Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/18521/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/18521/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «Інтертрансбуд»

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Чайка К.П. - за довіреністю від 26.12.2014р.;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 16 вересня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

В липні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «Інтертрансбуд» (відповідач) про стягнення 233 644,28 грн. основного боргу, 2 280,12 грн. 3% річних, 73 245,10 грн. інфляційних втрат, 45 602,32 грн. пені та 23 364,43 грн. штрафу.

В судому засіданні 16.09.2015 року позивач звернувся до суду із заявою № 1559 від 15.09.2015 року, у якій просив, у зв'язку із здійсненням відповідачем часткової оплати заборгованості в розмірі 100 000,00 грн., стягнути з відповідача 133 644,28 грн. основного боргу, 2 280,12 грн. 3% річних, 73 245,10 грн. інфляційних втрат, 45 602,32 грн. пені та 23 364,43 грн. штрафу. Зазначена заява розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог і приймається на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № МКП-858/12/14 від 25.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/18521/15. Розгляд справи призначено на 02.09.2015р.

В судовому засіданні 02.09.2015 року судом оголошено перерву у справі до 14.09.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтертрансбуд» (надалі - покупець) (разом - сторони) укладено Договір поставки № МКП-858/12/14 (далі - Договір або Договір поставки) відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у встановлений даному Договорі термін у власність покупця металопродукції (надалі - товар), а покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Позивач стверджує, що через неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № МКП-858/12/14 від 25.12.2014 року щодо оплати поставленого товару, у останнього виникло зобов'язання оплатити 133 644,28 грн. основного боргу, 2 280,12 грн. 3% річних, 73 245,10 грн. інфляційних втрат, 45 602,32 грн. пені та 23 364,43 грн. штрафу..

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 25.12.2014 року між сторонами укладено Договір поставки № МКП-858/12/14 відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у встановлений даному Договорі термін у власність покупця металопродукції, а покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах постачальника або в інших додатках до договору та/або у видаткових/залізничних накладних постачальника.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках-фактурах та/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані в рахунку-фактурі постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою товару, які зазначені у рахунках-фактурах постачальника та/або у видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив.

Відповідно до п. 2.5 Договору датою поставки товару вважається:

- при поставці залізничним транспортом - дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній;

- при поставці автомобільним транспортом постачальника - дата видаткової накладної постачальника або товарно-транспортної накладної;

- при самовивозі товару покупцем зі складу постачальника - дата видаткової накладної постачальника.

Згідно з п. 3.5. Договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою № 1 від 25.12.2014 року) оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані в рахунках-фактурах постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар, або товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 20 календарних днів з дати поставки.

На виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 90115435 від 12.02.2015 року на суму 126 548,81 грн., видатковою накладною № 90118361 від 13.02.2015 року на суму 148 396,14 грн. та видатковою накладною № 90207007 від 28.04.2015 року на суму 328 218,70 грн., а відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару в розмірі 369 519,37 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку.

Крім того, сторонами також складено акт звірки розрахунків станом на 19.08.2015 року, відповідно до якого у відповідача обліковується заборгованість в розмірі 233 644,28 грн. (належним чином завірені копії документів долучено до матеріалів справи).

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару 14.09.2015 року на суму 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1625 від 14.09.2015 року.

Враховуючи викладене, оскільки позивач звернувся до суду із позовом 17.07.2015 року, а відповідач здійснив часткову оплату існуючого боргу в сумі 100 000,00 грн. 14.09.2015 року, провадження у справі у вказаній частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, через відсутність предмету спору, оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після звернення до суду із позовом.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними №№ 90115435 від 12.02.2015 року, 90118361 від 13.02.2015 року, 90207007 від 28.04.2015 року настав 05.03.2015 року, 06.03.2015 року та 19.05.2015 року відповідно, приймаючи до уваги, що доказів оплати зазначеного товару у більшому розмірі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за Договором поставки № МКП-858/12/14 від 25.12.2014 року в розмірі 133 644,28 грн. (603 163,65 грн. (вартість поставленого товару) - (369 519,37 грн. + 100 000,00 грн.) (сума оплаченої вартості товару)).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами п. 5.2. Договору передбачено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в Договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в Договорі та додатках до нього строки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу наданий позивачем, зважаючи на п. 3.5. Договору, здійснення часткових оплат відповідачем, суд дійшов висновку про його правильність і обґрунтованість, у зв'язку із чим з останнього підлягає стягненню 45 602,32 грн. пені та 23 364,43 грн. штрафу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, з урахуванням п. 3.5. Договору, здійснення часткових оплат відповідачем, суд дійшов висновку про його правильність і обґрунтованість, у зв'язку із чим з останнього підлягає стягненню 2 280,12 грн. 3% річних та 73 245,10 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та, враховуючи, що відповідачем частково погашено основну суму заборгованості після порушення провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ІНТЕРТРАНСБУД» (01133, м. Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7, офіс 308, ідентифікаційний код 35058096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15А, ідентифікаційний код 32036829) 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень) основного боргу, провадження у справі № 910/18521/15 - припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ІНТЕРТРАНСБУД» (01133, м. Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7, офіс 308, ідентифікаційний код 35058096), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15А, ідентифікаційний код 32036829, п/р № 26009962496996 у ПАТ «ПУМБ», м. Київ, МФО 334851), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти: 133 644,28 грн. (сто тридцять три тисячі шістсот сорок чотири гривні 28 копійок) основного збору, 45 602,32 грн. (сорок п'ять тисяч шістсот дві гривні 32 копійки) пені, 23 364,43 грн. (двадцять три тисячі триста шістдесят чотири гривні 43 копійки) штрафу, 2 280,12 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят гривень 12 копійок) 3% річних, 73 245,10 грн. (сімдесят три тисячі двісті сорок п'ять гривень 10 копійок) інфляційних втрат та 7 562,73 грн. (сім тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні 73 копійки) судового збору. Видати наказ.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/18521/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 21.09.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало