприємством аудиторською фірмою "Професіонал - інформ" 27.06.2006р., згідно з яким позивач здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на загальну суму 12 553грн, що відповідає фактичному обсягу виконаних робіт. Суд визнав, що виходячи з аналізу виконаних ремонтних робіт здійснене поліпшення неможливо відокремити від відповідного об'єкту без завдання йому шкоди.

29.09.2004р. позивач звернувся до відповідача з заявою встановленої форми про включення орендованого приміщення в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. До вказаної заяви були долучені всі документи, передбачені ст.4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств". Вказаний факт відповідач по адміністративній справі визнав в судових засіданнях. Також представник відповідача погодився з тим, що позивачем здійснені невід'ємні поліпшення орендованого майна, вартість яких складає більше 25 відсотків залишкової вартості майна. Це також підтверджується і тим, що управління комунальної власності Мелітопольської міської ради, що є органом приватизації, розглянувши заяву позивача про приватизацію спірного приміщення, підгодовувало проект рішення про затвердження об'єкта приватизації - окремо розташованої будівлі по АДРЕСА_1 у переліку об'єктів приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу. Вказаний проект рішення 25.02.2005р. було винесено на чергове засідання сесії Мелітопольської міської ради. Згідно з витягом з протоколу засідання 44 сесії міської ради від 25.02.2005р. об'єкт приватизації, розташований за адресою АДРЕСА_1, в переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, затверджено не було. Не було також визначено і іншого способу приватизації, встановленого Законом, відносно спірного об'єкту.

23.05.2006р. позивач повторно звернувся до міського голови та органу приватизації Мелітопольської міської ради з заявою про винесення на розгляд сесії міської ради питання про затвердження способу приватизації відносно окремо розташованої будівлі по АДРЕСА_1. У встановлений Законом місячний строк заява розглянута не була, відповідне рішення про визначення способу приватизації прийняте не було.

Суд в адміністративній справі також встановив, що спірне нежитлове приміщення - окремо стояча будівля, що розташована у АДРЕСА_1 є індивідуально визначеним майном комунальної власності територіальної громади м.Мелітополь, а значить є об'єктом малої приватизації, тому порядок його приватизації регулюється Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Відповідно до ст.3 зазначеного Закону приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом. Відповідно до п.51 Закону України "Про державну програму приватизації на 2000-2002рр."передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкту без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 відсотків залишкової вартості майна. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію майна відповідно до законодавства України. Власником майна -Мелітопольською міською радою - 29.01.2004р. було прийнято рішення №6 про приватизацію спірного майна.

Статтею 7 Закону України про малу приватизацію визначено порядок приватизації, згідно з яким включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених в частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації, чи з ініціативи покупців. Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із переліків об'єктів, що підлягають приватизації, залежно від способу, та надають необхідний пакет документів. Орган приватизації розглядає подану заяву і у разі відсутності підстав для відмови в приватизації включає підприємство до переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.7 зазначеного Закону законодавець встановив вичерпний перелік підстав для відмови в приватизації, а саме , коли: особа, яка подала заяву, не може бути покупцем відповідно до Закону, є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства, не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України від 13.12.2000р. по справі № 1-16\2000 положення частини 5 ст.7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації.

За результатами судового розгляду суд встановив, що 29.09.2004р. позивач у встановленому чинним законодавством порядку звернувся до органу приватизації з заявою про приватизацію окремо стоячої будівлі розташованої у АДРЕСА_1 , в якій просив відповідача включити наведений об'єкт до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Заява зареєстрована в управлінні комунальної власності Мелітопольської міської ради 29.09.2004р. за №067\04. Орган приватизації, розглянувши подану заяву, включив спірний об'єкт до переліку об'єктів приватизації шляхом викупу. Однак, власником майна, 25.02.2005р. зазначене рішення прийнято не було, оскільки не набрало достатньої кількості голосів.

Згідно абзацу 1 п.5 мотивувальної частини та абз 2 п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000р.№ 14-рп\2000 у справі 1-16\2000, доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків, визначених законами.

Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених ст.11 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств" та іншими Законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають та затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків передбачених ст.11 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств" та іншими законами. Таким законом, є зокрема Закон України „Про державну програму приватизації", а саме ст.51 цього Закону, яка надає право на викуп майна орендарю, який за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів невідокремлені поліпшення орендованого майна вартість яких складає більше 25 % залишкової вартості майна. Отже, пропозиція позивача у справі щодо викупу орендованого ним майна, відносно якого вже було прийнято рішення про приватизацію, є обов'язковою для відповідача, і він зобов'язаний затвердити запропонований спосіб приватизації шляхом прийняття відповідного рішення.

Враховуючи викладене, суд задовольнив позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про включення окремо розташованої будівлі по АДРЕСА_1 в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу приватним підприємцем ОСОБА_1

27.11.2006 р. на виконання постанови господарського суду Запорізької області від

19.10.2006р. у справі № 4/419/06-АП видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 22.03.2007 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про зобов'язання Мелітопольської міської ради прийняти рішення про включення окремо розташованої будівлі по АДРЕСА_1 в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу приватним підприємцем ОСОБА_1

Мелітопольській міській раді була надана можливість добровільно виконати вимоги рішення суду та постанови державного виконавця у строк до 29.03.2007 р. Однак рішення не було виконано боржником. У зв'язку з цим 30.03.2007 р. на адресу боржника була направлена вимога державного виконавця, якою зобов'язано Мелітопольську міську раду виконати вимоги виконавчого листа. У відповідь на вимогу Мелітопольська міська рада повідомила, що нею підготовлено проект рішення відповідно до рішення суду, який буде розглянутий на черговому засіданні сесії Мелітопольської міської ради, що попередньо призначене на 23-24 квітня 2007 року.

07.05.2007 р. на адресу боржника була направлена повторна вимога. У відповідь на дану вимогу Мелітопольська міська рада повідомила, що на розгляд сесії Мелітопольської міської ради від 25.02.2005 р. був винесений проект рішення «Про затвердження способу приватизації об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2005 році», в який був включений і об'єкт по АДРЕСА_1. При розгляді вказаного питання, проект не набрав достатньої кількості голосів та не був затверджений.

18.07.2007 р. на адресу боржника направлена повторна вимога. У відповідь на це боржник повідомив, що питання про прийняття рішення відповідно до виконавчого листа включено до порядку денного наступної сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Станом на 18.09.2007 р. рішення боржником виконано не було. Стосовно розгляду питання про виконання виконавчого листа боржник повідомив, що при голосуванні на сесії ради відповідне питання не набрало необхідної кількості голосів.

16.10.2007 р. на адресу боржника направлена повторна вимога, на яку отримано відповідь боржника про включення питання про виконання виконавчого листа до порядку денного наступної сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області.

За повторне невиконання у встановленому законом порядку рішення суду та законних вимог державного виконавця відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця на боржника накладений штраф у розмірі 680,00 грн.

10.12.2007 р. до прокуратури Мелітопольського Запорізької області підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області було направлено подання щодо порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України у відношенні осіб, винних у невиконанні рішення суду.

29.12.2007 р. Мелітопольською міжрайонною прокуратурою Запорізької області проведено перевірку, за результатами якої прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину.

Постановою від 29.12.2007 р. № 65/4 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 4/419/06-АП.

У лютому 2010 року постановою Державного виконавця відділу примусового виконання рішень виконавчої служби Управління юстиції у Запорізькій області знову було розпочато провадження ВП №21039815 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 4/419/06-АП.

27.12.2010р. Мелітопольською міською радою Запорізької області прийнято рішення про відмову у включенні окремо розташованої будівлі загальною площею 221,1 кв.м. по АДРЕСА_1 в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу приватним підприємцем ОСОБА_1

У зв'язку з цим, 14.03.2011 р. підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про роз'яснення судового рішення -постанови господарського суду Запорізької області від 19.10.2006 р. по адміністративній справі № 4/419/06-АП щодо змісту рішення, яке необхідно прийняти боржнику.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2011 р. у справі №4/419/06-АП роз'яснено, що постановою господарського суду Запорізької області від 19.10.2006 р. по адміністративній справі № 4/419/06-АП Мелітопольська міська рада Запорізької області була зобов'язана прийняти рішення саме про включення окремо розташованої будівлі загальною площею 221,1 кв.м. по АДРЕСА_1 в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу ПП ОСОБА_1

Враховуючи ухвалу про роз'яснення судового рішення, вимогою державного виконавця від 01.09.2011 р. зобов'язано боржника виконати рішення суду у справі №4/419/06-АП.

Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 30.09.2011 р. № 3/1 відмовлено у включенні окремо розташованої будівлі загальною площею 221,1 кв.м. по АДРЕСА_1 в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу ПП ОСОБА_1

У зв'язку з невиконанням рішення суду боржником державним виконавцем накладено на боржника штраф у розмірі 680,00 грн. та встановлено відповідною вимогою новий строк для виконання рішення суду.

Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 28.11.2011 р. № 3/1 відмовлено у включенні окремо розташованої будівлі загальною площею 221,1 кв.м. по АДРЕСА_1 в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу ПП ОСОБА_1

Протягом 2012-2013 років боржником виносились аналогічні рішення про відмову у включенні окремо розташованої будівлі загальною площею 221,1 кв.м. по АДРЕСА_1 в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу ПП ОСОБА_1

Оскільки станом на 17.06.2013 р. рішення суду боржником не було виконано, державним виконавцем на боржника накладено штраф у подвійному розмірі за повторне невиконання рішення суду. Також направлено до райвідділу подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 382 КК України, посадових осіб Мелітопольської міської ради.

У зв'язку з неможливістю виконати рішення суду без особистої участі боржника виконавче провадження постановою державного виконавця від 01.08.2013 р. було закрито на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, незважаючи на обов'язковість виконання судового рішення про зобов'язання Мелітопольської міської ради Запорізької області включити окремо розташовану будівлю загальною площею 221,1 кв.м. по АДРЕСА_1 в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу ПП ОСОБА_1, дане рішення відповідачем не виконано. Натомість і прийняті відповідача-1 рішення про відмову від приватизації позивач не оскаржував.

Окрім того, 01.06.2013 р. закінчився термін дії договору оренди № 188 від 01.06.2003р. У зв'язку з цим 20.05.2013 р. на адресу Мелітопольської міської орендарем було направлено листа, в якому орендар підтвердив намір продовжити термін дії договору оренди або укласти новий договір. У відповідь на це в адресу орендаря був направлений лист від 03.06.2013 р. № 186/2-07 за підписом секретаря Мелітопольської міської ради про те, що Мелітопольська міська рада не має наміру продовжувати термін дії договору оренди і вимагає повернути орендоване майно. До листа було додано акт прийому-передачі. Даний факт також було встановлено і постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 908/5762/14.

07.06.2013 р. на адресу орендаря було відправлено листа № 99;100 Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради, яким орендаря було повідомлено, що розгляд його заяви про продовження терміну дії договору відбудеться не черговому засіданні комісії по укладанню та переукладанню договорів оренди територіальної громади м.Мелітополя.

08.08.2013 р. орендарем було направлено до Мелітопольської міської ради звіт про незалежну оцінку майна і ідентифікацію невідокремлюваних поліпшень орендованого майна для використання звіту при укладанні нового договору оренди та вирішенні питання щодо компенсації витрат орендаря при реконструкції або визнання Мелітопольською міською радою права власності орендаря на частку майна, пропорційну його витратам на поліпшення.

24.09.2013 р. орендарем було отримано листа № 148 Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради про відмову рішенням депутатської комісії по земельним питанням та комунальної власності в проведенні компенсації та визнанні права власності на частку майна.

05.11.2013 р. позивачем було отримано листа № 100 Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради про те, що 24.10.2013 р. комісією по укладанню та переукладанню договорів оренди розглянуто заяву орендаря про укладання договору оренди на новий термін або визнання продовженим діючого договору. Комісією прийнято рішення від 24.10.2013 р. (протокол № 13) про відкладення розгляду цього питання до наступного судового засідання.

Враховуючи те, що протягом місячного терміну після закінчення дії договору оренди орендар не отримав рішення Мелітопольської міської ради щодо продовження або відмови в продовженні договору оренди, а також те, що рішення суду щодо включення орендованого приміщення до переліку об'єктів приватизації відповідачем не виконано, орендар звернувся до господарського суду продовженим на той же термін на тих же умовах і просить суд винести рішення про наступне:

- вважати включення та затвердження у перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу приватним підприємцем ОСОБА_1 приміщення пол. 221,1 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 у м. Мелітополі Запорізької області таким, що відбулося рішенням суду;

- вважати договір оренди № 188 від 01.06.2003 р. між ФОП ОСОБА_1 та Мелітопольською міською радою продовженим на тих же умовах і на той же термін.

Проаналізувавши встановлені вище обставини та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, порушене право підлягає захисту судом лише у спосіб, який встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини сторін врегульовані договором оренди № 188 від 01.06.2003 р., який за своїм змістом є договором оренди комунального майна.

Спеціальним законом з питань оренди комунального майна є Закон України від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна».

У ч. 2 ст. 26 даного Закону встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначено у підпунктів 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії договору оренди № 188 від 01.06.2003 р. закінчився 01.06.2013 р. (п. 10.1 цього договору).

У відповідь на заяву орендаря від 20.05.2013 р. щодо продовження договору оренди або укладення нового договору оренди Мелітопольська міська рада Запорізької області надіслала орендарю лист від 03.06.2013 р. № 186/2-007 про припинення договору оренди комунального майна у зв'язку з тим, що Мелітопольська міська рада Запорізької області не має наміру продовжувати термін дії договору оренди. Також зобов'язано орендаря протягом 10-ти днів з дня отримання цього листа повернути орендоване майно за актом прийому-передачі орендованого приміщення, два примірники яких були направлені орендарю з цим листом. В подальшому на засіданні комісії з укладання та переукладання договорів оренди майна комунальної власності територіальної громади м. Мелітополя 22.04.2014 р прийнято рішення (протокол № 4) щодо відмови в продовженні терміну договору оренди.

Таким чином, у встановлений законодавством строк орендар був повідомлений про відсутність у орендодавця наміру продовжувати договір оренди. Рішення про відмову в продовженні договору оренди позивачем не оскаржено.

За таких обставин договір оренди є таким, що припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено. Тому у суду немає правових підстав визнавати даний договір продовженим.

Крім того, у підпункті 4.2 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» роз'яснено, що господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (стаття 20 ГК України, стаття 15, частина друга статті 16 ЦК України) способам захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Відносини приватизації між сторонами регулюються Законом України від 06.03.1992р. № 2171-ХІІ „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Статтею 7 Закону України про малу приватизацію визначено порядок приватизації, згідно з яким включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених в частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації, чи з ініціативи покупців Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із переліків об'єктів, що підлягають приватизації, залежно від способу, та надають необхідний пакет документів. Орган приватизації розглядає подану заяву і у разі відсутності підстав для відмови в приватизації включає підприємство до переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Таким чином, прийняття рішення про включення певного об'єкту малої приватизації до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, є компетенцією органу приватизації.

Як було зазначено вище орган приватизації розглянув питання щодо приватизації спірного об'єкту та відмовив у включенні орендованого приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Рішення про відмову в приватизації позивач не оскаржив у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави вважати встановленим факт включення певного об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, за відсутності рішення компетентного органу приватизації про включення цього об'єкту до такого переліку. Вирішуючи господарські спори суд повинен діяти в межах повноважень, визначених процесуальним законодавством, та захищати права осіб у спосіб, визначений діючим законодавством України або договором між сторонами.

Договором між сторонами та законодавством не передбачено такого способу захисту як «вважати включення та затвердження орендованого приміщення у перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу таким, що відбулося рішенням суду» та «вважати договір оренди № 188 від 01.06.2003 р. продовженим». За своїм змістом ці позовні вимоги є вимогами про встановлення певних юридичних фактів. Однак господарські суди не розглядають спори про встановлення фактів.

Виходячи зі змісту статей 1, 12 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, а господарські суди розглядають справи у спорах позовного провадження. До повноважень господарського суду не відноситься розгляд справ про встановлення певних фактів. Тобто обрані позивачем способи захисту прав, які він просить застосувати в позовній заяві, не відповідають встановленим законодавством способам захисту прав та компетенції господарського суду.

Відповідно до роз'яснення, викладеного у п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Враховуючи викладене, оскільки заявлені позовні вимоги не відповідають встановленим законодавством способам захисту цивільних прав, і правові підстави для задоволення цих вимог відсутні, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 30.09.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.