Рішення

від 17.09.2015 по справі 910/16418/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015Справа №910/16418/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджік» до про Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стягнення 3% річних та інфляційних в розмірі 72 256 грн. 07 коп.

Представники:

від Позивача: Негода І.А. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Щекрбина М.В. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджік» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі також - «Відповідач») про стягнення 3% річних та інфляційних в розмірі 72 256 грн. 07 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 04.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджік» (Постачальник) та Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено Договір постачання №172, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець сплачує за двигуни та силові установки гідравлічні та пневматичні в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до цього Договору і є його невід»ємною частиною. Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.10.2014 року по справі №910/17628/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджік» були задоволені повністю. Стягнуто з Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Лоджік" 98 500 грн. заборгованості. Як зазначає Позивач, вказане рішення Суду Відповідачем не виконано, а тому враховуючи неналежне виконання Відповідачем рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 3% річних у розмірі 13 050 грн. 53 коп. та інфляційні у розмірі 59 205 грн. 54 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/16418/15, судове засідання призначено на 15.07.2015 р.

14.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.06.2015 року.

15.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

15.07.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.06.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.06.2015 року.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних із зазначенням періоду початку та закінчення такого нарахування;

2) Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості на підставі Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року в розмірі 98 500,00 грн.

Також, в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2015 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 02.09.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі, клопотанням про відкладення розгляду справи, клопотанням про продовження строків розгляду спору.

21.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2015 року.

02.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

02.09.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін.

Суд, керуючись ст.69 Господарського процесуального кодексу України, на місці ухвалив - відмовити в задоволенні клопотання Відповідача про продовження строків розгляду спору, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року строк розгляду спору вже продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представника відповідача.

В судовому засіданні 02.09.2015 року оголошено перерву на 09.09.2015 року.

09.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

09.09.2015 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.09.2015 року призначено розгляд справи на 17.09.2015 р., з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи.

В судовому засіданні 17 вересня 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17 вересня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

04.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджік» (Постачальник) та Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено Договір постачання №172, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець сплачує за двигуни та силові установки гідравлічні та пневматичні в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до цього Договору і є його невід»ємною частиною.

Відповідно до п.2.4 Договору, загальна ціна товару за договором складає 98 500 грн. 00 коп. з ПДВ.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що приймання-передачі товару оформляється видатковою накладною, яка підписується матеріально-відповідальними особами кожної із сторін протягом одного дня. В накладній обов`язково зазначається: найменування товару, виробника, одиниця виміру, загальна кількість товару, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару.

Додатковою угодою №2 до Договору постачання №172 від 04.11.2008 року Сторони визначили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України на умовах відтермінування платежу до 30 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар у 2008р. в сумі 98500,00 грн. в т.ч. ПДВ 16416,67 грн. буде здійснюватися в 2010р. після затвердження Покупцю річних кошторисних призначень та на протязі 5 банківських днів з дати отримання Покупцем на свій реєстраційний рахунок бюджетного призначення та фінансування закупівлі."

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання №172 від 04.11.2008 року Позивач передав у власність Покупця, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №М-001265 від 03.12.2008 року на суму 98 500 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.10.2014 року по справі №910/17628/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджік» були задоволені повністю. Стягнуто з Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Лоджік" 98 500 грн. заборгованості.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що вказане рішення Суду Відповідачем не виконано, а тому враховуючи неналежне виконання Відповідачем рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 3% річних у розмірі 13 050 грн. 53 коп. та інфляційні у розмірі 59 205 грн. 54 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджік» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору постачання №172 від 04.11.2008 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.10.2014 року по справі №910/17628/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджік» були задоволені повністю. Стягнуто з Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Лоджік" 98 500 грн. заборгованості.

Судом встановлено, що Відповідачем на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2014 року по справі №910/17628/14 11 серпня 2015 року було перераховано на користь Позивача грошові кошти у розмірі 98 500 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Відповідача.

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.10.2014 року у справі № 910/17628/14, яке набрало законної сили, було встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором постачання №172 від 04.11.2008 року та факт наявності боргу Відповідача перед Позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором постачання №172 від 04.11.2008 року становить суму у розмірі 98 500 грн. 00 коп., що є підставою для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних за період прострочки виконання ним свого грошового зобов»язання.

При цьому Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.01.2011 р. по 31.05.2015 р. у розмірі 13 050 грн. 53 коп. та інфляційні у розмірі 59 205 грн. 54 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором постачання №172 від 04.11.2008 року за загальний період прострочки з 01.01.2011 р. по 31.05.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 13 050 грн. 53 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 01.01.2011 року по 31.05.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 59 205 грн. 54 коп. за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2015 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, з Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджік» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 13 050 грн. 53 коп. та інфляційні у розмірі 59 205 грн. 54 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджік» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРОРІЗНА, будинок 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 02012906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Лоджік» (01011, м.Київ, ВУЛ. РИБАЛЬСЬКА, будинок 13, Ідентифікаційний код юридичної особи 32381861) 3% річних у розмірі 13 050 (тринадцять тисяч п'ятдесят) грн. 53 (п'ятдесят три) коп., інфляційні у розмірі 59 205 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті п'ять) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 вересня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин