Рішення

від 17.09.2015 по справі 910/17704/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015Справа №910/17704/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тер"

до Приватного акціонерного товариства "Комсомольська Правда - Україна"

про стягнення 274944,50 грн.

Суддя Демидов В.О.

З участю представників сторін:

від позивача: Оліфір К.М. (представник за довіреністю);

від відповідача: Войтенко М.М. (представник за довіреністю).

встановив:

10.07.2015 до Господарського суду міста Києва звернулося Товарисвто з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тер" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Комсомольська Правда - Україна" про стягнення заборгованості за договором № 4 про виготовлення поліграфічної продукції від 22.12.2014 в сумі 241327 грн. 09 коп., пені у сумі 32939 грн. 86 коп. та 3% річних у сумі 677 грн. 55 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання договором № 4 про виготовлення поліграфічної продукції від 22.12.2014 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату вартості переданої йому позивачем, як Виконавцем, продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином у розмірі 241 327,09 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 порушене провадження по справі № 910/17704/15, розгляд справи призначено на 30.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 розгляд справи було відкладено до 20.08.2015.

В судовому засіданні 20.08.2015 відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 08.09. 2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 судом за клопотанням представника відповідача у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 17.09.2015.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

17.09. 2015 відповідачем суду подане письмове клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи. В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказав, що має сумніви щодо обґрунтованості нарахування позивачем пені та 3% річних.

Згідно з частиною 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.

У заявленому клопотанні відповідачем не вказано обґрунтованих та достатніх підстав для призначення економічної експертизи і роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань, що виникають при вирішенні господарського спору у справі № 910/17704/15, а тому, заявлене відповідачем є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

22.12.2015 між позивачем (надалі - Виконавець або Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник або Покупець або Отримувач) укладено договір № 4 про виготовлення поліграфічної продукції (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець прийняв на себе зобов'язання зі здійснення друку поліграфічної продукції і видання, газети, журнали, брошури, буклети, тощо) офсетним способом. В комплекс послуг входить: прийняття Виконавцем файлів оригінал-макета замовлення на носієві Замовника за допомогою мережі Інтернет по електронній пошті, виготовлення плівок і друкарських форм, друк тиражу замовлення, пакування в пачки. Замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію/товар, оплатити вартість виконаних робіт по її виготовленню, наданих послуг згідно рахунку та видаткової накладної.

На виконання умов Договору в період з квітня по червень 2015 року позивач здійснив друк замовленої відповідачем продукції та передав її останньому на загальну суму 241327,09 грн., що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на видаткових накладних №№: 364, 383, 391, 404, 405, 411, 423, 425, 428, 431, 438, 449, 450, 454, 459, 469, 475, 478, 479 та 481, а також підтверджується складеним сторонами актом звірки розрахунків станом на 31.08.2015 (належним чином засвідчені копії накладних та акту містяться в матеріалах справи).

Після звернення позивача до суду відповідач сплатив на користь позивача 30000,00 грн. за товар, отриманий за Договором.

До матеріалів справи надано оригінал платіжного доручення № 769 від 26.08.2015 на суму 30000 ,00 грн. та належним чином засвідчену копію акту звірки розрахунків станом на 31.08.2015.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову і припинення провадження у справі у частині позовних вимог з таких підстав .

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 22.12.2015 сторонами укладено договір № 4 про виготовлення поліграфічної продукції за п. 1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов'язання зі здійснення друку поліграфічної продукції і видання, газети, журнали, брошури, буклети, тощо) офсетним способом.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем умов Договору та друку і поставки відповідачеві у період з квітня по червень 2015 року продукції на загальну суму 241327,09 грн. Відповідач отримав відповідний товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на видаткових накладних №№: 364, 383, 391, 404, 405, 411, 423, 425, 428, 431, 438, 449, 450, 454, 459, 469, 475, 478, 479 та 481, а також актом звірки розрахунків станом на 31.08.2015.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що оплата вартості замовлення у повному розмірі здійснюється Замовником протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження готової продукції (тиражу) на підставі отриманого від Виконавця рахунку.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач стверджує, що Покупець вартість поставленого Продавцем товару у передбаченому Договором порядку та строки не здійснив.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення боргу за Договором, який виник у відповідача внаслідок несплати поставленої позивачем продукції.

При цьому судом враховано те, що 08.09.2015 через канцелярію до суду від відповідача надійшли докази того, що після звернення позивача до суду відповідач сплатив на користь позивача 30 000,00 грн. за товар по Договору.

Так, судом долучено до матеріалів справи № 910/17704/15 докази, які свідчать про сплату відповідачем на користь позивача 30000,00 грн. за товар, а саме оригінал платіжного доручення № 769 від 26.08.2015 та належним чином засвідчену копію акту звірки розрахунків станом на 31.08.2015.

З огляду на викладене провадження у справі щодо стягнення боргу у розмірі 30000,00 грн. підлягає припиненню на підставі положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з віднесенням на відповідача судовий витрат у справі у цій частині відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 2.6. Договору випливає, що у випадку не оплати замовлення протягом строку, визначеного в п. 2.5 Договору, Замовник на вимогу Виконавця зобов'язаний сплатити суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних простроченої суми, пеню у розмірі 0,4% від суми боргу за кожен день прострочення та відшкодовує завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням факту прострочення відповідачем оплати вартості отриманого за Договором товару за розрахунком суду стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 13557,51 грн. пені за період з 09.05.2015р. по 06.07.2015р. по накладним №№: 364, 383, 391, 404, 405, 411, 423, 425, 428, 431, 438, 449, 450, 454, 459, 469, 475, 478, 479 та 481.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару, стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Продавця підлягає 677,54 грн. 3% річних за період з 09.05.2015р. по 06.07.2015р. по накладним №№: 364, 383, 391, 404, 405, 411, 423, 425, 428, 431, 438, 449, 450, 454, 459, 469, 475, 478, 479 та 481.

Враховуючи викладене, провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 30 000,00 грн. підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення боргу за договором у розмірі 211327,09 грн., пені - 13557,51 грн. та 3% річних - 677,54 грн.

Таким чином, зокрема, приймаючи до уваги сплату відповідачем частини боргу вже після звернення кредитора з позовом, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 4510,74 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "КП в Україні" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тер" боргу у сумі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень) провадження у справі № 910/17704/15 - припинити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КП в Україні" (ідентифікаційний код 23731640, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 104, 6-й пов.), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Тер" (ідентифікаційний код 36829762, адреса: 46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 28), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: борг - 211327,09 грн. (двісті одинадцять тисяч триста двадцять сім гривень 09 копійок), пеню - 13557,51 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень 51 копійка), 3% річних - 677,54 грн. (шістсот сімдесят сім гривень 54 копійки) та судові витрати - 4510,74 грн. (чотири тисячі п'ятсот десять гривень 74 копійки). Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 17.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне рішення складено 22.09.2015.

Суддя В.О. Демидов