Ухвала

від 17.09.2015 по справі 910/13488/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.09.2015Справа № 910/13488/14

За заявою про за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд» затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження Товариства з обмеженою відповідальністю «Преско - В» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд» стягнення 1 353 728 грн. 77 коп. Суддя Чинчин О.В.

Представники сторін:

від Позивача: Чепурнова І.А. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Максимова Ю.І. (представник за Довіреністю);

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преско-В" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" про стягнення 1094180, 00 грн. з яких: 1020000,00 грн. - основний борг, 60504,11 грн. - пеня, 13675,89 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року у справі №910/13488/14 (Суддя Васильченко Т.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" 1250000 грн. 00 коп. - основного боргу, 86997 грн. 81 коп. - пені, 16730 грн. 96 коп. - 3 % річних та 27074 грн. 57 коп. судового збору.

На виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року у справі № 910/13488/14, 23 вересня 2014 року Господарським судом міста Києва видано Наказ.

01 вересня 2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд» Заяву про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження від 01 вересня 2015 року по справі №910/13488/14, якою просив затвердити мирову угоду.

Резолюцією - Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд» Заяву про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження передано для вчинення подальших процесуальних дій судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2015 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження у справі №910/13488/14 прийнято до розгляду суддею Чинчин О.В., судове засідання призначено на 09.09.2015 року.

09.09.2015 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року призначено розгляд заяви на 17.09.2015 року, з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи.

В судовому засіданні 17.09.2015 року представник Відповідача підтримав Заяву про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження від 01 вересня 2015 року по справі №910/13488//14, просив суд задовольнити. В судовому засіданні представник Позивача надав усні пояснення по суті заяви про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження Господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення.

Судом може бути затверджено мирову угоду на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України "Про виконавче провадження". Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження. (п. 7.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»)

За приписами п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.

Господарський суд зазначає, що умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялись в позовній заяві. Якщо умови угоди містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

За результатами розгляду питання про затвердження мирової угоди господарський суд: затверджує мирову угоду; відмовляє у затвердженні мирової угоди. Господарський суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо вона: а) суперечить закону; б) порушує права й законні інтереси інших осіб.

Досліджуючи умови мирової угоди, суд повинен виходити з норм ст. 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Суд також відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо: а) мирова угода не відповідає загальним вимогам норм матеріального права щодо змісту угод;. б) мирову угоду підписано представником, який не має на це повноважень;в) мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору; г) мирова угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язання сторін; д) мирова угода стосується осіб, які не є сторонами спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2015 року по справі №904/4634/14.

Як вбачається з поданої сторонами на затвердження суду мирової угоди від 01 вересня 2015 року, сторони досягли згоди, що сума заборгованості боржника перед стягувачем становить 1 380 803 грн. 34 коп. та боржник в якості погашення заборгованості протягом 3 робочих днів після затвердження Господарським судом м. Києва даної мирової угоди передає, а стягувач приймає у власність 1/2 частину нежитлової адміністративної будівлі з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів площею 1221,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10-Г, і яка належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності від 01.06.2007 року, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення №936-С/ЮНП від 25.05.2007 року та зареєстрована 16.07.2007 року Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» у реєстровій книзі №157п-160 за реєстровим №8528-П. За умовами мирової угоди право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Преско - В» на 1/2 частину нежитлової адміністративної будівлі з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів виникає з моменту державної реєстрації такого права на підставі ухвали Господарського суду м. Києва про затвердження цієї мирової угоди.

Тобто, в частині передачі майна в рахунок погашення встановленої рішенням суду заборгованості подана на затвердження мирова угода за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а отже повинна відповідати загальним вимогам чинного законодавства щодо вчинення такого правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Крім того, Суд зазначає, що затвердження мирової угоди, поданої до Господарського суду міста Києва, спрямовано на здійснення іншого правочину, а саме договору купівлі - продажу нерухомого майна - 1/2 частини нежитлової адміністративної будівлі з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів площею 1221,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10-Г, який сторони насправді хотіли вчинити та щодо якого чинним законодавством встановлені вимоги додержання яких є необхідним та обов'язковими для чинності правочину.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України щодо необхідності встановлення відповідності поданої на затвердження суду мирової угоди загальним вимогам норм матеріального права стосовно змісту угод, Судом встановлено, що подана на затвердження Господарського суду міста Києва мирова угода від 01 вересня 2015 року, укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преско-В» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоленд», не відповідає приписам статті 657 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні Заяви про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження від 01 вересня 2015 року по справі №910/13488/14, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преско-В» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоленд».

В той же час, Суд звертає увагу сторін, що вони не позбавлені можливості повторно звернутись до суду з відповідною заявою вже після усунення недоліків мирової угоди.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 86 та 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоленд» у задоволенні Заяви про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження від 01 вересня 2015 року по справі №910/13488/14, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преско - В» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоленд».

Суддя О.В. Чинчин